Дмитро Миколайович Aлeксaндpoв, доктор історичнихнаук, професор, академік Російської академії природничих наук.
Процеспідготовки оратором свого виступу пов'язаний з обмірковуванням як самих пунктівплану, так і всієї сукупності його розділів, можливих питань аудиторії і пр.Для цього автор повинен подумати про обгрунтованість кожного сказаного ним слова, обгрунтуватикожне нове судження, а також відчувати почуття впевненості в істинностікожного з суджень. Серед численних правил риторики можна виділити три, які єнайбільш суттєвими. У короткому викладі вони можуть бути сформульовані так.
Середвсіх численних правил риторики, які сформульовані на сьогоднішній деньїї теоретиками і практиками, можна виділити три, які є найбільшістотними:
Тезаі гасло.
ФормулаЦицерона.
Плані епістема.
1.Теза й гасло
Виходячина трибуну, оратор повинен повністю усвідомлювати різницю між тим, щорозуміється в риториці під термінами В«тезаВ» і В«гаслоВ».
Теза(Грец.) - положення (думка), яке автор або оратор має намір довести, захиститиабо спростувати. Іншими словами, теза є думка, яку слід довести.Промовець, який не знає цього положення, не доводить свої думки, а тількиоголошує їх, озвучує з трибуни, тому нерідко виступ оратора, малопідготовленого в риториці, зводиться до викрикування окремих думок, слів, закликіві пр. при відсутності спроб обгрунтувати, довести, логічно підвести слухачівдо потрібних висновків.
Логічністьдумок оратора стає доступною слухачам тільки після того, як ораторпочне говорити. Отже, логічність думки проявляється тільки в мовнійдіяльності, тобто зв'язок між логікою та риторикою абсолютна і постійна.
ТермінВ«ГаслоВ» містить у собі поняття, чи не протилежне тому, що означаєВ«ТезаВ». Гасло (нім.) - заклик, коротка, чітка, добре запам'ятовується фраза, невимагає ніяких обгрунтувань або доказів ні для мовця, ні дляслухають. Наприклад: В«Хай живе Перше травня!В» Або В«Кадри вирішують все!В».
Першезолоте правило риторики вимагає, щоб оратор логічно, вміло і барвистодоводив свої тези.
2.Формула Цицерона
МаркТуллій Цицерон одного разу сказав: В«Оратор є той, хто будь-яке питання викладе зізнанням справи, струнко і витончено, з гідністю при виконанні В».
Другезолоте правило риторики знімає питання про В«суддівВ». Одвічне питання, пов'язанез контролем, з оцінкою, зі взаєморозумінням, знімається цією формулою Цицерона.Оцінка будь-якого усного виступу, переплетена з думкою Цицерона, дозволяєспиратися не стільки на власні знання, свій досвід, особистий смак, внутрішнійголос рецензента, скільки на думку людини, що стала в риториці авторитетомчи не абсолютним.
Отже,якщо перечитати формулу Цицерона, то можна виявити в ній п'ять складових, п'ятьвимог, які автор вважає за потрібне пред'являти до оратора.
ОраторТобто той, хто будь-яке питання (вимога 1) (по тематиці оратора, зрозуміло)викладе зі знанням справи (2), струнко (3А), витончено (3Б), з гідністю (4) привиконанні.
Добребуло б звернути на них увагу з тієї точки зору, яку пропонує Цицеронв даному висловлюванні: аналізувати кожен абзац, кожне речення за всімап'яти складовим формули Цицерона, а саму формулу взяти запам'ятати і вважати закерівництво до дії.
Зарозділу В«струнко і витонченоВ» проходить лінія між наукою і мистецтвом, якимирізні авторитети в риториці іменують саму ріторіку.То, що В«стрункоВ», тонаука.То, що В«витонченоВ», то мистецтво.
Наукапіддається регламентації, підкоряється законам, за якими дія може бутиповторено на підставі наукових розробок, методик та ін
Мистецтвоне має суворих законів, всі вони приблизні, особистісні, повторення врамках мистецтва називається копією. Добре для всього людства, що всі людиговорять по-різному, що художники, музиканти, письменники, поети не схожі один наодного, що оратори являють собою всю можливу гаму від В«струнко і витонченоВ»,до оцінок, прямо протилежних за всіма показниками, сформульованим самимЦицероном. Втім, і в третьому правилі є чимало того, що йде від витонченогомистецтва.
3.План і епістема
Будемовиходити з того, що у формальній логіці є поняття модальності суджень.Введемо поняття епістемічної модальності, під якою розуміється виражена всудженні інформація про підстави прийняття і ступеня обгрунтованості самогопоняття. Термін В«епістеміческогоВ» походить від грецького слова В«епістемаВ», що означаєв античній філософії вищий тип безсумнівного, достовірного, абсолютного знання.
Такимчином, творчий процес підготовки оратором свого передбачуваного усноговиступи пов'язаний з обмірковуванням як самих пунктів плану, так і всієїсукупності його розділів, підрозділів і пр., можливих питань аудиторії, передбачуванихвідповідей оратора на ці питання. Іншими словами, епістемічніпідготовленість оратора до виступу припускає, що він підготувався до актувиступи найкращим з можливих для нього варіантом. Для цього авторповинен думати про обгрунтованість кожного сказаного ним в процесі лекції слова, обгрунтовуватикожне нове судження вже безумовно обгрунтованими раніше, відчувати почуттявпевненості в істинності кожного з суджень, висловлюваних їм усно передаудиторією.
Всісказане вище відноситься і до першого В«золотогоВ» правилу риторики.
Написаннясамого плану може бути багаторазовим в тому сенсі, що автор буде багато разівпереробляти свій план, прагнучи зробити його якомога більш епістемічним, тобтодоказовим у всіх його складових аспектах.
Самплан може виглядати, наприклад, наступним чином. Цей приклад може бути однимз варіантів конкретного плану виступу на конкретну тему, обмірковану авторомзаздалегідь.
Знаком| - |, Тобто відрізком прямої, обмеженим з двох сторін, позначимо найменуваннятеми виступу і найменування основних (головних) розділів плану. Тоді планможе прийняти такий вигляд.
|(Точне найменування теми) |
- Введення
I.| (Точне найменування розділу) |
II.| (Точне найменування розділу) |
III.,| (Точне найменування розділу) |
-Висновки або Висновок
Слідпідкреслити, що:
1.будь найменування теми (розділу) буде зрозуміліше для аудиторії, якщо в ньомубуде небагато слів, В«чим менше - тим кращеВ». Оратор, який прагне до відмови відбагатослів'я (не кажучи вже про відмову від слів-паразитів), здійснює тим самимсамоконтроль власної риторичної діяльності, що позначиться сприятливона загальних результатах його виступу перед аудиторією;
2.основні розділи плану, позначені римськими цифрами I, II, III, можутьділитися на більш дрібні питання, що позначаються арабськими цифрами (1, 2, 3, 4 іт.д.), а ці останні - на ще більш дрібні, що позначаються малими літерами (а,б, в, г і пр.).
Тодікожен розділ плану в розгорнутому вигляді може представляти собою наступне, наприклад:
II.| - |
1)| - | A) | - | б) | - |
2)| - | A) | - | б) | - | в) | - |
3)і т.д. по всьому підпунктами.
Такийдокладний, розгорнутий план виступу на практиці нерідко називаютьВ«План-гармоньВ», оскільки його можна В«згорнутиВ» або В«розвернутиВ» і В«зігратиВ» поньому, як по нотах, п'єсу, позначену в заголовку ораторського виступу.
Прицьому підході досвідчений оратор може не писати повний текст свого виступу, користуючисьна трибуні лежачим перед ним докладним В«планом-гармошкоюВ». Малодосвідчений напишеповний текст, візьме його з собою на трибуну, однак говорити краще не читаючитекст, а орієнтуючись у матеріалі виступи за планом;
3.у введенні можна говорити про:
тому,ніж примітна пропонована оратором тема,
тому,ніж приваблива пропонована тема для оратора,
атакож можна дати інше початок, придумане самим оратором.
Напрактиці бувають випадки, коли:
темаважлива, але оратору не дуже приємна (і навпаки, варіантів може бути безліч),
темане має глобальної значимості, але оратору важлива унаслідок деяких особистих(Сімейних) особливостей (або інше поєднання загальних і приватних інтересів),
початоквиступи пов'язано з яскравим, конкретним, впізнанним для аудиторії прикладом, що даєВ«ЗаспівВ» для всього подальшого ходу лекції (бесіди, зустрічі, тощо);
4.всяке виступ досвідчений оратор закінчує висновками або укладенням, що неодне і те ж:
Висновкидаються для менш підготовленій аудиторії і містять в собі короткий повтороднією найважливішою думки кожного розділу плану виступу (без прикладів ідоказів).
Висновоккраще адресувати більше підготовленій аудиторії, неодмінно включаючи в ньогоспроби прогнозу розвитку питань, висвітлених в ораторському виступі. Всякіповтори викладеного матеріалу краще оформляти новими фразами, новимиформулюваннями, відмінними від висловлених в ході виступу.
епістеміческогопідготовка плану виступу співвідносить сам виступ з тим, В«як наше слововідгукнеться В», хоча в повній мірі передбачити це не представляється можливим. Безвведення і без висновків (висновку) досвідчений оратор власне виступ неможе собі уявити, не може з'явитися на трибуні з погано продуманимпланом.
***
Отже,підводимо підсумок В«золотимВ» правилам риторики. У короткому викладі вони можуть бутисформульовані так.
I.Кожну свою думку, кожне положення (тезу) оратор повинен довести своєїаудиторії. Обов'язковістю докази, аргументованістю тезувідрізняється від гасла.
II.Досвідчений оратор повинен говорити так, щоб його мова відрізнялася стрункістю, витонченістю,гідністю.
III.План лекції повинен бути підготовлений на основі античної епістеми, тобто так, щоблекція (виступ) принесла аудиторії максимум користі і естетичнезадоволення для слухачів.
Ціправила слід запам'ятати, зробити керівництвом до дії.
Список літератури
Дляпідготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .elitarium.ru/