План
Введення
1. Природничонаукова парадигма внауці
2. Гуманітарна парадигма в науці
3. Природничонаукова і гуманітарнапарадигма в психології
Висновок
Список літератури
Введення
В останніроки в психологічній літературі наполегливо стверджується думка про те, щосучасна психологія перебуває в стані когнітивного кризи, тобтокризи того, як слід вивчати і пояснювати психічну реальність.
Основнимисимптомами кризи є:
- відсутністьєдиної науки;
- дефіцитстійкого знання;
- велика кількість альтернативнихмоделей розуміння і вивчення психічного;
-заглиблюється розкол між дослідницькою і практичною психологією;
- конкуренціяз боку паранауки, виникнення альтернативних систем пізнання [4].
Основнийпричиною кризи, на думку більшості психологів, є використання ввивченні психічного природничонаукового підходу, в основі якого лежитьраціональне пізнання дійсності. Між тим такий підхід не завждиє адекватним у тих галузях знання, де доводиться мати справу зодиничними явищами, з індивідуальністю, суб'єктивністю, тобто в тихнауках, де об'єктом вивчення є людина і, зокрема, в психології.
Наприклад, пословами Л.С. Виготського домінуючий в психології з початку її зародження природничонауковийпідхід, при всіх його безперечних перевагах, показав неспроможність впитаннях дослідження В«вершиннихВ» феноменів психологічного буття, таких якцінності, сенс, переживання та ін [4].
Учені до цихпір не прийшли до єдиної думки про те, яка парадигма необхідна для вивченняпсихічних явищ. У зв'язку з цим в даний час сформувалося трирізних погляду на стан сучасної психології:
1. психологіядопарадигмального область знання, то є своя парадигма в ній ще не склалася;
2. психологіямультипарадигмальной наука, тобто в цій дисципліні існує кількапарадигм;
3. психологіявнепарадігмальная область і концепція Куна взагалі непридатна в психології [4].
Незважаючи нарізницю поглядів щодо парадигми в психології, більшість сучаснихпсихологів вважають, що існують дві парадигми:
1.Природничонаукова
2.Гуманітарна
Більшість авторів такж вважають, що ці парадигми не виключають один одного, оскільки кожна з нихволодіє специфічними способами взаємодії з психічними феноменами, іпроблема полягає лише в обмеженні сфери їх застосування. У методологічномуплані це розрізнення має принципове значення, оскільки кожен зпідходів являє собою специфічне розуміння ідеалів і нормдослідження, виходить з певних світоглядних установок, способівотримання, тлумачення і використання знань.
Про це тапіде мова в цьому рефераті.
1. Природничонауковапарадигма в науці
Як сфера людськоїдіяльності наука склалася в епоху Просвітництва, а першої системою науковогознання стало природознавство. Фактичним зразком для наук XVIII в. стала новамеханіка Ньютона, а ідеї механіцизму сталі у класичному природознавствідомінуючими. Властивості цілого об'єкта повністю визначаються станом івластивостями його частин. Пояснення розумілося як пошук механічних причин,лежать в основі спостережуваного явища [5]. Природознавство досягло високогорівня точності і доказовості вже в класичний період, що булообумовлено відносною простотою досліджуваних ним систем, які порівнянолегко піддавалися теоретичному аналізу [7]. Сучасне природознавствоорієнтоване на міждисциплінарні дослідження; їх об'єктом стаютьунікальні системи, що характеризуються відкритістю і саморозвитком, включаєціннісні чинники до складу пояснюючих положень. Разом з тимприродничонаукова парадигма зберігає цінність об'єктивно-наукового знання,орієнтацію на зовнішнє спостереження і експеримент, на принцип використання(В«КорисностіВ») наукових знань. Основним типом діяльності вченого залишаєтьсядослідження, спрямоване на виявлення законів життя досліджуваного об'єкта вданий момент, його В«зрізВ». Суб'єкт пізнання виноситься за дужки пізнавальноїдіяльності.
Як зазначаютьВ.А. Рибаков, А.Л. Покришкін [5]., Багато хто продовжує вірити, щоприродничонаукова парадигма цілком застосовна і до психології. Треба лише знайтипевний нюанс, особливість, щоб все запрацювало як треба. Розглядаючи відмінностіприродничо парадигми, автори виділяють її основні принципи:
1. Принципопори на емпіричні факти
2. Принципраціональності, тобто світ раціонально (несуперечливо) влаштований, і людськийрозум в змозі осягнути закони світобудови.
3. Принципредукції, тобто пояснення невідоме допомогою зведення до добре вивченого.
4. Принципідеалізації дозволяє виявити (виділити) істотне в чистому вигляді і відкинутинесуттєве, яким можна знехтувати.
5. Принциппростоти. Цей принцип сформульований ще в XIV столітті англійським філософом і теологом ВільямомОккама: В«Не намагайтеся пояснити за допомогою більшого, те, що можна пояснитиза допомогою меншого В»
6. Принципнезалежної перевірки. Принцип формулюється так: пропоновані теорії(Гіпотези) повинні підтверджуватися іншими емпіричними даними і логічнимиміркуваннями, відмінними від тих, на підставі яких запропоновані.
Всі ціпринципи вважаються основними, вони добре працюють в природничих науках, але непрацюють в психології. В.А. Рибаков, А.Л. Покришкін так само вказують надодаткові принципи, які приймаються за умовчанням, як очевидні, іпереносяться в психологію, навіть не розглядаючись і не обговорюючи. Авториназивають ці принципи?
1. - реальність досліджуваного об'єкта.Простим прикладом прояву цього принципу може служити вивчення емоцій, сніві т.д. Якщо емоції реальні, то в яких одиницях їх можна виміряти? А якщо вонине реальні, то як ми їх виявляємо і бачимо?
2. - об'єкт пізнання (пізнаване)позначає об'єкт реальності матеріальної або ідеальної. У зв'язку з цимпредставники природничо парадигми стверджують, що ідеальне - церезультат роботи мозку. Мозок і його робота - той механізм, що перетворюєпричини в слідства, механізм - недоступний гуманітарних наук. Але доступнийприродним, адже мозок матеріальний, а матерію ми вивчати вміємо. І вивчали, алене вивчили, історія налічує безліч невдалих спроб.
3. - відособленість реальностей, тобтодля пояснення явищ психічної реальності повинні залучатися пояснюютьпринципи, і тільки коли їх недостатньо, і вдається показати взаємодіюрізних реальн6остей - залучаються в якості пояснюючих принципів явищаматеріальної реальності.
4. - В«чуттєвеВ» пізнаннястосовно до психічної реальності. Якщо ми хочемо застосувати до психологіїпринципи природничо парадигми, то повинні знайти аналог чуттєвогосприйняття для явищ психічної реальності.
В.І. Слободчиков і Є.І.Ісаєв говорять про два установках в класичному природознавстві: цінністьоб'єктивного і предметного знання (самоцінність об'єктивної істини) і цінністьновизни, постійного збільшення об'єктивного знання про світ (як результатдослідження) [6] Багато сучасні напрямки впсихології вивчають людину, її внутрішній світ в рамках переважання природничопарадигми, тобто людина розглядається як об'єкт в ряді інших об'єктів,ставиться дослідником під контроль і перетворюється на джерело інформації. Дляотримання шуканих знань над ним здійснюють різного роду операції, піддаютьексперименту і т.п. Він існує відсторонення від дослідника, який вивчаєйого неупереджено, з зовнішньої позиції, будує об'єктивне знання. Саметому, резюмують В.І. Слободчиков і Є.І. Ісаєв, об'єктивний підхід долюдині з позицій природознавства не може повноцінно вивчати людськусуб'єктивність як таку, не здатний осягнути індивідуальність особистості, їїдуховну сутність [6]
2. Гуманітарнапарадигма в науці
Гуманітарнийпізнання орієнтоване на індивідуальність, звернене до духовного світу людини,до його особистісним цінностям і сенсів життя.
Гуманітарнапарадигма в науці являє собою пізнання природи, суспільства, сам...
