ЗМІСТ
ВСТУП
1.Місце психології в процесі управління
2.Психологія та її предмет управління
3.Мотивація та поведінка особистості в організації
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Психологіяуправління - розділ психології,вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності. Основназавдання психології управління - аналіз психологічних умов і особливостейуправлінської діяльності з метою підвищення ефективності та якості роботи всистемі управління.
Процесуправління реалізується в діяльності керівника, в якій психологіяуправління виділяє наступні моменти:
- діагностикаі прогнозування стану і змін управлінської підсистеми;
- формуванняпрограми діяльності підлеглих, спрямованої на зміну станівкерованого об'єкта в заданому напрямку;
- організаціявиконання рішення.
В особистостікерівника психологія управління розрізняє його управлінські потреби іздібності, а також його індивідуальну управлінську концепцію, управлінськізадуми і внутрішньо прийняті особистістю принципи і правила управління.
Діяльність керівника має різноманітний характер. Щоб успішно здійснювати ефективну роботу підприємства, приймати оптимальні рішення, працювати з людьми, талановитий керівник повинен поєднувати в собі здібності, досвід, знання, і вміння їх застосування. Керівник повинен мати підготовку в багатьох сферах життєдіяльності. Зокрема і в сфері психології.
Роботакерівника - це, перш за все робота з людьми, яка є одним знайскладніших видів діяльності. Вже один тільки цей факт породжує необхідністьпсихологічної підготовки менеджера. Керівник повинен знати, як поводитисяз виконавцями, коректувати свою поведінку в залежності від їх стану,вміти виявити сильні сторони виконавців і помітити їх недоліки з метою найбільшефективного розподілу кадрів. Його обов'язок - створити сильний згуртованийколектив, в якому кожен його член займає своє місце, в якому зведені домінімуму можливість виникнення конфліктних ситуацій, який здатнийзлагоджено і ефективно працювати. Менеджер повинен вивчити і використовувати тіфактори навколишнього середовища, які надають сприятливий вплив навиконавців і підвищення ефективності роботи колективу. Виконуючивиховну функцію, керівник повинен активізувати, розвивати ввиконавцях ті їх особистісні якості, які сприяють більш плідноїроботі окремого виконавця і колективу в цілому.
Всі цірізноманітні функції менеджера неможливо здійснити, не володіючи достатнімизнаннями в галузі психології та досвідом їх застосування у практичнійдіяльності.
1. МІСЦЕ ПСИХОЛОГІЇ В ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ
Сучасний світ, постійно і швидко змінюється пред'являє особливі вимоги до такої науці як психологія, яка повинна не тільки вимірювати і оцінювати, але й прогнозувати, проектувати, формувати. На думку багатьох дослідників, психологи в даний час змушені займатися плануванням змін особистості. Необхідно, щоб керівники організації виявили далекоглядність і визнали високу значимість психологічного чинника в роботі організації. У свою чергу важливо, щоб психологи теж навчилися надавати дієву практичну допомогу та будувати ефективні ділові взаємини.
В даний час у практичній психології розроблені форми і методи роботи, випробувані цільові програми соціально - психологічної підтримки для всіх груп службовців. Застосування розробок вітчизняної практичної психології в організаціях, адаптація західних програм, а також створення нових спеціалізованих циклів лекцій, семінарів, ділових та ігрових тренінгів для фахівців будуть сприяти ефективності роботи організації.
Практика показує, що область міжособистісних відносин завжди залишається для керівника постійної сферою невизначеності в силу свого суб'єктивізму, тому керівник відчуває себе в ній дуже невпевнено.
Немає області людської діяльності, яка не здійснювалася б спільними зусиллями людей. Ці зусилля необхідно впорядковувати, організовувати, тобто управляти ними. Управління утворює особливу специфічну діяльність і виступає як самостійна соціальна функція. Через складності, суперечливості, динамічності соціальної системи виникає безліч проблем управлінської діяльності. Рішенням цих проблем не може займатися одна якась наука. Різні дисципліни розглядають, виявляють різні проблеми управління.
Перш за все, це кібернетика - наука, що вивчає загальні закономірності управління, які мають місце в різних середовищах. Кібернетика дає загальне визначення управлінню, як В«функції організованих систем (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує збереження цілісності системи і підтримує певний режим її діяльностіВ».
Далі, теорія управління (менеджмент), яка розробляє та визначає принципи, механізми і функції управління, а також особливості та методи ефективного управління.
Система управління поділяється на керовану (об'єкт управління) і керуючу (суб'єкт управління) підсистеми. Якщо немає такого поділу, немає і управління.
Керуючої підсистемою в живому організмі є нервова система, в машині - керуючий пристрій, в суспільстві - адміністративно-управлінська система, апарат управління, куди входять люди.
Інший закономірністю є те, що в основі управління лежить мета - як В«перший, необхідний і вирішальний момент управлінської діяльностіВ». Процес усвідомлення мети, обгрунтування її необхідності і можливості її досягнення, отримав назву - цілепокладання. У даному процесі система управління суспільством отримує своє практичне вираження, яке полягає в тому, що соціальне цілепокладання надає певну спрямованість процесу розвитку соціальної системи. Звідси управління найчастіше визначається як цілеспрямований вплив.
Cодержание управління складає регулювання системи (суспільства) за допомогою додатка до об'єкта управління цілеспрямованих впливів. У процесі регулювання досягається відповідність системи певним цілям. Суть регулювання полягає, по-перше, у підтриманні об'єкта в певному стані, по-друге, в направленому зміні об'єкта у відповідності з певними цілями.
Розрізняють зовнішнє і внутрішнє регулювання. Зовнішнє здійснюється за допомогою впливу на об'єкт управління ззовні, а внутрішнє - це самоврядування системи.
Існує різноманітність видів управління. Перш за все, в залежності від того в якій системі воно відбувається, виділяється:
- біологічне - управління процесами, що протікають в живих організмах;
- технічне - управління технічними процесами в машинах і пристроях
- соціальне - управління суспільством, соціальними процесами, діяльністю людей.
У свою чергу управління суспільством розрізняється на економічне управління, політичне і керування соціальною сферою. В рамках управління економікою передбачається управління промисловістю, сільським господарством, будівництвом, фінансами і т.д. Політичне управління - це вплив на внутрішню і зовнішню політику держави. І, нарешті, управління соціальною сферою передбачає цілеспрямований вплив на ту область життєдіяльності людини, в якій реалізуються умови праці та побуту, здоров'я і освіти, дозвілля і т. д..
Таким чином, під управлінням в широкому сенсі слова можна розуміти властивість, яке притаманне складноорганізованим об'єктам (системам), суть якого полягає в тому, що воно (дане властивість) впорядковує, регулює систему в умовах постійних змін, зберігає її цілісність, стійкість і якісну визначеність.
2. ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ТА ЇЇ ПРЕДМЕТ УПРАВЛІННЯ
Предметом вивчення психології управління є управлінські відносини . Під цими відносинами розуміється взаємодія людей беруть участь в процесі цілеспрямованого впливу, тобто в процесі управління. Ці відносини виникають між керуючою і керованою підсистемами (між суб'єктом і об'єктом управління).
Це особливий вид відносин, який характеризується ...
