Зміст
Введення
1. Проблеми розвитку суспільства
2. Основні концепції сучасного розвитку суспільства
2.1 Концепція постіндустріального суспільства
2.2 Концепція інформаційного суспільства
2.3 Концепція постмодерніті
2.4 постекономічного концепція
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Теорія економічного розвитку суспільства різноманітна. У своїй основі дотеперішнього часу вона містила лише загальні уявлення про існуючізакономірностях і припущення про ефективність тих чи іншихсоціально-економічних інститутів.
Друга половина XX століття насичена драматичними соціальними трансформаціями,радикально змінили вигляд цивілізації.
Людство в особі безлічі розвинених країн стрімко змінює свійсоціальний вигляд. В епоху НТР цьому сприяє найбільший по глибині процесбурхливого розвитку науки. Відбувається перегляд кардинальних наукових концепцій,розширює межі нашого пізнання. Зростання динамізму соціальних процесіві їх еволюція, вихід передових країн в якісно нову цивілізацію вимагаютьпояснень, філософських узагальнень і нових світоглядних орієнтирів.
Намагаючись осмислити ці масштабні зміни, філософи, соціологи й економістистворили ряд оригінальних концепцій, що відтворюють внутрішню логіку суспільногопрогресу і визначають його найближчі перспективи.
Все вищесказане обгрунтовує актуальність обраної теми.
Мета цієї роботи - привести короткий аналіз існуючих концепційсучасного розвитку суспільства, що одержали найбільше визнання і володіютьсерйозним прогностичним потенціалом.
Робота складається з ведення, 2 розділів, висновку і списку використаноїлітератури. Загальний обсяг роботи складає 19 сторінок.
1. Проблеми розвитку суспільства
Історичний розвиток - це не прямолінійний і односпрямований процес, воновідкрито в майбутнє, і мета його не може бути визначена однозначно. Мислителі всіхчасів пильно вдивлялися в прикмети прийдешніх історичних змін аж ніякне тому тільки, що шукали в них гідний предмет дослідження, а тому,що відчували в них також і джерело невиразною небезпеки.
Сьогодні цивілізація знаходиться на порозі змін, які цілком можутьвиявитися більш глобальними і доленосними, ніж всі раніше пережитілюдством. Сторіччя розвитку історичної та філософської науки показали, щонайбільш вдалими і коректними у прогностичному аспекті виявляютьсяконцепції, в тій чи іншій мірі засновані на поділі історії на змінюють одинодного епохи, які радикально відрізняються своїми базовими принципами івідносинами. Примітно, що ніколи раніше подібні підходи не були настільки поширеними,як тепер, коли засновані на них теорії з'являються кожне десятиліття.
Тим часом основним джерелом сучасного прогресу виступає вже невзаємодія людини і природи, а внутрішній розвиток особистості, можливість їїсамовдосконалення, продукування знань, здатних змінити не тількинавколишній світ, але, що набагато важливіше, оточуючих людей. Зневага до цієїстороні сьогоднішньої трансформації та захоплення однієї тільки об'єктивістської її стороноюздатне завести у глухий кут будь-якого дослідника. Не маючи адекватного уявленняпро природу змін, що відбуваються, неможливо скільки-небудь достовірнопрогнозувати хід подій.
Суб'єктом сучасного розвитку стає вже не соціум як такий, неспільність людей, спаяних однопорядкові інтересами, а сукупність особистостей, кожназ яких неповторна не тільки у своїх діях і вчинках, але і в їхмотивах. Економічні закони заходять у суперечність зі змінами увнутрішній структурі людської діяльності, системою її мотивів іпередумов.
2. Основні концепції сучасного розвитку суспільства
2.1 Концепція постіндустріального суспільства
У концепції постіндустріального суспільства отримала своє втілення ірозвиток наукова традиція, висхідна до соціальним ідеям епохи Просвітництва,які пов'язували суспільний прогрес з послідовним поліпшенням умов матеріальноїжиття людини. Синтез різних підходів до аналізу сучасного соціуму,дав початок теорії постіндустріального суспільства, відноситься до 60-м рокам. Доцього періоду сформувалися найважливіші методологічні основи, що дозволилирозглядати становлення нового соціального стану з позицій прогресу наукиі освіти, досліджувати якісна зміна місця і ролі знань та інформаціїв суспільному виробництві, враховувати зростання впливу професійних менеджеріві технократів.
Вперше поняття постіндустріального суспільства в широко визнаному теперзначенні - для позначення соціуму, в якому індустріальний сектор втрачаєпровідну роль внаслідок зростаючої технологізації, а основнийпродуктивною силою стає наука, вжив професор Гарвардського університетуД.Белл, в 1959 році, виступаючи на міжнародному соціологічному семінарі в Зальцбурзі.
Теорія постіндустріального суспільства сформувалася в результатівсебічного аналізу якісно нової ситуації, що склалася в 60-е і 70-ероки в розвинених індустріальних країнах. Саме на виявлення характерних риснароджуваного нового суспільства і були спрямовані зусилля основоположників теорії.Основу цих змін більшість дослідників бачили в підвищенні ролі науки табезпрецедентних технологічних зрушеннях. Переважна більшість дослідниківназивали в якості головних ознак радикальне прискорення технічного прогресу,зниження ролі матеріального виробництва, що виражалося, зокрема, взменшенні його частки в сукупному суспільному продукті, розвиток сектора послугта інформації, зміна мотивів і характеру людської діяльності,поява нового типу втягуються у виробництво ресурсів, істотну модифікаціювсієї соціальної структури.
Одне з найбільш розгорнутих визначень постіндустріального суспільствадано Д.Беллом: В«Постіндустріальне суспільство - це суспільство, в економіці якогопріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництвапослуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищенняякості життя; в якому клас технічних фахівців став основною професійноюгрупою і, що найважливіше, у якому впровадження нововведень ... у все більшіймірі залежить від досягнень теоретичного знання ... Постіндустріальнесуспільство ... передбачає виникнення інтелектуального класу, представники якогона політичному рівні виступають в якості консультантів, експертів або технократів В». [1]
Відповідно до його концепції, розглядалося з точки зору різних сфержиття суспільства - технологій, соціальних структур, політики, культури та інших,які розвивалися незалежно один від одного: перехід від індустріального досервісного суспільства, де вирішальне значення має кодифіковане теоретичнезнання для здійснення технологічних інновацій, а також перетворення новоїВ«Інтелектуальної технологіїВ» в ключовий інструмент системного аналізу і теоріїприйняття рішень. Подібна точка зору знайшла свою підтримку і отримала належнерозвиток завдяки широкому огляду автором відносин у суспільстві. Постіндустріальнесуспільство охарактеризувалося зрушенням від промислового виробництва до сферипослуг, що, перш за все, знаходиться в залежності від закінчення процесувиробництва засобів виробництва (завершення індустріального етапу розвитку),і можливістю коригувати виробничі процеси зі зміноюкон'юнктури ринку і купівельного попиту без особливих витрат на впровадженняінновацій.
Белл, сформулював основні ознаки такого суспільства: створення обширноїсфери В«економіки послугВ», різке збільшення шару кваліфікованихнауково-технічних фахівців, центральна роль наукового знання як джереланововведень і політичних рішень, можливість самопідтримкитехнологічного зростання, створення нової В«інтелектуальноїВ» техніки.
Розуміння того, що сучасне суспільство може і повинне розглядатися самеяк постіндустріальне, зміцнюється в міру аналізу логіки розвитку цивілізації,якою вона представлена ​​в рамках постіндустріальної теорії. Згідно з їїприхильникам, в історії досить строго простежуються три великі епохи, що утвор...
