Міністерство освітиі науки України
Національний авіаційнийуніверситет
ІПО
Реферат з
диференціальноїпсихології
на тему:
Обдарованість.Психофізіологічні
основи обдарованості
Київ 2011
Зміст
Вступ
1.Одаренность, основні підходи у визначенні
2.Связь обдарованості і здібностей
3.вид і діагностика обдарованості
4.Псіхофізіологіческіе особливості обдарованості
Висновки
Література
обдарованістьпсихологічний здатність
Вступ
Вперше про обдарованість якпро психологічному чиннику заговорили ще в кінці 19 століття. З того часу дуже багатовчених різних напрямків - генетики, фізіологи, психологи, біологи і багато іншихзаймалися вивченням цього явища. Дослідженню цього питання присвячено багато працьяк вітчизняних так і зарубіжних наукових діячів. На території пострадянськіпростору вивченням проблем обдарованості займалися такі вчені як Б. Г. Ананьєв,Л.С.Виготський, Я.Л.Коломінскій, О.М.Леонтьєв, В.С.Мерлін, А.М.Матюшкин, Б.М.Теплов.З представників зарубіжної психології цим напрямком займалися Ч.Спирмен,Е. Торндайк, Л.Терстокн, Г. Айзенк, С.Берт, К.Г.Юнг, Д.Гілфорд, Е.Торренс і багатоінші.
Ще в 1942 році, виступаючина з'їзді працівників середньої школи в м. Базель з доповіддю В«Феномен обдарованостіВ» К.Г.Юнгсказав: В«Обдарований - той, хто несе світоч, і він обраний до настільки високого служіннясамою природою В», [13]. Тому, щоб розібратися в цьому питанні була обрана длядослідження дана тема.
Метою даной роботи є вивчення обдарованості.
Завдання дослідження: ознайомитися з проблемою дослідженняобдарованості, психофізіологічними аспектами обдарованості.
Об'єктом дослідження виступає обдарованість і її психофізіологічніоснови.
Актуальність роботи полягає у визначенні феномену обдарованостіі його психофізіологічних основ.
1. Обдарованість, основніпідходи у визначенні
Поняття В«обдарованістьВ» зазналодуже багато змін з моменту свого В«появиВ».
Обдарованість загальна (англ. general aptitude, gift) - рівень розвитку загальних здібностей, що визначає діапазондіяльностей, у яких людина може досягти великих успіхів. Обдарованість єосновою розвитку спеціальних здібностей, але сама являє собою незалежнийвід них фактор. Вперше припущення про існування загальної обдарованості висунувв середині XIX ст. англ. вчений Ф. Гальтон. Ч. Спірменазапропонував двохфакторну теорію інтелекту (1929), яка пояснювала високі кореляціїрізнорідних тестів загальним фактором розумової енергії. Безліч спеціальних факторіввизначають успішність виконання конкретного тесту. Протягом тривалого часуйшла дискусія прихильників множинності первинних інтелектуальних здібностей(Е. Торндайк, Л. Терстоун) і прихильників В«загального фактораВ» (Г. Айзенк, С. Берт іін.) Сьогодні визнається наявність як загальної, так і її внутрішньої структури. Завдякидослідженням Д. Гілфорда, Е. Торренса, Д. Б. Богоявленської та ін в психології закріпилосяуявлення про 2 видах загальної обдарованості: інтелектуальної та творчої обдарованості(Креативності). У факторно-аналітичних дослідженнях виявлені незалежні типиВ«ХудожньоїВ» обдарованості і В«практичноїВ» обдарованості. Люди, що володіють науковоюобдарованістю, як би поєднують в собі риси попередніх типів, [8].
Дослідники вищих здібностейвідзначають, що обдарованість може істотно вплинути на становлення особистості. Авторконцепції творчої обдарованості А.М.Матюшкин пише, що можна розглядати'' обдарованістьяк загальну передумову творчості в будь-якій професії, в науці і в мистецтві, як передумовустановлення і розвитку творчої особистості, здатної не тільки до створення новогоі відкриттю нових законів, але і до самовираження, до саморозкриття в творахлітератури і мистецтва; особистості не тільки вирішальною, але ставить проблеми передлюдиною і людством''. Творці концептуальних моделей обдарованості включаютьособистісні фактори в її структуру (А.М.Матюшкин, Дж.Рензулли, Дж.Фельдхьюсен, К.Хеллер),[14].
Російський учений Б.Г. Тепловвважав, що поняття "обдарованість" позбавляється змісту, якщо його розглядатияк біологічну категорію. Розуміння обдарованості істотно залежить від того,яка цінність надається тим чи іншим видам діяльності
Від обдарованості залежить неуспіх у виконанні діяльності, а тільки можливість досягнення цього успіху. Навітьобмежуючись психологічної стороною питання, ми повинні сказати, що для успішноговиконання всякої діяльності потрібно не тільки обдарованість, тобто наявність відповідногопоєднання здібностей, але і володіння необхідними навичками й уміннями. Яку бфеноменальну і музичну обдарованість ні мав чоловік, але, якщо він не вчився музиціі систематично не займався музичною діяльністю, він не зможе виконуватифункції оперного диригента або естрадного піаніста, [11].
Є.П. Ільїн у своїх працяхвказує, що обдарованість - це поєднання ряду здібностей, які забезпечуютьуспішність (рівень і своєрідність) виконання певної діяльності, [5].
2. Зв'язок обдарованості іздібностей
У результаті історичногорозвитку людини диференціюються спеціальні здібності до різних видів діяльностіі загальна здатність.
Загальну здатність часто позначаютьтерміном "обдарованість"; у закордонній літературі її звичайно ототожнюютьз інтелектом.
Питання про загальної та спеціальноїобдарованості виявився вкрай дискусійним. Одні, як Е. Торндайк, схильні зводитиобдарованість до суми спеціальних здібностей, зовсім заперечуючи загальну обдарованість, інші,як Ч.Спирмен, В.Штерн і А.Пьерон, визнають загальну обдарованість, але часто-густопротиставляють її спеціальним здібностям. Наприклад, Спирмен трактує її якспеціальну функцію центральної нервової системи, перетворюючи таким чином обдарованістьв біологічно закріплене константне властивість.
Аналітичні теорії обдарованостів силу властивих їм механістичних тенденцій грішать тим, що для них при вирішенніпитання про обдарованість втрачається реальне єдність людської особистості, зокремаїї інтелектуального обличчя.
З іншого боку, у тих теоріяхзагальної обдарованості, в яких остання береться поза відносини до конкретних видівдіяльності і конкретним здібностям, втрачаються риси інтелектуального обличчяреальної людини. Кожна людина, про яку взагалі можна з повним правом сказати,що він розумний, розумний по-своєму; розум його по-різному проявляється в різних сферах діяльностіабо областях застосування. Спеціальні здібності визначаються у відношенні до окремихспеціальним областям діяльності. Усередині тих чи інших спеціальних здібностейпроявляється загальна обдарованість індивіда, співвіднесення з більш загальними умовами провіднихформ людської діяльності.
У кінцевому рахунку одно неспроможніяк спроба звести обдарованість до простої механічної суми спеціальних здібностей,так і спроба звести загальну обдарованість до зовнішнього протиставлення спеціальнимздібностям.
Лише єдність загальних і спеціальнихвластивостей, взятих в їх взаємопроникненні, окреслює істинний образ обдарованостілюдини. Незважаючи на різноманіття своїх проявів, вона зберігає внутрішню єдність.Доказом цьому служать численні випадки, якими особливо багата нашадійсність, коли людина, що виявив себе в одній області, при переході наіншу роботу і на неї виявляє не менші здібності. При цьому загальна обдарованістьє не тільки передумовою, а й результатом всебічного розвитку особистості.
Здібності людини реальнодані завжди в деякій єдності загальних і спеціальних (особливих і одиничних) властивостей.Наявність спеціальної здібності, особливого, досить яскраво виявити таланти накладаєвідбиток на загальну обдарованість людини, а наявність ...
