Дремов С.В., Сьомін І.Р.
Якщов XIX в. психіка ототожнювалася з власне свідомістю і провідним методомдослідження був метод інтроспекції, то відкриття 3. Фрейдом несвідомихпластів психіки значно розширило рамки предмета психологічної науки іпородило нові психоаналітичні методи дослідження. Щось подібнеспостерігається в кінці XX в., коли психотерапія, психофармакологія, етнографія, антропологіята інші наукові напрямки розкривають величезний пласт нової феноменології, умовнозваної зміненими станами свідомості (ІДС). Ця нова феноменологіявимагає систематизації, осмислення і рефлексії з позицій академічної науки, розробкивласних методів дослідження.
Зміненістану свідомості (altered states of consciousness) виникають при діїготівка людини, що перебуває в звичайному стані свідомості, різнихфакторів: стресових, аффектогенних ситуації; сенсорної депривації аботривалої ізоляції; інтоксикації (психоделічні феномени, галюцинації нафоні високої температури та ін); гіпервентиляції легенів або, навпаки, тривалоїзатримки дихання; гострих невротичних і психотичних захворювань;когнітивно-конфліктних ситуацій, що вибивають свідомість суб'єкта зі звичних формкатегоризації (наприклад, незвичайна поведінка наставника в чань-буддизмі, застосуваннякоанов, тобто парадоксальних висловів, використовуваних буддизмом), парадоксальнихінструкцій, не здійсненних у логіці звичайного стану свідомості і купуютьосмисленість для суб'єкта лише в В«логіці ІДСВ»; в гіпнозі і медитації та ін
Влітературі ІДС визначається як психічний стан, викликаний тим чи іншимфізіологічним, психологічним або фармакологічним агентом, суб'єктивноописуване індивідом в термінах внутрішнього досвіду і при об'єктивному спостереженніза ним характеризуемое як відхилення від певної норми функціонуванняпсихіки (Ф. Д. Гудман, 1983). Ч. Тарт (1972) визначає ІДС як якіснуперебудову в індивідуальному паттерне психічного функціонування.
Найбільшранньою формою фіксації та розвитку в людській культурі свідомогоіндукування ІДС і їх активного застосування з різними цілями єшаманізм. В етнографії описані змінені стани, відомі під назвамиВ«Шаманська хворобаВ», В«шаманський трансВ», стану колективного трансу, наприкладв процесі проведення шаманського обряду камлання і т. д. Надалі ІДС іприйоми їх наведення знайшли своє місце як в різних релігіях, так і вВ«НародноюВ» культурі: в знахарстві, ворожіннях, сільської магії, карнавалах таін Залучення уваги науки до феноменів ІДС і способам їх регуляціїпов'язується з епохою месмерізма, коли Ф. А. Месмер (1733-1815) були закладеніоснови гіпнозу і розпочато його активне терапевтичне використання.
Всучасної психології розробляються різні моделі, що описують ІДС:дискретні, континуальні і дискретно-континуальні. Найбільш яскравимпредставником першого підходу є Ч. Тарт. Грунтуючись на уявленні просвідомість як про складно організовану, системної конструкції, він розвиваєконцепцію перериваних або дискретних станів свідомості.
Піддискретним ІДС розуміється нова по відношенню до базисного дискретному станом(Наприклад, звичайному пильнування) система, що володіє властивими тільки їйхарактеристиками, своєю добре впорядкованої, цілісної сукупністюпсихологічних функцій, які забезпечують її стабільність і стійкістьнавіть при значних змінах окремих підсистем або певної змінізовнішніх умов. Перехід від дискретного стану свідомості до дискретногозміненим станом, званий Ч. Тарту процесом наведення дискретного ІДС,відбувається стрибкоподібно, з повним розривом специфічних взаємозв'язківпсихічних підсистем та їх подальшою перебудовою в нову, стабільнуструктуру свідомості. Аналогічно відбувається перехід до наступного (наприклад, добільш глибокому) дискретному зміненим станом.
Всідискретні ІДС, по Ч. Тарту, являють собою якісно різнідинамічні структури, безперервно змінюються лише всередині самих себе. Достворення теорії дискретних станів свідомості Ч. Тарту привели дослідженнядинаміки зміни свідомості при зануренні індивіда в гіпнотичний сон. Вінзвернув увагу на те, що перехід від звичайного неспання до гіпнотичномуСтаном відбувається за типом В«квантового стрибкаВ». Основні підсистеми при цьомурізко перебудовуються і організовуються в нову, стабільну системну конструкцію,характеризуемую, на відміну від колишньої, відносної пасивністю більшостіструктур свідомості, слабким функціонуванням ряду найважливіших психічнихпроцесів.
ПротилежноїЧ. Тарту точки зору дотримується К. Мартіндейл, який є представникомконтинуального підходу до моделювання ІДС. У своїй теорії неперервнихстанів свідомості він грунтується на припущенні про те, що в мірупоступової регресії свідомості, яка відбувається при впливі абсолютнорізних факторів, основні психологічні показники змінюються плавно, безстрибків, і ІДС безперервно переходять одне в інше.
Так,наприклад, при прийомі психоделічних препаратів (наприклад, ЛСД), пригіпнотичному або медитативному впливі, при сенсорної депривації абопоступовому засипанні індивід, занурюючись у все більш глибокі стани, плавнопроходить не різні, а ідентичні ІДС. При цьому індукування ІДС придії таких різних процесів відбувається практично за одним і тим жемеханізму - поступової регресії від звичайного, базового стану свідомості(Неспання) до змінених станів, що характеризується активізацією більшдревніх, архаїчних структур свідомості. На підтвердження свого підходу К.Мартіндейл посилається на психоаналіз, в якому стверджується, що, наприклад, припоглибленні психічного захворювання відбувається регресія від звичайного, В«вторинногоВ»способу мислення до пралогіче-ському, В«первинногоВ».
К.Мартіндейл пропонує одновимірну вісь: вторинний процес - первинний процес, що єосновним виміром, уздовж якого змінюється не тільки мислення, але і всіінші аспекти свідомості. Так як вісь одномірна, то різні ІДС відрізняютьсятільки одним значущим параметром - становищем на осі регресії, а різнівпливають фактори, що призводять до одного і того ж стану свідомості, прирівнюютьсяодин до одного. Верхня точка такого одномірного виміру відповідає звичайному,вихідного стану свідомості, а всі інші точки прямої - всіляким ІДС, безперервноперехідним одне в інше. Нижче верхньої точки по осі регресії розташовуютьсястани, що виникають при сенсорної депривації або монотонії, далірозташовуються неврози, ще нижче - рівень, який досягається при застосуваннімедичних препаратів або слабких психоделиков, нижче - ІДС, індукованізастосуванням різних технік трансперсональної психології, ще нижче - сни, заними - глибокі гіпнотичні стани, далі - психози та ІДС, викликанідією сильних психоделічних препаратів типу ЛСД.
Тутпозначені тільки найглибші рівні ІДС, що викликаються тим чи іншим способом, алеу міру поступового поглиблення стану від звичайного до граничного індивід втій чи іншій мірі може проходити всі інші, менш глибокі ІДС.Наприклад, за допомогою медитативної практики, у всякому разі теоретично, можебути досягнуто будь ІДС, що характеризується своєю точкою на осі регресії. К.Мартіндейл посилається також на нове, інтенсивно розвивається напрямок впсихофізіології, в рамках якого для пояснення ІДС залучаєтьсяміжпівкульна асиметрія і з'являються роботи, що описують зміну стануяк наслідок зміни ступеня асиметрії мозку, і показують, що будьвідхилення асиметрії від норми приводить до регресії мислення і мови до більшдревнім структурам.
Представникдискретно-континуального підходу А. Дітріх у своїй теорії суміжних станівсвідомості спирається на роботи В. Вундта, схематично описує психіку у виглядікола, в центрі якого бодрствующее свідомість, на окружності - несвідоме,а всередині кола - перехідні структури свідомості, якісно різняться(Різні радіуси), але порівнювані одна з одною (належать одномуконцентричними кільцями, тобто рівновіддалені від центру). З точки зору В.Вундта, в міру віддалення від центру до периферії окремі психічні станипоступово втрачають властивість свідомості. А. Дітріх описує звичайне, ...
