МІНІСТЕРСТВО АНЕНТСТВО ДО ОСВІТИ
державних освітніх установ
УЛЬЯНОВСЬКИЙ ГОСУДАРТСВЕННИЙУНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ДОДАТКОВОГО ОСВІТИ
ВІДДІЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЇ
РЕФЕРАТ
ВИКОНАЛА: слухач групи
П-11, Капітонова П.С.
Науковий керівник: кандидат
Психологічних наук, доцент
Гнедова С.Б.
Ульяновськ - 2010
Зміст
Введення
Глава 1. Загальне поняття про характер
1.1 Що таке характер?
1.2 Структура і властивості характеру
Глава 2. Прояв характеру
2.1 Характер і темперамент
2.2 Формування характеру
2.3 Зміна характеру
Висновок
Список використаної літератури
Введення
З усіх проблем, зякими стикаються люди в ході історії людства, ймовірно, найбільшзаплутаною є загадка природи самої людини.
В даний час багатогалузі трудової діяльності людини пов'язані з нервово-психічнимнапругою. Прискорення темпу життя, інформаційні перевантаження, посилюючи ценапруга, найчастіше сприяють виникненню і розвитку прикордонних формнервово-психічної патології, що виводить питання психогігієни і психопрофілактикив ряд найважливіших завдань охорони психічного здоров'я людини. Вирішення цихпроблем пов'язано з необхідністю з ранньої діагностики субклінічної проявівтакого роду станів. Важливу роль грає і діагностика акцентуаційхарактеру (крайні варіанти норми як результат підсилення його окремих рис [1]),які під впливом психотравмуючих чинників здатні переходити впатологічний стан. Психологи, які займаються проблемою характеру,вважають, що менше 40% дорослих людей мають гнучкий, стійкий до стресівхарактер. У підлітків збалансований характер зустрічається вкрай рідко. Убільшості тінейджерів окремі риси характеру надмірно посилені, з'являєтьсявиборча уразливість в одних ситуаціях і неймовірна стійкість в інших.Т. е. для людини, має певну акцентуацію характеру, буваєпсихологічно важко переносити деякі ситуації. Він відчуваєрозгубленість, невпевненість, мучиться сумнівами, втрачає працездатність,той час як в інших ситуаціях він навпроти, відчуває себе адекватно або навітьвідчуває прилив сил і бадьорості.
Спроби побудовитипології характерів неодноразово починалися протягом всієї історіїпсихології. Однією з найбільш відомих і ранніх з них з'явилася та, котра щена початку 20 століття була запропонована німецьким психіатром і психологом Е.Кречмером, а також нашим співвітчизником В.М. Бехтеревим. Пізнішеаналогічну спробу зробили психологи П.Б. Ганнушкіна, М. Фрамер, О.В.Кербиков, У. Шелдон, ще пізніше - Е. Фромм, К. Леонград, Г.К. Ушаков, А.Є. Личкота інші вчені. Всі типології людських характерів виходили з ряду ідей.Основні з них:
1.характер людиниформується досить рано в онтогенезі і протягом іншого його життяпроявляє себе як більш-менш стійкий.
2.ті поєднанняособистісних рис, які входять в характер людини, не є випадковими.Вони утворюють чітко помітні, дозволяють виявляти і будувати типологіюхарактерів.
3.більша частиналюдей відповідно до цієї типології може бути розділена на групи.
Предметом дослідженняданої курсової роботи є характер.
Мета і завдання наступні:провести огляд джерел з досліджуваної проблеми; розглянути періоди розвиткухарактеру у людини; підібрати методики дослідження для подальшого їхвикористання.
Глава 1. Загальне поняттяпро характер
1.1 Що такехарактер?
Зазвичай, коли намагаютьсяоцінити або охарактеризувати конкретної людини, говорять про його характер. Вперекладі з грецької В«характерВ» - це В«чеканкаВ», В«прикметаВ». Дійсно,характер - це особливі прикмети, які придбаває людина, живучи в суспільстві.Подібно до того, як індивідуальність особистості проявляється в особливостяхпротікання психічних процесів (хороша пам'ять, багата уява,кмітливість і т.д.) і в рисах темпераменту, вона виявляє себе і врисах характеру. [2]
Характер - це сукупністьіндивідуальних, стійких стереотипів поведінки, штамп емоційних реакцій,стилю мислення, які склалися в процесі соціалізації, і зафіксована взвичках і манерах, в системі взаємин з оточуючими. [3]
Наукове визначенняхарактеру було вперше дано І.П. Павловим. Великий фізіолог вказав, що фізіологічноюосновою характеру є В«сплавВ» стійких систем тимчасових нервових зв'язків,придбаних в процесі життя, і рис типу вищої нервової діяльностілюдини. Цей В«сплавВ» утворюється в конкретних життєвих умовах, в процесідіяльності людини і змінюється у зв'язку зі змінами умов життя ідіяльності. [4]
Карл Юнг ще в 1928 роціпідкреслював, що В«характер - це стійка форма людського буття, причомуформа як фізичного, так і душевного роду ... В». [5]
Гіппенрейтор Ю. Б. пише,що В«характер у вузькому сенсі слова визначається як сукупність стійкихвластивостей індивіда, в яких виражаються способи його поведінки та способиемоційного реагування В». [6]
Головна особливістьхарактеру як психічного феномену полягає в тому, що він завжди проявляється вдіяльності, у ставленні людини до навколишнього його дійсності і людям.
Характер єприжиттєвим утворенням і може трансформуватися протягом всього життя.Формування характеру тісно пов'язане з думками, почуттями і прагненнямилюдини. Тому в міру того як формується певний устрій життялюдини, формується і його характер.
Знаючи характер людини,можна передбачити, як він буде вести себе при тих чи інших обставинах, аотже, спрямовувати поведінку людини.
Характер людськоїжиття завжди багатогранний. У ньому можуть бути виділені окремі риси абосторони, які є пов'язаними разом, утворюючи цілу структуру характеру.
У рамкахкультурно-антропологічного напряму розробляються поняття соціального ііндивідуального характеру. Першим, хто спробував розмежувати ці поняття міжсобою, був Еріх Фромм.
Як писав Фромм,В«Індивідуальний характер - це те, завдяки чому люди, що належать одній ітій же культурі, відрізняються один від одного В». Для чого потрібен людині характер?Відповідаючи на це питання, Е. Фромм підкреслює, що згідно своєму характерулюдина, по-перше, досягає певного рівня відповідності міжвнутрішньої і зовнішньої ситуаціями, по-друге, характер виконує функцію відборуідей і цінностей, по-третє, характер складає основу для пристосуваннялюдини до суспільства.
Рубінштейн С.Л. відзначав,що В«характер виражається в спрямованості особистості, її установках і значущихвідносинах, які регулюють і контролюють всі прояви людини В». [7]
В«Соціальний характер, подумку Куніцина В.Н., це сукупність істотних ознак, властивихпевній групі людей і є продуктом суспільного розвитку В». Ціістотні ознаки різняться між собою стосовно до кожногоконкретному індивіду в силу тих відносин, які виробляються ізакріплюються в його поведінці між ним і навколишньою дійсністю. [8]
1.2 Структура івластивості характеру
Характер являєсобою цілісне утворення, єдність психічних властивостей особистості. Але цеціле складається з певних частин, ланок. У характері можуть бути виділеніокремі риси, сторони, які не існують окремо один від одного. Вониє пов'язаними воєдино, утворюючи структура цілого характеру і проявляютьсяв таких компонентах, як спрямованість, переконання, потреба, схильності,інтереси і багато іншого.
Можна виділити основні іпровідні риси характеру. Вони задають загальну спрямованість розвитку всьогокомплексу його проявів. Так само виділяють другорядні риси, які в однихвипадках визначаються основними, а в інших можуть не гармоніювати з ними. Вжиття ж зустрічаються більш цільні і більш суперечливі характери.
Толстой А.Н. у статті В«Затакому образу повинні формуватися люди В»писав про Олексій Максимович Горький:«³н любив і сміх і жарти, але до покликання письменника, художника, творця вінставився непримиренно, суворо, пристрасно.
Слухаючи якого-небудьпочатківця ...
