План
Індекс розвитку людського потенціалу
Звіт 2008
ІРЛП в Росії
Країни, не включені в індекс
Звіт 2007
Краснодарський край
Список використаної літератури
Індекс розвитку людського потенціалу
Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) - індекс дляпорівняльної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньоїтривалості життя та інших показників країни. Індекс був розроблений у1990 пакистанським економістом Махбубом уль-Хаком (Mahbub ul-Haq) і з 1993року використовується ООН в щорічному звіті з розвитку людського потенціалу.
При підрахунку ІРЛП враховуються 3 види показників:
Середня тривалість майбутнього життя при народженні - оцінюєдовголіття.
Рівень грамотності дорослого населення країни (2/3 індексу)і сукупна частка учнів (1/3 індексу).
Рівень життя, оцінений через ВВП на душу населення припаритеті купівельної спроможності в доларах США.
Розроблена і науково обгрунтована узагальнена системапоказників, що характеризує кількісні та якісні характеристикисоціально-економічної диференціації соціального розвитку, що включає:
коефіцієнт диференціації індексу розвитку людськогопотенціалу, що характеризує ступінь відмінності в соціально-економічному розвиткуаналізованих країн, регіонів усередині країни, соціальних груп;
коефіцієнт диференціації індексу здоров'я (довголіття),що показує, наскільки стан здоров'я в одній країні, регіоні краще, ніж віншому;
коефіцієнт диференціації індексу освіти. Такийпоказник визначає ступінь перевищення рівня освіти населення в однійкраїні (регіоні або іншому об'єкті дослідження) над рівнем освіти (письменності)населення іншої країни;
коефіцієнт диференціації індексу доходу, що визначаєступінь економічної диференціації аналізованих країн або регіонів;
коефіцієнт диференціації індексу смертності, якпоказник відмінностей в стані здоров'я порівнюваних країн або регіонів;
коефіцієнт диференціації рівня професійногоосвіти, що відображає відмінності в ступені охоплення навчанням другої і третьоїступені освіти в досліджуваних країнах або регіонах.
Альтернативним індексом є Індекс бідності (розробленийООН для оцінки якості життя населення в будь-якій країні; публікуєтьсящорічно; розраховується за трьома основними показниками: очікувана тривалістьжиття при народженні, рівень освіченості населення, рівень реальних доходівнаселення).
В залежності від значення ІРЛП країни прийнятокласифікувати за рівнем розвитку: високий (0,8 ... 1), середній (0,5 ... 0,8) інизький (0 ... 0,5) рівень.
Звіт 2008
Звіт 2008 показує, що ІРЛП у всіх країнах світу зростає,за винятком деяких країн пострадянського простору та Африки. У першійгрупі індекс падає через погіршення освіти, економіки та високоїсмертності. У другій групі - через СНІД і супутньої йому смертності.
Більша частина даних для звіту 2008 отримана в 2006 і раніше.Не всі країни-члени ООН можуть надати необхідні статистичні дані.
ІРЛП в Росії
ІРЛП Регіонів Росії (2006) в зіставленні з країнами світу(2007).
Росія займає 73 місце в списку з індексом ІРЛП = 0,806. Індексстав падати з початком 90-х через скорочення ВВП і підвищення смертності. У 1992Росія займала 52 місце, 1995 - 114, у 2004 - 57, у 2005 - 62 з індексом 0,795,в 2006 - 65 з індексом 0,797, у 2007 році - 67 місце з індексом 0,802. Після2000 року у зв'язку з швидким економічним зростанням ІРЛП Росії став рости, ввнаслідок чого Росія перемістилася на 62 місце.
Однак, слід враховувати, що індекс складається звідставанням в два роки, тому цифри, опубліковані ООН 27 листопада 2007насправді відносяться до 2005. Від своїх сусідів по таблиці Росія відрізняєтьсядуже низькою тривалістю життя і трохи зниженням рівнем освіти. Індекссильно варіюється по регіонах Росії. За даними Незалежного ІнститутуСоціальної Політики, в 2006 році найвищий серед російських регіонів ІРЛП уміста Москви - 0,907, у той час як найменший індекс у Республіки Туви - 0,691.При цьому важливо відзначити, що індекс для Москви і Санкт-Петербурга завищений, в точас як занижений для Московської та Ленінградської областей. Така ситуаціявиходить через те, що окрема частина Індексу РЧП вважається як відношеннястудентів ВНЗ до загального числа учнів. Однак значна частинастудентів-жителів відповідних областей вчиться у двох федеральних містах,вносячи тим самим внесок у їх індекс. Більшість же російських регіонів відносятьсядо категорії зі значенням індексу 0,750-0,799, що цілком порівнянно з такимикраїнами, як Казахстан, Україна та ін
Країни, не включені в індекс
Наступні країни і території не включені в звіт 2005 р. поІРЛП через відсутність необхідних даних.
Звіт 2007
Звіт, опублікований Рейтер, 26 листопада 2007показує, що ІРЛП у всіх країнах світу зростає, за винятком деякихкраїн Африки. Як і раніше, головні причини, що гальмують зростання ІРЛП - поганеосвіта, висока смертність, низький рівень матеріальної культури іекономіки, епідемія СНІДу та супутня йому смертність.
Не всі країни-члени ООН можуть надати необхідністатистичні дані. Частина країн, відсутні у звіті, оскільки не бажають абоне можуть надати статистику. Ці країни віднесені до групи країн з низькимІРЛП.
За даними звіту, 30 з 32 країн з низьким ІРЛП розташовані вАфриці, одна - в Північній Америці (Гаїті), одна - в Азії (Йемен).
Найвищий індекс за даними ООН - в Ісландії, що випередилаНорвегію. США за останні десятиліття помітно здали свої позиції, опустившисьз 8 на 12 місце за останні два роки, що пов'язано з неблагополучним становищемрасових меншин, непростим становищем нелегальних мігрантів. Також здав своїпозиції Люксембург, незважаючи на свій високий дохід на душу населення.
Краснодарський край
Соціальні переваги південного приморського регіонувиражаються в багатьох характеристиках: чисельність населення майже стабільназавдяки стійкому міграційному притоку, жителі відрізняються кращимстаном здоров'я і більш високою тривалістю життя; економічніпереваги вигідного місцеположення, розвиненої інфраструктури та відноснодешевої робочої сили сприяли зростанню інвестицій і промисловоговиробництва в останні роки; сільське господарств краю найбільше і розвинутев країні і стійко забезпечує дешевою сировиною провідну галузь - харчовупромисловість; значно знизився рівень безробіття, населення активновключено в неформальну зайнятість для підвищення власних доходів.
Соціальні проблеми: сильне постаріння населення,відносно низькі душові грошові доходи через високу частку сільськихзайнятих, більш повільне зростання доходів у 2000-і рр..; значне числонекваліфікованих робочих місць в агросекторі, поширеність тіньовоїекономіки і зайнятості в ній, висока сезонність зайнятості в рекреаційній сфері;найсильніша конкуренція за землю та ресурси в приморській зоні і пов'язана з циметнонаціональна напруженість в деяких районах; менш розвинене вищу ісередню професійну освіту, знижена забезпеченість медичнимипослугами.
Розселення. Краснодарський край - найбільший за чисельністюнаселення регіон Росії після Москви і Московської області, в ньому проживаєбільше 5 млн. чол. Край відрізняється більш пізньою та повільної урбанізацією, підчому через сприятливих агрокліматичних умов.
Міське населення зрівнялася з чисельністю з сільським тількиу другій половині 1970-х рр.., а в 2006 р. його частка майже не змінилася (52,6%).Крайовий центр Краснодар, відносно невеликий, у ньому живе менше 800 тис. чол.(15% населення краю). Центром Чорноморської зони є м. Сочі з населенням400 тис. чол., При цьому агломерація Великого Сочі простягнулася від кордону зАбхазією (Адлер) майже до м. Туапсе. Всього в чотирьох великих містах краюпроживає менше третини населення, що підтверджує низький рівеньурбанізованості.
Краснодарський край - один із самих щільно заселенихрегіонів країни (67 чол. на кв.км), особливо його приморські і прикубанськихрайони. Для сільського розселення характерні великі сільського поселення, їхсередній розмір - більше 1400 чоловік. Завдяки густий мережі якісних доріг ібільш високому рівню автомобілізації міські послуги доступні багатьом сільськимжителям.
За характером розселення можна розділити край на три-чотиризони. У степовому правобережжі Кубані каркас системи розселення становить мережувеликих станиць з населенням до 10-30 тис. чоловік, заснованих в ході козачоїколонізації в кінці XVIII-початку XIX вв. Місцеві центри рр.. Тихорецьк,Тимашевськ, Кропоткін виросли завдяки залізничному будівництву останньоїчверті XIX - XX ст., ставши вузловими станціями. У передгірській смузі ВеликогоКавказького хребта (південний схід краю) опорні центри розселення пов'язані зколишніми Кордон лініями, насамперед Усть-Лабинської, вони контролюваливиходи з гір на рівнину найбільш важливих сухопутних доріг і річок. Приморськасмуга розбивається на дві частини, при цьому старі портові центри Приазов'явиявилися в тіні міст чорноморського узбережжя. Чорноморські містафактично перетворилися на безперервний ланцюг поселень: "Великий Сочі" (що включаєпоряд із власне Сочі Хосту, Лазаревське, Адлер, Червону Поляну), "ВеликийГеленджик. Проведення Олімпіади 2014 р. в Сочі дасть новий імпульс розвитку тазаселенню причорноморської зони Красндарского краю.
Список використаної літератури
1.Сайт wikipedia.ru
2.atlas.socpol.ru
