державних освітніх установ
вищих освітніх установ
ЧДПУ (ГОУ ВПО) "ЧДПУ"
ВІДДІЛЕННЯ ЗАОЧНОГО ОСВІТИ
Контрольна робота
ПРЕДМЕТ: тіфлопсіхологіі
ТЕМА: емоційно-вольової сфери ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ
Виконала:
Перевірила:
2007
План
Що таке емоції.
Три основних компоненти емоцій.
Емоційний стан дітей сліпихі слабозорих.
Виховання дітей з дефектом зору вродині:
надмірна турбота;
деспотичность;
емоційне відчуження.
Естетичне виховання дітей з дефектомзору.
Список літератури.
Емоції:
В· виконують регуляцію і охоронну функції;
В· сприяють розкриттю потенційних творчих здібностей;
В· спонукають до певних вчинків, забарвлюють поведінкув цілому;
В· допомагають пристосуватися до ситуації;
В· супроводжує спілкування і всі види діяльності;
В· є показником загального стану дитини, її психічногоі фізичного самопочуття.
Емоція як процес є діяльність оцінювання надходитьв мозок інформації про зовнішньому і внутрішньому світі. Емоція оцінюєдійсність і доводить свою оцінку до відома організму на мовіпереживань.
Емоції погано піддаються вольовий регулюванню, їх важковикликати за своїм бажанням. Емоційний процес включає три основнихкомпонента:
Перший - це емоційне збудження, яке визначаємобілізаційні зрушення в організмі.
У всіх випадках, коли відбувається подія, що має значеннядля індивіда, і така подія констатується у формі емоційного процесу,відбувається наростання збудливості, швидкості та інтенсивності протіканняпсихічних, моторних та вегетативних процесів.
В окремих випадках під впливом таких подій збудливістьможе, навпаки, зменшуватимуться.
Другий компонент - знак емоції: позитивна емоціявиникає тоді, коли подія оцінюється як позитивна, негативна -коли воно оцінюється як негативне.
Позитивна емоція спонукає дії підтримкипозитивного події, негативна - спонукає дії, спрямовані наусунення контакту з негативною подією.
Третій компонент - ступінь контролю емоції. Слідрозрізняти два стани сильного емоційного збудження: афекти (страх,гнів, радість), при яких ще зберігається орієнтація та контроль, і крайнізбудження (паніка, жах, сказ, екстаз, повний відчай), колиорієнтація та контроль практично неможливі.
Емоційне збудження може прийняти також формуемоційного напруження, яке виникає у всіх випадках, коли спостерігаєтьсясильна тенденція до певних дій.
Але ця тенденція блокується (наприклад, в ситуаціях, яківикликають страх, але виключають втечу, викликають гнів, але роблять неможливим йоговираз, збуджують бажання, але перешкоджають їх здійсненню, викликаютьрадість, але вимагають збереження серйозності і т.п.).
Негативна емоція дезорганізує ту діяльність, якапризводить до її виникнення, але зате організує дії, спрямовані назменшення або усунення шкідливих впливів.
Форма емоційного процесу залежить від особливостейвикликав її сигнального подразника. Специфічно адресованими будуть всісигнали, пов'язані з певними потребами, наприклад харчовій,сексуальної, дихання і т.п. У разі дуже сильних впливів подразниківвиникає біль, відраза, пересичення.
Іншим джерелом емоційних процесів єпередбачення: сигнали болю, сильної і тривалої депривації, що викликаютьстрах; сигнали можливого незадоволення потреби, викликають гнів; сигнализадоволення потреб, що викликають надію; сигнали, передбачатиневизначений, нове подія, що викликають цікавість.
Один і той же сигнал викликає різні емоційніреакції і залежно від того, чи має людина можливість відповідновідреагувати на нього чи він цієї можливості позбавлений.
Ще одним джерелом емоцій є характер протіканняпроцесів регуляції і виконання діяльності.
Успішно, безперешкодно осуществляющиеся процесисприйняття, вирішення завдань, дій служать джерелом позитивних емоційзадоволення, задоволення.
Тоді як паузи, зриви, перешкоди, що унеможливлюютьдосягнення мети (фрустрація), викликають незадоволення і емоції гніву,роздратування, озлоблення.
В останні роки стає все більше дітей з порушеннями психоемоційногорозвитку, до яких відносяться емоційна нестійкість, ворожість, агресивність,тривожність, що призводить до труднощів у взаєминах з оточуючими.
Можна говорити про те, що такі глибокі порушення зору, яксліпота і слабовидения, роблять вплив на формування всієї психологічної системилюдини, включаючи й особистість.
У тіфлопсіхологіческой літературі опис емоційних станіві почуттів сліпих представлено в основному зі спостереження або самоспостереження (А. Крогіус,Ф. Цех, К. Бюрклен та ін) емоції і почуття людини, будучи відображенням його реальнихвідносин до значимих для його об'єктів і суб'єктів, не можуть не можуть не змінюватисяпід впливів порушення зору, при якому звужуються сфери чуттєвого пізнання,змінюються потреби та інтереси.
Сліпі і слабозорі мають ту ж "номенклатуру" емоційі почуттів, що і зрячі, і проявляють ті ж емоції і почуття. Хоча ступінь і рівеньїх розвитку можуть бути відмінними від таких у зрячих.
Особливе місце у виникненні важких емоційних станівзаймає розуміння своєї відмінності від нормальновідящіх однолітків, що виникає ввіці 4 - 5 років, розуміння і переживання свого дефекту в підлітковому віці,усвідомлення в обмеженні у виборі професії, партнера для сімейного життя в юнацькомувіці.
Нарешті, глибоке стресовий стан виникає при придбаноїсліпоти у дорослих. Для осіб, недавно втратили зір, характерні також зниженасамооцінка, низький рівень домагань і виражені депресивні компоненти поведінки.
Відзначається велика неблагополуччя сліпих та слабозорих дітейв емоційному відображенні своїх відносин зі світом речей, людей і суспільством.
Перші більш ранимі особливо за шкалою самооцінки, при цьому слабозорідіти показали велику емоційність і тривожність у порівнянні з тотально сліпимидітьми.
У розвитку емоцій і почуттів у дітей з порушенням зору великуроль відіграє соціальне оточення і адекватні умови: сліпа дитина більш залежнийвід суспільства і організації корекційно-педагогічних умов її життя.
Для сліпих властиві також страх перед невідомим, незвіданимпростором, наповненим предметами з їх небезпечними для дитини властивостями.
Однак цей страх у дітей з'являється при невмілому керівництвібатьків, які допустили безліч невдало закінчилися спроб у задоволеннідитиною своєї потреби в русі і освоєнні простору. Це відноситься такождо знайомства з живими об'єктами.
Поширена думка про те, що сліпі менш емоційні,більш спокійні й урівноважені, ніж люди, які не мають дефектів зору. Це враженняпояснюється відсутністю відображення їх переживань у міміці, жестах, позах.
Однак мова їх досить інтонаційно і виразна. Сліпівиявляють більшу точність у розпізнаванні емоційних станів, вони виділяютьі адекватно оцінюють такі якості особистості мовця, як активність, домінантність,тривожність.
Також відзначаються відмінні особливості сліпих розуміти емоційністану, вловлювати самі "тонкі зміни голосу співрозмовника".
Установка осіб з порушенням зору по відношенню до себе має своїособливості. У першу чергу це пов'язано з оцінкою своєї зовнішності.
При цьому самооцінка незрячим саме цього чинника залежить відкритерію, який вони використовують: або за точку відліку береться своє власнеуявлення про себе, побудова виходячи з оцінки свого становища, або відбуваєтьсяорієнтація на зовнішні оцінки, що йдуть від зрячих.
Зміна в самооцінки пов'язане з адаптацією до свого стану,а також з тим, що в процесі свого розвитку діти з вродженою сліпотою переживаютькілька психологічних криз, пов'язаних з усвідомленням того, що вони не такі,як багато їх однолітки.
Особливо гостро ця криза переживає...
