Особливості рольової поведінки особистості
Зміст
Введення
1.Розуміння особистості в психології
2.Механізми соціалізації особистості. Рольова поведінка
Висновок
Список літератури
Введення
Необхідність кимось бути, грати певні ролі, єневід'ємною частиною людського буття. Без цього не може функціонуватисуспільний організм, без цього неможлива самореалізація індивіда.
У 60-х роках вітчизняні соціальні психологи почали активнорозробляти засновану на Заході рольову теорію. Це було зумовлено тим,що поняття "роль", за Е. С. Кузьміну, є "центральним длясоціально-психологічної науки, т. к. роль є ланкою зв'язку соціальнихявищ з психологічними особливостями "(Кузьмін, 1977, 122).
Існує також визначення, що рольова поведінка - це поведінкаіндивіда у відповідності з завданнями ролі та очікуваннями оточуючих. Необхіднимиумовами рольової поведінки є ясність і прийнятність ролі.
Ясність ролі припускає, що людині, її виконуючому, відомо ізрозуміло не тільки зміст ролі, але і зв'язок його діяльності з іншимилюдьми.
Прийнятність ролі полягає в тому, що людина готова її виконуватиусвідомлено, оскільки поведінку відповідно до даної роллю буде приноситийому певне задоволення.
При цьому А. Л. Свєнціцький (1999) вказував на те, що будь-яка роль неє чистою моделлю поводження. Головним сполучною ланкою між рольовимиочікуваннями і рольовим поведінкою служить характер індивіда. Це означає, щоповедінку конкретної людини не укладається в чисту схему. Воно єпродуктом унікального, властивого тільки йому способи інтерпретації ітлумачення ролей.
Поведінка людини починається з виконання певної соціальної ролі.Людина пізнає себе, оцінює свою роль і своє місце в соціальному середовищі і вВідповідно до цього направляє, контролює і коригує свою поведінку.
Процес входження в роль і володіння нею у кожної людини протікаєпо-різному. Якість рольової поведінки залежить від стану психічнихпараметрів особистості, які схильні до впливу соціальної та виробничоїсередовища.
Таким чином, постійно існує необхідність дбати про створеннятакої виробничої та морально-психологічної обстановки, яка бсприятливо впливала на якість виконання соціальної ролі кожним працюючим,сприяла б підвищенню його трудової ініціативи і громадської активності.
1. Розуміння особистості в психології
Особистість - складне, багатогранне явище суспільного життя, ланка всистемі суспільних відносин. Вона продукт суспільно-історичного розвитку,з одного боку, і діяч суспільного розвитку - з іншого.
Поняття особистості почало складатися в давнину. Спочатку термін"Особистість" означав маску, яку одягав актор древнього театру,потім самого актора і його роль в поданні. Згодом термін"Особистість" став позначати реальну роль людини в суспільномужиття.
Психологія під особистістю розуміє конкретної людини, що єпредставником певного суспільства, національності, класу, колективу,займається яким-небудь видом діяльності, який усвідомлює своє ставлення донавколишнього і наділеного індивідуальними психічними особливостями.
У визначенні особистості слід виділити, перш за все, її суспільнусутність. Людина народжується людиною, але особистістю він стає в процесігромадської і трудової діяльності. Термін "особистість" вживаєтьсятільки по відношенню до людини, і притому починаючи лише з деякого етапу йогорозвитку. Ми не говоримо "особистість тварини" як "особистість немовляти".Ми всерйоз не говоримо про особистість дворічної дитини, хоча він виявляє нетільки свої спадкові особливості, але і безліч особливостей,придбаних під впливом соціального оточення. Таким чином, психологіясоціальне і біологічне в людині розглядає в діалектичній єдності,виділяючи в цій єдності в якості основних і визначальних соціальні чинники.
Ставлення до розуміння "особистості" у різних дослідниківбуло і залишається різним.
Психоаналітичні теорії особистості. Вже на початку століття віденський психіатр іпсихолог З. Фрейд запропонував своє трактування особистості людини, що зробилавеличезний вплив не тільки на психологічну науку і психотерапевтичнупрактику, але і на культуру в усьому світі. Дискусії, пов'язані з аналізом іоцінкою фрейдистских ідей тривали не одне десятиліття. Відповідно до поглядівФрейда, що розділяються значним числом його послідовників, активність людинизалежить від інстинктивних спонукань, і, перш за все, статевого інстинкту, іінстинкту самозбереження. Однак у суспільстві інстинкти не можуть виявити себенастільки ж вільно, як у тваринному світі, так як суспільство накладає налюдини безліч обмежень, піддає його інстинкти, або потяги, "цензурі",що змушує людину пригнічувати, гальмувати їх. Інстинктивні потягивиявляються, таким чином, витісненими з свідомого життя особистості якганебні, неприпустимі, компрометуючі і переходять у сферу несвідомого, "йдутьв підпіллі ", але не зникають. Зберігаючи свій енергетичний заряд, своюактивність, вони поволі, зі сфери несвідомого, продовжують керуватиповедінкою особистості, перевтілюючись (сублімуючись) в різні формилюдської культури і продукти людської діяльності. У сферінесвідомого інстинктивні потяги об'єднуються в залежності від свогопоходження в різні "комплекси", які і є, потвердженням Фрейда, справжньою причиною активності особистості. Відповідно, однієюіз завдань психології признається виявлення несвідомих "комплексів"і сприяння усвідомленню їх, що веде до подолання внутрішніх конфліктівособистості (метод психоаналізу). До числа таких спонукаючих причин, наприклад,відносили "едипів комплекс".
Всі подальший розвиток особистості мислилося як зіткнення міжвитісненими в сферу несвідомого різними "комплексами".
Уважний розгляд концепції особистості Фрейда, дозволяє помітити,що активність людини розуміється як біологічна, природна сила. Вонааналогічна інстинктам тварин, тобто така ж несвідома, при всіх їїзмінах, "сублімація" і конфліктах з зовні їйпротиставленим суспільством. Функція останнього зводиться тільки до обмеженняі "цензуруванню" потягів. Подібне трактування особистості та їїактивності фактично перетворює особистість в істота, по суті, біологічне.При цьому передбачається, що людина і суспільство принципово далекі один одному,що їх "гармонійні" відносини можливі лише при придушенні одногосилою іншого, вічному насильстві одного над іншим, при постійній загрозі бунтунесвідомого, прориву в агресію, невроз і т. д.
Гуманістична психологія (переважно американська) у розумінніособистості та її активності на перший погляд здається чимось протилежнимпсихоаналітичному напрямку. Однак, як це далі стане очевидним, вонизмикаються в своїх основних характеристиках. На відміну від психоаналітиків,які, намагаючись відкрити джерело активності, звертаються до минулого, до "витісненимв несвідоме "вражень і переживань дитини," гуманістичнапсихологія "головним фактором активності особистості вважає спрямованість домайбутнього, до максимальної самореалізації (самоактуалізації). Її розвиток пов'язанийз працями К. Роджерса, А. Маслоу, Г. Олпорта та ін
Топологічна психологія. Використовуючи прийняте в фізико-математичнихнауках поняття "поле", К. Левін пояснює поведінку особистості тим, щорізні точки і райони "життєвого простору" (поля), в якомуіснує індивід, стають мотивами його поведінки в силу того, що вінвідчуває в них потребу. Коли потреба в них зникає, то і значенняоб'єкта втрачається. На відміну від психоаналізу, К. Левін не бачить впотреби біологічної зумовленості. Мотивація детермінується неприродними властивостями людини, а його взаємодією з "полем", вякому об'єкти по-різному притягальні: володіють або позитивною, абонегативною валентністю.
Наявність трьох-чотирьох провідних напрямків у розумінні особистості,склалися у світовій психологічній науці, і розбіжність їхніх вихіднихпринципів цілком закономірно породжувало постійну полеміку.
У вітчизняній пс...
