Введення
Сучасна наукова психологіяявляє собою систему наукових дисциплін, в якій різні автори виділяютьвід 50 до 100 відносно самостійних напрямків і галузей. Традиційновсі розділи психології поділяються на дві великі групи: фундаментальна іприкладна психологія. Загальноприйнятою класифікації галузей психології вмежах цих двох груп поки що не вироблено.
До фундаментальноїпсихології більш чи менш однозначно можуть бути віднесені загальна психологія,соціальна психологія і диференціальна психологія. Перелік галузейприкладної психології продовжує поповнюватися. Найбільш відомими їїскладовими є педагогічна, клінічна, юридична,крос-культурна, політична, економічна, військова психології; а такожпсихології праці, спорту, релігії, старості (геронтпсіхологія), сім'ї, і ін
Фундаментальнапсихологія вивчає психічні явища, характерні для людини (і тварин) уцілому, загальні психологічні закономірності, що мають місце у всіх сферахпсихічного життя. Прикладна психологія досліджує загальні психологічніпроблеми, характерні для конкретних сфер професійної діяльності людей.
Все різноманіттясучасних галузей психології, тим не менш, передбачає збереження загальногопредмета дослідження - фактів, закономірностей і механізмів психіки як особливоїформи життєдіяльності. Разом з тим, як фундаментальна, так і прикладнапсихологія розвиваються, черпаючи спеціальні знання із суміжних областей інших наук.Для галузей прикладної психології - це досягнення відповідних областейзнань (педагогіки, юриспруденції, релігієзнавства і т.д.); для загальної психології- Перш за все, біології та медицини.
Кожна наука для свогоуспішного розвитку та виконання соціально-значимих функцій повинна спиратися навихідні положення, що дають правильне уявлення про досліджуваних явищах.Такі положення визначаються як методологія даної науки. Її слід відрізнятивід сукупності наукових методів. Останні являють собою набірпослідовно взаємопов'язаних дій, що дозволяють отримувати первиннуінформацію в одній або відразу декількох галузях психології.
Загальна методологіявітчизняної психологічної науки виходить із наступних положень:
1. Навколишній нас реальний світматериален (тобто не є плодом нашої уяви).
2. Свідомість вдруге відносноматерії, що знаходиться в постійному русі, розвитку.
3. Як навколишній світ, так і психікапройшли тривалий шлях еволюції (розвитку) [2].
Спеціальну методологіюпсихології складають принципи:
- детермінізму (причинноїобумовленості всі психічних явищ);
- єдності свідомості ідіяльності (розвиток свідомості залежить від діяльності і впливає на неї);
- розвитку (психіка -продукт розвитку і постійно перебуває в цьому процесі);
- особистісного підходу(Пізнання загальних закономірностей через індивідуально-і соціально-психологічніособливості людини) [2].
Сучасніпсихологічні методи дослідження умовно поділяються на об'єктивні,описові і методи психологічної допомоги. Останні застосовуютьсявиключно в прикладних галузях психологічної науки. До об'єктивнихметодам досліджень відносяться наступні: а) зовнішнє спостереження, б)експеримент; в) тестування; г) опитування (анкета, бесіда); д) аналіз результатівдіяльності (контент-аналіз, графологія та ін.)
Описові методи,орієнтовані на якісне вивчення явищ або особистостей включаютьрізновиди спостережень (самоспостереження, самозвіт, включене спостереження);біографічний метод, діалогічну бесіду і ін
Глава 1. Галузіфундаментальної психології
1.1Загальна психологія
Загальна психологія - церозділ психології теоретично й експериментально вивчає об'єктивні закономірностівиникнення, розвитку і втілення в реальність психічних процесів іявищ.
Загальна психологія - церозділ психології, узагальнюючий теоретичні та експериментальні психологічнідослідження, суммирующий знання, отримані в приватних розділах психології. Врамках загальної психології узагальнюються і формулюються психологічнізакономірності, теоретичні принципи і методи психології, її основні поняттяі категорії, до яких відносяться: відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення,уява, сприйняття, увага, емоції, воля, свідомість, темперамент,характер та ін [4]. Результати досліджень в області загальної психології єфундаментальною основою всіх галузей психологічної науки.
1.2 Соціальна психологія
Соціальна психологія -це галузь психології, що вивчає закономірності поведінки і діяльностілюдей, включених у різні соціальні спільності і групи, а також психологічніхарактеристики цих груп [5, с.9]. Соціальнапсихологія включає в себе три основні розділи: соціальна психологія груп,соціальна психологія спілкування, соціальна психологія особистості.
Досліджувані в рамках соціальної психології групи досить різноманітні: віднацій і класів - до неформальних об'єднань і сім'ї. Загальною ознакою групиє її реальне існування, при якому члени групи об'єднаніякимось загальним ознакою (вік, національність, рід занять, місцепроживання або роботи тощо) або поміщені в якісь ідентичні умови,обставини (ув'язнені, В«чорнобильціВ») і усвідомлюють (хоча й різноюступеня) свою приналежність до цієї освіти [5, с.176]. У рамках соціально-психологічнихдосліджень аналізуються механізми утворення, розвитку і особливостіпрояви психології різних груп.
Виконуючи різні соціальні функції, людина стає членом чисельних соціальних груп. Кожна з цих груп у більшій чи меншій мірі впливає на формування свідомості і поведінки особистості. Це відбувається за допомогою включення її (особистості) в систему поглядів, уявлень, норм, цінностей різних груп. Група є мікросередовищем формування особистості.
Засвоєння групових цінностей, норм, уявлень і поглядів відбувається в процес міжособистісного і міжгрупового спілкування, зазвичай відбувається в процесі спільної діяльності. З точки зору соціальної психології спілкування - це багатогранний процес, основними складовими якого є: а) обмін інформацією (комунікація), б) взаємодія спілкуються (інтерактивність); в) встановлення взаєморозуміння в процесі сприйняття спілкуються один одного (перцепція).
1.3 Диференціальна психологія
Цей розділ психологічної науки - психології індивідуальних відмінностей - досліджує індивідуальні психофізіологічні відмінності між людьми, окремі властивості вищої нервової діяльності та їх прояви в поведінці [2]. Термін В«Диференціальна психологіяВ» введений в 1900 р. німецьким психологом В. Штерном. В рамках цієї галузі психологічної науки найчастіше проводяться порівняльні дослідження особистісних особливостей індивідів. Від опису характеру та діапазону індивідуальних психологічних проявів психологи просунулися до виявлення найбільш істотних параметрів психічної діяльності, від яких залежить відповідна характеристика суб'єкта. Причини та умови виникнення індивідуально-психологічних відмінностей кореняться в нейрофізіології. Поглиблене вивчення цих питань йде на стику з біологією, в рамках диференціальної психофізіології, що базується на концепції типів і властивостей нервової системи І.П. Павлова [6, с.100].
Деякі автори [зокрема, 2] до галузей фундаментальної психології відносять психологію розвитку (або вікову психологію), спеціальну психологію (або психологію аномального розвитку), зоопсихологію, порівняльну психологію .
Глава 2. Галузіприкладної психології
Прикладне напрямоксучасної психології - це велика і розгалужена мережа психологічнихгалузей і дисциплін. З більшою чи меншою мірою умовності їх можнаоб'єднати в кілька груп:
1) психологічніаспекти ряду гуманітарних наук і їх спеціалізованих додатків(Політична, економічна юридична, етнічна (крос-культурна)психологія та ін);
2) психологічніпроблеми різних етапів розвитку і освіти (вікова психологія,порівняльна психологія, педагогічна психологія та ін);
3) психологія різнихвидів трудової діяльності (психологія ...