Гра як провідна діяльність удошкільному віці
Зміст
Введення
1. Види ігор
2. Структура гри та рівні розвитку
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Актуальність теми. Психологічна теорія діяльності врамках теоретичних поглядів. Л.С. Виготського, А.Н. Леонтьєва виділяє триосновні види людської діяльності - трудову, ігрову та навчальну. Всі видитісно взаємопов'язані.
Аналізпсихолого-педагогічної літератури з теорії виникнення гри в ціломудозволяє представити спектр її призначень для розвитку і самореалізації дітей.Німецький психолог К.Гросс, першим в кінці XIX ст. почав спробусистематичного вивчення гри, називає гри початкової школою поведінки. Длянього, якими б зовнішніми або внутрішніми факторами гри не мотивувалися,сенс їх саме в тому, щоб стати для дітей школою життя. Гра об'єктивно -первинна стихійна школа, удаваний хаос якої надає дитиніможливість ознайомлення з традиціями поведінки людей, що його оточують.
Діти повторюють в іграхте, до чого ставляться з повною увагою, що їм доступно спостерігати і щодоступно їх розумінню. Уже тому гра, на думку багатьох вчених, є видрозвиваючої, соціальної діяльності, форма освоєння соціального досвіду, одна зскладних здібностей людини.
Блискучий дослідникгри Д.Б. Ельконін вважає, що гра соціальна за своєю природою ібезпосередньому насиченню і спроектована на відображення світу дорослих. Називаючигру В«арифметикою соціальних відносинВ», Ельконін трактує її як діяльність,виникаючу на певному етапі, як одну з провідних форм розвитку психічнихфункцій і способів пізнання дитиною світу дорослих. [1]
-->> Вітчизняні психологи іпедагоги процес розвитку розуміли як засвоєння загальнолюдського досвіду,загальнолюдських цінностей. Про це писав Л.С. Виготський: В«Не існуєвихідної незалежності індивіда від суспільства, як немає і подальшоїсоціалізації В»[2]
Гра відтворюєстабільне й інноваційне в життєвій практиці і, значить, єдіяльністю, в якій стабільне відображають саме правила й умовності гри -в них закладені стійкі традиції і норми, а повторюваність правил гри створюєтренінгову основу розвитку дитини. Інноваційне ж іде від установки гри,яка сприяє тому, щоб дитина вірив або не вірив у все, щовідбувається в сюжеті гри. У багатьох іграх В«функція реальногоВ» присутній тоЧи у вигляді зрізовий умов, чи то у вигляді предметів - аксесуарів, чи то в самійінтризі гри. А.Н. Леонтьєв довів, що дитина опановує більш широким,безпосередньо недоступним йому колом дійсності, тільки в грі. Граючи,дитина знаходить себе і усвідомлює себе особистістю. [3] Длядітей гра - сфера їхньої соціальної творчості, громадського і творчогосамовираження. Гра надзвичайно інформативна. Гра - шлях пошуку дитиною себе вколективі однолітків, вихід на соціальний досвід, культуру минулого, сьогоденняі майбутнього, повторення соціальної практики, доступної розумінню.
Мета даної роботи - вивчити гру як провіднудіяльність у дошкільному віці.
Длядосягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
В· розглянути види ігор;
В· досліджувати структуру гри і рівнірозвитку.
психологія градіяльність дошкільник
1. Видиігор
Існує кількагруп ігор, розвивають інтелект, пізнавальну активність дитини.
I група - предметніігри, як маніпуляції з іграшками і предметами. Через іграшки - предмети - дітипізнають форму, колір, об'єм, матеріал, світ тварин, світ людей і т.п.
II група - ігритворчі, сюжетно-рольові, в яких сюжет - форма інтелектуальноїдіяльності.
Інтелектуальні ігритипу В«Щасливий випадокВ», В«Що? Де? Коли? В»І т.д. Дані - важлива складовачастина навчальної, але, перш за все, позанавчальної роботи пізнавального характеру.
В кінці раннього періодудитинства з предметно-маніпулятивної діяльності виникає гра з сюжетом.Спочатку дитина був поглинений предметом і діями з нею. Коли вінопанував діями, вплетеними в спільну діяльність з дорослим, він почавусвідомлювати, що він діє сам і діє як дорослий. Власне, він і ранішедіяв як дорослий, наслідуючи його, але не помічав цього. Як пише Д.Б.Ельконін, він дивився на предмет через дорослого, В«як через склоВ». Вдошкільному віці афект переноситься з предмета на людину, завдяки чомудорослий і його дії стають для дитини зразком не тільки об'єктивно,але і суб'єктивно.
Крім необхідногорівня розвитку предметних дій, для появи сюжетно-рольової гри потрібнодокорінна зміна відносин дитини з дорослими. Гра не може розвиватисябез частого повноцінного спілкування з дорослими і без тих різноманітнихвражень від навколишнього світу, які дитина набуває теж завдякидорослим. Потрібні дитині і різні іграшки, в тому числі неоформленіпредмети, що не мають чіткої функції, які він міг би легко використовувати вякості заступників інших. Д.Б. Ельконін підкреслював: не можна викидатибруски, залізяки, та інший непотрібний, з точки зору мами, сміття, принесенийдітьми в будинок. Тоді дитина отримає можливість більш цікаво грати,розвиваючи свою уяву. [4]Л.С. Виготський писав: В«... якщо б в дошкільному віці ми не мали бвизрівання нереалізованих негайно потреб, то ми не мали б і гри В».Гра, писав він В«мусить бути зрозуміла як уявна, ілюзорна реалізаціянереалізованих бажань В». При цьому підкреслюється, що в основі гри лежать неокремі афективні реакції, а збагачені, хоча самим дитиною неусвідомлені, афективні прагнення.
Дітям дошкільного вікупритаманне бажання наслідувати всім складним формам діяльності дорослого, йоговчинкам, його взаєминам з іншими людьми. Однак реально дитина ще нездатний здійснити своє бажання. Як вказує Л.І. Божович, саме цимпояснюється розквіт в період дошкільного віку творчої рольової гри, вякій дитина відтворює різноманітні ситуації з життя дорослих, берена себе роль дорослого і в уявному плані здійснює його поведінку ідіяльність. [5]
Творча рольова грастає, за визначенням Л.С. Виготського В«провідною діяльністю дошкільникаВ», В якій формуються багато його психологічні особливості, серед якихнайважливішою є здатність керуватися етичними інстанціями. [6]Рольова гра - це діяльність, в якій діти беруть на себе ролі дорослихлюдей і в узагальненій формі, в ігрових умовах відтворюють діяльністьдорослих і відносини між ними. При розігруванні ролі творчість дитиниприймає характер перевтілення. Успішність його безпосередньо пов'язана зособистим досвідом граючого, ступенем розвитку його почуттів, фантазії, інтересів.Гра з сюжетом вперше виникає на межі раннього і дошкільного дитинства. Цережисерська гра, в якій використовуються дитиною предмети наділяються ігровимсенсом (кубик, що провозиться з гарчанням по столу, перетворюється в очах дитини вмашину). Для режисерських ігор характерні примітивність сюжету і одноманітністьвиконуваних дій. Пізніше з'являється образно-рольова гра, в якій дитинауявляє себе ким завгодно і чим завгодно і відповідно діє. Алеобов'язковою умовою розгортання такої гри є яскраве, інтенсивнепереживання: дитини вразила побачена ним картина, і він сам в своїх ігровихдіях відтворює той образ, який викликав у нього сильний емоційнийвідгук.
Режисерська і образно-рольова гра стають джерелами сюжетно-рольової гри, яка досягає своєїрозвинутої форми до середини дошкільного віку. Пізніше з неї виділяються гри зправилами. Як вказує І.Ю. Кулагіна, виникнення нових видів гри нескасовує повністю старих, уже освоєних - всі вони зберігаються і продовжуютьудосконалюватися. [7]У сюжетно-рольовій грі діти відтворюють власне людські ролі івідносини. Діти грають один з одним або з лялькою як ідеальним партнером,який теж наділяється своєю роллю. В іграх з правилами роль відходить на другийплан і головним виявляється чітке виконання правил гри; зазвичай тутз'являється змагальний мотив, особистий або командний виграш (у більшостірухливих, спортивних та друкованих і...
