АСТРАХАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РЕФЕРАТ
ПО СОЦІОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ
НА ТЕМУ:
В«ОСНОВНІ ЗАКОНИ І ПРИНЦИПИ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯВ»
Виконала:
Перевірила:
АСТРАХАНЬ 2009
Зміст
Введення. 3
I. Закони соціального управління. 5
1.1. Основні компоненти соціального управління. 5
1.2. Функції соціального управління. 7
1.3. Джерела, рушійні сили і механізми соціальногоуправління. 9
II. Принципи соціального управління. 11
2.1. Сутність принципів соціального управління. 11
2.2. Загальні методологічні принципи наукового управліннясоціальними процесами. 12
2.3. Специфічні методологічні принципи соціальногоуправління 13
2.4. Організаційні принципи соціального управління. 14
2.5. Приватні принципи соціального управління. 16
Висновок. 18
Список літератури .. 19
Введення
Розкриваючи соціальнийфеномен управління, важливо відрізнити його не скільки від управлінняприродно-природного (біологічного) і технічного, скільки визначити йогообсяг, масштаби, зміст. Якщо в першому випадку зрозуміло, що соціальнеуправління випливає з необхідності спілкування людей у ​​процесі соціальноїдіяльності визначає відносини між людьми з приводу будь-якихсуспільних процесів (обміну продуктами, виробництва, культури, мистецтва,природи, техніки, побуту і т.п.), то розгляд змісту соціальногоуправління в науковій літературі не завжди однозначно.
Наприклад, взахідній і вітчизняній літературі з менеджменту останній ототожнюєтьсяоднозначно з керуванням, хоча, на наш погляд, менеджмент треба розглядатияк організаційно-економічну поведінку з управління.
У книзіВ«Радянська соціологіяВ» поняття В«управлінняВ» і В«керівництвоВ» розглядаються яксамостійні, однопорядкові. Правда, тут же їх відмінність зводять до функцій,непереконливо повторюючи в обох випадках одні й ті ж складові. У цій жероботі В«управлінняВ» відрізняють від В«організаціїВ» та В«плануванняВ». [1] Здається, два останніхпроцесу є компонентами системи управління.
Метоюданого реферату є систематизація, накопичення і закріплення знань проосновних законах і принципах соціального управління.
Завданнямиреферату є:
- вивченняосновних законів соціального управління;
- дослідженняосновних принципів соціального управління.
Мета і завданняреферату зумовили вибір його структури. Реферат складається з вступу, двохчастин, висновку і списку використаної при написанні реферату літератури.
У першійчастини реферату В«Закони соціального управлінняВ» розглянуті основні компонентисоціального управління, його функції, а також джерела, рушійні сили тамеханізми.
У другійчастини реферату В«Принципи соціального управлінняВ» вивчено сутність принципівсоціального управління, досліджено загальні методологічні та специфічніметодологічні принципи соціального управління, організаційні та приватніпринципи соціального управління.
У висновкупідведені основні підсумки реферату.
I.Закони соціального управління
1.1. Основні компоненти соціального управління
Соціологічнийпідхід до управління передбачає виділення трьох найважливіших його елементів:
1) ядромеханізму управління становить цілеспрямоване управлінський вплив,включає цілепокладання і целеосуществления. Вплив виступає в двохформах. Зовнішній вплив має орган управління за рамками об'єктівуправління. Будь-яка відкрита система завжди піддана зовнішньому впливусоціального оточення у вигляді соціальних умов і факторів (економічних,політичних, соціальних, духовних). Структура і характер зовнішнього впливудля кожної управлінської системи розрізняються складом, інтенсивністю,насиченістю, ступенем впливу. Інша форма впливу - самоврядування,саморегуляція. Ця форма внутрішньо властива будь керованій системі. Процессамоврядування складається з двох потужних протидіючих процесів. Зодного боку, кожна система має свої джерела, рушійні сили, механізмисаморуху, саморозвитку головного системоутворюючого інтегрального ланкисистеми та інших системоутворюючих якостей і ланок, завдяки яким системазберігає якісну визначеність і цілісність. З іншого боку,постійні зовнішні та внутрішні впливи намагаються вивести систему зрівноваги. Ці впливи необхідні, але повинні мати достатні межі,щоб процес управління міг здійснюватися. Зовнішні та внутрішні впливина систему формують нові системоутворюючі властивості і ланки, які абовпорядковують, коректують в потрібних межах функціонування системи, абопорушують се роботу. Ідеально, коли формою вираження зовнішнього і внутрішньоговпливу є інформація, що має властивістю достатності впливу;
2) іншимкомпонентом соціального управління є соціальна самоорганізація, тобто спонтанніпроцеси внутрішньоорганізаційного, внутрішньогрупового, внутрішньоколективнихрегулювання (соціальні норми, моральні вимоги, громадська думка,В«Школи престижуВ», лідерство, неформальне группообразованія, вузькогруповікон'юнктурні інтереси, морально-психологічний клімат і т.д.).
Соціальнасамоорганізація існує в суспільстві на всіх його рівнях, починаючи з товаристваяк цілого і кінчаючи первинними групами. Відмітна її властивість - спонтанність,тобто мимовільність, відсутність єдиного суб'єктивного начала. Це неозначає, що елемент суб'єктивного - людська воля. План, мета тутвиключені абсолютно. Але вони не виступають як свідомо утворена спільнаоснова процесу.
Те, що наширше кому рівні виступає як самоорганізація системи, на рівні індивіда єцільове поведінку. Прикладом такої самоорганізації можна назвати багатодемографічні процеси - відтворення населення, брачность, еміграцію і т.д.Ці процеси залишаються такими у своїй основі, незважаючи на впровадження в нихелементів цілеспрямованої дії: об'єктивувати порядку (право,стимули, соціальні фактори).
Такимчином самоорганізація - продукт соціальної взаємодії, відбуваються вмасовому, колективному або груповому масштабах;
3) обидваназваних компонента утворюють третій - організаційний порядок, що включає всебе як продукт В«минулогоВ» управлінської праці (рішення, обьектівірованние встабільної посадовий структурі, адміністративному розпорядку, вимогах,режимі), так і стихійно сформовані правила і норми відносин в організації.
Отже,механізм соціального управління не зводиться лише до цілеспрямованогокеруючому впливу, але включає в себе організаційний порядок іспонтанні процеси самоорганізації. У цьому полягає специфіка соціологічногопідходу до управління.
Історичнопослідовність виникнення компонентів можна представити такимчином: найбільш ранньої з'явилася самоорганізація, потім сформувалисясамоврядування і, нарешті, централізоване управління. Для сучаснихорганізаційних систем характерно співіснування всіх процесів управління.
Будьскладна система не може управляти тільки ззовні. Це тим більше відноситься донайскладнішим системам - соціальним; виключення з них самоврядування тасамоорганізації рівносильно їх руйнування; правомірно при цьому переважанняодного з процесів управління. Для співвідношення названих чинників управлінняхарактерні взаємопроникнення і перехід одного в інший. Складовісоціального управління мають властивість еквіфінальних. У той же час вониможуть мати і різну спрямованість, протидіяти один одному. Зцих особливостей взаємодії різних процесів управління випливає важливасоціальне завдання: визначити місце і функціональне значення кожного зскладових, побудувати їх взаємодія в діалектичній єдності, підвзаємозв'язку. Іншими словами, це інтеграція різнобічних компонентів механізмусоціального управління, органічними складовими якого мають статиорганізаційний порядок, В«зовнішнєВ» вплив, самоврядування тасамоорганізація.
1.2. Функції соціального управління
Функція (вперекладі з латинської о...
