Акімова М.К.
Психологічнадіагностика - наука про конструювання методів оцінки, вимірювання, класифікаціїпсихологічних і психофізіологічних особливостей людей, а також провикористанні цих методів у практичних цілях.
Можнавиділити дві функції психологічної діагностики - наукову і практичну.
Першахарактеризує її як науково-дослідну область і являє собоюдіяльність з конструювання психодіагностичних методик. Оскільки їхвикористовують в практичних цілях, до них пред'являються особливі вимоги, пов'язаніз підвищенням точності та об'єктивності показників, вони розробляються запевними правилами і перевіряються по ряду критеріїв. В першу чергу церобиться для того, щоб оцінити їх якість і практичну корисність, придатністьдля вирішення прикладних завдань.
Психодіагностичніметодики - це специфічні психологічні засоби, призначені длявимірювання та оцінки індивідуально-психологічних особливостей людей.
Другафункція психодіагностики реалізується практичними психологами, що використовуютьдіагностичні методики. Психодиагност-практики вимірюють, аналізують, оцінюютьіндивідуальні особливості людини або виявляють відмінності між групами людей,об'єднаних за якоюсь ознакою. Ці види діяльності практичнихпсихологів називаються постановкою діагнозу і здійснюються задля вирішенняпевних прикладних задач. Слово В«діагнозВ» (від грец. Diagnosis) означаєрозпізнавання, виявлення.
Врізних життєвих сферах і видах діяльності виникають практичні завдання, успішністьвирішення яких залежить від врахування індивідуальних або групових психологічнихособливостей людей. Так, у практиці освіти і виховання необхідновиявлення психологічних відмінностей між дітьми для здійсненняіндивідуального підходу до них. Для забезпечення ефективної професійноїдіяльності іноді потрібно відбір психологічним і психофізіологічнимякостям.
Психологічнийдіагноз може бути основою оптимального професійного самовизначенняособистості. Створення нормального соціально-психологічного клімату в робочійбригаді найчастіше неможливо без аналізу ділових і особистісних якостей.
Кількістьприкладів практичних завдань, що вимагають постановки психологічного діагнозу, можебути багаторазово збільшено. По суті, облік індивідуально-психологічнихособливостей людей необхідний для підвищення ефективності будь-якої діяльності.Це стосується і роботи психолога-практика, чиє завдання - надання різних видівдопомоги звертаються до нього індивідам. У психологічної допомоги потребуютьіндивіди, що опинилися в ситуації об'єктивного чи суб'єктивного неблагополуччя(Тобто переживання невдоволення собою, оточуючими, своїми відносинами з ними, життямв цілому). Так, у роботі психолога-консультанта психодіагностика займаєнайважливіше місце.
Будьрада, консультація, рекомендація можливі тільки при попередньому аналізіособистості консультованого в світлі тих проблем, які його хвилюють. Не меншважлива психологічна діагностика та для успішності інших видів практичноїдопомоги психологів - психотерапії, тренінгових впливів, корекційно-розвиваючоїроботи та ін Всі вони мають бути індивідуалізовані, тобто повинні спиратися навсебічний і глибокий аналіз особистості та індивідуальності звернувся задопомогою.
Отже,психологічна діагностика - основа діяльності будь-якого практичногопсихолога, чим би він не займався - індивідуальним консультуванням, професійноїорієнтацією, психотерапією і пр., в якій би сфері він не працював - у школі, клініці,на виробництві, в агентстві з підбору кадрів і т. д.
Обидвіназвані функції психодіагностики (створення методик та їх використання напрактиці) не здійснюються ізольовано, вони можуть виявлятися в єдності, вдіяльності одних і тих же фахівців. Так, творці методик нерідко нетільки перевіряють їх, але і застосовують на практиці, вирішуючи певні прикладнізавдання, що виникають в роботі, а також спираються на досвід психологів -користувачів методик.
Разомз тим практичні психологи не тільки застосовують вже розроблені діагностичніметодики; вони у своїй діяльності нерідко стикаються з необхідністюскласти схему спостереження або сформулювати запитання діагностичного інтерв'ю,розробити тест досягнень або біографічну анкету та ін Томупсихологи-практики повинні володіти навичками конструювання таких методик.
Щеодне об'єднує творців методик і практиків: в якій би сфері не працювавпсиходиагност (у науково-дослідній або прикладної), він не повинензабувати про те, що психодіагностика становить одну з галузейпсихологічної науки. Тому без глибокого наукового знання, без розумінняпринципів і законів психології не можна займатися психодіагностикою.
Розробкадіагностичної методики - складний процес, що істотно відрізняється віджиттєвих уявлень про те, що досить тільки створити завдання абосформулювати питання. Помилково поверхневе і спрощене ставлення допсиходиагностическому інструментарію, коли так званим В«психологічнимтестом В»вважається будь комплекс завдань, який не має наукового обгрунтування і неминулий необхідної перевірки. У полоні таких уявлень виявивсявинахідник Томас Едісон, який запропонував у 1921 р. в якості тесту випадковий набір питань, які сам Едісон вважав надзвичайно простими.Серед них були, наприклад, такі: В«Який телескоп є найбільшим вСвіт? В»,В« Який вага повітря в кімнаті об'ємом 20x30x10 футів? В»,В« Яке місто вСполучених Штатах лідирує у виробництві пральних машин? В». Випускникиколеджу змогли дати всього декілька правильних відповідей на запитання цьогоВ«ТістаВ», і це сприяло тому, що було підірвано довіру до самого методутестування, знизився науковий авторитет психологічної діагностики.
ВНині загальновизнано, що діагностична методика може принестивідчутні корисні результати, якщо вона буде мати теоретичне обгрунтування тавідповідати встановленим методичним критеріям. Тому створення методиквимагає великої дослідницької та методичної роботи. Але така роботанеминуча, оскільки визнається велике суспільне значення психологічноїдіагностики, її практична цінність.
Відсутністьтеоретичної бази було основною причиною критичних випадів на адресупсиходіагностичних методів (тестів), їх вважали В«сліпими пробамиВ» (виразБ. М. Теплова) через те, що тестологи нерідко не вміли обгрунтувати іпояснити того, що зафіксовано в результатах тестування. Заглиблюючись вобслуговування практики, діагностика на ранньому етапі свого розвитку сталавіддалятися від психології. У неї склався свій понятійний апарат, своїметодичні процедури і критерії досягнень. Виникла загроза депсіхологізаціідіагностики.
Однакза останні десятиліття теорія психологічної діагностики зробила великий кроквперед, і хоча не можна визнати, що вже зроблено все можливе і необхідне вцьому напрямку, зараз досягнуто головне - загальне визнання того, щопсихологічна діагностика не може бути відірвана від основного шляху розвиткузагальної психології та всіх її галузей. Безумовно, залишається ряд теоретичнихпроблем, які вимагають свого вирішення (співвідношення між константною імінливістю індивідуальності, генотипічну і середовищні чинники розвитку, природаі сутність здібностей і обдарованості та ін), але найчастіше це загальнопсихологічніпроблеми, вирішення яких можливо тільки спільними зусиллями психодиагності представників інших галузей психології. Процес теоретичного осмисленняряду психологічних явищ і властивостей далекий від свого завершення, і цепояснюється не тільки рівнем розвитку психологічної науки в цілому, але йскладністю досліджуваних нею об'єктів. Неоднозначне тлумачення психологічнихявищ і властивостей, звичайно, перешкоджає розробці методів їх діагностики. Алеце не означає, що не повинні проводитися дослідження в напрямі уточненнятих характеристик, які оцінюються психодіагностичними методиками.
Теоретичнеобгрунтування психодіагностичних методик обумовлено не в останню чергупрактичною необхідністю інтерпретації їх показників. Питання про правильнуоцінці результатів випробуваного при діагнос...
