ХРИСТИЯНСЬКИЙГУМАНІТАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
РЕФЕРАТ
студента II курсу гуманітарного факультету
Предмет: В«Педагогічна психологіяВ»
Тема: В«ДІАГНОСТИКА І КОРЕКЦІЯВІДХИЛЕНЬ
ШКОЛЯРІВ У ПОВЕДІНЦІ В»
Одеса-2008р.
План
Введення
1.Девіантнаповедінку: основні підходи до поняття
2.Вивчення причиндевіантної поведінки школярів
3.Психокорекціяповедінки школярів.
Висновок
Використана література
Введення
Завдання психологічної служби в системі освіти полягають усприяння повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей накожному віковому етапі, у створенні умов для формування у них мотиваціїсамовиховання і саморозвитку, в забезпеченні індивідуального підходу до кожногодитині на основі психолого-педагогічного вивчення, профілактики та корекціївідхилень у розвитку дитини. Виконуючи ці завдання, практичний психолог школиздійснює психологічний супровід розвитку учнів, що і єосновним змістом превентивної роботи з подолання проблем девіантноїповедінки школярів.
Профілактикуправопорушень серед школярів практичний психолог школи починає зпристосування першокласників до шкільного життя та виявлення дітей В«групиризику В»в початковій школі. Шкільний психолог повинен попередити дезадаптаціюучнів під час переходу їх з початкової школи в середню школу, конфліктів звчителями та учнівськими колективами, він працює з хлопцями В«групи ризикуВ»,орієнтує дітей на здоровий спосіб життя в різних вікових групах. Своюроботу шкільний психолог веде в тісному контакті з педагогічним колективом,батьками та громадськими організаціями. Розглянемо зміст поняття«³дхилення поведінкиВ», напрямки діагностики та корекції відхилень уповедінці школярів різних вікових груп.
1. Девіантнаповедінку: основні підходи до поняття
Девіантнаповедінка - це поведінка з відхиленнями. Психологи розглядають девіантністьяк поведінка, яка знаходиться на кордоні між правовим і кримінальною поведінкою.Дітей, яким властиві відхилення поведінкових реакцій, називаютьпо-різному: недисципліновані, педагогічно або соціально запущені,важкі діти, важковиховувані, схильні до правопорушень, девіантніпідлітки та ін Ці терміни найбільш часто використовуються як синоніми.Відхилення в поведінці позначається на оточуючих, і суспільство ставить діагноздевіантності або деликвентности.
Впсихолого-педагогічній літературі немає єдиного підходу до визначеннядевіантності. В. Ковальов визначає девіантну поведінку як відхилення відморальних норм, а деликвентность вважає поведінкою злочинним. ХЕВІТ іДженкінс важковиховуваних підлітків розділяють на дві категорії: 1) діти зсоциалізірованнимі формами антигромадської поведінки; 2) діти з соціалізованимагресивною поведінкою.
Н, Максимова виділяєтипи важковиховуваних в залежності від детермінант соціальної дезадаптаціїпідлітків, які чинять опір педагогічному впливу: 1)несформованість особистісних структур, низький рівень моральних уявленьі соціально прийнятих навичок поведінки (педагогічно запущені); 2)особливості розвитку вищої нервової діяльності (акцентуації характеру,емоційна нестійкість, імпульсивність); 3) невміле виховний вплив (помилковаабо ситуативна важковиховуваність); 4) функціональне новоутворенняособистості (власне важковиховуваність).
І. Фурманов пов'язуєформування негативних форм поведінки у дітей зі стилями сімейного виховання:емоційне відторгнення (по типі Золушки), В«гіппопротекціяВ» (дитинаналежить сам собі), домінуюча гіпперпротекція (занадто велика увагабатьків до дітей і позбавлення їх будь-якої самостійності).
В. Воробйов і Н.Коновалова виділяють три форми, і одночасно, і три причини шкільноїдезадаптації: 1) В«депріваціоннихВ» - неможливість особистості побачити в реальнійситуації власну психологічну проблему; 2) невротична природашкільної дезадаптації; 3) В«психопатичнаВ» - психологічні проблеми дитинавирішує неправильно, і через це з'являються нові проблеми.
Існує багато іншихспособів класифікації правопорушень і важковиховуваних. Всі ці знаннянеобхідні практичному психологу для розуміння механізмів появи відхиленьу поведінці школярів, умов і причин девіантності. Вони єсвоєрідним дороговказом для психолога у виборі методів і прийомів у роботі здітьми: спостереження, аналіз продуктів діяльності (матеріальних,інтелектуальних, духовних), анкетування, тестування, соціометричні вимірюванняі вербальні методики, бесіди та інші.
2. Вивченняпричин девіантної поведінки школярів
Кожен девіантноюдитина має свій набір відхилень у поведінці: прогулювання уроків,фізичне насильство над однолітками, грубість у спілкуванні з оточуючими,вороже ставлення до людей, нехтування обов'язками, агресивнапротидія до педагогічним вимогам, недовіра до батьків і вчителям,підвищені рівень самооцінки і рівень домагань, а практичному психологуважливо простежити їх генезис і лише тоді вирішувати питання профілактики,діагностики, консультування та корекції, при цьому необхідно пам'ятати, щопричини порушень поведінки майже завжди взаємопов'язані.
Сім'я - основнийінститут виховання дітей. Зразки поведінки діти переймають у своїх батьків,оскільки саме батьки визначають норми оцінки поведінки. Діти часто граютьролі своїх батьків, тому дуже важливо попередити закріпленнядезадаптивних форм поводження дитини шляхом психокорекційної та консультативноїроботи не тільки з дітьми, але і з батьками.
Комплексне вивченняпричин відхилень у поведінці, створення прогностичної програми реальнихзаходів і шляхів подолання проблем девіантних школярів - єодночасною роботою з подолання недоліків сімейного та педагогічноговиховання. Такий підхід диктує необхідність розробки комплекснихзаходів для надання психологічної допомоги всім учасникамнавчально-виховного процесу.
Доцільним упрактиці дослідження причин девіантної поведінки є використанняметоду В«незакінчених пропозиційВ» А. Пейна (модифікований С. Подмазін)для різних вікових категорій. Обробка результатів дає інформацію провідношенні учня до батьків, друзів, однокласників, вчителів, самим собі;про їхні мрії, бажання, страхи, проблеми особистісного розвитку. На основіцього можна зробити психологічний аналіз домінуючих стереотипів свідомості йдіяльності.
Інформаційної дляпсихолога є діагностика перешкод особистісного розвитку - опросник для дітей9-11 років, що включає 90 питань. Анкетування дає психологу можливістьвизначити рівень тривожності, імпульсивності, агресивності, схильність донечесній поведінці, асоціальну замкнутість, невпевненість, і естетичнунечутливість. При цьому, важливе значення має сама організаціяанкетування, оскільки чесність відповідей прямо залежить від того довірчогоконтакту, який психолог зуміє установити з дітьми. Валідність даноїдіагностики підтверджується багаторічним досвідом.
Для вивчення типутемпераменту можна використовувати опросник Г. Айзенка, або тейпінг-тест, длявивчення типу реагування в конфліктній ситуації - тест фрустації С.Розенцвейга.
Підлітки, якихвважають важковиховуваними, дуже відрізняються напрямками стереотипної реакціїна конфліктну ситуацію. Так, одні з них виявляють екстернальність, а інші -інтернальність, а деякі - байдужість чи займають компромісну позицію.
Для роботи зважковиховуваними дітьми психологи з успіхом використовують патохарактерологіческіеопитувальник (ПДО) А. Личко, який виділяє 11 типів акцентуації характеру. Длядіагностики акцентуацій особистості можна використовувати опросник Х.Шмішека, воснову якого покладена концепція В«акцентуацій особистостіВ» К. Леонгарда та інші.
Дієвим методомвпливу середовища на дитину, і нав...
