Реферат
В«Класи істрати В»
У суспільствівпродовж тисячоліть зберігається соціальна нерівність. Воно виражається,перш за все, в тому, що різні соціальні групи мають нерівний доступ доматеріальних і духовних цінностей суспільства.
Шаринаселення, що розрізняються за майновим станом, в Стародавньому Римі з VI в. до н. е.. стали називати класами (лат. dassis - розряд). Існуваннякласових відмінностей в суспільстві - факт, здавна привертали увагу філософів,які намагалися зрозуміти причини їх виникнення, сформулювати принципивзаємодії класів, обгрунтувати неминучість або, навпаки, можливість інеобхідність усунення класової нерівності.
Вже уАристотеля закладаються основи вчення про класи і класову боротьбу. В«У кожномудержаві, - зазначає він, - є три частини: дуже заможні, вкрайнезаможні і треті, що стоять посередині між тими і іншими ... Між простимнародом і заможними виникають чвари і боротьба ... а на чиїй сторонівиявилася перемога, ті й отримують перевагу в державному ладі у якостінагороди за перемогу, і одні встановлюють демократію, інші - олігархію В».
Соціалісти-утопістиТ. Мор і Т. Кампанелла в XVI в. розглядали існування соціальної нерівності якторжество несправедливості. Угледівши причину розколу суспільства на класи в правіприватної власності, вони припускали, що скасування цього права призведе дознищення соціальної нерівності. Вольтер, навпаки, стверджував, щоподіл суспільства на багатих і бідних непереборно. Адам Сміт обгрунтувавнеобхідність поділу суспільства на класи тим, що люди отримують дохід різнимишляхами. У відповідності з трьома основними джерелами доходів - рентою, прибуткомна капітал і заробітною платою існують три основні класи - землевласники,капіталісти і робітники. Французькі історики початку XIX в. О. Тьєррі, Ф. Гізо та інпоказали, що різне ставлення до власності робить неминучимзіткнення класових інтересів. Тому боротьба між класами і революції,відбуваються в моменти її загострення, є історичною закономірністю.
Створеннятеорії класів і класової боротьби вважається одним з найважливіших досягненьмарксизму. Згідно Марксу, виникнення класів є закономірнийісторичний результат розвитку первісного суспільства. Поки продуктивністьпраці в ньому була настільки низькою, що люди не могли створювати прибавочнийпродукт (тобто надлишок понад того мінімуму, який потрібен для підтримкижиття), ні експлуатація чужої праці, ні класова нерівність були неможливі.Коли люди навчилися виробляти додатковий продукт, тоді виникла іможливість забрати його у виробника. А відносини приватно-сімейноївласності дозволяли цією можливістю користуватися. Так виникли умови,які привели до майнової нерівності і виникнення класів.
Марксизмстверджує, що класова боротьба між пригнобленими і гнобителями (рабами і рабовласниками,селянами і феодалами, пролетарями і буржуазією) є рушійна сила розвиткусуспільства. Ця боротьба врешті-решт призведе до соціалістичної революції, врезультаті якої пролетаріат, взявши владу, встановить новий, соціалістичнийсуспільний лад. В умовах цього ладу буде досягнута висока продуктивністьпраці, на основі якої зітруться класові відмінності і відбудеться перехід до соціальнооднорідному безкласового комуністичного суспільства. Марксистська теоріякласів і класової боротьби з кінця XIX ст. стала предметом гострих дискусій серед соціологів,економістів, філософів. Критики вказували, зокрема, на наступні їїнедоліки.
Класи неотримують в марксистській теорії достатньо чіткого визначення, придатного дляаналізу соціальної структури суспільства. За Леніним, чиє визначення вважається вмарксистській літературі найбільш точним, класи - це великі групи людей,розрізняються за їх місцем в системі суспільного виробництва, їх відношенню дозасобів виробництва, їх ролі в організації праці, способами одержання ірозмірами дісталася їм частки суспільного багатства. У відповідності з цимвизначенням можна розрізняти в суспільстві такі класи, як пролетаріат,селянство, буржуазію. Але як визначити класову приналежність індивіда? Вякий клас, наприклад, входять дрібні підприємці (скажімо, таксист,працюючий на власному автомобілі)? З одного боку, вони володіють засобамивиробництва подібно капіталістам, а з іншого - за розмірами доходу та іншимознакою мало чим відрізняються від пролетаря. У суспільстві існують соціальні групи,які, якщо слідувати ленінським визначенням, не є класами і невходять ні в який клас (наприклад, ремісники, інтелігенція, чиновництво,пенсіонери, студенти, військовослужбовці). Отже, соціальна структурасуспільства не зводиться до поділу його на класи. (Марксисти, визнаючи це,змушені говорити, що, крім класів, існують ще й В«прошаркуВ».) Але якщоврахувати, що ці В«не класиВ» охоплюють значну частину населення, то їх рольу суспільних подіях може виявитися часом більшою, ніж у класів.
Упредставників різних класів є, крім класових, та інші інтереси, в томучислі такі, які можуть зближувати і об'єднувати їх (наприклад, релігійні,національні). А з іншого боку, національні, релігійні й інші конфліктиможуть відсунути протиріччя між класами на другорядне місце.
Оцінкакласової боротьби як рушійної сили суспільства є односторонньою. Не можнаскидати з рахунків згубні наслідки, які супроводжують її (особливо коливона доходить до своїх вищих форм - повстань, революцій): насильство, масовийтерор, розгул злочинності, руйнування економіки. Навіть переможне завершенняреволюцій дається дорогою ціною, а їх поразка (що в історії трапляється частіше)заливає країни морем крові. Таким чином, класова боротьба можерозглядатися і як сила, гальмуюча розвиток суспільства. Історія XX в. свідчить, щостановище трудящих поліпшується не стільки в результаті класової боротьби,скільки внаслідок зростання економіки та утвердження демократичних засад уполітичному житті суспільства.
Марксистськутеорію класів можна критикувати, але нею не можна нехтувати. Вона справила величезнийвплив на розвиток соціально-філософської, політичної, економічної думки істала джерелом багатьох ідей, концепцій і течій у сучасному суспільствознавстві.
УзагальнюючиМарксів підхід до аналізу класової структури суспільства, соціологи стали виділятирізні соціальні страти (лат. stratum - шар). Страта - більш загальне поняття, ніж клас. Класами зараззазвичай називають соціальні верстви, розрізняє з економічних (як у Маркса іЛеніна) або політичними ознаками. Страти ж можуть розрізнятися і по іншихсоціально важливим критеріям.
Страта - шар людей, що мають схожі показники по якомусь критеріюсоціальної нерівності.
Стратифікація,тобто поділ людей на страти, характеризує неоднорідність суспільства.Поняття стратифікації взято суспільною наукою з геології, де воно означаєрозташування пластів різних порід по вертикалі: під шаром чорноземурозташовується шар глини, потім піску і т. д. Аналогічно цьому і в суспільствістрати являють собою ієрархічно розташовані соціальні верстви. Кожен зних складається з людей, що знаходяться по деякому соціальному критерієм на одному ітому ж рівні - наприклад, мають приблизно однаковий рівень доходу абовлади. Не може існувати страта, яка одночасно включала б у себелюдей, що володіють великими доходами і владою, і безвладної бідняків.Бідні, заможні, багаті - типова модель стратифікації.
Всоціології існують різні варіанти стратифікації суспільства. Макс Вебер,поклав початок стратифікаційних підходу, розглядав три В«ярусуВ» абоаспекту розкладання суспільства на страти:
векономічному ярусі страти різняться за розмірами доходу та власності (класив марксової розумінні);
всоціальному - за статусом (залежному від освіти, професії, репутації сім'їі т. д.);
вюридичному - по політичній позиції (ступеня володіння владою).
Т. Парсонсв розробленій ним В«теорії соціальної діїВ» виділяє три універсальнихкритерію...
