Поняття та сутність релігійних конфліктів
Зміст
1.Історія дослідження питання
2.Поняттяконфлікту і релігійного конфлікту, специфіка релігійного конфлікту
3.Розвитокконфліктів, специфіка розгортання релігійних конфліктів
4.Поєднаннярелігійних і політичних конфліктів в історії, послествія релігійних конфліктіву всесвітній історії
Висновок
Списоквикористаної літератури
Введення
Актуальність теми дослідження.Після розпаду СРСР і системи діалектичного матеріалізму, яка була в деякомуплані В«псевдорелігіїВ», в країнах СНД утворився гострий духовний в першій половині90-х років XX ст., Став наслідком глибоких соціальний вакуум. Найбільш гострим вінстав для країн, в яких до революції 1917 р. офіційною релігією було християнство.Іслам і буддизм не піддалися настільки ретельній нівелювання з боку В«Союзу безбожниківВ»і лінії партії по боротьбі з релігією як християнство. Тому немає нічого дивногов тому, що саме в цих країнах роки різко зріс інтерес людей до релігій, яктрадиційним, так і новим культам. Багато з таких культів, як молоді і пасіонарнівчення, містять різкі, іноді відкрито ворожі навколишнього соціуму і принципамйого організації становища. У зв'язку з цим актуальною стає проблема релігійнихконфліктів.
Останні виражаються не тількияк конфлікти прихильників різних віросповідань, але й тісно пов'язуються з етносомносіїв даних вірувань, що може надавати конфлікту і національний характер.Навіть чисті релігійні конфлікти, супроводжувані проявами агресії, насильстваі нетерпимості, значно дестабілізують соціальну обстановку в сучасномусуспільстві. У цих умовах вивчення інтегруючого і Дезінтегруючі впливу релігіїна сучасне суспільство має велику практичну значимість. Крім того, актуальнимє вивчення питань взаємини релігії і політики в сучасному суспільстві,взаємозв'язок конфліктних ситуацій в цих сферах суспільного життя.
Релігія глибоко інтегрованау багато сфер суспільного життя - культуру, освіту, побут і в політику. Томусоціальні конфлікти, пронизують різні сфери суспільного життя, знаходятьвідображення в релігії, і навпаки - конфліктогенні процеси, що виникли на релігійномугрунті, розростаючись і посилюючись, неминуче впливають на характер соціальних відносин,в першу чергу політичних, економічних, міжнаціональних.
При дослідженні релігійнихконфліктів не можна користуватися інструментарієм якої-небудь однієї дисципліни, будьто політологія, релігієзнавство чи соціологія. Лише комплексний аналіз на перетиніданих дисциплін буде найбільш продуктивним при вивченні релігійних конфліктіві їх специфіки
Відзначимо, що релігія володієможливістю як зняття конфліктних ситуацій, гармонізації міжнаціональних відносин,так і посилення психологічної напруженості, дестабілізації суспільно-політичноїситуації в країні і т.д.
Необхідність вивчення релігійногоконфлікту продиктована складністю і багатогранністю цього феномена, наявністю великоїкількості зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на всередині конфесійні таміжконфесійні відносини.
Мета даної роботи: провестианаліз релігійних конфліктів у суспільстві, розібрати специфіку їх появи та розгортання,показати зв'язок політичних і релігійних конфліктів, їх наслідки.
Об'єктом дослідження єфеномен релігійного конфлікту. Предмет дослідження - причини виникнення, формипрояви, основні тенденції розвитку релігійного конфлікту.
1. Історія дослідженняпитання
Вчення про протилежностіі їх ролі у виникненні речей виникає в Древній Греції. Анаксимандр говорить,що речі виникають із постійного руху В«апейронВ» - єдиного матеріального початку,приводить до виділення з нього протилежностей. [2, с.97]. Мислителі минулого,усвідомлюючи неминучість конфронтації у суспільному житті, вже тоді намагалися визначитикритерії В«справедливогоВ» і В«несправедливогоВ» насильства. Зокрема, Цицерон висунувтезу про "справедливу й благочестиву війну", що могла вестися для помстиза заподіяне зло, для вигнання із країни вторгся ворога. Аврелій Августин додавдо умов Цицерона "справедливість намірівВ» ведучого війну. Його міркування провійну і мир звучать цілком сучасно: В«... ті, які порушують мир, не ненавидятьйого як такий, а хочуть лише іншого світу, який відповідав би їхнім бажанням В».
У середні віки Фома Аквінський,розвиваючи думки про допустимість воєн у житті суспільства, визначив ще одну умовусправедливої вЂ‹вЂ‹війни: на неї повинна бути В«авторизована компетенціяВ», тобто санкціяз боку державної влади. Хоча в цілому, на його думку, В«... війна і насильствоє завжди гріхом В»[32, с.36; 34, с.39; 1,57].
Одну з перших спроб системногоаналізу соціальних конфліктів зробив Флорентійський теоретик і державнийдіяч Нікколо Макіавеллі. Цінність його концепції полягає у відході від панувалитоді теологічних поглядів на джерела суспільного розвитку. Він вважав конфліктуніверсальним і непреривавшуюся станом суспільства зважаючи порочної природи людини,прагнення різних груп людей до постійного й необмеженого матеріального збагачення.Макіавеллі одним із джерел соціального конфлікту вважав знати, зосереджуєтьсяв своїх руках всю повноту державної влади. Він негативно ставився до дворянства.Тим не менш, Макіавеллі бачив у конфлікті не тільки руйнівну, а й творчуфункцію. Щоб зменшити негативну роль конфлікту, потрібно вміти правильно впливатина нього. В«Виконувати цю місію покликана державаВ», - вважав мислитель [33, с.91-93].Еразм Роттердамський відзначав наявність власної логіки розпочатого конфлікту, якийрозростається подібно до ланцюгової реакції, залучаючи в орбіту свого впливу всі новіпрошарки населення і країни. Аналізуючи причини воєн, Е. Роттердамський наголошував,що часто низинні й корисливі якості правителів ввергають народи в війни [33,с.92].
Цікаві ідеї щодоприроди конфліктів, висловлені англійським філософом Френсісом Беконом. Він глибокопроаналізував з причини соціальних конфліктів усередині країни. Серед них ключовуроль відіграє тяжке матеріальне становище народу. Виникненню конфліктівсприяє зневага государів думками сенату і станів, політичні помилкив управлінні, поширення чуток і пересудів, а також В«пасквілі і крамольнімови В»[35, с.74].
Томас Гоббс вважав головноюпричиною конфлікту прагнення до рівності, яка призводить до виникнення у людейоднакових надій, бажання заволодіти тими ж об'єктами, необхідними для самозбереженняабо отримання задоволення, а це перетворює людей у ​​ворогів, породжує суперництво,недовіру і честолюбство. У новий час були популярні ідеї Жан-Жака Руссо про етапністьвсесвітньо-історичного процесу. Спочатку існує "природний стан", колилюди є вільні і рівні - В«... від природи люди зовсім не вороги один одному В». Потім розвитокцивілізації приводить до втрати стану рівності, волі й щастя й, нарешті,уклавши В«суспільний договірВ», люди знову знайдуть втрачену гармонію суспільнихвідносин, В«вічний мирВ» і злагода. На думку Ж.-Ж. Руссо, суспільний договірможливий під жорстким контролем народу, тому що війни міністрам потрібні, і добру волювони не проявлять. [2, с.63].
Вперше конфлікт як багаторівневесоціальне явище був вивчений Адамом Смітом у праці В«Дослідження про природу і причинибагатства народів В». В основі конфлікту лежать розподіл суспільства на класи (капіталісти,земельні власники, наймані робітники) і економічне суперництво. Протиборствоміж класами А. Сміт розглядав як джерело поступального розвитку суспільства,а соціальний конфлікт, отже, як В«... певне благо людстваВ».Кант вважав, що В«... стан світу між людьми, що живуть по сусідству, не єприродний стан ... останнє, навпаки, є стан війни, тобто якщо іне безперервно ворожі дії, то постійна загроза. Отже, стансвіту має бути встановлено В». Тут проглядається зв'язок з ідеями Ж.-Ж. Ру...
