План
Введення
1.Загальні питанняформування особистості
2.Дисгармонійна особистість
Висновок
Список літератури
Введення
Відома мудрість,стала народною, свідчить: В«Не той батько, хто на світло справив, а той, хтовиростив і уму-розуму вивчив В». І дійсно, борг кожного батькаполягає не тільки в догляді за ним, забезпеченні умов для його фізичногорозвитку, але й у вихованні його особистості. Індивідом людина народжується, а осьособистістю ставати. І від того, які соціально значимі якості, установкиі цінності ми виховаємо у своїй дитині, такий і буде його особистість.
Сімейні взаєминиє однією з головних умов гармонійного або дисгармонійного розвиткуособистості. Вченими і практиками було проведено велику кількість досліджень,в результаті яких сформувалося досить чітке уявлення про закономірностірозвитку особистості дитини. Не менш багатий досвід і знання накопичені провідхиленнях або його дисгармонійному особистісному розвитку. Все це повинно в тійчи іншій мірі стати надбанням кожного батька, який прагне з самогопочала серйозно підійти до виховання своєї дитини.
Мета реферату -розглянути фактори, що впливають на дисгармонійне розвиток особистості.
1. Загальніпитання формування особистості
Під гармонійно розвиненоїлюдською особистістю увазі зазвичай особистість, що володіє певнимсвітоглядом, усвідомлює своє місце в суспільстві, свої життєві цілі, яка вмієсамостійно діяти для реалізації цих цілей. Тому питанняформування світогляду, самосвідомості та самостійності мають великезначення у вихованні особистості.
Не всяка людинає особистістю. Новонароджене немовля - це вже людина, але аж ніяк ще неособистість. Не можна також вважати особистістю дитини-ідіота. У глибокій старостілюди залишаються особистостями, але якщо старість якої людини супроводжуєтьсяатрофією або іншим ураженням головного мозку, він може і перестати бутиособистістю.
Особистістю людинастає (і залишається) в міру того, як він починає (або зберігаєможливість) віддавати собі звіт в тому, що робить, і може керувати своїмидіями. Ця формула характеризує зрілу, гармонійну особистість. Особистістьформується поступово.
Особистість формується підвпливом тих суспільних відносин, тієї суспільного середовища, в якійвідбувається розвиток дитини, тобто під впливом виховання в найширшомусенсі цього слова, організованою дорослими власної діяльності дитини.
На різних етапахформування особистості дорослі люди вводять дитину в світ соціальноїдійсності. У дитини під впливом соціальної ситуації його розвитку складаєтьсяпевна система мотивів і потреб.
Вроджені біологічніособливості організму дитини роблять впливу на властивості його особистості.Надають, але аж ніяк не зумовлюють її розвиток. Всякі зовнішні впливидіють на людину опосередковано, через внутрішні умови, важливийфізіологічний компонент цих внутрішніх умов становлять властивостей нервовоїсистеми.
Отже, хочастан і властивості нервової системи входять складовим елементом в комплексумов, від яких залежить повноцінний розвиток особистості дитини, їх неслід розглядати як визначають розвиток особистості. Визначають розвитокособистості дитини суспільні умови його виховання, конкретна історичнаСереда, в якій він розвивається, його спосіб життя.
Цими положеннями теоріїособистості, що розробляються російськими психологами, істотно відрізняються віддеяких зарубіжних концепцій, що розглядають особистість і характер дитини якпрямий наслідок його конституціональних, успадкованих властивостей.
При формуванні особистостішколярів багато (але далеко не всі) може бути досягнуте за рахунок словеснихпояснень, ознайомлення з емоційно впливають творамимистецтва і т.п. При нормальному розвитку особистості здорової дитини йогопотреби в умовах правильного виховання ростуть і ускладнюються, утворюючискладну, взаємопов'язану ієрархію. Не тільки розвиваються і все більш В«олюднюютьсяВ»елементарні органічні потреби, але формуються і ускладнюютьсярізноманітні культурні специфічно людські потреби. Виникаютьінтереси і потреби пізнавального характеру: дитина хоче опановуватизнаннями, читати книги, слухати музику, милуватися природою, творамимистецтва.
Найбільш складнимилюдськими потребами, формованими в наших школах, є такі, якпотреба в позитивній громадській оцінці, у повазі з бокуколективу, в корисному суспільству творчій праці, у самоповагу, тобто впереживанні своєї діяльності як відповідній прийнятим моральним нормам.
Інакше йде справа зрозвитком вищих потреб у розумово відсталих дітей. Розумово відсталийдитина, що не пройшов школи спеціального навчання і виховання, нічого незнає, не може і не хоче, тобто відсутні будь хотіння, прагнення,потреби. Розумово відстала дитина, можливо, багато чого зміг би і дізнався б,якби тільки захотів, але вся біда в цій слабкості спонукань (у відсутностідуховних інтересів і потреб. У багатьох з розумово відсталих школяріввкрай мало розвинена допитливість, мало виражені спонукання до здійсненнянових видів діяльності.
Слабкість спонуканьрозумово відсталих дітей нерівномірна. Елементарні органічні потреби убільшості розумово відсталих дітей абсолютно адекватні, і їх спонукальнасила з роками все збільшується.
Навіть якщо не спостерігаєтьсярасторможенности потягу, а тільки уповільнене і утруднене розвитокдуховних потреб, слід говорити про дисгармонійного розвитку потреб.Саме ця дисгармонійного, інакше кажучи, непропорційний розвитокпотреб являє собою ключ до розуміння особливостей і труднощіврозвитку особистості розумово відсталої дитини.
Істотний вплив нарозвиток особистості надає формування її спрямованості. Поняття В«спрямованістьособистості В»розшифровується як характеристика основних інтересів, потреб,схильностей, устремлінь людини. До чого прагне учень, що закінчуєдопоміжну школу: чи хоче він працювати, читати, займатися спортом, абоголовні його устремління складаються в бажанні розважатися, споживати те, щоможуть дати йому батьки та держава?
Трудове вихованняслід розглядати як найважливіший фактор формування особистості. Це положеннявідноситься до всіх дітям і підліткам. По відношенню до дітей з неповноцінною абоослабленою нервовою системою праця являє собою також і вельмизначне корригирующее відновне засіб. Праця сприяєрозвитку критичності дітей, зміцненню навичок самоконтролю і підвищеннюсамооцінки. В процесі виготовлення якої-небудь речі школяр бачить своїдосягнення і помічає свої помилки. Успішне виготовлення речі зміцнює віру ввласні можливості. Самостійне виготовлення речей сприяєрозвитку позитивної спрямованості особистості школяра.
Велике значення дляформування особистості має колектив, в якому вона розвивається. Особистість,формуючись під впливом навколишньої дійсності, стає усе більшнезалежної від безпосереднього впливу миттєвої ситуації. Так, наприклад,зрілий і свідомий юнак, опинившись в поганий компанії, не дасть себевмовити піти на аморальна дія. Однак зрілої і свідомої особистістюця людина не народився, а став під впливом всього свого способу життя в родині,школі, серед друзів по трудовій діяльності.
дисгармонійний розвитокдеяких рис характеру дитини може бути обумовлено особливостями сімейнихвзаємин. Недооцінка батьками особливостей характеру дітей можесприяти не тільки посиленню конфліктності сімейних відносин, але і приводитидо розвитку патохарактерологических реакцій, неврозів, формуваннюпсихопатичних розвитків на базі акцентуйованих рис. Деякі типиакцентуацій найбільш чутливо реагують або особливо уразливі відноснопевних типів сімейних відносин.
2. Дисгармонійнаособистість
Гармонійність особистостідосягається тільки в тому випадку, коли свідомі прагнення людинизнаходяться в повній відповідності з його безпосередніми, часто навіть неусвідомлюваними їм самим бажаннями. М...
