Введення
Проективні методидослідження особистості, ймовірно, - одна з найбільш складних і суперечливихобластей психологічної психодіагностики. Це стосується практично всіхаспектів: конструювання проективних тестів, їх адаптації, апробації тазастосування, навчання кваліфікованих фахівців для роботи з ними.Стійкий інтерес психологів до проективної діагностики зберігається вже більшпівстоліття. Різні проективні методики широко використовуються в практицідослідження особистості у всіх областях сучасної психології. З їх допомогою нетільки отримують які-небудь знання про особистість. Нерідко вони служать робочимінструментом для перевірки тих чи інших теоретичних положень. Про важливістьмісця, яке проективні методики займають в сучасній психодіагностиці,свідчать регулярно проводяться протягом багатьох років міжнародніконгреси, створені в багатьох країнах спеціальні наукові інститути ісуспільства, публікуються на різних мовах періодичні видання.
Традиційно вважається,що дослідженнями, передбачивши створення проективних тестів, були роботиВ. Вундта і Ф. Гальтона. Саме їм належить честь першого використання методувільних ("словесних") асоціацій. Також в цьому напрямку працювалитакі психологи як К.Г. Юнг, Г. Кент і А. Розанов, Д. Рапапорт, Герман Роршах, В.В. Абрамов, Дж. Келлі, Д. Кроут, Т. Канн. Поняттяпроекції для позначення методу дослідження ввів Л.Френк. Проективніметодики використовують для вивчення структури мотивації, активності особистісноїособливості, сприйняття характерологічних особливостей соціальних відносин,міжособистісних і внутріособистісних відносин. Метароботи: охарактеризувати проективні методики як метод психодіагностики,розглянути їх класифікації та можливості застосування в прикладній іпрактичної психології.
Проективні методикияк метод психодіагностики
Перший опис процесу проекції вситуації зі стимулами, що допускають їх різну інтерпретацію, належитьвідомому американському психологу Г. Мюррею (1938). Він розглядає проекціюяк природну тенденцію людей діяти під впливом своїх потреб,інтересів, всієї психічної організації. По суті, це перший додаток поняттяпроекції до психологічного дослідження. При цьому Г. Мюррей, добре знайомий зпсихоаналітичними роботами, вважав, що захиснімеханізми в процесі проекції можуть проявлятися, а можуть і непроявлятися. До цього часу теоретична концепція проекції в тому вигляді, вякому вона застосовна до дослідження особистості, не формулювалася [2,С.22]. Але справжню революцію справила книга Германа Роршаха"Психодіагностика" (1921). Саме з 1921 року почався новий етап врозвитку експериментального вивчення особистості - етап проективного їїдослідження.
Проективні методики (лат. projectio - викиданнявперед) - сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості ірозроблених в рамках проективного діагностичного підходу [4, С. 297].Поняття проекції для позначення цих методик було вперше використано Л.Франком (1939) і, незважаючи на неодноразові спроби змінити їх назву,закріпилося, є загальноприйнятим у психологічній діагностиці . Л. Франк уперше сформулював принципи проективної психологіїі висунув три основні принципи, що лежать в основіпроективного дослідження особистості:
1. Проективні методиспрямовані на унікальне в структурі або організації особистості. На відміну відтрадиційних психометричних процедур особистість розглядається як системавзаємопов'язаних процесів, а не перелік (набір) здібностей або рис.
2. Особистість впроективному підході вивчається як відносно стійка система динамічнихпроцесів, організованих на основі потреб, емоцій та індивідуальногодосвіду.
3. Ця системаосновних динамічних процесів постійно, активно діє протягомжиття індивіда, В«формуючи, направляючи, спотворюючи, змінюючи і переіначівая кожнуситуацію в систему внутрішнього світу індивіда В»[2, С.31]. Кожне нове дію,кожне емоційний прояв індивіда, його сприйняття, почуття, висловлювання,рухові акти несуть на собі відбиток особистості. Це третє і основнетеоретичне положення зазвичай називають В«проективної гіпотезоюВ» [3, с.313].
Визначаючиспецифіку проективного підходу, Л. Франк пише про те, що це прийомдослідження особистості, за допомогою якого випробуваного поміщають в ситуацію,реакцію на яку він здійснює в залежності від значення для нього цієїситуації, його думок і почуттів. Також підкреслюється те, що стимули,використовувані в проективних методиках, не є строго однозначними, адопускають різну інтерпретацію. Стимул набуває сенсу не просто в силуйого об'єктивного змісту, а насамперед у зв'язку з особистісним значенням,що надається йому випробуваним [2, С. 123].
Л. Франк нерозглядає проективні методики як заміну вже відомим психометрическим.Призначення цих методик - дослідження В«идиоматичнойВ» внутрішньої сфери, якаможе бути розглянута як спосіб організації життєвого досвіду. На думкувченого, проективні методики вдало доповнюють існуючі, дозволяючи заглянутив те, що найбільш глибоко приховане, вислизає при використанні традиційнихприйомів дослідження. Загальними для всіх проективних методик є наступніознаки:
1. Невизначеність,неоднозначність використовуваних стимулів.
2. Відсутністьобмежень у виборі відповіді.
3. Відсутністьоцінки відповідей піддослідних як В«правильнихВ» і В«помилковихВ».
Л.Франку належить іпріоритет у використанні терміну В«проекціяВ» для позначення особливої вЂ‹вЂ‹групиметодів дослідження лічності.Наіболее істотною рисоюпроективних методик Л. Френк вважав невизначеність стімульних умов,дозволяють випробуваному проектувати свій спосіб бачення життя, свої думки іпочуття [8, С. 10]. Невизначені,неоднозначні (слабоструктуровані) стимули, випробовуваний повиненконструювати, розвивати, доповнювати, інтерпретувати. У відповідності зпроективної гіпотезою кожне емоційний прояв індивіда, йогосприйняття, почуття, висловлювання, рухові акти несуть на собі відбитокособистості. Особистість проявляється тим яскравіше, чим менш стереотипніситуації-стимули, які спонукають її до активності [4, с.147].
ВНаприкінці 30-х - початку 40-х років XX століття проективні методи були особливо популярні іодержали широке поширення. На піку своєї популярності проективніметодики потіснили традиційні методи психодіагностики. Цьому сприялитакі обставини: по-перше, проективні методи прагнули до цілісногоопису особистості, а не до якогось одного властивості або перерахуваннюособистісних рис. А по-друге, вони представляли великий простір для роздумівсамому психологу, який, не обмежуючись жорсткої інструкцією, отримувавможливість тлумачити виявлення результати, орієнтуючись на певнунаукову школу і власний досвід [5, С.148].
З точкизору психоаналізу, проективні методики направлені на діагностику причиндезадаптації особистості, несвідомих потягів, конфліктів і способів їхдозволу (механізмів захисту). Умовою будь-якого проективного дослідженняє невизначеність тестової ситуації. Це сприяє зняттю тискуреальності, особистості в таких умовах проявляє не конвенційні, а властиві їйспособи поведінки. Процес взаємодії особистості з малоструктурірованнимстимульним матеріалом носить характер проектування, тобто винесення назовнінесвідомих потягів, інстинктів, конфліктів і т.д.Зазвичай проективні методики є також методиками замаскованоготестування, оскільки обстежуваний рідко підозрює про тип психологічноїінтерпретації, яка буде дана його відповідей. Так,випробуваним пропонується інтерпретувати зміст сюжетних картинок,завершувати незакінчені речення, давати тлумачення невизначених обрисіві т. п. У цій групі методик відповіді на завдання також не можуть бутиправильними чи неправильними ; можливий широкий діапазон різноманітнихрішень. При цьому передбачається, що характер відповідей обстежуваноговизначається особливостями його особистості, які В«проектуютьсяВ» у його відповідях.Мета проективних методик ...
