Зміст
Введення
1.Розвиток професійного консультування
2.Напрямки професійного консультування
3.Типи Професійного консультування
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Ситуаціявибору професії характеризується великою соціальної та особистісної значимістю натлі низького соціального і професійного досвіду людини, що вибираєпрофесію, що призводить до ускладнень у виборі, прагненню отримати пораду. Всійого робить необхідним організацію спеціального виду допомоги - консультуванняз вибору професії і подальшу розробку його теоретичного і методичногозабезпечення.
Так самозміна соціально-економічної ситуації, розвиток виробництва, зміни всфері освіти вимагають розробки нових підходів до підготовки молоді допраці і вибору професії. Будь-яка зміна соціально-економічної ситуаціїсупроводжується зміною характеру, форм і напряму руху трудовихресурсів, що обумовлює посилення уваги до проблем формування тарозподілу, трудових ресурсів, процесу професійного самовизначення.
Професійнаконсультація це тип психологічного консультування (якщо за основу братисфери прикладання)
Психологічнаконсультація (консультація психолога) -це отримання спеціальної інформації в області психології: про себе, про людей, провзаєминах, про життєві можливості, перспективи і ризики вибору і т.п
Професійнаконсультація - це метод психологічноїдопомоги людям у професійному самовизначенні, плануванні професійноїкар'єри, а також подоланні труднощів професійного життя.
1. Розвиток психологічного професійногоконсультування
Соціально-економічнаситуація на початку XX ст. в розвинених країнах зумовила необхідність раціональногорозподілу робочої сили. Це сприяло становленню профконсультационнойслужби у рамках профвідбору. У 1920 - 30-і рр.. в нашій країні, так само як у США,Англії, Німеччині, Швейцарії, Бельгії та інших країнах, розвивалися теорія іпрактика профконсультационной роботи.
У 1930-ірр.. в Чикаго створюється перша консультативна служба в одній з найбільшихелектричних компаній США. Завдання працюють у службі консультантів - допомагатипрацівникам компанії у вирішенні їх професійних проблем. До цього часу вРосії вже існувало декілька психотехнічних лабораторій, які займалисяпроблемами профвідбору.
Американськийвчений Ф.Парсонс розробив модель профконсультації, яка включала триетапи: 1) вивчення особистості і психічних особливостей претендента на професію(Роботу чи навчання); 2) вивчення вимог професії до людини; 3)зіставлення даних, отриманих на попередніх етапах, з метою видачірекомендації про вибір професії. У цій моделі саме консультування якпроцес діалогу з клієнтом, який американці вважають В«чисто американським продуктомВ»,проводиться лише на третьому етапі, коли людина безпосередньо обираєпрофессію1.
профконсультуваннів США спиралося на концепцію вродженої професійної придатності людини,і тому головна увага приділялася діагностиці. У 1920-і рр.. широкепоширення набули психотехнічні тести професійного відборуМюнстерберг.
Вітчизнянівчені (А.П.Болтунов, Н.Д.Левітов, Н.А.Рибніков) змістили акцент упрофесійному доборі з робочого місця на людину. Вони вважали найважливішоюзавданням профконсультації знаходження оптимального відповідності міжможливостями людини і вимогами, що пред'являються різними професіями.
Великеувагу в профконсультуванні приділялася профдіагностика. Впрофконсультационной роботі використовувалися наступні методи: тестування,бланкові та апаратурні методики, експерименти на різних приладах, спостереженняі аналіз індивідуальних особливостей з подальшими рекомендаціями щодопридатності чи непридатності людини до обраної ним професії. Переважає непідбір підходящої для людини професії з урахуванням його здібностей, а підбірлюдини до тієї чи іншої професії. Подібна практика профконсультационнойроботи була викликана тим, що замовниками профконсультаційних послуг булиорганізації, які прагнули вирішувати свої проблеми пошуку і підбору відповіднихкадрів для виконання професійних функцій. Тим самим порушувався принципгуманного ставлення до особистості, цінністю особистості ставала ступіньвідповідності її індивідуальності певного необхідному професією стандарту.
ПісляПостанови ЦК ВКП (б) від 4 липня 1936 р. В«Про педологічні перекручення всистемі Наркомосу В»в Росії була припинена всякого роду психотехнічнадіяльність, а разом з нею зупинені і роботи в області профконсультації.
Станпрофконсультационной діяльності в нашій країні до кінця 1950-х рр.. можнаохарактеризувати як застій. У середині 1960-х рр.. велика увага сталиприділяти трудовому навчанню та профорієнтації. В рамках відроджуваної психологіїпраці знову почали досліджуватися проблеми профконсультірованія.
Різноманітністьтеоретичних підходів до профконсультационной діяльності поклало початокпереходу від діагностичного підходу в профконсультуванні до концепціїпрофесійного розвитку. У центр уваги все частіше ставилися процесицілісного розвитку особистості, визнавалася необхідність безперервностіпрофконсультационной діяльності, що сприяє усвідомленню того, щопрофесіоналізація проходить крізь усе життя людини, а не зводиться лише довибору професії (К.М.Гуревіч, Е.А.Клімов, Т.В.Кудрявцев, К.К.Платонов та ін.)
Професійнаконсультація в 1970-80-і рр.. розвивається в рамках виховної концепціїпрофорієнтації і є важливою умовою здійснення індивідуального підходудо особистості вибирає професію з урахуванням формування його професійноїспрямованості. На жаль, реальна практика в цілому не забезпечуваладекларованого професійного розвитку особистості. На початку 1980-х рр.. всігостріше відчувалося протиріччя між теоретичними підходами, проголошуєідею пріоритету особистості, і практикою профконсультації, орієнтованої наобслуговування потреб народного господарства в кадрах.
Незважаючи нато що не склалося єдиного визначення сутності професійної консультації,більшість авторів визнають важливість надання підтримки особистості в їїпрофесійному становленні. Основне завдання при цьому полягає у виявленнівнутрішніх ресурсів особистості та розкритті шляхів усвідомлення себе в процесіпрофесійного самовизначення. У зв'язку з цим посилюються вимоги допсихологічній підготовці самих профконсультантов: від них потрібні знання пропсихологічних можливостях, внутрішніх ресурсах особистості, її прихованомупотенціалі, а також володіння основами професіознавства і профессіографіі.
2. Основні напрямкипрофконсультірованія
Всіосновні напрямки профконсультационной роботи можна розділити на дві групи:
•профілактика професійного становлення особистості, коли в міру можливоговиникнення проблем упреждающе готують оптанта, яких навчають, молодихфахівців, професіоналів до подолання труднощів професійногосамовизначення;
•оперативна допомога у вирішенні стала актуальною проблеми, коли особистістьвідчуває труднощі, обумовлені невпевненістю, некомпетентністю,професійним банкрутством, а також пасивністю і безпорадністю,внутрішніми перешкодами, що заважають вибрати професійний навчальний закладабо отримати місце роботи і зберегти його за собою.
Напідставі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури можна умовно виділитинаступні напрямки організації профконсультационной допомоги:
1.Довідково-інформаційний напрямок передбачає надання клієнтамактуальних і достовірних відомостей, що містять характеристику професій, інформаціюпро професійних навчальних закладах, стан ринку праці, вакантних робочихмісцях і т.п. Розповсюдження цієї інформації здійснюється шляхом виданнядоступних, естетично оформлених, яскраво ілюстрованихрекламно-довідкових посібників.
2.Організаційно-управлінський підхід має на увазі координаціюпрофконсультационной роботи між різними освіт...
