Зміст
1. Поняття продефекті
2. Порівняльнахарактеристика розумової відсталості й затримки психічного розвитку
Список використаної літератури
1. Поняття про дефект
Коли мова заходить провідхилення в розвитку людини, необхідно усвідомити поняття В«нормаВ». Особистісноорієнтований підхід як стратегія вітчизняної освіти вимагає відпедагога забезпечити індивідуальний шлях розвитку не тількисередньостатистичному дитині, але і тому, хто відрізняється неповторністю.
Норма припускає таке поєднання особистостіі соціуму, коли вона безконфліктно і продуктивно виконує свої основніпотреби, відповідаючи при цьому вимогам соціуму відповідно її віку,підлозі, психосоціального розвитку.
Орієнтація на норму важливана етапі виявлення недоліків у розвитку з метою визначення спеціальноїдопомоги. Актуальні декілька значень цього поняття.
Середньостатистичнанорма рівеньпсихосоціального розвитку людини, який відповідає середнімякісно-кількісними показниками, отриманими при обстеженніпредставницької групи популяції людей того ж віку, статі, культури і т.д.
Функціональна норма - індивідуальна норма розвитку.Будь-яке відхилення можна вважати відхиленням тільки в зіставленні зіндивідуальної тенденцією розвитку кожної людини.
Істотна відмінністьміж нормальними і ненормальними людьми полягає в тому, що психічні риси уперших є випадковим ознакою, від якого вони можуть легко звільнитися,якщо захочуть докласти відповідних зусиль. Дослідники вважають дитинунормальним при наступних умовах:
В· коли рівень його розвиткувідповідає рівню більшості дітей його віку або старшого віку, зурахуванням розвитку суспільства, членом якого він є;
В· коли дитина розвивається вВідповідно до його власним загальним шляхом, що визначає розвиток йогоіндивідуальних властивостей, здібностей і можливостей, ясно і однозначно прагнучидо повного розвитку окремих складових частин і їх повної інтеграції,долаючи можливі негативні впливи з боку власного організму ісередовищного оточення;
В·коли дитинарозвивається відповідно до вимог суспільства, визначальними як йогоактуальні форми поведінки, так і подальші перспективи його адекватноготворчого соціального функціонування в період зрілості.
Під дефектом (від лат. defectus - недолік) розуміється фізичнийабо психічний недолік, що викликає порушення нормального розвитку дитини.
Дефект однією з функційпорушує розвиток дитини тільки за певних обставин. Вплив дефектузавжди двояко: з одного боку, він ускладнює нормальне протіканнядіяльності організму, з іншого - служить посиленому розвитку інших функцій,які могли б компенсувати недолік. Л. С. Виготський: В«Мінус дефектуперетворюється на плюс компенсації В». Слід розрізняти дві групи дефектів:
В· первиннідефекти, до якихвідносяться приватні і загальні порушення функцій центральної нервової системи, атакож невідповідність рівня розвитку віковій нормі (недорозвинення, затримка,Асинхронний розвитку, явища ретардації, регресу та акселерації), порушенняміжфункціональних зв'язків. Він є наслідком таких порушень, якнедорозвинення або пошкодження мозку. Проявляється первинний дефект у виглядіпорушень слуху, зору, паралічу, порушень розумової працездатностімозку, мозкових дисфункцій і т. д.;
В· вториннідефекти, яківиникають в ході розвитку дитини з порушеннями психофізіологічного розвиткув тому випадку, якщо соціальне оточення не компенсує цих порушень, а,навпаки, детермінує відхилення в особистісному розвитку.
Механізм виникненнявторинних дефектів різний. Вторинного недорозвинення піддаються функції,безпосередньо пов'язані з пошкодженою. Наприклад, за цим типом виникаєпорушення формування мовлення у глухих. Вторинне недорозвинення характерно і длятих функцій, які під час пошкодження знаходилися в сенситивний періодрозвитку. В результаті цього різні пошкодження можуть призводити до схожихрезультатами. Так, наприклад, в дошкільному віці в сенситивний період розвиткузнаходиться довільна моторика. Тому різні пошкодження (перенесенийменінгіт, травма черепа і т. д.) можуть призвести до явищ затримки вформуванні цієї функції, що проявляється як рухова розгальмування.Найважливішим фактором виникнення вторинного дефекту є соціальнадепривація. Дефект, що перешкоджає нормальному спілкуванню дитини з одноліткамиі дорослими, гальмує засвоєння ним знань і навичок, розвиток в цілому.
Особливе місце в групівторинних дефектів займають особистісні реакції на первинний дефект. Можливікілька типів особистісного реагування.
Ігнорування - часто зустрічається при олігофренії,пов'язане з недорозвиненням мислення і недостатньою критикою до успішності своєїдіяльності.
Витіснення - відноситься до невротическому типуреагування на дефект і проявляється у свідомому невизнання йогоіснування при підсвідомому конфлікті, накопиченні негативних емоцій.
Компенсація - такий тип реагування, при якомувідбувається усвідомлення дефекту і заміщення втраченої функції за рахунок більшсхоронну.
Гиперкомпенсация - посилений розвиток збереженихфункцій, що поєднуються з прагненням довести, що дефект не призводить донебудь проблем.
Астетіческій тип реагування призводить до виникненнязаниженого рівня домагань, низьку самооцінку, фіксації на усвідомленні своєїнеповноцінності.
За часом діїпатогенні чинники діляться на:
o пренатальні (до початку пологовоїдіяльності);
o натальні (в період родовоїдіяльності);
o постнатальні (після пологів, особливов період з раннього дитинства до трьох років)
Найбільш грубенедорозвинення психічних функцій виникає внаслідок ушкоджень головногомозку на ранніх етапах ембріогенезу, оскільки це період інтенсивної клітинноїдиференціації структур головного мозку.
Фактори ризику недостатності психофізичногорозвитку:
Г? біологічні (спадкові відхилення,інфекційні, вірусні й ендокринні захворювання матері під час вагітності,токсикози, гіпоксія та ін);
Г? генетичні (недолік або надлишок хромосом,хромосомні аномалії);
Г? соматичні (невропатії);
Г? соціальні (алкоголізм, наркоманія батьків,неблагополучна середу);
Г? індекс пошкодження головного мозку (енцефалопатії);
Г? ранні, до трьох років, середовищнівпливу, поточні середовищні впливу.
Основними факторами,впливають на поступ у розвитку дитини з відхиленнями, є:
1. біологічні: характер і вираженість порушення вЗалежно від часу його придбання, стану здоров'я дитини;
2. соціальні: спонтанне навчання (вплив соціальноїсередовища: сімейне вплив, вплив колективу однолітків, стосунки зідорослими); організоване навчання неспеціалістами - перебування дитини вдитячому садку чи школі, систематичні заняття з батьками, які надаютьнедостатній вплив; спеціально організоване виховання і навчання вдомашніх умовах, у закритому закладі, а також інтеграція в середу нормальнорозвиваються однолітків, в результаті якого відбувається корекція ікомпенсація порушень розвитку дитини; власна психічна активність(Інтереси, схильності, емоції, здатності до вольового зусилля, сформованістьдовільних процесів).
2. Порівняльнахарактеристика розумової відсталості та ЗПР
Найбільш важливими завданнямиолігофренопсіхологіі і олигофренопедагогики є вивчення закономірностей іособливостей психічного розвитку розумово відсталих дітей з різноманітноюструктурою дефекту, а також подальше дослідження психологічних проблем,підтверджують обгрунтованість компенсації дефекту під впливом корекційногонавчання і виховання.
Клініка інтелектуальнихпорушень під розумовою відсталістю розуміє стійке необоротне порушенняпізнавальної діяльност...
