Реферат:
Християнство:історія виникнення та античні критики
Зміст
Введення
1. Про історію виникнення християнства
1.1. Про першоджерелах з історії раннього християнства
1.2. Передумови виникнення християнства
1.3. Палестинські коріння християнства
1.4. Міфологічна та історична школи
2. Античні критики християнства
2.1. Лукіан
2.2. Цельс
2.3. Порфирій
2.4. Юліан
2.5. Лібанов
2.6. Сіммах
2.7. Йосип Флавій
2.8. Корнелій Тацит
2.9. Гай Светоній Транквілл
Висновок
Додаток. Від Мойсея до ...
Література
Введення
Християнство виникло в I в. н.е. в східних провінціяхРимської імперії (в Палестині) як релігія пригноблених. Яка була соціальнаситуація в Римській імперії I-II ст? Які були причини, яківикликали до життя нові вірування?
У книгах відомогоісторика А. Б. Ранович (1885-1948), виданих у 30-ті роки і які давно сталибібліографічною рідкістю, можна знайти відповіді на багато питань про історіюхристиянства. Ці роботи за своїм змістом являють величезну науковуцінність, так як включають в себе в перекладі на російську мову основні джерелаз історії раннього християнства.
Коло наукових інтересів А.Б. Ранович був пов'язаний з історією стародавнього світу. Прекрасний знавець творівдревніх авторів, папірусів, написів, А.Б. Ранович, при підготовці своїхдосліджень по ранньому християнству вивчив величезний матеріал. Він збиравдані по соціально-економічним передумовам виникнення новогорелігійного вчення, його еволюції, стосовно нього представників античноїкультури. Результатом цих досліджень і з'явилися "Першоджерела", апотім зібрання дійшли до нас повністю або в уривках творів античнихписьменників і філософів, які виступали з критикою християнства.
1. Про історію виникнення християнства
1.1 Пропершоджерелах з історії раннього християнства
Давня література дійшладо нас в незадовільному стані. При неграмотності переважноїбільшості населення Римської імперії, за відсутності друкарства, коликожен екземпляр книги (рукописи в форма сувою) доводилося переписувати відруки, книга була предметом розкоші, доступним лише любителю [1].
Кількість збереженихстародавніх рукописів мізерно. Ледь сотню можна нарахувати рукописів, які булиб древнє XII в.; оригінали, з яких списанічисленні рукописи, що лягли в основу наших друкованих видань, загинули.
Але і те, що збереглосявід давньої літератури, дійшло до нас у жалюгідному стані. Часто від багатотомнихпраць збереглися лише невеликі уривки. Та й дійшли до нас текстипіддалися в процесі багаторазової перепису протягом століть незліченноюспотворень.
Кожен переписувачнеминуче вносив свої спотворення, найчастіше через недбалість і невігластво, аіноді і свідомо. Найбільш частим видом спотворення стародавніх текстів є інтерполяція ,тобто вставка переписувача чи редактора, що має на меті приписати авторові з тихчи інших міркувань те, чого він насправді не писав.
Грубі інтерполяціївикрити не важко. Але там, де інтерполятора зробив свою справу вміло і тонко,зумівши підробити стиль автора, уникнути анахронізмів і т.п., інтерполяціюрозкрити нелегко. Так, якщо Пліній Молодший у листі до Траяну з приводу християнповідомляє, що внаслідок бурхливого зростання християнства абсолютно припинивсяофіційний римський культ, то вчений богослов не вбачає тут інтерполяції;адже він приймає на віру церковну казку про те, що вже в I в. християнство заповнило увесь світ.Але ми то знаємо, що на початку II в.,коли Пліній писав свій лист, християнство ще не встигло завоювати міцнихпозицій, що церква тільки ще починала складатися і, отже, якщонавіть допустити справжність листи Плінія, перебільшене зображенняхристиянства як грізної сили, що встигла придушити всі місцеві культи, -пізніша вставка християнського переписувача .
У набагато кращому становищіми знаходимося, коли звертаємося не до копій, а до оригіналів, що збереглися ввигляді написів, папірусів, черепків і тому подібних справжніх пам'ятокстаровини, які за змістом своїм охоплюють найрізноманітніші сторониособистого та суспільного життя давнину. Ці першоджерела - багатющийасортимент документів про особистому і суспільному житті, про економіку, фінанси,праві, суді, політиці, техніці, педагогіці, про офіційному регламенті іінтимних буднях життя окремих жителів Римської імперії за період у кількастоліть [2].
1.2Передумови виникнення християнства
Християнство виникло в I в. н.е. в східних провінціяхРимської імперії. У ту епоху спостерігалася криза духовних цінностей римського світу,занепад суспільної моралі, альтернативою чого могли бутирелігійно-моральні пошуки, що проявилися в появі різних релігійнихгруп і етичних навчань. Були й ідеологічні передумови християнства і йогоеволюції.
Ранович вважав, щовиникнення християнства пов'язані з глибокою кризою рабовласницькогогосподарства [3] . Для характеристики цієї кризи віннавів у своїй книзі уривки з джерел, що відносяться не тільки до першихстоліть нашої ери, але і до II-I ст. до н.е., коли в Римівідбувалися громадянські війни, що закінчилися падінням республіки івстановленням імперії.
В даний час ученірозглядають згадані громадянські війни як прояв кризи античноїцивільної громади, а не всього рабовласницького суспільства. Римські завоювання III-II ст. до н.е., які перетворили великі області Середземномор'я вбезправні провінції Риму, привели до складних соціально-економічних іполітичних наслідків, які були викликані невідповідністю організаційнихформ громадянської общини потребам "світової" держави. Зрозуміло, вкризу Римської республіки II-I ст. до н.е. велику роль зігралозагострення класової і соціальної боротьби, в тому числі потужні повстання рабів.Однак, економіка Римської держави була багатоукладної, а форми класовоїборотьби - вельми різноманітні.
Виникнення іпоширення християнства не було пов'язане безпосередньо з якимисьгосподарськими явищами в Римській імперії. Воно було зумовлене змінами в ідеології та соціальноїпсихології: пошуками єдиного універсального божества, яке було б носіємвищої справедливості, захисником скривджених, падінням авторитету древніхмісцевих богів, покровителів міста або племені, руйнуванням традиційних зв'язківміж людьми - общинних, цивільних, сімейних.
1.3 Палестинські коріння християнства
В даний часпалестинські коріння християнства загальноприйняті, однак, до відкриття кумранськихрукописів в радянській історичній науці була поширена точка зору провнепалестінском походження християнства. Переважала думка, що новевчення зародилося в Малій Азії, оскільки в одному з найбільш ранніх новозавітнихтворів, Апокаліпсисі Іоанна, мова йде про сім малоазійських містах, деіснували християнські громади. Після опублікування виявлених в кінці 40-хроків XX ст. рукописів кумранських сектантівнавіть деякі прихильники малоазійського походження християнства відмовилисявід колишньої точки зору і визнали Палестину батьківщиною вчення, яке вониназивали іудеохрістіанством.
1.4 Міфологічна та історична школи
Теорія виникненняхристиянства поза Палестини тісно пов'язана з так званою міфологічної школою [4], прихильники якої заперечувалиісторичне існування Ісуса.
Міфологічна школазародилася ще в XVIII в. у зв'язку зраціоналістичної критикою християнства; вона продовжувала розвиватися наПротягом XIX і початку XX в.
У роботах, що належалидо цієї школи вчених, висловлювалася точка зору про існування в Палестинікульту дохристиянського бога (Ісуса). На їхню думку, в основі євангельськихлегенд перебували народні містерії і різні алегоричні оповідання, якірядовими християнами розумілися буквально.
Парал...
