>Вступ
>Актуальністьдослідження.Сучасніумови життя тадіяльностілюдини в Україніхарактеризуютьсякардинальнимизмінами в сферіекономіки,соціальнихситуаціях таосвіти.Суспільствовисуваєновівимоги дорозвиткуособистості,зокремаїїемоційноїсфери –формуванняініціативності,сміливості,вмінняприйматисамостійнірішення,швидкоадаптуватися дорізних умів.
Школа –важливийетап ужиттішколярів,оскількисаме вцейперіодвідбуваєтьсяперебудовасвідомостідитини,їїемоційноїсфери,соціальна тапсихологічнаадаптація до умів школи.
>Посиленняявищдезадаптивного характеру внавчально-виховномупроцесіпов’язане ззбільшеннямнепрогнозованихкритичнихситуацій уповсякденномужитті, особливо, яксвідчить практика роботи школи, смердотізагострюються в останній моментвступу до школи,періодпервинногозасвоєннявимог, котрівисуває новасоціальнаситуація.
>Водночаспсихологічні характеристикидітейшкільноговіку можнавважатинайбільшсензитивними донавчально-виховнихвпливів, щоробитьможливимпроведенняефективної роботи ізпрофілактики ікорекціїемоційноїдезадаптаціїучнів школи.Науковеобґрунтуванняіндивідуально-психологічних тасоціально-психологічнихфакторівемоційноїдезадаптаціїєважливимзавданням Сучасноїпрактичноїпсихології.
Упсихологічнійлітературі проблемаадаптаціїєдоситьтрадиційною (Ю.О.Александровський,Г.О. Балл,Ф.Б.Березін, П.С.Кузнєцов).Виявленіособливостіпроявуадаптаційнихпроцесів урізних видахдіяльності (Я.Стреляу, В.В. Суворова),розглянутіфактори, котрідетермінуютьцей процес (>І.С. Булах, Р.Гартманн, М.Квінн, Д.Келлі, М.Раттер,Г.О.Хомич).
>Явище,протилежнепроцесуадаптації, –дезадаптація –трактується як процес,пов’язаний зпереключенням із одних умів життя і,відповідно,звиканням доінших (>Л.М.Бережнова, О.В.Хухлаєва).Середнайбільшуніверсальнихпроявівпсихічноїдезадаптаціїназиваютьпреневротичніпорушення,невротичніреакції тастани (Ю.О.Александровський,Ю.Ф.Антропов, М.М.Заваденко,Т.Ю.Проскуріна,Т.Ю.Успенська,Г.О.Хомич, Ю. С. Шевченка).
>Актуальним усучаснихумовахє запитання комплексноговивченнядезадаптаціїдітей ушколі. яксвідчатьрезультатинауковихдосліджень (>М.Р.Бітянова[1],Г.М.Бреслав[2],Г.В.Бурменська,І.О.Коробейников,Н.Г.Лусканова,Н.Ю. Максимова,Р.В. Овчарова таін.),дітивідчувають стандезадаптації присистематичномушкільномунавчанні. Зцимпов’язаніпроблемиважковиховуваності татруднощів унавчанні;медико-біологічні (>поведінкові,патохарактерологічні) (>Ю.М.В’юнкова,Н.Л. Коновалов,О.Л.Кононко, У.Ларрі, М.Д.Сілвер таін.) йсоціопатичнідисфункції, котріускладнюють процессоціальноїадаптації вбудь-якомувіці (>В.І.Гарбузов,О.І. Захаров, Л. П. Пономаренко, О.С.Співаковська, О.В.Хухлаєва таін.).
>Сьогодні від 15 до 40%дітейвідчуваютьяскравовиявленіпсихологічнітруднощі приадаптації дошкільного життя (Н.В.Вострокнутов, В.О.Гур’єва, М.М.Заваденко, В.В.Ковальов,Р.В. Овчарова,Т.Ю.Успенська таін.).Рівеньдезадаптаціїшколярів йформиїївиявленняколиваються віднезначнихмотиваційних йповедінковихпорушень доповноївідмовивідвідувати школу. Заразвступу до школи йперіодпервинногозасвоєннявимог, котрівисуває новасоціальнаситуація,зростаєпоширеністьневротичнихреакцій,нервово-психічних тасоматичнихрозладів порівняно іздошкільнимвіком (>Ю.Ф.Антропов, В.О.Гур’єва,Н.Т.Дубровинська, Ю. С. Шевченка, таін.).
Придослідженнішкільноїдезадаптаціїособливаувагаприділяєтьсяокремимознакамнаприклад,стомлюванню,поведінковимпорушенням,неуспішності внавчанні, бездостатньоговрахуваннявсього комплексупсихологічнихмеханізмів, котрівизначаютьзмістдезадаптивногопроцесу та, особливо, йогоемоційноїскладової.
Таким чином,аналізнаукової йнауково-методичноїлітературипоказує, щодосліджень,присвяченихвивченню проблемдезадаптаціїшколярівзокрема й закартоюспостереженняД.Стотта,недостатньо, авивченнявласнеемоційноїдезадаптації, котра нерідкоспостерігається вучнівмолодшихкласів до цого години непроводилося.
>Соціальназначущість танедостатнєвивчення цого аспектупроблеми іобумовилавибір тимикурсової роботи «>Вивченняшкільноїдезадаптації закартоюспостереженняД.Стотта»
>Об’єктдослідження –емоційнадезадаптаціядітейшкільноговіку закартоюспостереженняД.Стотта.
Предметдослідження –Шкільнадезадаптація закартоюспостереженняД.Стотта.
Метадослідження –виявитивпливіндивідуально-психологічних йсоціально-психологічнихчинників навиникнення йособливостіпроявуемоційноїдезадаптації, атакожможливостіїїзапобігання йкорекції уучнівпершихкласів.
>Розділ 1
>Емоційнадезадаптація вмолодшомушкільномувіцівиникає йрозвивається подвпливомсоціально-психологічних йіндивідуально-психологічнихчинників, котріобумовлюютьспецифікуїїпроявів.Зменшеннявпливуцихчинників можнадосягтизасобамикомплексноїпсихопрофілактичної йкоректувальної роботи,направленої напідвищенняпедагогічної дляпсихологотипуписьменностібатьків,вдосконаленняосвітньої роботи учителів,підвищення їхнікомунікативноїкомпетентності,гуманізаціїміжособовихстосунків вкласі,виробленняіндивідуальноїефективноїмоделіповедінки вемоційнодезадаптованихшколярівзасобамисоціально -психологічноговчення.
Упсихології булизробленіспробивиділенняспецифічнихшкільнихтруднощів. Часто смердотіпозначаються якшкільнадезадаптація. З точкизору одного іздослідниківцієїпроблеми Д.Стотта, заподіяннявиділеннятипів «>важких»дітейємалопродуктивним.Ефективніша, з його точкизору, дорогаретельноїфіксаціїрізних формповедінки, щосвідчать пропоганупристосованість дитини до школи.Зупинимосядетальніше наметодіСтотта.
>Адаптація цого методу длявикористання вРадянськомуСоюзі був проведена психологамиЛенінградськогоНДІпсихоневрології ім. У. М. Бехтерєва (29, 44). Уоснові методикиСтотта,направленої навиділення характерудезадаптації дитини до школи,лежитьфіксація формдезадаптованоїповедінки за результатамитривалогоспостереження задитям.
Методикаотрималаназву «>Картиспостережень» (>КН).Поважновідзначити, що психологможе як сампроводититакеспостереження, то йвикористовуватидосвідспостереження,знання дитини педагогом. Покладаннядосвід учителів,вихователів,класнихкерівників — людей,протягомдовгого години щопостійноспілкуються іздітьми,спостерігають [168] їхні лише урізнихситуаціях,є вроботі психологанадзвичайноістотною.Зазвичайбагатством цогодосвіду педагогкористуєтьсяінтуїтивно, й передача йогоіншому (>наприклад, новомупедагогові чишкільномупсихологові)виявляєтьсядоситьскладнимзавданням. КартаспостереженьСтоттаполегшуєтакуможливість.Змістцієї методикиполягає до того, щообізнаний дитинидорослийвідзначає наспеціальному бланку (">карті")наявність у дитини тихий формповедінки чи характеристик особини, котріописані вперелікусимптомівдезадаптації (>закреслюючивідповідний номер).
>Можнасказати, що, вцілому, ніж понадзакресленихклітинок в ">карті", тім понадвірогідністьшкільноїдезадаптації.Протезначення окремихповедінковихреакцій длязагального синдромудезадаптаціїєрізним:декількаважкихпорушеньможуть ">важити" більше, ніжбезлічнезначних, йпевнийвисновок укожномуокремомувипадкувимагаєпрофесійногооблікурізноїдодатковоїінформації.
>Розділ 2
>Аналізуючипонятійну сутьадаптації, можнавиділитидекільканапрямів.По-перше,адаптаціярозглядається яксукупністьвластивостей, щохарактеризуютьстійкість до умівсередовища,виражаючирівеньпристосування донього.
>В.І. Лебедєв впроцесіадаптаціївиділяє станнестійкогопсихічнійактивності особини -дезадаптацію, приякій подвпливомпсихогеннихчинниківвідбуваєтьсярозпадстереотипноїсистемистосунків,втратазначимихцінностей. Цесупроводитьсянегативнимиемоційнимипереживаннями йнездатністю реальнооцінитиситуацію,знайтираціональнийвихід ізситуації, щосклалася.
Проблемадезадаптації особинирозглядається психологами й педагогами як процес,пов'язаний ззміноюсоціальнійситуації (До. У розділі стБардін,І.П.Брязгунов, О.В.Хухлаєва йін.);власнедезадаптаціятрактується якпорушення, щовиявляються приакцентуації характеру чи подвпливомпсихогеній (У розділі ст А. Гур'єва, У розділі ст Є. Каган, У розділі ст У розділі стКовальов, А.Є.Лічко йін.)
Уроботі У. Є. Каганапредставленекомплексневивченняпсихогенноїшкільноїдезадаптації, щоозначаєпсихогенніреакції,психогеннізахворювання йпсихогенніформування особини дитини, котріпорушуютьїїсуб'єктивний йоб'єктивний статус і вшколі, сім'ї.Вивченняшкільноїдезадаптації було бтакож предметомдосліджень С.А.Белічевої,Н.СтВострокнутова,Н.Л. Коновалова,Р.Ф.Кумаріни,О.СтНовікової,Р.В. Овчарова йін.Виявлене, щошкільнадезадаптаціяпов'язана ізцілим поручемоційнихстанів, котріактивізуються впереживаннях яктривога,напруженість,емоційнесамовідчуття.
>Значнакількістьдосліджень (>Л.СтДзюбко,Т.СтЗемлякова,СтСтКовальов,І.А.Коробейників, Бі. І. Кочубей,Н.Г.Луськанова, М.Раттер, Б.Філліпс йін.) пряма чипобічнопов'язані іземоційноюдезадаптацієюмолодшого школяра.Більшість із нихрозглядаютьемоційнудезадаптацію нарівнідослідженнямеханізмівстресового йпостстресового стану (>Р.Р.Аракелова,М.І.Буянять, До.Бютнер йін.),емоційно-вольовійрегуляції (>М.І.Борішевський,Г.М.Браслав,Ю.М.Вьюнкова йін.),стосунків (А.А.Бодальов,О.Л.Кононко,Р.Ф.кумаріни, Ю.О.Пріходько, Т. М.Тітаренко,Г.О.Хоміч),індивідуальнимиособливостями:повільність (>інертний типнервовоїсистеми),імпульсивність,запальність,підвищенасоромливість,замкнутість,надмірначуттєвість йпідвищеназбудливістьнервовоїсистеми (А.Осадько, Л. П. Пономаренко),низькоюсамооцінкою (До. У розділі стБардін, А. Валлон, М. Ф. Дементьєва показова, M. Герберт).
>Підемоційноюдезадаптацієюмолодшого школяра мирозуміємопсихічний стан,викликанийстійкою,тривалоюнапругою,якийвиявляється вдисфункціїмеханізмівсаморегуляції,зниженніпродуктивностіпізнавальнихпроцесів йзагостреннякомунікативних проблем.
>Причиниемоційноїдезадаптаціїпов'язані зспецифікоюродинноговиховання,процесомвчення вшколі, стилемвзаємодіївчителя ізучнями,індивідуально-психологічнимивластивостямисамоїдитини.
>Розділ 3
>ШКІЛЬНАДЕЗАДАПТАЦІЯ.
>Першапозиція: ">Шкільнадезадаптація" -цепорушенняпристосування особини школяра до уміввчення вшколі, якувиступає якприватнеявищерозладу у дитинизагальноїздібності допсихічноїадаптації у зв'язку ізякими-небудьпатологічнимичинниками. У цьомуконтекстішкільнадезадаптаціявиступає якмедико-біологічна проблема (Вроно М. В., 1984;Ковальов ст., 1984).Підцієюточкоюзорушкільнадезадаптація й длябатьків, й дляпедагогів, й длялікарок, як правило,розлад у межах вектора "хвороба/порушенняздоров'я,розвитку чиповедінки". Дана точказору явно чиприховановизначає ставлення дошкільноїдезадаптації як доявища, через якупроявляє собіпатологіярозвитку йздоров'яНесприятливимнаслідком такого ставленняєорієнтир натестовий контроль под годинувступу до школи чи приоцінцірівнярозвитку дитини у зв'язку із переходом із одногоучбовогорівня наіншу, коли від дитинивимагається,щобвіндоводив у собівідсутністьвідхилень вздатностівиучуватися попрограмах,пропонованих педагогами, й вшколі,вибранійбатьками.
Іншимслідствомєстійковираженатенденціянаправляти до психолога й долікарки,наприклад,психіатрові, дитини, ізякимвчительпостійнозустрічаєскруту.Крайнімвираженням цогопідходує ">позначення"дітей, щозазнаютьтруднощівчення,діагностичними ">ярликами", щойдуть відклінічної практики в ">буденнусвідомість", - ">інфантіл", "психопат", ">істерик", ">шизоїд", ">органік" йіншібагаточисельнізразкимедичних попроїсхоежденію ">псевдотермінів",неправомірнийвикористовуваних віншій,соціально-психологічній йвиховнійсистемістосунків дляприкриття чивиправданнябездушшя,безсилля чинепрофесіоналізмуосіб, щовідповідають завиховання,вчення йсоціальнудопомогу..
У зв'язку із тім, щошкільнадезадаптація неємедичним,діагностичнимпоняттям й вМіжнароднійкласифікаціїхвороб (>МКБ-1О),включаючипорушеннярозвитку,данеклінічневизначеннявідсутнє,тенденція до ">психиатрізациі"шкільноїдезадаптації на думкуВ.Е.Кагана (Каган В.Є., 1995)обертаєтьсяформоюсоціального (>шкільного)відкидання.Об'єктивноцевідбувається бозапит наоцінку стану йповедінкийде не від дитини й його проблем, а від школи,соціальнихустанов,відділень попрофілактиціправопорушень й їхньогопрофесійнихтруднощів вроботі іздитям. Уційситуації,якщолікарка-психіатрприймаєрішення умежах свогомедичного,нозоцентрічеськогопідходу, товіннеправомірнийстаєостанньоюінстанцією, на якоїпокладається відповідальність засоціальніобмеження дитини у формахособовоїактивності (>госпіталізація припорушенняхповедінки), увченні (>визначення вдопоміжну школу), впереведенні ізоднієїінтернатногоустанови вінше йіншіформинекоректногосоціальноговтручання.Ще однимслідствомєм'якша, але й практичнотеж неадекватна установкавизначатишкільнудезадаптацію як ">відхилення віднорми".Такийпідхідформуєілюзіюпояснення, але й непояснює характер причинного зв'язкушкільноїдезадаптації йвідхилення, щоконстатується, віднорми. Цепов'язано із тім, щопоняття ">норми", щовживається повідношенню допсихосоциальномурозвитку дитинивиявляєтьсядоситьрозпливчатим.
Отже,визначаючимісце й рольпатологічнихчинників (>психічнезахворювання />аномалії особини /невроз />психосоматічеськиерозладу />девіациіповедінки) вкожномуіндивідуальномувипадкушкільноїдезадаптації,лікарка-психіатрвиявляється переднеобхідністювстановлюватипричиннийзв'язок цоговипадкушкільноїдезадаптації ізпсихопатологічним станом, надсвоємуарсеналі аніметодів, анізасобів дії наоцінюванеявище.Підсумкомстаютьдомагання наамбулаторне,стаціонарнеобстеження чимедикаментознелікування, яку, як правило,виявляєтьсямалоефективним йзакріплюєпомилкову установку на дитини як нахворого,замістьнормалізаціїстосунків всистемі ">сім'я - дитя - школа".
Другапозиція.Шкільнадезадаптація -цебагатофакторний процесзниження йпорушенняздатності дитини довчення внаслідкуневідповідності умів йвимогучбовогопроцесу,найближчогосоціальногосередовища йогопсихофізіологічнимможливостям йпотребам (>Северний А.А., 1995).Цяпозиціяєвираженнямсоціально-дизадаптивногопідходу, бопровідні заподійбачаться, із самогоособливостях дитини (йогонеможливості черезособові заподійреалізувати своїздібності йпотреби), а ізіншого боці, вособливостяхмікросоціальногооточення йнеадекватних умівшкільноговчення. Увідмінності відмедико-біологічноїконцепціїшкільноїдезадаптаціїдизадаптивнаконцепціявигідновідрізняється тім, щопереважнаувага ваналізіприділяєсоціальному йособовому аспектамвідхилень увченні.Вонарозглядаєтруднощішкільноговчення якпорушенняадекватноївзаємодії школи ізбудь-якимдитям, а чи нелише ">носієм"патологічнихознак. Уційновійситуаціїневідповідність дитиниумоваммікросоціальногосередовища,вимогамвчителя й школи перестало бутивказівкою на його (дитини)дефективність.Данийпідхідстворює:
->обмеження для ">психиатрізациі"педагогічної дляпсихологотипудіагностики;передумови длявиділення групдітей "ризикишкільної йсоціальноїдезадаптації",оскількизатверджуєнеоднорідністьсоціальних йприроднихможливостейдітей;
->концептуальні йметодологічніпідстави длявпровадження восвітнєсередовище таких нових длянеї зрозуміти як,наприклад, ">соціальна йпедагогічнареабілітація", ">реабілітаційнийпростір" длядітей ізособливимиосвітнімипотребами.
>Данийпідхідформуєтакожбазисніпідстави дляорганізаціїміждисциплінарноївзаємодіїфахівціврізногопрофілю принаданніпедагогічної дляпсихологотипу йсоціальноїдопомогидітям ізособливимипотребами йінфраструктури ">реабілітаційногопростору" не так нарівнііндивідуальнийорієнтованої,мікросоціальноївзаємодії "сім'ї йдітиризикушкільної йсоціальноїдезадаптації -освітні йсоціально-реабілітаційніустановирегіону -муніципальнасоціальна політика".
З точкизоруданого концептуальногопідходу вгрупідітей ризикиопиняютьсядіти, ">особливе"положення яківизначається тім, що смердоті черезсоціальних, як правило, незалежних від нихобставин,знаходяться вскрутнихумовахіснування. Це:діти-сироти, щопозбулисябатьківськогопіклування;діти -жертвинасильства,утиску йзневагизначимимипотребами йінтересами дитини;діти ізсімей, щовипробовуютьсерйознісоціально-економічніпозбавлення (сім'їмалоімущих,безробітних,біженців,мігрантів).Самедіюнегативнихсоціальнихчинників, щодіють якдепрівация (>позбавлення,обмеження) чидістресс (>важкепереживанняконфлікту чиродинноїкризи)визначають вційгрупідітейвисокий,соціальнообумовленийризикпорушеньпсихічноїадаптації,відхиленьособовогорозвитку, ">важковиховувану",шкільнунеуспішність йпроблемидевіантноїповедінки.
>Інша групадітейдітей ризикишкільноїдезадаптації вмоделідизадаптивногопідходу -діти ізвідхиленнями відусередненогорівнярозвитку йжиттєдіяльності здорового дитини. При цьомувідхиленняможуть бути й у бікзниженняякої-небудьздатності -діти ізпорушеннямиздібності довчення, іземоційними,мовнимирозладами,порушеннямисоматичногоздоров'я - й у бікпідвищенняякої-небудьздатності,наприклад,обдарованідіти. Дляцієїгрупидітей ризикихарактерне ті, що завідсутностістійкогопсихічного дефекту їхніосвітніпотреби,потреби врозвиткуяскравовираженихздібностей незадоволенітрадиційнимипрограмамивиховання йвчення.Цігрупидітей всьогоднішнійсоціальнійситуаціївикликаютьнайбільшутривогу заоптимальнийпсихосоціальнийрозвиток,особовезростання йвимогисуспільства до їхньогоможливостей йздібностей.Цятривогаобумовленанаступнимиобставинами.
1.Діти ізцих груп ризикиопиняютьсянайчастішим вположенні ">аутсайдерів" через своюсхильність діїнегативнихмікросоціальних ймакросоціальнихчинників.
2. Поцихгрупах ризики в даний годинущорікфіксується всезростаюче числодітей, щопотребуютьспеціальнихпідходів увихованні йвченні.
3.Психологічнетестування нарівеньдосягнень удітей ізцих груп ризикинайчастішедаєпомилки, що приводити до ">дефектологічного крену" вспеціалізаціїпрограм їхньоговчення.
4.Діти ізцих груп ризикивиявляютьсянепріветствуємимі всвоїхучбовихколективах йпостійнопотрапляють вумовипедагогічноїдепрівациі, а неправильноорганізована й методичнонезабезпеченасоціально-педагогічнареабілітаціязвужує їм "зонупсихічного йсоціальногорозвитку",прирікаючи насоціальнубезвихідь,обуславліваєтвисокийрівенькріміногенності.
5. Повідношенню додітей ізцих груп ризики вобластідиференціаціїосвіти йспеціальнихкоректувально-розвиваючихпрограмвченнязроблено явнонедостатньо..
>Додатковослідвказати, щотрадиційноокремугрупудітей із ">особливимиосвітнімипотребами"складаютьдіти зстійкимфізичним чипсихічнимнедоліком (дефектом):вираженіформирозумовоївідсталості, ослабленьзір числіпота,тугоухість чи глухота,тобтодіти,тягарі свого дефекту, щомають потребу з, вкомпенсуючих формахспеціальноїосвіти. Повідношенню догрупидітей зстійкимфізичним чипсихічним дефектомпринципи адаптивногопідходувикористовуютьсяпереважно у межахконцепціїінтеграційноговченнядітей-інвалідів.
Привсьому позитивномузначеннісоціально-дизадаптивногопідходу не можна невказати на йогопевнуобмеженість.
>Вонаполягає до того, що процессоциалізациі/десоциалізациі дитинирозглядається, яквідхилення відякоїсьсередньоїнорми,типової длядитячо-підліткової,найчастішеміськійпопуляції; як процесуспішного чинеуспіхупристосування дородинного йосвітньогосередовища.Протеслідсказати, щозастосуванняпоняття ">адаптація-дезадаптація" дожиттєдіяльності йсоциокультуральномурозвитку дитини неєдоситькоректним,оскількиобідняєособовуактивність йосознаваємостьвибору приподоланніконфліктноїситуації йіншіособливостіособовихстосунків.
>Третяпозиція.Шкільнадезадаптація -цепереважносоціально-педагогічнеявище, уформуванніякоговизначальнезначенняналежитьсукупнимпедагогічним і, власнешкільнимчинникам (>КумарінаГ.Ф, 1995, 1998).Господствовашийдовгі роктапогляд зазнала школа як наджереловиключнопозитивнихвпливів вданомуаспектіпоступаєтьсямісцемобгрунтованійдумці, що длязначноїкількостіучнів школастаєзоною ризики. якпусковиймеханізмформуванняшкільноїдезадаптаціїаналізуєтьсяневідповідністьпредьявляємих до дитинипедагогічнихвимог йогоможливостям їхнізадовольнити. Допедагогічнихчинників, що негативновпливають нарозвиток дитини йефективність діїосвітньогосередовища,відносятьсянаступні:невідповідністьшкільного режиму й темпуучбової роботисанітарно-гігієнічнимумовамвчення,екстенсивний характеручбовихнавантажень,переважаннянегативноїоцінноїстимуляції й ">смисловібар'єри", щовиникають наційоснові, встосунках дитини із педагогами,конфліктний характервнутрісімейнихстосунків щоформується наосновіучбовихнеуспіхів.
>Незадоволенняособовозначимих потреб дитини вшколі, стан щовиникає при цьомуфрустрационнойнапруженості йпсихічного дискомфорту,ситуативніреакції, щомаютьтенденцію доповторення йстереотіпізациі, -такізакономірніетапиформування вцихвипадкахшкільноїдезадаптації.Руйнівна длязростаючоїлюдини сила цого дисбалансупроявляє собі тімсильніше,чим меншевік дитини. Ушкільні рокта особливоуразливим в цьомувідношеннієперіодпочатковоговчення. Іхоча проявишкільноїдезадаптації на цьомувіковомуетапімаютьнайбільшм'якіформи,їїнаслідки длясоціальногозростання особинивиявляютьсязгубними. У зв'язку ізцимперенесення акценту увирішенніпроблемишкільноїдезадаптації назапобігання тім, щопровокуютьїїнегативнихшкільнихчинниківєнайбільшдієвим шляхомїїподолання.Паралельноздійснювананауковарозробка йвпровадження доосвітніхустанов комплексуорганізаційно-методичнихзаходів порозвитку вшколікоректувально-розвиваючоїслужби, атакожметодівдіагностичної,коректувальної йпрофілактичноїдопомоги,здатних забезпечити ">дітям ризики"адекватні,відповідні їхньогоучбовимможливостямумовивчення,стаєактуальнимзавданнямгуманістичноорієнтованоїкоректувальноїпедагогіки.
>Четвертапозиція.Шкільнадезадаптація -цескладнесоціально-психологічнеявище, сутьякогоскладаєнеможливість для дитинизнайти впросторішкільноговчення ">своємісце", наякомувінможе бутиприйнятий таким,якийвінє,зберігаючи йрозвиваючи своюідентичність,потенції йможливості длясамореалізації йсамоактуалізації.Основний вектор цогопідходу напрямів напсихічний стан дитини й напсихологічний контекствзаємозалежності йвзаємообумовленостістосунків, щоскладаються вперіодвчення:"сім'я-дитя-школа", ">дитя-вчитель", ">дитя-однолітки", ">індивідуальнопереважні -використовуванішколоютехнологіївчення". Припорівняльнійоцінцівиникаєілюзіяблизькостіпозиційсоціально-дизадаптивного йсоціально-психологічногопідходів вінтерпретаціїшкільноїдезадаптації, але йцяілюзіяумовна.
Картинушкільноїдезадаптації можнапредставити увиглядітаблиці.
>Формидезадаптації
>Причини
>Корекційні заходь
>Непристосованість допредметноїсторонинавчальноїдіяльності
>Недостатнійінтелектуальний тапсихомоторнийрозвитокдитини,відсутністьдопомоги тауваги із боцібатьків та учителів
>Спеціальнібесіди іздитиною, котрідаютьможливістьвстановити заподійпорушеньнавчальнихнавичок йнадатирекомендаціїбатькам
>Невміннядовільнокеруватисвоєюповедінкою
>Неправильневиховання всім’ї (>відсутністьзовнішніх норм,обмежень)
>Робота зсім’ю,аналізвласноїповедінкивчителем зметоюзапобігтиможливійнеправильнійповедінці
>Невмінняувійти в темпшкільного життя (>чистішезустрічається всоматичноослабленихдітей,дітей ззатримкоюрозвитку,слабким типомнервовоїсистеми
>Неправильневиховання всім’ї чиігноруваннядорослимиіндивідуальнихособливостейдітей
>Робота зсім’єю,визначення оптимального режимунавантаженняучня
>Вирішенняпроблемишкільноїдезадаптаціїпов’язане ізранньоюдіагностикоюсимптомів йфакторівризику, ізрозробкоюдиференційованихпрограмколекційногонавчання, ізпошукомефективнихзасобівпсихолого-педагогічноїпідтримки учителів табатьківдезадаптованихучнів.
>Вимоги дозмістуметодівпсиходіагностикиповністювизначаютьсяперелікомсимптомів тафакторів, котрі по них стояти.Перш на,цетакіпоширені тачіткіознаки, якпорушенняшкільноїуспішності таповедінки.Труднощі внавчанніможуть бутипов’язані ізнедорозвиткомпізнавальноїдіяльності. Длявиявлення цогопідбирають методикидослідженнярівня таструктуриінтелектуальногорозвитку.Доцільновикористовуватипоетапніпроцедури,починаючи ізкомпактнихскринінгових проб, котрі можназастосовувати длягруповогообстеження, тазакінчуючи “батарею”відповідних методик.
>Неуспішністьможе бутизумовлена інедостатнімрівнем “>соціальноїзрілості”дитини. У цьомувипадкурекомендуєтьсявизначитиступіньїїмотиваційноїготовності досистематичногошкільногонавчання,виконання норм тарегламентаційповедінки.
>Відхилення уповедінціможуть матір якпервиннуобумовленість,пов’язану ізособливостяминейродинаміки, то йвторинну, Якавідображаєнеадекватніспособи компенсаторногореагуваннядитини на тих чиіншіускладнення вшкільномужитті.Об’єктомувагимають статідіти не ізепізодичними, азістійкими тадостатньовираженимирозладами уповедінці. Цепотребуєзалученнявідповіднихметодівдослідження.
>Розділ 4
>Соціально-психологічна точказору не було занеобхідне, що дитяповиннеумітипристосовуватися, а чи неможе чи неуміє, те внього "щось негаразд". яквихідний пункт впроблемномуаналізішкільноїдезадаптаціїпослідовникисоціально-психологічногопідходувиділяють не скільки дитини яклюдськаістота, котрастоїть передвиборомадаптації чидізадаптациі досередовищавчення, стількисвоєрідність його ">людськогобуття",існування йжиттєдіяльності вцейускладненийдезадаптацієюперіод йогорозвитку.Аналіз в такомуключішкільноїдезадаптаціїстаєзначноскладнішим,якщовраховуватифіксованіпереживання, щоформуються увзаїмопересекающихсястосунках,впливактуальної культури йпопереднійдосвідстосунків, як правило,висхідний доранніхстадійсоціалізації.Такерозумінняшкільноїдезадаптаціїслідназватигуманітарно-психологічним й воно таспричиняє за собоюцілий рядважливихследствій, асаме:
1.шкільнадезадаптація -це не скільки проблематипізаціїпатологічних,негативнихсоціальних чипедагогічнихчинників, стільки проблемалюдськихвідносин вособливійсоціальній (>шкільною) сфері, проблемаособово значимогоконфлікту,форірующегося влоніцихстосунків йдоріг йоговірогідногодозволу;
>Такапозиціядозволяєздолати нелишекрайніформизведеннявсьогорізноманіттяявищшкільнійдезадаптації допсихічнихрозладів, але й йіншіформиоднобічноїредукції (>соціально-дизадаптивні,педагогічні,психологічні,загальномедичні);
>запобігає відзведеннялюдських йкомунікативних проблем допсихічних,нейропсихологичеським ймозковимфункцій у маленькихпацієнтів, бо у всіхцихвипадкахобумовленіконфліктомособистіпроблеми дитинивиявляютьсянерозпізнаними, такими, що непропрацювали йнедозволеними, що й живитишкільнудізадаптацию уже не ізсоціальним, аіндивідуальнонещасливоюособою;
>Такапозиціядозволяєрозглядатизовнішні проявишкільноїдезадапациі (">патологизацию" чирозвитокпсихічних,психосоматичнихрозладів; ">опозиційна"поведінка йнеуспішність дитини,іншіформидевіацій відсоціально ">нормативних"учбових установок) як "маски", в якіописуютьсянебажані длябатьків, дляосіб, щовідповідають завиховання йвчення,іншихдорослихреакціїпов'язаного ізситуацієювченнявнутрішнього,суб'єктивнонерозв'язного для дитиниконфлікту йприйнятні длянього (дитини) дорогивирішенняконфлікту.Многоообразниєпроявудізадаптациі посутівиступаютьваріантамизахиснихадаптивнихреакцій й дитяпотребуємаксимальної йграмотноїпідтримки на дорогах свогоадаптаційногопошуку;
Наосновіпроведеногоаналізурізнихпідходів допроблемишкільноїдезадаптації можнасформулюватиключові заподіяннядіагностики,корекції,реабілітації йпрофілактикишкільноїдезадаптації.Їхформулювання йконкретнівирішенняпоставленихзавданьвимагаютьвизначеннябазовихметодологічнихпідстав. На мойпогляднайбільшзначимою втеоретичному йгуманітарному,особово-орієнтованомупідході,якийякнайповнішекореспондується іземоційно-особовоюконцепцієюосвіти,єсоціально-психологічнаконцепціяшкільноїдезадаптації.
>Розуміння в цьомуключіпроцесушкільноїдезадаптаціївимагає:знаннясоціальноїситуаціїрозвитку йжиттєдіяльності дитини;аналізу йоговедучого,суб'єктивнонерозв'язного й "системотворного" дляшкільноїдезадаптаціїконфлікту;
>оцінкиетапності йрівнясоматофізічеського йпсихічногорозвитку,індивідуально-психічних йособовихвластивостей, характерупровіднихстосунків йособливостейреакцій накризиснуситуацію йособовозначимийконфлікт;
>облікучинників, котрівиступають якумовипровокації,додатковогопоглиблення чизаборонипроцесушкільноїдезадаптації.
>Вказавшибазисніметодичніпідстави, мивизначаємо всправжнійроботішкільнудезадаптацію таким чином.
>Шкільнадезадаптація -цесоціально-психологічне йсоціально-педагогічнеявищенеуспішності дитини у сферівчення,пов'язане ізсуб'єктивнонерозв'язним длянього (дитини)конфліктомміжвимогиосвітньогосередовища йнайближчогооточення й йогопсихофізичнимиможливостями йздібностями,соответствуюшимівіковомупсихічномурозвитку.
>Шкільнадезадаптаціяпереважнонеможливістювчення дитини запрограмою,адекватною йогоздібностям, йпорушеннямиповедінка, котра неузгоджуєтьсязівстановленимиСтатутом школи правилами йдисциплінарними нормами.
Звказаної точкизорушкільнадезадаптаціяцепоняття недіагностичне, аоцінне.цезовнішнійпроявпорушень, при які дитя надшкільномусередовищі ">своємісце", неможе бутиприйнятий таким,якимвінє, й оптимально для собіреалізуватинаявніпотенції.
При такомупідходішкільнадезадаптаціявиявляється неознакоюпатологічного стану (>саме до такогопоясненнянеусвідомленотяжіють вбільшостівипадків й батьки, й педагоги), апсихологічною йпедагогічноюпроблемою.
>Психологічний,проблемнийпідхід дошкільноїдезадаптаціїнаправляє нашуувагу нааналіз йдопомогу приконфліктнихстосунках дитини: "дитя й його батьки (>сім'я)", "дитя йоднолітки", "дитя йвчитель", "дитя й школа якінститутвчення", "дитя й йогопсихічне йфізичнездоров'я,особовасамооцінка".
>Критеріїшкільноїдезадаптації.
1.неуспішність увченні попрограмах,відповіднихзросту йздібностям дитини,включаючитакіформальніознаки якхронічнанеуспішність,другорічництво йякісніознаки увиглядінедостатностізагальноосвітніх знань йнавиків (>когнітивний компонентшкільноїдезадаптації).
2.порушенняемоційно-особового ставлення довчення, до учителів,життєвоїперспективи,пов'язаної ізнавчанням:пасивно-байдуже,негативно-протестне,демонстратівно-пренебрежітельноє йіншізначимістосунки, що активнопроявляютьсядитям, до школи йнавчання (>емоційно-особовий компонентшкільноїдезадаптації).
3.порушенняповедінки, щоповторюються,некориговані (>відмовніреакції;стійкаантидисциплінарнаповедінка ізактивнимзіставленням собітоваришам понавчанню,вчителям;демонстративназневага правиламшкільного життя,шкільний ">вандалізм" (>поведінковий компонентшкільноїдезадаптації).
КартаспостереженьСтоттаскладається із 16комплексівсимптомів-зразківповедінки,симптомокомплексов (>СЬК).СЬКвіддруковані увиглядіпереліків йпронумеровані (>I-XVI). УкожномуСЬКзразкиповедінкимають своюнумерацію. ПризаповненніКНнаявність шкірного ізвказаних внійзразківповедінки вобстежуваногонаголошується знаком « + », авідсутність — «-».Ціданізаносяться в спе-ціальнутаблицю.
>Заповнюючий КС,зробившивисновок пронаявність чивідсутністьчерговогозразкаповедінки,вписує встовпецьвідповідногоСЬК номерзразкаповедінки йправоруч від номери ставити знак «+» чи «-».
>Зразкиповедінкиволодіютьнеоднаковоюінформативноюпитомоювагою. Тому припереведенніпервиннихемпіричнихпоказників «+», «-» всиріоцінки за самізразкиповедінкидається 1 бал, заінших — 2бали. Для цогокористуютьсятаблицеюпереведенняпервиннихемпіричнихпоказників всиріоцінки.
Укожному СКбали зазразкиповедінкипідсумовуються.Потімсумисирихоцінок покожному З Допереводяться впроцентніпоказники.Процентніпоказникисвідчать провираженістьСЬК вобстежуваного від максимальноможливоївираженості.
>Висновок
>Розкритийвмістемоційноїдезадаптації.Підемоційнійдезадаптаціїмається наувазіпсихічний стан,викликанийстійкою,тривалоюнапругою й щовиражається вдисфункціїмеханізмівсаморегуляції,зниженніпродуктивностіпізнавальнихпроцесів йзагостреннікомунікативних проблем.
>Визначеніїїкритерії:стійкий станемоційноїнапруги (>тривожність, страх) йпорушеннясаморегуляції (>підвищенаруховаактивність,надмірнапасивність).
>Встановленіформипроявуемоційноїдезадаптації:емоційнанестабільність,тривожність,агресивність,усунутості;рівнірозвитку (>високий,середній,низький).
>Дослідженаемоційнадезадаптація за годиноювиникнення (>первинна йвторинна), в мірувираженості (явна йприхована).
>Визначенііндивідуально-психологічні (>меланхолійно тип темпераменту,високийрівеньтривожності,мотиваціяуникненняневдачі) йсоціально-психологічнічинники (>негармонійний типродинноговиховання,несприятливийемоційниймікроклімат в сім'ї,авторитарний стильвзаємодіївчителя ізучнями,психологічна йпедагогічнанекомпетентністьвчителя,порушеннявзаємин ізоднокласниками), щообумовлюютьвиникненняемоційноїдезадаптації удітеймолодшоговіку.
>Виявлено, щонайбільшусхильність доемоційноїдезадаптаціїмаютьінтровертірованниєшколярі ізвисокимипоказникаминейротізм йособовійтривожності Дляцихучніввластивастійкаемоційналабільність,вираженістьявищтривожного ряду,впечатлітельности,сензітівності,тенденції сильнопереживатиподії,ситуації, смердотінерішучі,неспокійний, ненаполегливі вдосягненні мети, їхніпізнавальніздібностізаблокованінегативнимиемоціями.
>Емоційнодезадаптованіпершокласникимаютьтакожвисокіпоказникиемоційногонеблагополуччя вшколі (смердотівипробовують страхневідповідностічеканням учителів, страхнегативнихоцінок,ситуаціїперевірки знань,переживанняконфліктів ізоднокласниками).
>Встановлено, щобільшістьсімей,дезадаптованихдітей, щомаютьемоційно, -це сім'ї, для якіхарактерним типомвихованняєпідвищена моральна відповідальність,домінуючагіперпротекція.
>Використаніджерела
1. ТихоноваН.І.Формиемоційноїдезадаптаціїпершокласників / /Психологія.ЗбірникнауковихпрацьНаціональногопедагогічногоуніверситетуімені М. П. Драгоманова. -Вип. 16. До., НПУімені М. П. Драгоманова. - 2002.
2. ТихоноваН.І.Психологічнакорекціяемоційноїдезадаптаціїпершокласників / /Психологія.ЗбірникнауковихпрацьНаціональногопедагогічногоуніверситетуімені М. П. Драгоманова. -Вип. 19. - До., НПУімені М. П. Драгоманова. - 2003.
3. ТихоноваН.І.Індивідуально-психологічніфакториемоційноїдезадаптаціїдітеймолодшогошкільноговіку / /Психологія.ЗбірникнауковихпрацьНаціональногопедагогічногоуніверситетуімені М. П. Драгоманова. -Вип. 20. - До., НПУімені М. П. Драгоманова. -2003.
4. ТихоноваН.І.Психокорекціядезадаптаціїмолодшихшколярів / /Освіта наЛуганщині. - 1999. - № 1 (10).
5. ТихоноваН.І.Визначенняготовностідитини донавчання якспосібпрофілактикишкільноїдезадаптації / /Методичнірекомендації надопомогувчителямпочатковихкласів. -Луганськ: Знання, 2001.
>6.ТихоноваН.І.Емоційнадезадаптаціямолодшого школяра / /Методичнірекомендації. -Луганськ: Знання, 2002.
7.Адаптаціядітей до школи. /Початкова школа ">науково-методичний журнал. № 8398)серпень 2002.
8.АкімоваМ.Т., КозловаВ.Т.Психологічніособливостііндивідуальностішколярів. - М.:Академія 2002.
9.Активнеметоди вроботішкільного психолога /Під. Ред. І.Дубровінок. - М., 1991.
10.АрхірееваТ.В.Становлення критичногоставлення до собі удітеймолодшогошкільноговіку «>Питанняпсихології», 2002. - № 3.
11.Александровській Ю.О. Почнупсихологічноїдезадаптації й їхнікомпенсація. М.: Наука, 1976.
12. Бернс Р.РозвитокЯ-концепції йвиховання. М., 1986.
13.Вікова тапедагогічнапсихологія / За ред. А.В.Петровського. - М.,/
14.Воровцов Г.Б. Практикарозвивальногонавчання. - М.:Російськаенциклопедія, 1998.
15.Воробйов Г.Б.Навчальна практика
16.ГільбухЮ.З., КоробкоС.Л. КондратенкоЛ.О.Готовністьдитини до школи / За ред.Максименка, Про.Плавець. - До.:Гавнік, 2004./
17.ГільбухЮ.З. Киричук О.В.Шкільнийклас: якізнаваті івіховуватіЙОГО душу. - До.:Міжвід.наук.-практ.центр ">Психологодіагностика йдіференційованенавчання", 1994.
[1]М.Р.Битянова; Директор школи. 1997. № 3. З. 4-12.
[2]ГершонаБреслава "Психологія емоцій" М., 2004, частина перша.
