Зміст
Введення 1
Глава 1: Суспільно-християнська модель системи соціального захисту 2
I. Зародження благодійності та її розвиток 2
II. Становлення і розвиток системи громадського піклування 5
Глава 2: Положення соціальної роботи на межіXIX-XX століть у Росії 14
Глава 3: Соціальна робота в післяреволюційний ірадянський періоди 15 I. Біполярна модельуправління системою соціального захисту 15 II.Адміністративна модель управління 17
Глава 4: Коротка характеристика розвитку системисоціального захисту в Західній Європі19
Глава 5: Соціальна допомога і підтримка населення вРосії в 90-х роках 20
Глава 6: Висновок23
Список літератури26
ВСТУП
У сучасних працях мало приділяють уваги історії соціальної роботи в Росії,і, як правило, вони носять В«статейнийВ» характер. Може виникнути упередження,що соціальна робота з'явилася тільки з установою цієї спеціальності. Так впублікаціях зустрічається твердження, що початковою віхою в її історії слідвважати кінець 1990 р., коли Росію відвідав президент Міжнародної асоціаціїсоціальних працівників [[1], c.26].
Але з ці погодитися не можна, оскільки історія зародження елементів соціальноїзахисту своїм корінням йде в глибоку старовину. Інтелектуальний розвитокцивілізації, так чи інакше, супроводжувалося розвитком соціально-економічнихвідносин. Прикладом цього є розроблені в Вавилоні, Китаї, Греції,Англії і Франції кодекси справедливості, які можна віднести до елементівсоціальної політики. Вони закликали любити ближнього, дбати про бідних істарих, фактично зароджувалася класифікація осіб, які потребують підтримки, тобтосоціальний захист. Перехід від рабовласницького до феодального ладу,безумовно, підвищив рівень соціальної захищеності величезної кількості людей- Рабів. У розвитку соціальної сфери закладений величезний творчий потенціал, здатнийнавіть до зміни суспільно-економічних формацій.
Таким чином, витоки соціальної роботи слід шукати ще в давнину,коли тільки зароджувалися передумови для розвитку соціальної роботи. Людина неможе жити поза соціумом, тому він завжди стикався і стикається зрізними проявами соціальної діяльності, з розвитком суспільствавідбуваються якісні зміни в соціальній роботі, удосконалюється їїструктура, зростає значимість. Не можна недооцінювати і найважливіші історичніподії, які в значній мірі вплинули на розвиток тих чи інших формсоціальної допомоги.
Нормальна В«життєздатністьВ» держави можлива лише за умови соціальноїстабільності суспільства. Тому проблеми соціального захисту були актуальні длявсіх періодів розвитку суспільства. На мій погляд, історія соціальної роботи маєєдину схему розвитку для багатьох країн. Однак необхідно відзначити, що системадержавної соціальної підтримки в кожній країні складалася з урахуваннямісторичних умов і, незважаючи на схожість і однотипність розв'язуваних завдань, маєвідмінності в підходах, методах і організаційному оформленні.
Глава 1: Суспільно-християнська модель системи соціального захисту
В історії розвитку соціальної роботи виділяється такий період, колисоціальний захист відповідала і слідувала християнським принципам. Бібліястала, по суті, першим В«нормативнимВ» документом, який систематизувавелементи системи соціального захисту та дав поштовх до розвитку її структури. Всясистема соціального захисту цього періоду носила характер соціальної допомоги -матеріальна допомога в різних її формах від подаяння до змісту в будинкахпіклування, богодільнях. Гаген В.А. у своїй праці В«Право бідного на піклуванняВ»зазначає, що В«піклування непрацездатних диктується як етичної основоюорганізації піклування, так і директиви сучасного культурного держави ... В».І, тому, таку модель системи можна визначити як суспільно-християнську. На мій погляд, необхідно відзначити, що в цей період структура системисоціального захисту в цілому не змінювалася, а змінювалися лише підходи доорганізаційним формам і джерелам фінансування.
I.
Зародження благодійності та її розвиток
а) Русьдохристиянська.
У повсякденному житті під благодійністю ми розуміємо - проявуваги до людей, не здатним себе забезпечити необхідним для існування,надання їм допомоги у збереженні й організації своєї життєдіяльності, матеріальнаі духовна підтримка.
Зачатки добродійності, як в Росії, так і в інших країнах,з'являються ще у язичницькі часи, коли окремі особи, або групи,змушені були годувати й одягати нужденних. Ця допомога мала примітивніформи, не була організованою та регулярною [2, c.243]. Поява державності практично мало щозмінило, оскільки в основі благодійництва як і раніше лежали почуття -співчуття, споріднений або сусідський борг і т.п.
Багато істориків відзначають, що слов'янські народи славилися гуманнимставленням до одноплемінникам і навіть колишнім ворогам. Так, С.М. Соловйов зазначає,що всі західні мандрівники звеличують гостинність слов'ян, їхласкавість, обходження з полоненими, які у слов'ян не рабствовать весь вік,як в інших народів, а після закінчення певного терміну були вільні абоповернутися до своїх, або залишитися жити між слов'ян як друзів [2, c.243].
Офіційно початок добродійності пов'язують з 911 р., коли бувпідписаний договір князя Олега з греками, який містив у собі взаємнізобов'язання про викуп росіян та греків, де б вони не знаходилися, івідправлення їх на батьківщину. За своєю суттю цей договір містив у собі моментисоціальної роботи та був першим свідченням турботи держави про громадян.
Формування духовності слов'ян, розвиток культури проходило також підвпливом діяльності просвітителів Кирила і Мефодія, які створили в IX століттіалфавіт. Він з'явився однією з найважливіших передумов становлення самобутньоїслов'янської цивілізації, тієї особливої вЂ‹вЂ‹духовності росіян, що відрізняєтьсясхильністю до добра, справедливості, співчутливості [[2], c.243].
б) Хрещенняна Русі
Істинним поштовхом у розвитку благодійності стало прийняття християнствав 988 р.. Проявляючи гнучкість і користуючись підтримкою князівської влади,Православна Церква досить швидко поширила свій вплив в КиївськійРусі.
Історик В.О. Ключевський охарактеризував давньоруське доброчинністьтак: В«Людинолюбство у наших предків було те ж, що ніщелюбіе, і любитиближнього значило насамперед - нагодувати голодного, напоїти спраглого,відвідати ув'язненого у в'язниці. Благодійність вважалася потрібною нестільки для благотворімих, скільки для милостивий - для їх моральногоздоров'я, для підняття рівня їх морального вдосконалення і як засібдля забезпечення хорошого майбутнього в загробному житті В»[2, c.244].
Князь Володимир, перший російський князь-християнин, був яскравим прикладомнайвищого заступництва над бідними, жебраками й убогими. В його особіоб'єдналася особиста і державна благодійність. Прагнучи закріпитисвою діяльність, надати їй більш-менш організований характер, ВолодимирКрасне Сонечко, Хреститель видає Статут, який доручав духовенству в особіпатріарха і церкви допомагати нужденним. Князь Володимир за милосердя ініщелюбіе був зарахований до лику святих.
Починання Володимира продовжив його син Ярослав Мудрий, заснувавши училище на300 чоловік, яке було першим справжнім навчальним закладом в Росії. Однакнайбільше він прославився як укладач першого письмового зводу законів,іменованого В«Руською ПравдоюВ». У ньому містилися статті та соціального характеру,що було новим для молодих держав Європи.
Так, в XXXI главі виражено прояв турботи про підростаюче покоління.Якщо до прийняття зводу законів проблема спадкування вирішувалася старшими братамишляхом застосування сили по відношенню до молодшого, то після - права молодших булизахищені (В«Двір батьківський завжди без розділу належить м...
