ЗМІСТ
ВСТУП
1.ВИЗНАЧЕННЯСПІЛКУВАННЯ І ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА
2.ПОНЯТТЯДевіантної поведінки
3.КомунікативніДевіація
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Взаємовідносинилюдей у ​​процесі спільної діяльності, якій кожна людина присвячує значнучастину свого життя, завжди викликали особливий інтерес і увагу з бокуфілософів, психологів, соціологів, а також фахівців-практиків, які прагнулиузагальнити свій досвід спілкування в тій чи іншій сфері, співвіднести його з виробленимилюдством нормами моральності і сформулювати основні принципи іправила поведінки людини в процесі спілкування.
У спілкуванніважливого значення набуває знання обліку найбільш типових рис поведінкилюдей, властивостей їх характеру і моральних якостей. Адже кожна особистість маєіндивідуальними рисами і якостями - інтелектуальними, моральними,емоційними, вольовими, формувалися під впливом суспільства в цілому, атакож у процесі сімейної, трудової, громадської, культурної життєдіяльностілюдини.
Однак часомпроцес взаємовідносин, а, отже, і спілкування не складається, формуючитим самим виникнення комунікативних девіацій. Причин цьому безліч, алеодна з них полягає саме в особливостях і властивостях конкретної особистості,опинилася в ситуації психологічної ізоляції.
Вивченняпричин і сутності процесу виникнення тих чи інших комунікативнихвідхилень відіграє досить важливу роль, особливо в умовах розвиткуглобальної мережі комунікацій суспільства.
1. ВИЗНАЧЕННЯСПІЛКУВАННЯ І ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА
Спілкування -складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обмініінформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Спілкуваннявластиво всім вищим живим істотам, але на рівні людини воно набуваєнайдосконаліші форми, стаючи усвідомленим і опосередкованим промовою. Людина,передає інформацію, називається комунікатором, що одержує її - реципієнтом. [5]
Спілкування маєвеличезне значення у формуванні людської психіки, її розвитку і становленнірозумного, культурного поведінки. Через спілкування з психологічно розвинутимилюдьми завдяки широким можливостям до навчання, людина набуває всі своївищі пізнавальні здібності та якості. Через активне спілкування зрозвиненими особистостями він сам перетворюється в особистість.
У спілкуванніможна виділити ряд аспектів: зміст, мета і засоби. Зміст спілкування -інформація, яка в міжіндивідуальних контактах передається від однієї живоїістоти іншому. Це можуть бути відомості про внутрішній емоційному і мотиваційномустані суб'єкта, про обстановку в зовнішньому середовищі. Найбільш різноманітнозміст інформації в тому випадку, якщо суб'єктами спілкування є люди. Людиобмінюються один з одним інформацією, що представляє знання про світ, багатий,прижиттєво набутий досвід, знання, здібності, вміння та навички.Людське спілкування многопредметно, воно найрізноманітніше за своїмзмістом.
Мета спілкування- Це те, заради чого у людини виникає даний вид активності. У тваринні метиспілкування не виходять звичайно за рамки актуальних для них біологічнихпотреб. У людини ж ці мети можуть бути дуже і дуже різноманітнимиі виявляти собою засобу задоволення соціальних, культурних, творчих,пізнавальних, естетичних і багатьох інших потреб.
Засобиспілкування - це способи кодування, передачі, переробки і розшифровкиінформації, яка передається в процесі спілкування від однієї істоти до іншого.Кодування інформації - це спосіб її передачі. Інформація між людьми можепередаватися за допомогою органів чуття, мови й інших знакових систем,писемності, технічних засобів запису і збереження інформації.
Процесспілкування (комунікації) складається безпосередньо із самого акта спілкування, комунікації,в якому беруть участь самі комуніканти, що спілкуються . Причому в нормальномувипадку їх повинно бути не менше двох. По-друге, комуніканти повинні здійснюватисама дія, що ми і називаємо спілкуванням, тобто робити щось (говорити,жестикулювати, дозволяти "зчитуватиВ» зі своїх облич певнийвираження, що свідчить, наприклад, про емоції, пережитих у зв'язку з тим,що повідомляється). По-третє, необхідно, далі визначити в кожному конкретномукомунікативному акті канал зв'язку. При розмові по телефоні такимканалом є органи мови і слуху; у цьому випадку говорять про аудіо-вербальному(Слухо-словесному) каналі, простіше - про слуховому каналі. Форма і зміст листасприймаються по зоровому (візуально-вербальному) каналі. Рукостискання -спосіб передачі дружнього вітання по кінестетики - тактильному (рухово-дотикальні)каналу. Якщо ж людина по костюму дізнається, що його співрозмовник, допустимо, узбек,то повідомлення про його національну приналежність прийшло до нього по візуальномуканалі (зоровому), але не по візуально-вербальному, оскільки словесно(Вербально) ніхто нічого не повідомляв.
До структуріспілкування можна підійти по-різному, в даному випадку буде охарактеризованаструктура шляхом виділення в спілкуванні трьох взаємозалежних сторін:комунікативної, інтерактивної і перцептивної.
Комунікативнасторона спілкування (чи комунікація у вузькому сенсі слова) складається в обмініінформацією між спілкуються індивідами.
Під час актуспілкування має місце не просто рух інформації, а взаємна передачазакодованих відомостей між двома індивідами - суб'єктами спілкування.Отже, має місце обмін інформацією. Але люди при цьому не простообмінюються значеннями, вони прагнуть при цьому виробити загальний зміст. А цеможливо лише в тому випадку, якщо інформація не тільки прийнята, але й осмислена.
Комунікативневзаємодія можлива тільки в тому випадку, коли людина, що направляєінформацію (комунікатор) і людина, що приймає її (реципієнт) маютьподібну систему кодификації і декодификации інформації. Інакше кажучи В«всеповинні говорити на одній мові В».
В умовахлюдської комунікації можуть виникати комунікативні бар'єри. Вони носятьсоціальний або психологічний характер.
Сама по собійде від комунікатора інформація може бути спонукальної (наказ, рада,прохання - розрахована на те, щоб стимулювати якусь дію) іконстатує (повідомлення - має місце в різних освітніх системах).
Особистістьволодіє індивідуальними рисами і якостями - інтелектуальними,моральними, емоційними, вольовими, формувалися під впливомсуспільства в цілому, а також у процесі сімейної, трудової, громадської,культурної життєдіяльності людини. У спілкуванні важливого значення набуваєзнання обліку найбільш типових рис поведінки людей, властивостей їх характеру іморальних якостей.
В данийчас - час прогресу і постійного потоку інформації, як позитивної, такі негативної - актуальною ставати проблема міжособистісних відносин, особливемісце в яких займає конфлікт і його наслідки.
Причомунайчастіше передумовою виникнення конфлікту виступають вже наявніособливості особистості людини. Наприклад, людина, вихована в атмосфері страху інебезпеки, сам згодом може стати джерелом цієї атмосфери, виховуючисвоїх дітей або керуючи підлеглими в дусі оборонного типу поведінки.При цьому він діє не цілком усвідомлено, не керуючись так званимзлим умислом. Він всього лише відтворює певний стереотип міжособистіснихконтактів, який колись у минулому був закріплений на ньому як частина йогоособистості.
Природно,що в житті не можна уникнути розбіжностей, протиріч і конфліктів. Однак вдійсності найчастіше не самі конфлікти руйнівно діють на людейі ускладнюють їхнє спільне життя, а наслідки деяких форм поведінки вконфліктної ситуації: страх, ворожість, погрози. Якщо ці переживаннянадмірно інтенсивні і тривалі, у людей може виникнути і закріпитисяоборонна реакція, тобто поведінка, яка вплітається в структуруособистості та спотворює характер мислення, вчинків і почуттів.
Визначальнимв походженні конфлікту виступає відповідне поєднання об'єктивних ісуб'єктивних факторів. Фактори, об'єктивно обу...
