МІНІСТЕРСТВОНаки І ОСВІТИ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Реферат подеонтології
на тему:
В«Комунікаційнийетикет дистанційної допомоги в діяльності працівника соціальної сфери В»
Запоріжжя -2007
План
Введення.
1.Поняття комунікації, спілкування, його види та функції
1.1 Визначення спілкування, підходи до розуміння терміну"Спілкування".
1.2 Процес спілкування: комунікативна, перцептивна іінтерактивна сторони спілкування
1.3 Функції та рівні спілкування
2. Соціальна робота як комунікативна професія
3. Компетентність у спілкуванні як професійно важлива якістьсоціального працівника
3.1 Особливості ділового спілкування соціального працівника
3.2 Спілкування в процесі консультування
4. Теоретичні основи спілкування в соціальній роботі
5. Література
Введення
В умовах сучасноїНасправді все більше і більше людей потребують допомоги спеціальнонавченого професіонала в галузі соціальної роботи. Для досягненнямаксимальної ефективності соціальний працівник повинен добре знатизакономірності процесу комунікації, оскільки спілкування є специфічноюрисою соціальної роботи як професійної діяльності. Тому метоюданої роботи ставиться визначити роль і основні особливості та характеристикиспілкування в професійній діяльності фахівця з соціальної роботи.
Професійнасоціальна робота - один з головних способів реагування суспільства назміни у світі. Це діяльність з гармонізації людських відносин черезнадання допомоги окремим людям, групам людей за допомогою їх зашиті, підтримкиі реабілітації. Найчастіше під "соціальною роботою" розумієтьсякомплекс конкретних практичних дій правової, економічної,психологічної допомоги немічним, соціально-незахищеним, соціальнодезадаптованих людям (інвалідам та їх сім'ям, мігрантам, біженцям, людям зповедінкою, що відхиляється, жертвам насильства, безробітним, бездомним, жінкам,дітям, молоді, літнім і ін) У своїй практиці соціальні працівникистикаються з різними сферами життя людини і суспільства - сфероюздоров'я (фізичного психічного, соціального), прав, системою освіти,плануванням сім'ї, економічними програмами, з проблемами зайнятостінаселення та ін Вони проводять індивідуальне і групове консультування,працюють з важкими життєвими ситуаціями, їх профілактикою. Організовуютьпрофесійну соціальну роботу, здійснюють адміністративні функції.Соціальні працівники розглядають себе в якості провідників соціальнихзмін.
Спілкування відіграє величезнуроль в житті суспільства. Без нього немислимі процес виховання, формування,розвитку особистості, міжособистісні контакти, а також управління, обслуговування,наукова робота та інша діяльність у всіх сферах, де необхідні передача,засвоєння інформації і обмін нею. Спілкування відіграє важливу роль в оволодіннілюдиною культурними і загальнолюдськими цінностями, суспільними досвідом."У процесі спілкування, цієї специфічної форми взаємодії людини зіншими людьми, здійснюється обопільний обмін уявленнями, ідеями,інтересами, настроями, установками і т.п. У спілкуванні конкретнийіндивідуум опановує "фондом духовного багатства", створеним іншимилюдьми, завдяки чому долається обмеженість її індивідуального досвіду;разом з тим через спілкування він вносить у цей "фонд" те, що створивсам. Саме цим визначається значення спілкування у житті індивідуума ".
Л. А. Петровська виділяєнаступні складові "комунікаційного вибуху", під яким вонарозуміє збільшення частоти, різноманітності та внутрішньої насиченостіміжособистісних контактів:
1. Постійно діючаісторична закономірність безперервного поглиблення спеціалізації і посиленнякооперації у всіх галузях людської діяльності;
2. Впливнауково-технічного прогресу на матеріальні, речові засобикомунікації, реалізації міжособистісних контактів (пошта, телефон, факс,Internet і т. д.)
3. Розширення колалюдей, залучених в професійну діяльність, органічно пов'язану зспілкуванням. До їх числа належать різних рівнів керівники, викладачі,лікарі, психологи, і більш ніж хто-небудь - соціальні працівники.
4. Зростання динамічностісучасного життя з постійною ламкою різного роду стереотипів, включаючистереотипи, що безпосередньо зачіпають область спілкування.
Всі ці фактори роблятьпроблему спілкування особливо актуальною для сучасного суспільства і для соціальноїроботи.
Підвищення значущостіспілкування в сучасному світі вимагає вміння спілкуватися. Значить, спілкування потрібновчити, спілкуванню треба вчитися, що передбачає необхідність глибокого знанняцього явища, його закономірностей і особливостей, що виявляються в діяльностілюдей.
Кому як не соціальномупрацівнику доводиться постійно спілкуватися з людьми в процесі своєїпрофесійної діяльності, вислуховувати їх проблеми та переживання і допомагатихоча б на словах, вирішити їх. До того ж соціальний працівник найчастіше служитьпосередником між людиною і державними установами, владою. Томусоціальному працівнику в процесі навчання обов'язково повинні даватися навичкиправильного, "професійного", компетентного спілкування, якебуде необхідно і для психологічного або юридичного консультування і длявирішення яких-небудь проблем клієнта, пов'язаних зі спілкуванням з офіційними особами,чиновниками і т. п.
Тому завданнями даноїроботи є вивчення ролі спілкування у професійній діяльностісоціального працівника, його компонентів, видів, різних аспектів і йогоспецифіки, а також розгляд практичних рекомендацій щодо застосування цихзнань.
1.Поняття комунікації,спілкування, його види та функції
1.1 Визначенняспілкування, підходи до розуміння терміну "спілкування"
Незважаючи на достатокдосліджень, присвячених спілкуванню, в даний час відсутній єдиний підхіддо визначення і характеристиці цього феномена. Серед дослідників існуютьрізні точки зору на сутність, функцію та інші стани спілкування. Одніавтори визначають спілкування як комунікацію, комунікативний процес (Р.А.Максимова, Б.А. Родимов, Н. Віннер та ін) або обмін інформацією (Осгуда).
Інші дослідники(А.А. Леонтьєв та ін) вважають спілкування одним з видів діяльності. Щодоїї вони відшукують всі компоненти, властиві діяльності взагалі.
Треті вважають, щоспілкування може існувати в різний формах: у своїй вихідній формі, у форміспільної діяльності, у формі спілкування мовного або уявного (А.Н.Леонтьєв, Г.М. Андрєєва та ін.)
Ломов, Ананьєв вважаютьспілкування як специфічної людської активністю поряд з діяльністю іпізнанням.
Всі ці підходи відображаютьбагатоплановість, складність такого феномена як спілкування. У соціальній роботіспілкування є однією з професійних характеристик фахівця іпредставлено воно і як окрема діяльність, і як комунікативний процес.
Можна дати найбільш загальневизначення спілкування, яке найбільшою мірою відображає всі його сторони ікомпоненти: спілкування - складний процес взаємодії між людьми,полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерамиодин одного. Це визначення повною мірою підходить і для визначення спілкування врамках соціальної роботи. Суб'єктами спілкування є живі істоти, люди. Впринципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людинипроцес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальнимактами. Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, що одержуєїї - реципієнтом. Соціальному працівнику доводиться в процесіконсультування постійно виконувати те першу роль, то другу, і часто рольреципієнта є більш важливою у професійній діяльності.
У вітчизняномупсихологічному підході до розуміння спілкування виділяють ряд аспектів: зміст,мета і засоби. Розглянемо їх докладніше.
Зміст спілкування -інформація, яка в міжіндивідуальних контактах пер...
