Екзистенціальнапсихотерапія
екзистенціалізм невроз фобія дерефлексии
Одним з поширених(Особливо серед творчої інтелігенції) видів гуманістичної психотерапіїє екзистенціальна психотерапія. Як випливає з назви, дана терапіявиникла на базі ідей куди більш відомого відповідного філософськогонапрямки - екзистенціалізму.
Екзистенціалізм виник зтворчого з'єднання ідей багатьох видатних діячів науки і культури(К'єркегора, Гуссерля, Сартра, Камю, Ясперса, Хайдег-гера та ін.) Назвацього напрямку виникло з терміна екзистенція (тобто сутність,існування), постійно вживається в працях К'єркегора, які іпослужили першим поштовхом до оформлення екзистенціалізму як самостійногофілософського напряму. Іншим джерелом розвитку екзистенціалізму вважаєтьсяфеноменологія Гуссерля. Так як центральне місце у філософії екзистенціалізмузаймає вивчення людини як суб'єкта і його суб'єктивних переживань свогоіснування, то це не могло не привернути до даного вченню увагу психологів,які в подальшому і самі внесли значний психологічний внесок уекзистенційну філософію, а також застосували і розвинули ідеї екзистенціалізму впсихології та психотерапії.
В оформленніекзистенціальної психології як самостійного психологічного напрямку вНасамперед слід зазначити роль таких психологів і філософів, як В.Дільтей, Е. Фромм, В. Франкл, Ф. Перлз і ін Так, Ф. Перлз завжди вважав, щорозроблене їм напрямок гештальттерапії є одним з видів (напрямів)екзистенціальної психотерапії. В даний час екзистенційна психотерапіямає багато підвидів, шкіл і модифікацій, які неможливо розглянути водній роботі. Тому обмежимося знайомством з теоретичними та практичнимипідходами одного з найбільш типових представників і засновниківекзистенціальної психотерапії - Віктора Франкла. На думку В. Франкла, головнепрагнення людини - знайти або зрозуміти сенс свого існування. Якщо цезробити не вдається, то людина відчуває фрустрацію, або екзистенціальний вакуум(Порожнечу, безглуздість існування). В. Франкл вважає, що не людинаставить питання про сенс життя, а життя ставить це питання перед людиною, і йомудоводиться постійно відповідати на нього не словами, а справами. Прихильники екзистенціальноїтерапії стверджують, що набуття сенсу існування доступно кожномунормальній людині, незалежно від статі, віку, інтелекту, характеру,навколишнього середовища, релігійних та ідеологічних переконань. При цьомуекзистенціалісти підкреслюють, що навчити цьому не можна, так як сенсіснування завжди індивідуальний, і кожна людина повинна сама його знайти абозрозуміти і не ухилятися від відповідальності за осмислення свого життя перед собою іперед іншими в будь-яких життєвих обставинах. Що ж дозволяє людинісамостійно знайти свій життєвий сенс? Екзистенціалісти вважають, що такимпутівником є ​​совість, яку В.Франкл називає органом сенсу, аздатність самостійно знаходити цей сенс - самотрансценденції людини. Задумку екзистенціалістів, людина може знайти сенс свого існування,тільки вийшовши за межі свого особистого Я, перемикаючи увагу з внутрішніхпереживань власної персони на реальну дійсність, на активнеспівпраця, на практичну допомогу іншим. Чим більше людина виходить зпасивного переживання своїх проблем назовні (на активну корисну діяльність,допомога іншим), тим більш повноцінним і психологічно здоровим він стає.
Відомо багатоісторичних прикладів, коли люди, що мають високі життєві цілі, віру,ідеологічну переконаність і пр., значно легше переносили надзвичайноважкі умови і позбавлення. Це і протопоп Аввакум, і Ернст Тельман, ічисленні в'язні фашистських і сталінських концтаборів. Це і сам В. Франкл,мужньо пережив Освенцим і Дахау. Він вважав, що в цих нестерпних длябагатьох людей умовах перевагу мали ті, хто концентрував свої думки іпочуття не на тузі за минулим і не на сьогоднішніх особистих переживаннях, а намайбутньому, на практичному здійсненні сенсу свого існування заради більшвисоких цілей, справ і для допомоги іншим. Саме екзистенціальний вакуум(Відчуття порожнечі і безглуздості життя) не дозволяє індивіду гідновистояти перед життєвими катаклізмами.
Навіть в об'єктивнокомфортних життєвих умовах люди, що не знайшли сенсу свого існування позасамокопання і гіпертрофованого сприйняття внутрішньо-особистісних проблем,починають страждати посилює неврозами, стають більш схильнимиалкогольної і наркотичної залежності. В. Франкл стверджує, що 90%алкоголіків і 100% наркоманів стали такими через не знайденого ними абовтраченого сенсу життя. Ці залежності виникають через необхідністьзаповнити цей вакуум ілюзією задоволення і самодостатності. Тобто, неотримавши реального задоволення, людина замінює його ілюзорним, за рахунокхімічного впливу на свою нервову систему. А проблеми так і залишаютьсяневирішеними, і продовження ілюзії задоволення вимагає продовженняалкогольного або наркотичного впливу. Утворюється порочне замкненеколо. Але навіть якщо людина, що не знайшов сенсу життя поза власної персони,не стає наркоманом, то він іде в неврози бездіяльних внутрішньоособистіснихпереживань і в пошук якихось тимчасових задоволень, позбавляють від гнітючогопочуття безглуздості свого існування. При цьому відбуваєтьсяпарадоксальний процес - рефлексія - концентрація уваги на власнійперсони в пошуках щастя (або принаймні відходу від нещастя) відводить відможливість набуття цього щастя все далі і далі. Виходячи саме з цієїгіпотези, Франкл розробив оригінальний вид психотерапії, який він назвав вширокому сенсі логотерапія, а її конкретні методи дерефлексии (тобтопротидією рефлексії, як марної самокопирсання), парадоксальноюінтенцією (парадоксальним наміром) та ін
Отже, розглянемо двавищезазначених й, мабуть, основні методи логотерапии: парадоксальну інтенціюі дерефлексию при подоланні неврозів нав'язливих станів і фобій(Нав'язливих, перебільшених страхів). Вважається, що класичніхарактеристики механізмів утворення фобій і неврозів нав'язливих станівдани Фрейдом. Підхід Франкла не суперечить їм, але досить наочнодоповнює їх. Механізм утворення фобій Франкл описує за схемою: страхпороджує страх. Тобто даний індивід, що випробував якийсь страх, починаєбоятися і того, що цей страх може повторитися. Він вже боїться не першопричинистраху, а самого страху, викликаного цією причиною. Він боїться знову випробувати цестан, так часто думає про це, що сама ця боязнь (ненормальність,хворобливість якої він не усвідомлює) стає причиною його постійнихпереживань. У важких випадках така людина може взагалі відмовитися від виходуз дому, від входу в закриті приміщення, від погляду з висоти. Більш часті меншнебезпечні й легше переборні страхи публічних виступів, майбутніхіспитів, змагань та інші. Однак і тут виникають важкопереборнібар'єри. Так, існує велика кількість спортсменів, які впродовжбагатьох років на змаганнях не можуть навіть наблизитися до результатів, яківони давно і легко показують на тренуваннях. Такі люди на якомусь етапіупокорюються з тим, що в певних умовах у них обов'язково виникне страх,тривога, які перешкодять їм діяти як треба, і вони повинні потерпітиневдачу. Щоб уникнути цього, вони відмовляються від змагань, іспитів,пошуку кращої роботи, життєвого партнера і взагалі - кращого життя. У широкомусенсі (ілюструючи основну ідею Фран-кла) можна сказати, що людина дужечасто стає нещасним, хворим, самотнім, безробітним, бідним саме відстраху Стати нещасним, хворим, самотнім і т. д. Тобто, ще не ставши тим,ким він боїться стати, він вже живе його емоціями, страхами і стражданнями, входитьв його образ т в кінцевому підсумку таким і стає. (На В«протиходіВ» цьогопроцесу будується імаготерапія (від image - образ), коли індивід вживається вобраз свого кращого Я - такої людини (здорового, щасливого, впевненого всобі і т. п.), яким він хотів би себе бачити.) Однак тут відбуваєтьсяпарадоксальна реакція - чим сильніше індивід пригнічує в собі нав'язливестан, намагається відторгнути його, тим сильніше воно робить на ньоготиск. Франкл пропонує використовувати...
