Сучасна Гуманітарна Академія
>Барнаульский філія
Курсова робота
по Загальною психології
"Особливості взаємозв'язку властивостей нервової системи та типів темпераменту"
>Виполнил студент:
Садикова О.Н.
Група:ЗП-609-У-51
>Барнаул 2008 р
Зміст
Запровадження
1. Темперамент і їхні властивості нервової системи як психологічні категорії
1.1 Загальне уявлення про властивості нервової системи
1.2 Фізіологічна і психологічна основа типів темпераменту
2. Аналіз взаємозв'язку властивостей нервової системи та типів темпераменту людини
2.1 Основні властивості темпераменту особистості
2.2 Вплив нервової системи на темперамент людини
Укладання
>Глоссарий
Список використаних джерел
Додаток А "Класифікація типів вищої нервової діяльності"
Додаток Б "Коротка характеристика типів темпераменту"
Запровадження
Психічні особливості людської особистості характеризуються різні властивості, що з'являються при суспільної діяльності людини. Однією з таких психічних властивостей особистості є темперамент людини.
Коли говорять про темперамент, то мають на увазі багато психічних різницю між людьми - відмінності за глибиною, інтенсивності, стійкості емоцій, емоційної вразливості, темпу, енергійності діянь П.Лазаренка та інші динамічні,индивидуально-устойчивие особливості психічної життя, поведінки й діяльності. [>1,C.130]
Проте, темперамент і сьогодні багато в чому спірній і невирішеною проблемою. Та попри все різноманітті підходів до проблеми, вчені України і практики визнають, що темперамент - біологічний фундамент, у якому формується особистість як соціальне істота. Отже, темперамент належить до біологічно обумовленою підструктурам особистості.
Темперамент відбиває динамічні аспекти поведінки, переважно вродженого характеру, тому властивості темпераменту найстійкіші і постійні проти іншими психічними особливостями людини. [>10.C.332]
Актуальність цієї теми, передусім, у тому, що якості особистості, сформоване у власному досвіді особи на одне основі генетичної зумовленості його типу нервової системи значною мірою визначають стиль його життя й агентської діяльності. Знання типу темпераменту й уміння визначити тип у конкретної людини чи групи людей допомагає знайти підхід до людини і від побудувати відносини з нею й у колективі.
Об'єктом цього дослідження є зв'язок властивостей нервової системи та типів темпераменту.
Предметом дослідження, у цій роботі є типи темпераментів й властивості нервової системи.
Метою згаданої роботи є підставою вивчення і аналіз впливу властивостей нервової системи на типи темпераментів людини.
Досягнення поставленої мети вирішити ряд завдань, саме
1. Вивчити психолого-педагогічну і методичну літературу на проблеми дослідження.
2. Проаналізувати поняття і класифікацію особливостей властивостей нервової системи та типів темпераменту людини.
3. Визначити особливості взаємозв'язку властивостей нервової системи та типів темпераменту людини.
Методи дослідження: теоретичні – аналіз стану та синтез психолого-педагогічної й методичною літератури, порівняння і узагальнення, аналіз стану і синтез.
Під час написання курсової роботи була використано двадцять два джерела літератури. У це навчальна і монографічна література, складена провідними фахівцями у сфері психології, саме праці таких авторів як: В.А.Крутецкий,Р.С. Нємов, І.П. Павлов, А.В. Петровський, Є.І.Рогов, В.М.Русалов.[6, 8, 10, 11, 12, 14, 17, 20, 21 та інших.]
Практична значимість даної роботи залежить від застосуванні отриманих знань і висновків в подальших роботах, професійної та найменшою трудовою діяльності, соціальній та написанні курсових робіт.
1. Темперамент й властивості нервової системи як психологічні категорії
1.1 Загальне уявлення про властивості нервової системи
Кожна людина має цілком певний тип нервової системи, прояв якого, тобто. особливості темпераменту, становлять важливу бікиндивидуально-психологических відмінностей.
Деякі з поєднань властивостей типу, що зустрічаються частіше від інших або ж виступають найяскравіше, і може, відповідно до І.П. Павлову, пояснити тієї класифікації темпераментів, відому з глибокої давнини. Як-от:сангвиническому темпераменту відповідає сильний урівноважений швидкий тип нервової системи,флегматическому темпераменту — сильний урівноважений повільний тип,холерическому темпераменту — сильний неврівноважений тип, меланхолійному темпераменту — слабкий тип нервової системи.
Особливості психічної діяльності, що визначають його вчинки, поведінка, звички, інтереси, знання, формуються у процесі індивідуальної його життя та виховання уже. Тип вищої нервової діяльності надає своєрідність поведінки людини, накладає характерний відбиток все образ людини — визначає рухливість його психічних процесів, їх стійкість, але з визначає ні поводження, ні учинків людини, і його переконань, ні моральних підвалин.
Як довів І.Павлов, динаміка перебігу психічної роботи і індивідуальні особливості поведінки повністю залежить від індивідуальних відмінностей у діяльності нервової системи. Прояв і співвідношення властивостей двох основних нервових процесів — порушення та гальмування — є основою їх в нервової діяльності.
Разом зі своїми співробітниками він виявив три основних властивості нервової системи, з комбінації яких закладається той чи інший тип темпераменту.
1) Рухливість процесів порушення та гальмування.
2) Баланс, чиУравновешенность.
3) Сила процесів порушення та гальмування.
Сила нервових процесів виявляється у здібності нервових клітин переносити тривале чи короткочасне, проте не вельми концентроване порушення і гальмування. Це визначає працездатність (витривалість) нервової системи.
Слабкість нервових процесів характеризується нездатністю витримувати тривале і концентроване порушення і гальмування. Отже, в слабкої нервову систему нервові клітини відрізняються низькою працездатністю, а енергія їх швидко виснажується. Зате така нервова система має великий чутливістю: навіть у слабкі подразники вона дає відповідну реакцію.
Комбінації зазначених властивостей нервових процесів порушення та гальмування було покладено основою визначення типів вищої нервової діяльності. Поєднання сили, рухливості й урівноваженості процесів порушення та гальмування становить тип нервової системи. (Додаток А)
Слабкий тип. Представники слабкого типу нервової системи що неспроможні витримувати сильні, тривалі і концентровані подразники. Слабкими є процеси гальмування й пробудження. При дії сильних подразників затримується вироблення умовних рефлексів. Поруч із відзначається висока чутливість (тобто низький поріг) до дій подразників.
Сильний неврівноважений тип з величезним переважанням порушення. Його нервова система характеризується, крім великий сили, переважанням порушення над гальмуванням. Відрізняється великою життєвою енергією, але бракує самовладання; він запальний і нестриманий.
Сильний урівноважений рухливий тип. Його нервова система відрізняється велику силу нервових процесів, їх рівновагою і нігілізм значної рухливістю. Процеси гальмування й пробудження такі й урівноважені, але швидкість, рухливість їх, швидка змінюваність нервових процесів ведуть до відносної нестійкості нервових зв'язків. Тому ця людина швидкий, легко пристосування до мінливим умов життя. Йому притаманний висока опірність труднощам життя.
Сильний урівноважений інертний тип. Його нервова система також характеризується значної силою і рівновагою нервових процесів поруч із малої рухливістю. Сильні й урівноваженіші нервові процеси відрізняються малої рухливістю. Представники цього зовні завжди спокійні, рівні, важковозбудими.
Відповідно доТеплову, можна намітити таку структуру властивостей нервової системи:
1) сила (витривалість),
2) динамічність (легкість генерації нервового процесу),
3) рухливість (швидкість переробки знаків подразників),
4) лабільність (швидкість виникнення і припинення нервового процесу).
Кожна з цих властивостей не завжди однаковий стосовно процесу порушення та до процесу гальмування: Отже, треба говорити про врівноваженості нервових процесів з кожного з цих властивостей.
Головний спеціаліст з проблем темпераменту -Небилицин з працівниками вивчав групу основних властивостей нервової системи, існування у тому числі встановлено з достатньої твердістю, зокрема із застосуванням факторного аналізу. Всі ці властивості характеризують, кожне зі своїми певної погляду, динаміку кожного з основних нервових процесів - порушення та гальмування. Ведучи мову про динамічності нервової системи,Небилицин має на увазі по суті два властивості - динамічність порушення та гальмування, як і, говорячи про силі нервової системи, ми розуміємо фактично два властивості - силу нервової системи з відношення до порушення і ворожість до гальмування. Оскільки ці якості є елементарні виміру двох фундаментальних нервових процесів, він називає їх первинними.
До вторинним ж властивостямиНебилицин відносить ряд додаткових характеристик нервової системи, одержуваних у вигляді вимірювання, і зіставлення однойменних первинних властивостей, характеризуючих два протилежних нервових процесу - порушення і гальмування.
Для аналізу біологічної системи людини В.М.Русалов висунув концепцію спільних цінностей і приватних конституцій організму людини. Відповідно до цю концепцію, основу темпераменту лежать властивості загальної конституції організму людини, яка сприймається як сукупність всіх приватних конституцій, т. е. всіх фізичних і фізіологічних властивостей індивіда, закріплених у його спадковому апараті.
Найважливішою відмінністю дослідженьВ.М.Русалова та його колег є використання концепціїП.К. Анохіна про інтегративну діяльності мозку, яка сприймається як новітній етап у розвитку вчення І.П. Павлова. Застосування цю концепцію дозволило як розкрити структуру й організацію загальних властивостей нервової системи, а й вивести ринок із неї кількість фундаментальних властивостей темпераменту.
Тип вищої нервової діяльності належить до певних природних вищим даним, це природжена властивість нервової системи. На даної фізіологічної основі можуть утворитися різні системи умовних зв'язків, тобто у процесі життя ці умовні зв'язку будуть різна формуватися в різних людей: у цьому підвищуватиметься тип вищої нервової діяльності. Темперамент це і є прояв типу нервової системи у діяльності, поведінці людини. Тільки знаючи властивості нервової системи, їх кількість і стійкі варіації, можна буде потрапити встановити можливу структурну організацію типів темпераменту.
1.2 Фізіологічна і психологічна основа типів темпераменту
Творцем вчення про темпераментах вважається давньогрецький лікар Гіппократ. Він стверджував, що різняться співвідношенням 4 основних "соків" життя, - крові,флегми, жовтої жовчі й "чорною жовчі, які входять у його склад. З його вчення, найвідоміший після Гіппократа лікар античності Клавдій Гален розробив першу типологію темпераментів. Відповідно до йому навчатися тип темпераменту залежить від переважання в організмі однієї з соків. Їм виділили темпераменти, які у час користуються широкої популярністю : сангвініка (від латів.sanguis - "кров"), флегматика (від грецьк. -phlegma - "флегма"), холерика (від грецьк.chole - "жовч"), і меланхоліка (від грецьк.melaschole - "чорна жовч"). Ця фантастична концепція мала значний вплив на науковців протязі багатьох століть. [>2,C217.]
Темперамент - належне співвідношення чорт відtempero - змішую в стані - характеристика індивіда із боку динамічних особливостей його психічної діяльності, тобто. темпу, швидкості, ритму, інтенсивності, складових цієї діяльності психічних процесів і станів.
Останнє з відомих її описів, що використовується й у сучасної психології, належить німецькому філософу І. Канту. Він казав, що з фізіологічної погляду, коли йдеться про темперамент, мають на увазі фізичну конституцію (слабке чи сильне статура) і комплекцію (рідке, з допомогою життєвої сили закономірно рухливий у тілі. До чого відносять також тепло чи холод при обробці цих соків.)
Але з погляду психологічної, тобто. як темперамент душі (здібності відчуття провини та бажання), ці висловлювання що стосуються властивостей крові, визначено лише з аналогії гри почуттів та бажання з тілесними рушійними причинами (у тому числі кров найголовніша).
Головне розподіл вчення про темпераментах таке: темпераменти відчуття провини і темпераменти дії діляться на два виду, що у сукупності дає чотири темпераменту.
До темпераментам почуттів Кант зарахував: сангвінічний та її протилежність - меланхолійний. Перший має особливість, що у відчуття виявляється швидке і сильне вплив, але відчуття проникає не глибоко (немає тривалим); у другому ж темперамент відчуття буває меншою від яскравим, зате пускає глибоке коріння. У цьому варто вбачати відмінність темпераментів почуттів, а не розташуванні до веселощам чи смутку. [>4.C 107.]
З часів дослідники, спостерігаючи значне розмаїтість поведінки, збігаються з відмінностями в статурі і фізіологічних функціях, намагалися їх упорядкувати, якимось способом згрупувати. Так виникли найрізноманітніші типології темпераментів. Найцікавіше представляють такі, у яких властивості темпераменту,понимаемие як спадкові чи вроджені, пов'язували з індивідуальними відмінностями на особливостях статури. Ці типології дістали назву конституційнихтипологий. Так найбільшого поширення отримала типологія, запропонованаЭ.Кречмером.
Головне його ідея в тому, що з певним типом складання мають якісь психічні особливості. Їм провели безліч вимірів частин тіла, що дозволило йому виділити 4 конституціональних типу:
>ЛЕПТОСОМАТИК - характеризується тендітним статурою високим зростанням, пласкою грудною клітиною. Плечі вузькі, нижні кінцівки - довгі, і худі.
ПІКНІК - людина з вираженої жировій тканиною, надмірно опасистий, характеризується малим чи середнім зростанням,распливающимся тулубом з великим животом і круглої головою на короткій шиї.
>АТЕЛЕТИК - людина з розвиненою мускулатурою, міцною статурою, характерний високий чи середній зростання, широкі плечі, вузькі стегна.
>ДИСПЛАСТИК - котрі мають безформним, неправильним будовою. Індивіди цього характеризуються різними деформаціями статури (наприклад, надмірний зростання, непропорційне статура).
З названими типами будівлі тілаКречмер співвідносить 3 виділених типу темпераменту, який називає:шизотимик,иксотимик іциклотимик.Шизотимик має астенічне статура, він замкнутий, схильний до коливань емоцій, упертий,малоподдатлив зміну установок і поглядів, ніяк не пристосовується оточенню. На відміну від цьогоиксотимик має атлетичним статурою. Це спокійниймаловпечатлительний чоловік із стриманими жестами і мімікою, з невисокою гнучкістю мислення, часто дріб'язковий.Пикническое статура маєциклотимик, його емоції коливаються між радісною сумом, він легко контактує з людьми і реалістичний поглядів.
У основі поглядів Шелдона також лежить те, що тіло і темперамент - це 2 параметра людини, пов'язаних між собою. Структура тіла визначає темперамент, що є його функцією.У.Шелдон виходив з гіпотези про існування основних типів статури, описуючи що він запозичив терміни з ембріології. Їм виділено 3 типу.
>ЭНДОМОРФНЫЙ (зендодерми утворюються переважно внутрішніх органів);
>МЕЗОМОРФНЫЙ (змезодерми утворюється м'язова тканину);
>ЭКТОМОРФНЫЙ (зектедерми розвивається шкіра і нервова тканину).
У цьому людей ізендоморфним типом властиво щодо слабке статура з головою жировій тканини;мезаморфному типу властиво мати струнке і міцне тіло, велике фізичне стійкість і сила; аектоморфному - тендітний організм, пласку груди, довгі тонкі кінцівки зі слабкоюмускулатурой.[12.C119.]
По У.Шелдону, цим типамтелосложений відповідають певні типи темпераментів, названі ним залежно від функцій певних органів тіла:висицетрония (латів.viscera- "нутрощі"),соматония (грецьк.soma - "тіло") іцеребротония (латів.cerebrum - "мозок").
На думку І.П. Павлова, темпераменти є "основними рисами" індивідуальних особливостей людини. Їх прийнято розрізняти так: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолійний.
Французький учений А. Фульє вніс у класифікацію Гіппократа доповнення з урахуванням вивчення інтенсивності і швидкості реакцій. Він виділив:
1. людей чутливих зі швидкою, алемалоинтенсивной реакцією (ближчі один досангвиникам);
2. людей чутливих з реакцією більш повільної, але інтенсивної (меланхоліки);
3. людей діяльних зі швидкою і інтенсивної реакцією (холерики);
4. людей діяльних з повільної і помірної реакцією (Флегматики).[
Нині наука має достатню кількість фактів, щоб дати повну психологічну характеристику всіх типів темпераменту за визначеною стрункої програмі. Проте задля складання психологічної характеристик традиційних 4 типів зазвичай виділяють такі основні властивості темпераменту:
>Сензитивность залежить від того, як і найменша сила зовнішніх впливів, необхідна до виникнення будь-якої психічної реакції людини, і яка швидкість виникнення цієї реакції.
>Реактивность характеризується ступенем мимовільності реакцій на зовнішні чи внутрішні впливів однаковою сили (критичне зауваження, образливе слово, різкий тон - навіть звук).
Активність свідчить у тому, наскільки інтенсивно енергійно людина впливає зовнішній світ образу і долає перешкоди для досягненні цілей (наполегливість, цілеспрямованість, зосередження уваги).
Співвідношення реактивності і активності визначає, від чого більшою мірою заздрості діяльність людини: випадкових зовнішніх чи внутрішніх обставин, настрої, випадкові події) чи то з цілей, намірів, переконань.
>Пластичность і ригідність свідчать, наскільки легко і гнучко пристосовується людина до зовнішніх впливів (пластичність) чи наскільки інертно ікосно її поведінка.
>Экстраверсия,интраверсия визначає, чого переважно залежать реакції і діяльність людини - від зовнішніх вражень, що виникають у цей час (екстраверт), чи то з образів, уявлень, і думок, що з минулим і майбуттям (>интроверт).[15.C.132]
Враховуючи всі перелічені властивостіЯ.Стреляу дає такі психологічні характеристики основних класичних типів темпераменту:
>САНГВИНИК. Людина із підвищеною реактивністю, та заодно активність і реактивність в нього врівноважені. Він жваво, збуджено відгукується усе, що приваблює його, має живої мімікою і виразними рухами. По незначному приводу він нікуди регоче, а несуттєвий факт у його розсердити. За його особі легко вгадати його настрій, ставлення до предмета чи людині. В нього високий поріг чутливості, й тому він не помічає дуже слабких звуків і світлових подразників. Маючи підвищеної активністю і будучи дуже енергійним і працездатним, він активно приймається за нову справу і може довго працювати не стомлюючись. Може швидко зосередиться, дисциплінований, за бажання може стримувати прояв своїх почуттів та мимовільні реакції. Йому притаманні швидкі руху, гнучкість розуму, винахідливість, швидкий темп промови, швидке включення до нову роботу. Висока пластичність проявляється у мінливості почуттів, настроїв, інтересів і прагнень.Сангвиник легко збігається з новими людьми, швидко звикає до нових вимог і обстановці. Без зусиль як переключається з роботи в іншу, а й переучується, опановуючи новими навичками. Зазвичай, він у більшою мірою відгукується зовнішні враження, ніж суб'єктивні образи і її уявлення минуле і майбутньому, екстраверт.
У сангвініка почуття легко виникають, легко змінюються. Легкість, з яким у сангвініка утворюються і переробляються нові часові зв'язку, велика рухливість стереотипу, відбивається й у розумової рухливості сангвініків, виявляють деяку схильність до нестійкості.
>ХОЛЕРИК. Як можна і сангвінік відрізняється малої чутливістю, високої реактивністю і активністю. Але в холерика реактивність явно переважає над активністю, й тому він неприборканий, нестриманий, нетерплячий. Імпульсивний. Він менш пластичний і більше інертний. Чим сангвінік. Звідси - менша плинність прагнень та інтересів, велика наполегливість, можливі складнощі у переключенні уваги, він скоріш екстраверт.
>ФЛЕГМАТИК має високої активністю, значно переважної над малої реактивністю, малої чутливістю і емоційністю. Його важко розсмішити і засмутити - коли навколо голосно сміються, може залишатися незворушним. При великих неприємності залишається спокійним. Зазвичай в нього бідна міміка, руху невиразні і уповільнені, як і, як мова. Він неметкий, ніяк не переключає увага фахівців і пристосовується нової обстановці, повільно перебудовує навички та звички. Заодно він енергійний і працездатний. Відрізняється терплячістю, витримкою, самовладанням. Зазвичай, він важко збігається з новими людьми, слабко відгукується зовнішні враження, інтроверт. Недоліком флегматика є його інертність, малорухомість. Інертність позначається на зашкарублості його стереотипів, труднощі його перебудови. Але це якість, інертність, має позитивне значення, сприяє грунтовності стабільності особистості.
>МЕЛАНХОЛИК Людина із високим чутливістю й малої реактивністю. Підвищена чутливість за великої інертності призводить до того, що незначний привід може викликати в нього сльози, він надмірно вразлива, болісно чутливий. Міміка і рух його невиразні, голос тихий, руху бідні. Звичайно невпевнений у собі, боязка, найменша труднощі змушує її опускати руки. Меланхолікнеенергичен, не наполегливий, легко втомлюється мало працездатний. Йому властиве легкоотвлекаемое і нестійка увага, і уповільнений темп всіх психічних процесів. Більшість меланхоліків -интроверти.
Меланхолік сором'язлива, нерішучий, боязка. Однак у спокійній, звичної обстановці меланхолік може успішно справлятися із життєвими завданнями.
До нашого часу основними типами темпераменту вважаються самі чотири, виділені античної наукою: сангвінічний, холеричний,флегматический і меланхолійний. Вважати, який в людини темперамент, зазвичай складається виходячи з деяких притаманних даної особи психологічних особливостей. Людини із відчутною психічної активністю, швидко відгукується на оточуючі події, котрий прагне до частої зміни вражень, порівняно легко переживає невдача Італії й неприємності, живого, рухомого, з виразної мімікою і рухами називаютьсангвиником. Людини незворушного, зі сталими прагненнями і настроєм, з сталістю і глибиною почуттів, з рівномірністю діянь П.Лазаренка та промови, із слабким зовнішнім вираженням душевних станів називають флегматиком. Людини дуже енергійного, здатного віддаватися справи із особливої пристрасністю, швидкого й рвучкого, схильного до бурхливим емоційним вибухів і різким змінам настрою, з навальними рухами називають холериком. Людини вразливої, з глибокими переживаннями, легко ранимого, та зовні слабко реагує на навколишнє, зі стриманими рухами іприглушенностью промови називаютьмеланхоликом. Кожному типу темпераменту властиво своє співвідношення психічних властивостей, передусім різна ступінь активності і емоційності, і навіть тих чи інших особливостей моторики. Певна структура динамічних проявів та характеризує тип темпераменту.
Розмаїття темпераментів найбільше проявляється у характері психічної активності, рухах, емоційності. Як основних характеристик емоційності виділяють вразливість, імпульсивність, стійкість і емоційну стабільність. Моторний, руховий компонент темпераменту яскраво відбивається у поведінці й проявляється як швидкість, сила, різкість, загальний ритм рухів мови. Загальна психічна активність людини пов'язана з прагненням до самовираження, освоєння і перетворення навколишнього світу. [>3.C.107]
Центральне місце у характеристиці темпераменту займає загальна психічна активність. Є у вигляді не зміст активності, не її спрямованість, саме її динамічні особливості, сам енергетичний рівень поведінки. Відмінності для людей цьому плані дуже великі. Ступінь активності розподіляється від млявості, інертності однією полюсі до бурхливих проявів енергії – іншою.
Отже, з цієї главі можна дійти невтішного висновку, що особливості психічної діяльності, що визначають його вчинки, поведінка, звички, інтереси, знання, формуються у процесі індивідуального життя людини, у процесі виховання. Тип вищої нервової діяльності надає своєрідність поведінки людини, накладає характерний відбиток все образ людини - визначає рухливість його психічних процесів, їх стійкість, але з визначає ні поводження, ні учинків людини, і його переконань, ні моральних підвалин.
2. Аналіз взаємозв'язку властивостей нервової системи та типів темпераменту людини
2.1 Основні властивості темпераменту особистості
Доведено, - землі немає двох осіб з візерунками пальців рук, що у дереві немає двох цілком однакових листя. Так само у природі немає абсолютно однакових людських особистостей - особистість кожного людині, неповторна. Проте людина не народжується готової особистістю. Нею він ставати поступово. Вже з ранніх дитинства в нього спостерігаються свої індивідуальні особливості психіки, Ці особливості дуже консервативні і стійкі,Изменяясь значно повільніше, ніж відомі нами властивості особистості (погляди й переконання, риси характеру, здібності), вони утворюють своєрідну психологічну грунт, де згодом у залежність від її особливостей виростають певні індивідуальності. Такими стійкими і властивими людині від народження психічними якостями є властивості темпераменту.
У психології отримала певне визнання класифікація темпераментів, джерело якої в обліку таких психологічних особливостей, що означують термінамиекстраверсия,интроверсия Подібно магніту, об'єкти навколишнього світу ваблять до собі інтереси, "життєву енергію"екстраверта. Дляекстравертированного типу людей характерні спрямованість на взаємодію Космосу з зовнішнім світом, потяг до нових враженням, імпульсивність, товариськість, підвищена рухова і мовна активність. Дляинтровертированного типу характерна фіксація інтересів на самих своєму внутрішній світ.Интроверти, зазвичай, замкнуті, соціально пасивні, схильні до самоаналізу, відчувають складнощі у пристосуванні до навколишньої дійсності. Залежно від провідною психічної функції До. Юнг виділив розумовий, емоційний, відчуває і інтуїтивнийекстравертние іинтровертние типи.
Надалі відмінності поекстраверсии-интроверсии, і навіть відмінності по емоційної стійкості (де на кількох одному полюсі — сталість настроїв, упевненість у собі, висока опірність негативним впливам, але в інший полюс – різка зміна настроїв, образливість, дратівливість,обозначаемие словами "рівень тривожності") вивчалися Р.Айзенк у зв'язку з відмінностями як нервової системи. (Додаток Б)
Виявилося, зокрема, що ознаки екстраверсії, як та ознаки емоційної стійкості, мають у своєму основі менш реактивну нервову систему, тоді як ознаки інтроверсії, як й емоційної тривожності, є вираженням вищої реактивності. У цьому виявилося, щоекстраверсия іинтроверсия, емоційна стійкість та висока тривожність можуть виступати у різних поєднаннях. У результаті з нової боку намітився підхід до основним типам темпераменту: поєднання екстраверсії й емоційної стійкості (сангвінік), поєднання екстраверсії й емоційної нестійкості (холерик), поєднання інтроверсії й емоційної стійкості (флегматик), поєднання інтроверсії й емоційної нестійкості (меланхолік).
Слабка виразність власне рухливості (мала швидкість виникнення і припинення порушення та гальмування), тобто. інертність нервових процесів, може мати як негативне, і позитивне значення. Негативна сторона інертності — повільність динамічних змін, позитивна – тривалість збереження, стійкість психічних процесів. Відповідні психологічні відмінності зумовлюють, передусім, особливості ходу діяльності, радше - його ефективність.
Як багато і будь-які психічні властивості, властивості темпераменту, є деякі потенції, виявляються або які у залежність від низки умов. Залежність проявів темпераменту та умовами веде до того що, що цілком різного темпераменту можуть, тим щонайменше, за умов виявляти дуже подібні і навіть тотожні якісні психічні особливості, тоді як і однакових умов вони виявляють протилежні якісні особливості.
Властивості темпераменту найстійкіші і постійні проти іншими психічними особливостями людини. Спеціальної особливістю темпераменту і те, що різні властивості темпераменту даної людини невипадково поєднуються одна з одним, а закономірно пов'язані між собою, створюючи певну організацію, структуру, що характеризує тип темпераменту. Як багато і властивості нервової системи властивості темпераменту є абсолютно незмінними.
Динамічні особливості психічної діяльності залежать і зажадав від емоцій і південь від волі, тобто. визначаються співвідношенням емоційних і вольових особливостей.Отличительним ознакою властивостей темпераменту і те, що вони утворюють специфічне співвідношення (>красис), яке характеризує тип темпераменту загалом. Це співвідношення (>красис) це і є характерна ознака, який після Гіппократа, є основою визначення поняття темпераменту. Залежно від надання цього співвідношення і кожен окреме властивість темпераменту набуває специфічнухарактеристику.[6.C.58.]
Властивості темпераменту залежить від властивостей організму загалом. У сучасному психології загальне твердження визнано, що властивості темпераменту, можуть змінюватися залежно та умовами розвитку. Приміром, Вундт вважав, що в жодного й того людини у час виявлятися чотири типу, темпераменту. Різниця між властивостями темпераменту та іншіиндивидуально-психологическими особливостями може укладатися лише у цьому, як, з урахуванням взаємозв'язків, умов життя і забезпечення діяльності складається та чи інша група індивідуальних психологічних особливостей.
Проблема, психологічної характеристики темпераменту в життєвих ситуаціях активно досліджувалася В.С.Мерлиним і його працівниками. До конкретним властивостями темпераменту В.С. Мерлін відносить особливості емоційно-вольовий сфери: активність, стриманість, емоційну збуджуваність, швидкість виникнення і зміни почуттів, особливості настрої, стану тривоги, занепокоєння, і навіть низку інших особливостей психіки.
Властивості темпераменту від мотивів і стосунків особи і чорт характеру. Відрізняється темперамент і від спроможності. Отже, до темпераменту, ставляться, передусім, вроджені іиндивидуально-своеобразние психічні властивості. У одних людей психічна діяльність протікає рівномірно, вони зовні спокійні, врівноважені, навіть повільні, вони рідко сміються, погляд їх суворий і холодний, руху скупими й доцільні. В інших людей психічна діяльність протікає стрибкоподібно, такі люди навпаки дуже рухливі, неспокійні,шумливи, завжди жваві, т. е. від темпераменту залежить характер перебігу психічної діяльності. Розрізняють такі властивості темпераменту:
1) швидкість виникнення психічних процесів та його стійкість (наприклад, швидкість сприйняття, тривалість зосередження уваги);
2) психічний теми й ритм;
3) інтенсивність психічних процесів (наприклад, сила емоцій, активність больових дій);
4) спрямованість психічної діяльності на будь-які об'єкти, незалежно від своїх змісту (наприклад, постійне прагнення людини до контактів із новими людьми, до нових враженням).
Але динаміка психічної діяльності залежить з інших умов (наприклад, від мотивів і психічних станів). Якщо людина зацікавлений у роботі, незалежно від особливостей свого темпераменту, виконає її енергійніше і швидше. Властивості темпераменту, на відміну мотивів і психічних станів, виявляються однакова у найрізноманітніших напрямах і за найрізноманітніших цілях. Наприклад, коли в людини є схильність хвилюватися перед здаванням заліку чи очікуванні старту на змаганнях, це отже, що висока тривожність - властивість йоготемперамента.[14.C.79-83]
Властивості темпераменту виявляються ні з народженням і всі разом у певному віці, а розвиваються у певному послідовності, зумовленої як загальними закономірностями дозрівання вищої нервової діяльності, і специфічними закономірностями дозрівання кожного типу нервової системи. Причина індивідуальних особливостей поведінки обумовлена властивостями нервових процесів порушення та гальмування та його різними поєднаннями.
2.2 Вплив нервової системи на темперамент людини
Психологи встановили, що слабкість нервової системи перестав бути негативним властивістю. Сильна нервова система успішніше справляється з самими життєвими завданнями, а слабка - коїться з іншими. Слабка нервова система - нервова система високої чутливості, й у її відоме перевагу. Знання темпераменту, знання особливостей природженою організації нервової системи, яка надає впливом геть перебіг психічної діяльності, необхідно вчителю у його навчальної та виховній роботі. Слід пам'ятати, що розподіл людей чотирма виду темпераменту дуже умовно. Існують перехідні, змішані, проміжні типи темпераменту; часто в темперамент людини з'єднуються риси різних темпераментів. "Чисті" темпераменти зустрічаються щодо рідко.
Насправді, давно відома залежність перебігу психічних процесів і поведінку людини від функціонування нервової системи, яка виконує домінуючу і управляючу роль організмі. Теорія зв'язку деяких загальних властивостей нервових процесів з типами темпераменту було запропоновано І.П. Павловим і має розвиток виробництва і експериментальне підтвердження у роботах його послідовників.
Властивості нервової системи необхідно вивчати з урахуванням особливостей поведінки людей життєвих ситуаціях. Природні особливості нервової системи може бути приховані системою тимчасових зв'язків, вироблених протягом. Якась психічна риса перестав бути лише уродженою, прояв ж властивостей нервової системи можливе лише надзвичайних умовах, тому сучасні дослідження проблеми індивідуальних відмінностей спрямовані розробці особливої системи "життєвих показників", тобто. об'єктивно оцінюваних життєвих проявів досліджуваних властивостей нервової системи.
Відмінності за активністю, які стосуються темпераменту, виступають головним чином наступних формах: виразність самої потреби, потяг бути діяльним (прагнення продовження розпочатої діяльності; сила напору, енергійність вироблених дій; витривалість стосовно напрузі, пов'язаному з активністю); розмаїтість вироблених дій, схильність доварьированию; швидкісні характеристики реакцій та рухів (їх темп, його наростання і згасання, різкість й стрімкість або ж повільність рухів).
Встановлено, що динамічні прояви активності належним чином обумовлені властивостями типу нервової системи. Так, інтенсивність і стійкість активності істотно залежить від сили нервової системи, а мінливість активності і її швидкісні характеристики — від рухливості і лабільності. За інших студіях нині було показано, що психічна активність як риса темпераменту безпосередньо залежить від особлива нервової системи –активированности ( даніЭ.А.Голубевой).[11.C27.]
Дуже великий цікаві результати досліджень, показали, що слабкість типу нервової системи означає як недолік сили, малу витривалість, а й підвищену чутливість, реактивність, тобто. готовність реагувати на незначні подразники (слабша нервова система тому й швидше втомлюється, виснажується, що вона щодо легше порушується). А реактивність – це один із видів активності. У цьому плані що в осіб зі слабкістю нервової системи – свої особливі передумови для проявів активності. За підсумками реактивності (не більше витривалості нервової системи) можуть одержати розвиток швидко виникаючі, винахідливі, тонко враховують обставини форми активності.
Поняття темперамент має не вихідної передумовою, а кінцевим результатом розробки теорії темпераменту. Вихідною ж передумовою цієї теорії має бути опис ознак, якими можна було б відрізнити темперамент з іншихиндивидуально-психологических особливостей.
Отже, під темпераментом слід розуміти сукупність стійких, індивідуально своєрідних властивостей психіки людини, визначальних динаміку його психічної діяльності. Ці властивості однаково виявляється у різноманітної діяльності незалежно від змісту, цілей і мотивів,т.к. властивості темпераменту обумовлені загальним типом нервової системи, то в якійсь мірі залежить від спадкового чинника.Наследственний чинник впливає психічні властивості темпераменту двояким чином: морфологічними особливостями нервової системи та фізіологічними властивостями типу. Але хоч властивості темпераменту мають спадкове походження, вони у деяких випадках перетерплюють більш-менш різку зміну внаслідок прижиттєвих умов. Умови можуть бути такими:
> важкі соматичні хвороби, особливо перенесені в ранньому дитинстві;
> внаслідок деяких оздоровчих заходів;
> внаслідок психологічних конфліктів, пережитих в такому віці;
> внаслідок різкого погіршення побутових матеріальних умов у такому віці;
> при різкій зміні об'єктивних умов життя та виховання уже в такому віці.
Отже, можна дійти невтішного висновку, у результаті життєвих зовнішніх умов можуть відбутися якісних змін психічних властивостей, які різко змінюють психологічну характеристику темпераменту.
Отже, з цієї главі потрібно зробити висновок, більшість досліджуваних властивостей темпераменту носить, зазвичай, описовий характер. Кількість властивостей випливає із певної теоретичної моделі, і детерміновано особливостямифакторной обробки вихідних характеристик темпераменту. Отже, характеристики темпераменту й не так привносять у діяльність різноманітних відтінків, скільки задають кордону, оберігають організм від надзвичайно великого чи, навпаки, надзвичайно малого витрати енергії.
Укладання
Кожен тип темпераменту може почуватися як і позитивних, і у негативних психологічних рисах. Енергія, пристрасність холерика, якщо вони спрямовані на гідні мети, може бути цінними якостями, але недостатня врівноваженість, емоційна й рухова, може висловитися, за відсутності належного виховання, в нестриманості, різкості, схильність до постійним вибухів. Жвавість і чуйність сангвініка — позитивні властивості, але за недоліках виховання можуть призвести до відсутності належної зосередженості, до поверховості, схильності розкидатися. Спокій, витримка, відсутність квапливості флегматика — це гідності. Однак у несприятливі погодні умови виховання можуть зробити людини млявим, байдужим до багатьох враженням життя. Глибина і стійкість почуттів, емоційна чуйність меланхоліка — цінні риси, але за нестачі відповідних виховних впливів якщо представники цього може розвиватися прихильність повністю занурюватись у власні переживання, надмірна сором'язливість. Отже, одні й самі вихідні властивості темпераменту не визначають того, у що вони розвинуться — на переваги чи недоліки.
Властивості темпераменту залежить від однієї й тієї ж типу нервової системи, уявити не можуть собою психологічно непов'язаногобесструктурного конгломерату, з-поміж них є досить закономірна взаємозв'язок і взаємозалежність
Відомо, що у відповідні умови виховання і за слабкому типі нервової системи може розвинутися сильна воля і, навпаки, при сильному типі нервової системи за умов "тепличного" виховання виникатимуть ознаки недостатньою енергії, безпорадності. Не всякий холерик рішучий не всякий сангвінік чуйний. Такі риси повинні виробитися. Це вимагає і встановлює певну саморегуляцію, самовиховання.
Отже, підсумовуючи вищесказаного, хочеться вкотре відзначити, що вивченням темпераменту займалися й займаються психологи різних країн. Методи вивчення його досить умовна і об'єктивні, але роботи у цьому напрямі тривають і приносять свої плоди. Висунуто безліч теорії щодо природи темпераменту і методів вивчення. До методів, як зазначалося вище, ставляться лабораторний, комплексний, природний методи дослідження темпераменту і метод спостереження.
Про природу темпераменту висловлювалися різні погляду, починаючи з Гіппократа і Галена, які виділили 4 типу темпераменту. Ці типи практично незмінно дійшли донині й закони використовують в дослідженнях сучасних психологів.Э.Кречмер пов'язував природу темпераменту з хімічний склад крові. А. Галлер ввів поняття збуджуваності і чутливості, яке учень Р.Врисберг пов'язав темперамент особливостям нервової системи. І.П. Павлов експериментально підтвердив теорію щодо фізіологічної основі темпераменту. За підсумками цих досліджень вивчення темпераменту триває і сьогодні.
Отже, дана робота розкриває фізіологічну основу темпераменту. У ньому дана психологічна характеристика темпераментів, розкрито особливості впливу властивостей нервової системи на типи темпераментів. Отже, темперамент належить, передусім, до біологічно обумовленою підструктурам особи і знання свого типу темпераменту, безумовно, допоможе вирішити багато проблем виховання та розвитку особистості.
>Глоссарий
Нові поняття
Зміст
Активність
>Формально-динамическая характеристика темпераменту,динамико-енергитическая напруженість поведінки людини, що виявляється у його взаємодії з природним та соціальним світом.
>Интроверсия
>Обращенность людської свідомості перед самим собою;поглощенность власними проблемами і переживаннями, супроводжувана ослабленням уваги до того що. Що відбувається навколо.
>Лабильность
Властивість нервових процесів, що виявляється у спроможності проводити певна кількість нервових імпульсів за одиницю часу. Характеризується швидкістю виникнення і припинення нервового процесу.
Меланхолік
Людина, чия розкута поведінка характеризується уповільненій реакцією на діючі стимули, і навіть мовних, розумових і рухових процесів.
>Сангвиник
Тип темпераменту, характеризується енергійністю, підвищеної працездатністю і швидкої реакцією.
Властивості нервової системи людини
Комплекс фізичних характеристик нервової системи, визначальною процеси виникнення, проведення, перемикання і припинення нервових імпульсів у різних відділах і частинах ЦНС.
Сила нервової системи
Властивість нервової системи витримувати тривалі та великі навантаження.
Темперамент
Прояв поведінцінервно-психической конституції, закладених у людині від народження; сукупність динамічних характеристик поведінки людини, які з загальної активності у особливостях моторики й у емоційності.
Темперамент (поНемовуР.С.)
Динамічна характеристика психічних процесів і навички поведінки людини, що виявляється у тому швидкості, мінливості, інтенсивності та інших характеристиках.
>Флегматик
Тип темпераменту людини, характеризується зниженою реактивністю, слабко розвиненими, уповільненими виразними рухами.
Характер
Сукупність властивостей особистості, визначальних типові здібності її реагування на життєві обставини.
Центральна нервова система
Частина нервової системи, куди входять головний, проміжний і спинний мозок.
>Экстраверсия
>Обращенность свідомості людини та уваги ставлять людину здебільшого те, що відбувається усередині нього.
Список використаних джерел
1. Білоус В.В. Темперамент і діяльність. Навчальний посібник. -Пятигорск,2000.-275с.
2. ВенгерЛ.А., Мухіна В.С. "Психологія"М.:"Просвещение"2002.-326с.
3.ГиппенрейтерЮ.Б. Введення ЄІАС у загальну психологію. М., "Будинок слов'янської книжки"2006.-238с.
4.Гамезо М. У.,Домашенко І. А. Атлас по психології. - М.: Просвітництво,2002.-340с.
5.Кречмер Еге. Теорія темпераментів. // Психологія індивідуальних відмінностей. Хрестоматія. М.,2000.-420с.
6.Крутецкий В.А. "Психологія" М. "Просвітництво"2000.-348с.
7. МерлінB.C. Нарис теорії темпераменту. - Перм,2003.-195с.
8.Небилицин В.Д. Актуальні проблеми диференціальної психофізіології. // Психологія індивідуальних відмінностей. Хрестоматія. М.,2000.-360с.
9.Небилицин У. Д. Основні властивості нервової системи людини. – М. Просвітництво, 2000.-270с.
10. НємовР.С. Психологія У 3-х томах,Т.1 – М.:Владос,2003.-387с.
11. Загальна психологія: Підручник для студентівпед. інститутів / А.В. Петровський, А.В.Брушлинский, В.П. Зінченко й ін. / Під ред. А.В. Петровського. – 3-тє вид., перераб. ідоп. – М.:PerSer;Спб.: Йдеться, 2005.-263с
12. Загальна психологія /Склад. Є.І.Рогов - М.ВЛАДОС, 3-тє вид., перераб. ідоп. 2003.-332с.
13. Ожегов, С.І.,Шведова,Н.Ю. Тлумачний словник російської. - М:Азъ,2006.-939с.
14. Павлов І. П. І. Повне зібр.Соч.Т.3.Кн.2.М.-Л., 1951.С.269.
15. Поваляєва М.А.,РутерО.А.Невербальние коштиобщения/Серия "вищу освіту". Ростов зв. /Д: Фенікс,2004.-352с.
16. Психологія індивідуальних відмінностейТЕКСТЫ /під ред.Ю.Б.Гиппенрейдера,В.Я.Романова - М. вид-во МДУ, 2-ге вид., перераб. ідоп. 2003. ->С.37-43
17.Русалов В.М. Про природу темпераменту та її місця у структурі індивідуальних властивостей людини. // Питання психології. 2005. - № 1.С.-43-48
18. Серія "Ерудит". Психологія. Під ред.Фатиевой І.Ю.-М.:ООО "Видавництво Світкниги",2008.-193с.
19. Симонов П. У., Єршов П. М. Темперамент. Характер. Особистість, вид. М., "Наука",2004.-348с.
20.Стреляу Я. Роль темпераменту в психічному розвитку. М., "Атлас"2002.-246с.
21.ТепловБ.М.,Небилицин В.Д. Вивчення основ властивостей вищої нервової системи та їх значення для психології індивідуальних відмінностей. // Питання психології. 12004.- №5.-С.24-31
22.ТепловБ.М. Сучасне стан питання про типах вищої нервової діяльності й методику визначення. // Психологія індивідуальних відмінностей. Хрестоматія. М.,2000.-С95-127
Додаток А
Класифікація типів вищої нервової діяльності з Павлову І. П.
Додаток Б
Коротка характеристика типів темпераменту по Р.Акзенку
