МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
>БЕЛГОРОДСКИЙЮРИДИЧЕСКИЙ ІНСТИТУТ
Кафедра організації розкриття і розслідування злочинів
Юридична психологія
>РЕФЕРАТ
на тему: «>Эмоционально-волевая сфера особистості»
Автор:
професор
Артемів О.Ю.
Бєлгород - 2008
План лекції
Запровадження
1. Емоції і почуття, би їхнє місце в психіці людини.
2. Психічні гніву й їх облік у діяльності слідчого.
3. Поняття волі і потрібна його значення для діяльності особистості.
Заключна частина (підбиття підсумків)
ЛІТЕРАТУРА
Основна
1. Васильєв В.Л. Юридична психологія. - СПБ., 2001.
2.ЕникеевМ.И. Юридична психологія. - М., 2002.
3. НємовР.С. Психологія. - У2-х т. - М., 1994.
4. Романов В.В. Юридична психологія. - М., 2001.
5. Столяренка А.М. Прикладна юридична психологія. – М., 2001.
Додаткова
1. БєликЯ.Я. Психічна саморегуляція в екстремальних умовах. - М., 1988.
2. У. Леві. Мистецтво бути собою. - М., 1991.
3.Шпаченко Д.І.,МартинцеваЛ.И.. Способи саморегулювання психічних процесів. -М.,1994.
4. Робоча книга практичного психолога. -М.,1996.
Запровадження
Встановлення істини з кримінальних справ, діяльність із охороні правопорядку нерідко супроводжується різними емоційними явищами, багато в чому визначальними поведінка людей, їх вчинки. Деякі психічні, емоційні стану, почуття важко переживаються, цікавить них моральні страждання, часом завдаючи їм непоправний моральний і навіть фізичний шкода. Іноді такі стану виявлятися як спонукальною сили, яка штовхає людини до агресивним формам реагування, зокрема до здійснення протиправних дій насильницького характеру.
Тому ця обставина враховується на практиці боротьби з злочинністю під час вирішення питань, що з залученням до кримінальної відповідальності, щодо призначення покарання, щодо мотиваційної сфери особистості суб'єкта, вчинила злочин, багато в чому яка пояснюватиме причини його протиправної поведінки. Понад те, у деяких статтях КК РФ емоційні стану психіки зізнаються кваліфікуючим ознакою деяких злочинів.
Усе це, безумовно, вимагає розуміння даного класу психічних явищ, професійно грамотної їх оцінки слідчими щодо поведінки людей, обліку цих психічних станів в комунікативних процесах з різними учасниками кримінального процесу саме. Інший бік цього розуміння у тому, що слідчі повинні розуміти особливості перебігу емоційних процесів самих себе, вміти їх регулювати, залучити до тактичних цілях під час здійснення своєї діяльності.
Питання 1. Емоції і почуття, би їхнє місце в психіці людини.
У довгому шляху еволюції людини емоції завжди грали роль кошти на забезпечення найуспішнішого та швидкого задоволення потреб. Емоції відбивають ті відносини, що складаються у особистості з окремими об'єктами відображення, коїться з іншими людьми. Роль емоційних явищ у житті велика, вони безпосередньо пов'язані із задоволенням чи незадоволенням його потреб.
Емоції - це реакції особи на одне вплив внутрішніх та зовнішніх подразників, мають яскраво виражену суб'єктивну забарвлення. На відміну від пізнавальних явищ /сприйняття, пам'яті, мислення/, котрим які працюють "одиницями" психіки є образи, поняття, уявлення, емоції виражаються у вигляді переживань людини у тому чи іншого об'єкта, події, поведінки іншим людям.
Емоції виконують такі основні функції:
1) сигнальну, що у тому, що переживання з'являються і змінюються у зв'язку з що відбуваються змінами у навколишньому середовищі чи людини;
2) регулятивну, що у тому, що стійкі переживання направляють поведінка людини, підтримує його, змушують долати які перепони.
>Классифицируются емоції з різних підставах:
1/ щодо впливу на діяльність -стенические /що б продуктивність діяльності/ іастенические /які знижуватимуть результати діяльності/;
2/ по виразності сигнальній функції - негативні, позитивні, амбівалентні (одночасно містять негативні і позитивні переживання, наприклад, любов, і ненависть);
3/ за змістом залежно від об'єкта переживання - моральні,праксические /пов'язані з діяльністю/, інтелектуальні /пов'язані з пізнанням/, естетичні;
4/ за інтенсивністю емоційних проявів - емоційна врівноваженість, емоційна імпульсивність, емоційна лабільність (швидка зміна одних емоцій іншими);
5/ формою прояви - настрій, афект, стрес, пристрасть.
Нерідко слова «емоція» і «почуття» вживаються як синоніми. У уз кому значенні емоція - це безпосереднє, тимчасове переживание якогось більш постійного почуття. У точному перекладі російською мову «емоція» - це хвилювання, душевне рух. Наприклад, страх чи страх як почуття, тобто. стійке ставлення доопреде ленним об'єктах, життєвим ситуацій, може переживатися в які різняться один від друга емоціональних процесах: іноді людина втікає від страшного, аиногда ціпеніє і завмирає зі страху, нарешті, може зі страху й відчаю кинутися назустріч небезпеки.
>Повторяясь, з'являючись дедалі частіше, емоції перетворюються на почуття - стійкі емоційні переживання.
Класифікація видів почуттів психологія включає моральні, інтелектуальні і естетичні почуття.
Моральні (моральні) почуття висловлюють ставлення людини до людини й ширші, до суспільства. Підставою оцінки, яку об'єктивно отримують ці почуття із бокуокружающих, є моральні норми, регулюючіповедение особистості в усіх сферах її життя. До норовственним почуттям ставляться: любов (у широкому і вузькому значенні цього терміну), жаль, доброзичливість,гуманность, відданість та ін.
Інтелектуальні почуття висловлюють і відбиваютьотношение до процесу пізнання, його успішності і неуспішності. До інтелектуальним почуттям відносять подив, любознательность, сумнів, радість відкриття, любов істини та інших. Так, завдяки почуттю подиву людина починає уважно аналізувати, оцінювати нову ситуацію, орієнтуватися у ній, йти до вирішеннювозникше го протиріччя.
Естетичні почуття відбивають і висловлюють ставлення суб'єкта до різним фактам життя та його відображенню мистецтво як чогось прекрасному чи потворного,трагическому чи комічному, піднесеному чи вульгарного, витонченому чи грубому.
Переживання почуттів який завжди мають однозначнийхарак тер. Емоційний стан може вміщати до тями своє образному поєднанні два протилежних почуття: напри заходів, любов, і ненависть поєднуються при переживанні ревінняности (явище амбівалентності почуттів).
Особливий вид стійких чуття людини утворюють пристрасті - стійкі, глибокі й сильні почуття, що бнаправление думок та учинків людини.
Пристрасть змушує людини завзято розмірковувати про перед позначці почуттів, жваво і дуже яскраво уявляти собі задоволення потреб, що у основі, уявляти івсесторон не обмірковувати справжні або тільки можливіпрепятствия і труднощі шляху до цього задоволенню.
Те, що ні пов'язані з пануючій пристрастю, видається значимим, відсувається на задній план, перестає хвилювати й цікавити людини, часом просто забувається. Те, що пов'язано, захоплює, хвилює, привертає мою увагу,запоминается (іноді з дрібними деталями).Неудовлетворенная пристрасть зазвичай породжує сильні емоції, і навітьаффективние спалахи (гніву, обурення, розпачу, образи, і т.д.).
Питання 2. Психічні гніву й їх облік у діяльності співробітників слідчого.
До психічним станам емоційної напруги, активно впливає на поведінка як співробітників ОВС, і осіб, утягнутих у сферу своєї діяльності, слід, передусім, віднести: стану тривоги (тривожність), страху, стресу та її різновиду – фрустрації, афекту тощо.
Ці емоційні прояви частіше спостерігаються у зазначеній діяльності оскільки особи, втягнуті у неї, часто опиняються у конфліктних ситуаціях, колизатрудненним стає задоволення багатьох життєво важливих потреб соціального, морального і матеріального характеру, нерідкоусугубляемой небезпекою їх добробуту, невизначеністю розвитку подій. Погляньмо на цей клас психічних явищ докладніше.
Кожнеемоциональное стан має власний спектр психологічниххарактеристик і зовнішніх проявів.
Настрій - рівнодіюча багатьох емоцій, відрізняється тривалістю, сталістю, утворює хіба що емоційне тло інших психічних явищ (мотиваційних, пізнавальних, вольових).
Настрій є загальне емоційний стан,окрашивающее протягом значного часу усі поведінка людини.
Зазвичай настрої характеризуютьсябезотчетностью і слабкої виразністю. Людина навіть помічає їх. Але часом настрій, наприклад веселий та бадьоре чи, навпаки, тужливий, набуває значну інтенсивність. Тоді воно накладає свій відбиток, і на розумову діячность (перебіг думок, легкість міркування), і особливости рухів і безкомпромісність дій людини, впливаючи навіть упродуктивность виконуваної роботи.
На настрій впливають різні причини, напри заходів, задоволеність чи незадоволеність всім ходом життя, зокрема тим, як складаються стосунки нара боті, у ній, у шкільництві, як дозволяються всілякіпротиворечия, виникаючі життєвому шляху людини.
До поширеним емоційним станам теж належать інтерес, подив, страждання, гнів, відраза, презирство, сором Наведений перелік основних емоційних станів (загальна кількість емоцій, назва яких фіксують словники, величезна) не підпорядкований будь-якої класифікаційної схемою. Кожна з вище перерахованих емоцій то, можливо представлена як градація станів, зростаючих за мірою вкладеної: спокійне задоволення, радість, захоплення, радість, екстаз тощо., чи сором'язливість, зніяковілість, сором, провина, і т.д., або задоволення, засмучення, страждання, горі.
>Фрустрация в буквальному перекладі обман, розлад, катастрофа планів. Це психічний стан, викликаного об'єктивно непереборними (чи суб'єктивно так сприймаються) труднощами, виникаючими шляху до досягненню цілі чи до вирішення завдання, переживання невдачі. Вона виникає, коли фізичне, соціальне і навіть уявне перешкода перешкоджає дії, поданого на досягненню мети, чи перериває його. Це «стрес зруйнованої надії» по Р. Сельє.
>Фрустрация може впливати на людини конструктивно чи деструктивно. Нерідко труднощі, виникаючі шляху до мети, призводять до мобілізації внутрішніх ресурсів подолання, до активізації психічної діяльності.Фрустрация може долатися інтенсифікацією зусиль, заміною коштів досягнення цієї мети, зміною тактики, заміною цілі чи переоцінкою ситуації та адаптацією до нову ситуацію.
Деструктивний вплив фрустрації проявляється у порушенні діяльності, в емоційному порушенні,аффективно забарвлених агресивних діях із часткової втратою контролю за собою і злочини ситуацією. У такого роду конфліктних ситуаціях типовими реакціями до дійфрустратора є:
а) агресія, зокрема як заміщуючих дій, нерідко вкладених у цілком сторонні об'єкти;
б) депресія, супроводжувана безпідставнимисамообвинениями, що потенційно можуть перетворитися на аутоагресію з намаганнями самогубства, заподіяння собі болю, каліцтв.
Кожен людини свій поріг індивідуальної толерантності до фрустрації. Співробітник ОВС повинен мати високий рівеньфрустрационной стійкості, оскільки його нерідко супроводжується великими нервово-психічними перевантаженнями, пов'язані з прийняттям відповідальних рішень, досягненням значимих цілей у умовах активної протидії зацікавлених осіб.
Стан фрустрації не звільняє винних від відповідальності за злочину. Вихована людина зуміє придушити свою агресію. Проте знання психологічних передумов виникнення фрустрації допомагає зрозуміти причини, спонукальні сили, мотиви деяких небезпечних насильницьких злочинів проти особистості, які через свої жорстокості можуть здаватися «невмотивованими».
Стан тривоги - це особливе емоційний стан психічної напруженості людини, що у результаті передчуття їм невизначеною, іноді неусвідомленої, неминуче наближення небезпеки. Тривога викликає активізацію внутрішніх ресурсів організму, психіки людини, доти, як настає очікуване подія, допомагаючи суб'єкту адаптуватися до постійно змінюваних умов свого існування, вистояти в кризової ситуації.
Тривога нерідко розглядається як емоційної реакції тривожного очікування нерозмірної небезпеки, іноді як на уявну загрозу чи можливу невдачу, тобто обумовлена як ситуацією, а й тим, як представляється індивіду, яке сенс надає їй. Тому роль суб'єктивного чинника при оцінки тривоги на тієї чи іншої учасника процесу виключно велика.Компонентами тривожного стану звичайно є такі емоції, як помірний страх, сором, провина, і деяких інших, проте домінуючими є побоювання.
Про переживаннях суб'єктом стану тривоги зазвичай свідчать різні фізіологічні і певні зовні спостережувані поведінкові ознаки (напружене обличчя, знижена активність, загальмованість), порушення вегетативної нервової системи. Іноді фізіологічні відчуття (серцебиття, ядуха) може бути настільки інтенсивними, що сильна тривога (як і переляк) може завершитися серцевим нападом чи навіть смертю.
Людина, переживає тривогу, відчуває свою безпорадність, невизначеність власного становища, невпевненість, беззахисність, що діє його активність, а часом паралізує її зовсім. Тим самим сильна тривога, будучи невизначеною, є болісним станом емоційної напруги, що можна враховувати під час розгляді конкретних кримінальних для відшкодування моральної шкоди.
Близькі стану тривоги, інколи ж входить у нього, занепокоєння та занепокоєння. Щоправда хвилювання може пов'язуватися і позитивними очікуваннями, а занепокоєння пов'язано більше з переживаннями за себе, а й за інших.
Тривога подвійно діє людей. Це може сигналізувати людині про насування небезпеки і спонукати до цілеспрямованому поведінці, пошуку джерела небезпеки, і шляхів її подолання. З цього погляду цей стан (якщо вона переходить кордону норми) має позитивне значення. З іншого боку в деяких людей воно замість активності викликає стан безпорадності й невпевненість у своїх силах, що зумовлює дезорганізації поведінки, і що проявляється негативна роль цього стану.
Відомо, що дехто взагалі схильні переживати стан тривоги. Таких осіб відсутня належна обережність і завбачливість поведінці, значно знижений рівень самоконтролю. Більшою мірою властиве молодим, безтурботним характером, соціально незрілим людям, які мають життєвого досвіду, інколи ж просто особам зі зниженим рівнем інтелекту, з нерозвиненими прогностичними здібностями. Нерідко що цими якостями б'ють по їх легковажному, недбалому ставлення до своїх вчинків, що комп'ютер може сприяти здійсненню такими особами протиправних дій зі необережності. З іншого боку, знижений рівень тривожності у суб'єкта може сприяти формуванню віктимної поведінки потерпілих у ситуаціях можливого сексуального, насильницького й іншого зазіхань ними.
Слід розрізняти також ситуаційну і особистісну тривожність. Підвищений рівень особистісної тривожності залежить від особистих якостей суб'єкта і становить інтерес під час виробництва професійно психологічного відбору службу в ОВС.
Дуже близькій характером свого походження до стану тривожності є стан (емоція) страху. Проте на відміну від тривоги страх більшою мірою є емоційною реакцією на конкретну, частіше об'єктивно існуючу, реальну загрозу. З.Фрейд бачив у страху прояв інстинкт самозбереження, інші дослідники вважає її найнебезпечнішій емоцією людини, оскільки він заважає людям вживати свої здібності, домагатися поставленої мети, бути щасливими й задоволеними.
Переживання страху варіюють від передчуття небезпеки, страху, до відчуття переляку, жаху. Найбільш загальними причинами появи страху вважаються відчуття суб'єктом непереборної небезпеку себе і значимих йому людей, відчуття наближення невдачі, відчуття фізичного болю та прогнозовані у зв'язку з цим негативні наслідки життю, здоров'я, почуття власної безпорадності, беззахисності перед ній. Під упливом загрози суб'єкт може бути має змоги зробити належному рівні розуміти значення своїх дій чи керувати ними, які використовують злочинці І що треба враховувати співробітникам під час розслідування злочинів.
Треба враховувати, що то, можливо страху пов'язані з індивідуальними особливостями людини, зокрема набутими життєвому шляху (страх самотності, покарання, темряви, висоти, відкритого чи замкнутого просторів) до фобій, нав'язливих страхів. Усе це безумовно, варто з'ясовувати під час розслідування, ставлячи запитання про суб'єктивних переживаннях учасників кримінального процесу саме в цікавлять співробітника ситуаціях, щодо умов формування особистості.
Прояви страху великою мірою залежать з його глибини і виражаються як і поведінкових ознаках, і у суб'єктивних переживаннях людини. Зовнішніми індикаторами сильного страху є обличчя, напруга м'язів, рухові розлади до безцільності і імпульсивності дій чи стану ступору. Суб'єктивні переживання страху виражаються у розладі пізнавальних процесів: дезорганізації сприйняття, порушенні мислення (його вузькості і ригідності). Пам'яті пережите (фрагментарною, уривчастої), звуження свідомості, у результаті постраждалі відчувають розгубленість, відчуваютьоглушенность, не розуміють остаточно, що відбувається. Але вони змінюються і фізіологічні реакції до непритомностей.
Всі ці ознаки мають значення під час розслідування злочинів проти життя і здоров'я громадян під час доведення: необережною форми провини, несподіваної сильного душевного хвилювання (афекту), перевищення необхідної оборони чи коли офіційна обличчя (оператор) не впоралося відносини із своїми функціональними обов'язками в екстремальних умовах діяльності.
Емоції страху, моральні страждання, пережиті суб'єктом у тому чи іншого кримінальну ситуацію, може бути складовим елементом мотиваційної сфери особистості, розглядатися як психологічного мотиву, спонукальною сили, яка штовхнула його за скоєння злочину (вбивства, заподіяння тілесних ушкоджень кісткової та т.п.).
>Аффект - переживання, які відбуваються короткочасно, бурхливо, зовні виражені у певних моторних актах і мають певні зовнішні причини приводи до виникнення. При афекті спостерігається явище "звуження свідомості" в людини, тобто різкого зниження рівня самоконтролю і вольовий регуляції. Стан сильного душевного хвилювання чи афекту враховуються у кримінальній законі />см.ст.ст.107,113 КК РФ/ при кваліфікації злочинів та призначення покарання.
>Аффектами називаютьсяемоциональние процеси, швидкоовладевающие чоголовеком і бурхливо які відбуваються. Вони характеризуютьсязначительними змінами свідомості, порушенням контролю наддействиями, втратою самовладання, і навіть зміною всієї життєдіяльності організму.Аффекти короткочасні, бо відразу викликають величезну витрату сил: схожі на спалах почуття, вибух,налетевший шквал.
>Аффективное поведінка людини - це цілісне психічне явище. Знання діагностичних ознак афекту допомагає співробітникам зібрати необхідну інформацію щодо встановлення з допомогоюсудебно-психологической експертизи стану афекту. Такими ознаками є:
n суб'єктивна раптовість виникненняаффективного порушення, передусім, в людини, яка має виник афект;
n короткочасний, вибуховий характер емоційної розрядки;
n інтенсивність, напруженість емоційних переживань, які у м'язовому напрузі, руховому порушенні як імпульсивних,стереотипизированних дій (звані звичніавтоматизми);
n специфічні зміни свідомості, його «звуженість», концентрація мислення нааффективно забарвлених переживаннях, унаслідок чого суб'єктом усвідомлюються лише найближчі цілі та приймаються неадекватні посталої ситуації рішення на шкоду власним планам та інтересам, що вона сама згодом зазвичай шкодує;
n порушення психічних пізнавальних процесів (фрагментарність сприйняття, часткова амнезія події тощо.);
n зовні спостережувані ознаки розлади вегетативної нервової системи (зміна кольору шкірних покровів особи,аффективно забарвлена міміка, переривчаста промову з порушенням артикуляції, зміненим тембром голоси, уповільненим темпом проголошення слів на стадії спаду);
n зниження емоційно-вольовий регуляції поведінки, самоконтролю;
nпостаффективное виснаження нервової системи, занепад сил, зниження активності,оглушенность, загальмованість на стадії спаду.
Крім цього досліджуються характераффектогенной ситуації, індивідуально-психологічні особливості особистості винного, характер дій в останній момент скоєння злочини і особливості поведінки після.
>Аффектогенная ситуація звичайно носить несподіваний,остроконфликтний характер. Вона супроводжується реальними погрозами, насильством, образами щодо суб'єкта або його близьких. Несподівано опинившись у загрозливою, психотравмуючої обстановці, суб'єкт відчуває гостру потребу діяти й нездатність швидко знайти адекватні форми поведінки. Це природне протиріччя служить одній з причин виникнення афекту.
Є й індивідуально-психологічні особливості особистості,предрасполагающие до афекту: переважання процесів порушення, емоційність, нестійка самооцінка. На поява афекту впливають і тимчасові функціональні психофізіологічні стану.
Розвиток афекту характеризується різними стадіями,сменяющими одне одного. Охоплений афективної спалахом люті, жаху, розгубленості, дикого захоплення, розпачу чоголовек у різні моменти неоднаково відбиває світ,различним чином висловлює свої переживання, різною міроювладеет собою - і регулює рухатися.
На початкуаффективного стану людина неспроможна неду мати про об'єкт свого відчуття про те, що пов'язані з ним, мимоволі відволікаючись від України всього стороннього, навітьпрактически важливого. Виразні руху стають дедалі більшбезотчетними. Сльози і ридання, регіт і вигуки,характерная жестикуляція і міміка особи, прискорене читрудненное подих створюють звичайну картинунарастающе го афекту.
На подальших стадіях афекту, якщо вони наступають, чоголовек втрачає контроль з себе, роблячи вжебезот парні і безрозсудні дії, які згодом буде сором але згадувати, і що інколи пригадуєте ви ніби крізь сон. Гальмування охоплює кору і гасить сформованісис теми тимчасових зв'язків, у яких закріплено досвід людини, його культурні і моральні підвалини. Після афективної спалахи настає розбитість, занепад сил, байдуже дотичність до всього, нерухомість, часом сонливість.
Особливу форму переживання почуттів представляють стресові стану (від анг. слова >stress - тиск, напруга), чи емоційний стрес.
>Сресс />стрессовое стан/ - найчастіше під нею розуміються негативні переживання, пов'язані з наявністюстресс-фактора /невизначеність ситуації, небезпека, відповідальність, дефіцит інформації тощо./. Негативні переживання, з яким пов'язаний стрес, цікавить людини напруженість, депресивні явища, негативно впливають на стан здоров'я дитини і продуктивність діяльності. Тому кожний психологічно поводиться грамотно мусить уміти управляти стресом і знімати негативні емоційні переживання.
>Стрессорами може бути як сильні реальнодействующие подразники, а й представлені,воображаемие, які нагадують про горі, загрозу, страху, пристрасті, і навіть інші емоційні стану. Стрес хіба щоперераспределяет та підсилюють фізичні і психічне резервичелове ка. Проте різні перенапруги не проходять для чоло століття безслідно: знижуються адаптаційні резерви, виникає небезпеку появи низки захворювань. Після стресом виникає спільне відчуття втоми, байдужості, котрий іноді депресії.
Зазвичай, у стресі виділяють три фази: реакція тривоги, фа за стабілізації і фаза виснаження. У першій фазі організм функціонує з великим напругою. Наприкінці цієї фази підвищується працездатність і стійкість поотношению до конкретноготравмирующемустрессору. У другий фазі всіх параметрів, виведені з рівноваги У першій фазі, стабілізуються і закріплюються на новий рівень. Організм починає працювати у щодо нормальному режимі. Але якщо стрес довго триває, то зв'язки й з обмеженістю резервів організму, третя фаза - виснаження - стає неминучою. Остання фаза може і наступити, якщоадаптационних резервів вистачає.
У стресовому стані в людини не може оцінка сили загрозливою небезпеки, спостерігається тенденція до завищення цієї оцінки. Це необхідно враховувати в розслідуванні злочинів, що з перевищенням необхідної оборони, в оцінці суїцидних вчинків, поведінки потерпілих у справах статевих злочинах.
Питання 3. Поняття волі і потрібна його значення для діяльності особистості.
У ля - свідоме подолання людиною труднощів по дорозі здійснення дії. Зіштовхуючись із перешкодами, людина або цурається дії обраномунаправлении, або нарощує зусилля, аби здолати кривду бар'єр.
Воля забезпечує виконання двох взаємозалежних функцій:
- спонукальна функція забезпечується активністю чоголовека
- гальмівна функція волі, виступає у єдності зпобудительной функцією, проявляється у стримуваннінежелательних проявів активності. Регулювання поведінки було неможливе без гальмування.
Вольова прояви людини у значною міроюопределяются тим, кому людина схильна приписувати відповідальнаность за результати власних дій.
Якість, характеризує схильність людиниприписивать відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам і обставинам або ж, навпаки,собственним зусиллям і здібностям, називається локалізацією контролю (на психологічній літературі використовується термін «локус контролю». Є обізнані, які схильні пояснювати причини своєї поведінки та свої діяння зовнішніми чинниками (>судь бій, обставинами, нагодою й т.д.). Тоді говорять провнеш ній (>екстернальной) локалізації контролю.
>Ис прямування показали, що схильність доекстернальнойлокализации контролю пов'язані з такими особистісними рисами, як безвідповідальність, невпевненість у свої здібності, тривожність, прагнення знову і знову відкладатиосуществление своїх і т.д.
Якщо індивід, зазвичай, приймає він відповідальнаность за діяння, пояснюючи їх, виходячи із власних здатнестей, характеру тощо., це є підстави думати, що він переважає внутрішня (>интернальная) локалізація контролю. Виявлено, що, яким присуща внутрішня локалізація контролю, відповідальніші, послідовні під час досягнення мети, схильні досамоанализу, товариські, незалежні.
>Интернальная чиекстернальная локалізація контролю вольового дії, має як позитивні, і негативні соціальні послідствия, є стійкими рисами людини,формирующимися у процесі виховання і самовиховання.
Вольове дію складається з низки взаємозалежних етапів: визначення цілей й прагнення її досягти - усвідомлення можливостей задля досягнення мети - поява мотивів, підкріплюють чи котрі заперечують ці можливості так - боротьба мотивів і вибір - прийняття одній з можливостей задля досягнення мети здійснення прийнятого рішення. Існують прості складні вольові дії. У простому вольовому акті спонукання до дії, практично, автоматично перетворюється насамодействие.Сложному вольовому дії притаманні все конкретні етапи, зазначені вище.Психическими компонентами волі є мета, мотив, вибір рішення, вольове зусилля з досягнення поставленої мети. Вольова дії особистості залежить від того що в індивіда різноманітних вольових якостей: цілеспрямованості, наполегливості, витримки, рішучості, ініціативності, самостійності, організованості, дисциплінованості, сміливості, старанності та інших.
Найважливіші ланки простого вольового акта - ухвалення рішення іисполнение - нерідко викликають особливе емоційне перебуваючиние, яке описується, як вольове зусилля. Вольове зусилля - це форма емоційного стану, мобілізуючоговнутренние ресурси людини (пам'ять, мислення, уяву та інших.), що створює додаткові мотиви до дії, які відсутні чи недостатні, і пережитого як перебуваючиние значного напруги.
Через війну вольового зусилля вдається загальмуватидействие одним і гранично посилити дію інших мотивів. У ліве зусилля, викликане почуттям боргу, мобілізує особи на одне подолання зовнішніх і управління внутрішніх труднощів (небажання позбуватися цікавої книжки, дотримуватися режиму був тощо.). Перемога над лінню, страхом, втомою внаслідок вольового зусилля дає значну емоційну задоволення, переживається перемоги з себе.
Наявність волі, вольовий регуляції поведінки у структурі цілеспрямованої діяльності свідчить про його умислі скоєння тих чи інших дій, а разі протиправного їх характеру – про навмисної вини скоєного («злий» чи злочинної волі). Проте особи, що здійснюють злочину через знижених здібностей до вольовий регуляції.
Встановлення патологічних психічних станів, психічні розлади і захворювань у суб'єкта, які негативно позначилися до процесів його вольовий регуляції, порушили його цілеспрямовану діяльність, служить основою визнання особи навіженим з усіма звідси правовими наслідками. У інших випадках дефекти вольовий регуляції поведінки тягнуть розгляд протиправних дій зі необережності, тобто обличчя яка скоює їх, не відрізнялося винними і необхідними уважністю і завбачливістю.
Діапазон проявівслабоволия так само великий, як і характерних якостей сильної волі. Крайня ступіньслабоволия перебуває поза межею норми психіки. Сюди відносяться, приміром, абулія іапраксия.
>Абулия - це виникає грунті мозковий патології відсутність спонукань до діяльності, нездатність при розуміння необхідності розв'язання прийняти зважене рішення діяти чи виконувати його. Чітко розуміючи необхідність виконати розпорядження лікаря, хворий, страждальцівабулией, неспроможна змусити себе щось при цьому зробити. Найбільш притаманно нього «польове» поведінка, тобто. керовану випадковими стимулами, появою «полі». (Людина, переміщується кімнатою без видимої мети, входить у двері лише вона виявилася відкритої, хоча нікаких намірів укладати двері в нього був, і робити то іншому приміщенні нічого.)
>Апраксия - складне порушення цілеспрямованостідействий, викликаного поразкою мозкових структур. Якщо часжение нервової тканини локалізується в лобних частках мозку - настаєапраксия, що виявляється порушенняпроизволь іншої регуляції рухів і безкомпромісність дій, котрі підпорядковуються заданої програмі і, отже, унеможливлюють здійснення вольового акта.
>Абулия іапраксия - порівняно рідкісні явища,присущие людей із важким розладом психіки.Слабоволие, з яким педагог зіштовхується у повсякденній роботі,обусловлено, зазвичай, не мозковий патологією, а визначеноними умовами виховання; корекція безвольності можлива, зазвичай, тільки тлі зміни ситуації розвитку особистості.
Значення волі до здійснення активної професійної діяльності співробітників ОВС надзвичайно високо. Для працівників із розвиненою волею притаманні такі риси характеру:
- цілеспрямованість, тобто. чітке уявлення того, чого хоче домогтися, визначення головної ролі і другорядною мети;
- рішучість, яка проявляється у продуманому, своєчасному ухваленні рішень щодо того, яким шляхом і всіма засобами необхідно домагатися мети, і планомірному здійсненні поставленого завдання;
- наполегливість, здатність всупереч різним труднощам йти до поставленої мети, доводити розпочату справу остаточно;
- витримка, самовладання, які у умінні стримувати прояв негативних психічних станів, емоцій, заважаючих досягнення цілей;
- самостійність, що виражається у спроможності протистояти стороннім впливам; самостійність міцно пов'язана з ініціативою, творчим підходом до вирішення виникаючих завдань, з умінням аргументовано відстоювати свою думку і небажання досягати її здійснення; самостійність нічого спільного немає з негативізмом, упертістю, невмотивованим запереченням інших думок.
Воля визначає багато позитивні властивості співробітника: його старанність, дисциплінованість, рішучість, самовідданість, мужність, сміливість.
Укладання
Встановлення істини з кримінальних справ, діяльність із охороні правопорядку нерідко супроводжується різними емоційними явищами, багато в чому визначальними поведінка людей, їх вчинки. Взагалі, пізнаючи дійсність, люди, однак, ставляться до предметів і явищам, оточуючим його: до речей, подій, решти особам, зі своєю особистості. Радість, сум, гнів, захоплення, обурення та інші – усе це різні види суб'єктивного відносини людей відповідає дійсності, переживання ними те, що ними впливає. Деякі психічні, емоційні стану, почуття важко переживаються, цікавить них моральні страждання, часом завдаючи їм непоправний моральний і навіть фізичний шкода. Іноді такі стану виявлятися як спонукальною сили, яка штовхає людини до агресивним формам реагування, зокрема до здійснення протиправних дій насильницького характеру.
Тому ця обставина враховується на практиці боротьби з злочинністю під час вирішення питань, що з залученням до кримінальної відповідальності, щодо призначення покарання, щодо мотиваційної сфери особистості суб'єкта, вчинила злочин, багато в чому яка пояснюватиме причини його протиправної поведінки.
>Регуляцию емоційним станом людини її поведінкою загалом здійснює воля. Вольова дії, закріплюючись у процесі регулярного виконання, формуються у різноманітні вольові якості: цілеспрямованість, наполегливість, витримку, рішучості, ініціативність, самостійність, організованість, дисциплінованість, сміливість, старанність та інших. Вольова якості слідчого виступають необхідною умовою розв'язання ними службових завдань.
Використовувана література
1. Васильєв В.Л. Юридична психологія.- СПб.: ПітерКом,2001
2. Ґодфруа Ж. Що таке психологія: У2-хт.-М.:Мир,1992
3.ЕникеевМ.И. Основи загальної площі і юридичної психології. Підручник для вузів. -М.:Юрист,2002
4.Лейтес М.С.Умственние здібності. – М., 2001.
5. Загальна психологія. Навчальний посібник / Під ред.А.В.Петровского. – М., 1990
6. Загальна психологія. Курс лекцій / Під ред.Е.И.Рогова. – М., 1995
7. Психологія. Підручник. / Під ред.А.А.Крилова. - М., 2000
8. Практична психологія. Підручник / Під ред. проф.М.К.Тутушкиной. СПб.: Вид-во ">ДидактикаПлюс",1998
9.Ратинов Г.Р. Судова психологія для слідчих -М.,2004
10. Романов В.В. Юридична психологія. - М., 2001.
