Федеральне агентство з освіти
Федеральне державнеосвітня установа вищої професійної освіти
Волгоградська академіядержавної служби
Факультет державного та муніципального управління
Кафедра психології
Реферат на тему:
Аутогенне тренування як активний методпсихотерапії
Виконала
студентка групиП-500
Бондаренко МаринаСергіївна
Волгоград, 2010
Зміст
1.Історія створення аутогенного тренування
2.Показанія і протипоказання дозастосуванню аутогенного тренування
3.Техніка аутогенного тренування поШульцу
4.Модіфікаціі аутогенного тренуваннянижчому щаблі
5.Недостаткі методу аутогенноготренування
Висновок
Література
1. Історія створення аутогенного тренування
Аутогенне тренування- Активний метод психотерапії, психопрофілактики і психогігієни, спрямований навідновлення динамічної рівноваги системи гомеостатичних саморегулюючихмеханізмів організму людини, порушеного в результаті стресового впливу.Основними елементами методики є тренування м'язової релаксації, самонавіюванняі самовиховання.
Як лікувальнийметод аутогенне тренування була запропонована для лікування неврозів Шульцем у 1932м. До 1910 року Шульц працював в Бреслау в пользовавшейся великою популярністю клініцігіпнозу. Тут зародився його інтерес до тієї галузі науки, яка відома сьогодніпід назвою психосоматичної медицини. Вже в що з'явилася в 1920 році роботі В«Освіташарів в гіпнотичною духовного життя В»проглядається основна концепція аутотренінгу.Що брали участь у його експериментах особи В«з абсолютною регулярністюВ» переживали встані гіпнозу два стани: В«характерну тяжкістьВ», особливо в кінцівках іхарактерну В«теплотуВ». Тяжкість пов'язана з ослабленням тонусу стінок кровоносних судин.Звідси народилася думка викликати стан аутогіпнозу шляхом самонавіювання відчуттівтяжкості в тілі. У 1932 році Шульц виставив на суд громадськості велику монографіюВ«Аутогенне тренування, концентрована саморелаксаціяВ». За цим першим виданнямпослідували численні інші, а також переклади на інші мови. У нашій країніїї стали застосовувати наприкінці 1950-х рр.. Починаючи з 50-х років інтерес до методу неухильнозростає. Мільйони людей сьогодні з успіхом застосовують цей метод. IV Всесоюзним з'їздом невропатологіві психіатрів (1963) аутогенне тренування була включена в комплексну психотерапію.Дві значні області застосування методу - клінічна і психогігієнічних. Зароки накопичений значний клінічний матеріал дієвості аутогенного тренування.
2.Показання та протипоказання до застосування аутогенноготренування
Аутогенне тренуванняє методом саморегуляції психічних і вегетативних функцій. Тому вона нетільки знайшла лікувальне застосування, але і стала використовуватися в педагогіці, спорті,на промислових підприємствах.
З лікувальною метоюаутогенне тренування може бути застосована в якості симптоматичного засобудля усунення різних оборотних порушень, в першу чергу у хворих неврозами.
При лікуванніаутогенним тренуванням безсоння, пов'язаної з труднощами засипання, викликаєтьсястан спокою і релаксації. З цього стану хворий сам себе не виводить, івоно швидко переходить в сон. Особливо добре піддаються лікуванню розлади сну, викликанідомінуванням у свідомості тих чи інших переживань. Здорові люди, що займалисяаутогенним тренуванням, відзначають, що вона дозволяє їм, викликавши стан релаксації,швидко засипати навіть у несприятливому і незвичайній обстановці при наявності перешкод.
При станахтривожного очікування у хворих неврозами, емоційної напруженості, передопераційниххвилюваннях, страху (невроз страху, фобії) викликається м'язова релаксація і проводятьсясистематичні самонавіювання (формули: В«Я спокійний, завжди спокійнийВ»). Таким чиномвдається попередити, усунути чи пом'якшити тривогу.
Аутогенне тренуваннязастосовується як в групової терапії, так і в індивідуальній роботі пацієнта підспостереженням провідного тренування психолога, або самостійно.
Досягаютьсяза допомогою аутогенного тренування саморегуляції емоційно - вегетативних функцій,оптимізація стану спокою та активності, підвищення можливостей реалізації псіхіфізіологіческіхрезервів організмам дозволили використовувати в різноманітних галузях медицини.
Метод активновключається в психотерапію при повному збереженні самоконтролю і ініціативи особистості.Набуті навички при проведенні курсів зберігаються все життя. Активність аутогеннойтренування протистоїть деяким негативним сторонам гіпнотерапії в її класичніймоделі - пасивному відношенню хворого до процесу лікування, залежно від лікаря.
Найкращі результатизастосування аутогенного тренування спостерігаються при лікуванні тих захворювань, проявияких пов'язані з емоційною напругою і зі спазмом гладкої мускулатури, причомупарасимпатический ефект досягається легше, ніж симпатичний.
Протипоказаннямидля застосування аутогенного тренування є стани неясної свідомості і марення,в особливості бреда відносини і впливу. Не рекомендується під час гострих соматичнихнападів та вегетативних кризів.
3. Техніка аутогенних тренування з Шульцу
Виділяють двіступені аутогенного тренування: 1) нижчий щабель - навчання релаксації за допомогоювправ, спрямованих на викликання відчуття тяжкості, тепла, на оволодіння ритмомсерцевої діяльності і дихання; 2) найвищий ступінь - аутогенне медитація - створеннятрансових станів різного рівня.
Нижчу щабель,аутогенного тренування, складають шість стандартних вправ, які виконуютьсяпацієнтами в одній із трьох поз:
1) положеннясидячи, В«поза кучераВ» - що тренується сидить на стільці зі злегка опущеною вперед головою,кисті і передпліччя лежать вільно на передній поверхні стегон, ноги вільно розставлені;
2) положеннялежачи - що тренується лежить на спині, голова спочиває на низькій подушці, руки, кільказігнуті в ліктьовому суглобі, вільно лежать уздовж тулуба долонями вниз;
3) положеннянапівлежачи - що тренується вільно сидить у кріслі, спершись на спинку, рукина передній поверхні стегон або на підлокітниках, ноги вільно розставлені. Підвсіх трьох положеннях досягається повна розслабленість, для кращої зосередженостіочі закриті.
Вправи виконуютьсяшляхом уявного повторення (5-6 разів) відповідних формул самонавіяння, якіпідказуються керівником тренування. Кожне зі стандартних вправ випереджаєтьсяформулою-метою: В«Я зовсім спокійнийВ».
Перша вправа.Викликання відчуття тяжкості в руках і ногах, що супроводжується розслабленням поперечно-смугастоїмускулатури. Формули: В«Права рука зовсім важкаВ», потім В«Ліва рука зовсімважка В»іВ« Обидві руки зовсім важкі В». Такі ж формули для ніг. Остаточнаформула: В«Руки й ноги зовсім важкіВ».
Друга вправа.Викликання відчуття тепла в руках і ногах з метою оволодіння регуляцією судинноїіннервації кінцівок. Формули: В«Права (ліва) рука зовсім теплаВ», потімВ«Руки зовсім тепліВ», ті ж формули для ніг. Остаточна формула: В«Руки йноги зовсім важкі й теплі В».
Третя вправа.Регуляція ритму серцевих скорочень. Формула: В«Серце б'ється сильно і рівноВ».
Четверта вправа.Нормалізація й регуляція дихального ритму. Формула: В«Дихаю абсолютно спокійноВ».
П'ята вправа.Викликання відчуття тепла в області черевної порожнини. Формула: В«Моє сонячне сплетіннявипромінює тепло В».
Шоста вправа.Викликання відчуття прохолоди в області чола з метою запобігання і ослаблення головнихболів судинного генезу. Формула: В«Мій лоб приємно прохолоднийВ».
Показникомзасвоєння чергової вправи є генералізація відчуттів. Наприклад, вправаза навіюванням тепла в кінцівках вважається засвоєним тоді, коли тепло починаєрозливатися по всьому тілу.
На опрацюваннякожної вправи йде...
