РЕФЕРАТ
по темі:
В«Міфи Давнього ЄгиптуВ»
Зміст
Введення
1.Борьба двох начал вєгипетських міфах
2.Культ зверобогов
Висновок
Список використаноїлітератури
Введення
Відомо, щоможна виділити два типи трансляції культури в суспільстві: традиційний ісучасний. Традиційне суспільство - суспільство допромислового, тобто древнє ісередньовічне, суспільство, в якому панують звичаї і традиції минулого.Передача досвіду з покоління в покоління в традиційному суспільстві відбувається вформі передачі традицій, звичаїв, тобто цілісних, нерозчленованих В«блоківВ»діяльності, відтворених в незмінному вигляді в певній ситуації.Індивід має засвоїти певну послідовність дій, успадкованихвід предків: як орати, сіяти, збирати врожай, виготовити необхідні знаряддя праці,будувати, лікувати і т.д. Тим самим він знаходить різні навички та вміння,практичне В«знанняВ», яке може бути в тій чи іншій мірі усвідомленим івербалізовані, вираженим у словах і поняттях. Сучасна культура, в томучислі і філософія, була створена не на порожньому місці, вона ввібрала в себе елементипопередніх форм світогляду.
Актуальністьсправжньої роботи визначається необхідністю розглянути процес становленнялюдської культури від самих її витоків, що буде сприяти більш глибокомурозумінню загальнолюдських проблем, що розглядаються філософією. Стародавній Єгипетдосі приваблює людей загадками своїх пам'ятників, своєї мови і своєїміфологією.
Метасправжньої роботи - зрозуміти, як і чому виникають міфологічні уявленняі які особливості міфологічного світогляду в Давньому Єгипті.
ВВідповідно до поставленої мети, можна виділити два завдання, якінеобхідно вирішити в ході даного дослідження:
Гјрозглянутидуалізм як частина міфологічної системи Стародавнього Єгипту;
Гјописатикульт давньоєгипетських зверобогов, як найбільш характерне явищедавньоєгипетській міфології.
Рефератскладається з 5 розділів. У першому сформульовані мета і завдання дослідження, підДруга описує особливості міфологічного дуалізму, характерного длясвітогляду Стародавнього Єгипту, у третьому дається огляд природних культів,пов'язаних з обожнюванням тварин, у четвертому зроблені основні висновки позмістом роботи, у п'ятому вказані першоджерела за темою роботи.
1. Боротьба двох начал в єгипетських міфах
Для мислення стародавніх єгиптян характерний дуалізм у розумінні світу,зводить ціле до єдності і боротьбі двох начал, які відбиваються і вдвоїстий характер царської влади, і в протиставленні чорної землі ібілого піску пустелі, Верхнього і Нижнього Єгипту. Це мислення підкоряється двомпринципам магічного світовідчуття, бо виходить з того, що між предметом ійого визначенням існує взаємозв'язок, а саме: слова втілюють предмети таявища - звідси значення гри слів у історіях про створення світу, - а мовавпорядковує їх.
Разом з тим слова богів (ієрогліфічна система письма, складена зкартинок, змальованих з натури, що виникла одночасно з графічним мистецтвомСтародавнього Єгипту) являли собою відображення реальності. Зображення живогоістоти, неодмінно супроводжується його ім'ям, стає як би здвоєним.
Майже маніакальна пристрасть укладати реальність в рамки стійкихвербальних та графічних символів, щоб закріпити її за допомогою однієї з вищихформ чарівництва - ось основна риса давньоєгипетської культури часів фараонів,пояснює природу її дивовижних пам'яток і написів.
Саме в рамках цього світовідчуття функціонує своєрідна картинасвітобудови: нескінченна водна безодня оточує твердь Всесвіту; на Землі ціводи набувають форми морів, вони наповнюють небесний звід, по якомупрокладають свій шлях зірки, вони живлять річище підземної ріки (ночами сонцеплаває по ній із заходу на схід) і щороку знову омивають землю,розливаючись по ній повінню Нілу.
Цей океан, цей світ темряви заповнює собою весь простір Всесвіту дотих пір, поки сонце, Атум-Ра, не підніметься над нею, відтіснивши назад густийморок. З висоти свого становища бог дав форму навколишнього світу, вдихнув у ньогоповітря, світло і життя, вступивши в бій з силами безодні. Потім він створив богів талюдей, тварин і рослини. Але це був лише початок.
Щовечора бог сонця ставав старим: щоранку, зновупомолоділий, омитий у водах вічності, він знову створював світ і вступав усутичку, але щодня величезний змій Апоп гнав сонце на захід. Людствоповстало, примусивши Ра піднятися в небо але він продовжував охороняти порядок, маат,їм встановлений і тепер життям. І ось всім живим істотам доводитьсястаріти і знову ставати молодими, тут, на землі, подібно до сонця,підпорядковуючись нескінченному круговращению життя, поки їх не торкнеться перст смерті йвони не ввійдуть, як Осіріс, у застигле царство мертвих. Коли ж і Атумповернеться до свого початкового спокою, час і простір перестанутьіснувати.
Кілька різних міфів і тлумачень кожний по-своєму розповідають проодному, єдиному для всіх творця. Згідно чільному вченню, що зародився вГеліополь, саме Атум-Ра вказав кожній речі її місце, однак жерці Мемфісастверджували, що першим з'явився Птах (Земля), який створив небо і пустив понього сонце. Мудреці казали, що він виносив ідею створення світу в своємусерце (а серце - В«сідниця думкиВ») і дав їй життя рухом язика (своїмживотворящим словом).
Така версія французького вченого Ж. Юайотта. Однак існує й іншийсюжет, коли В«... люди перестали почитати бога-царя і навітьВ« замислили протизлі справи В». Тоді Ра зібрав раду найстаріших богів на чолі з прабатькомНуном (або Атум), на якому було вирішено покарати людей. На них напустилисонячне око, улюблену дочка Ра, звану в міфі Сехмет або Хатор. Богиня вобразі левиці стала вбивати і пожирати людей, їх винищення ухвалив такірозміри, що Ра вирішив зупинити її. Проте богиня, розлючена смаком крові,Не вгамовувалася ... Тоді її хитрістю напоїли червоним пивом, і вона, сп'янівши,заснула і забула про помсти. Ра же ... продовжував правити світом ... В»[8, с.424].
У часи фараонів розподіл усього сущого на чоловіче і жіноче началовважалося невід'ємною рисою життя. Творець створив два божественні подружжя,уособлюють фізичне пристрій світу: це - повітря і світло-вогонь, земля інебо. Боги наступного покоління, що стоять ближче до людини, самі багато в чомунагадують людей своєю боротьбою за владу і смертю. Убитий Сетом Осіріс задопомогою Ісіди і Нефтіди знайшов нове життя, переміг над смертю і ставпереможцем царства мертвих.
Його син Гор, народжений після смерті батька, став володарем Землі, перемігширідного дядька Сета, який хоч і був вічним В«порушником спокоюВ», але в тічаси ще не ототожнювався з вищою силою зла і був неоднозначною фігурою.Його божественна лють наздоганяла з невідворотністю долі, примушуючи живихповертатися назустріч вічності, і допомагала Ра і фараона брати верх надіноземцями і змієм безодні. Про Сеті народжувалися різні легенди. Так, в одній ізних Гор і Сет ділили між собою владу над Темної і Червоної землями, в інший- Сет став володарем Півдня, а Гор - Півночі (нерозривно пов'язаних між собою).Але найчастіше Гор поставав виганяє Сета і запанував над тепер уженазавжди впорядкованим світом.
Всі ці ідеї та образи служили основою обожнювання влади фараона.Література ототожнює фараона з Гором - править він землею так, як бог правитьнебом, фараон є тим, який знаходиться під заступництвом двох богинь,охороняють його владу, є володарем Верхнього і Нижнього Єгипту, ЗолотимГором, а також Гором - переможцем бога Сета. Фараон, як спадкоємець творця івладики світу (в кінці Стародавнього царства), має владу над цілим космосом.Саме цей монументальний аспект давньоєгипетської влади виражається в статуяхфараонів раннього періоду, і насамперед у найбільшому шедевр серед них -піраміді Хефрена. Владний, незворушний, з очима, спрямовани...
