>СОДЕРЖАНИЕ
ЗАПРОВАДЖЕННЯ. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯСФОРМИРОВАННОСТИПОЛОРОЛЕВЫХПРЕДСТАВЛЕНИЙ УДОШКОЛЬНИКОВ
ГЛАВА 1. ЧИННИКИФОРМИРОВАНИЯПОЛОРОЛЕВОЙИДЕНТИФИКАЦИИ У ДІТЕЙДОШКОЛЬНОГО ВІКУ.
1.1 Вплив емоційних відносин батьків формування в дітей віком вранці роки чорт майбутніх жінок і чоловіків.
1.2 Психологічний клімат у сім'ї як головний чинник формування полоролевої ідентифікації дитини.
1.3 Формування сексуальності вранці роки.
ГЛАВА 2. АНАЛІЗПРЕДСТАВЛЕНИЙ ДІТЕЙ Про РОЛІ ЧОЛОВІКИ І ЖІНКИ У СІМ'Ї
2.1 Цілі, завдання й методи експерименту
2.2 Інтерпретація результатів експерименту
2.3 Розробка рекомендацій батькам і ігрових занять із дітьми з урахуванням результатів експерименту
>ЗАКЛЮЧЕНИЕ.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.
ЗАПРОВАДЖЕННЯ. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯСФОРМИРОВАННОСТИПОЛОРОЛЕВЫХПРЕДСТАВЛЕНИЙ УДОШКОЛЬНИКОВ
Формування основних якостей особистості починається планомірно і цілеспрямовано в роки життя. Важливе значення має у своїй виховання правильних особистісних взаємин української й, зокрема, тих, що складуть основу майбутніх сімейних відносин.
На важливість вирішення питань вказували педагоги і психологи. На думку А. З. Макаренка, У. А. Фрейда, Сухомлинського, Б.Спока, А. Фромма, Б. І. Кочубея, Про.Лосевой велике значення у розвитку нормальних сімейних відносин має дошкільний вік, коли, виховуючись за сім'ї, набувають ті риси майбутніхсемьянинов, якими наділені їхні батьки.
Саме дошкільний вік є сенситивним періодом у формуванні поглядів на свої права та обов'язків як сина, чоловіка та батька, членів сім'ї відповідно - дочки, дружини, матері.
Мета дослідження – виявити рівень сформованостіполоролевих уявлень в дітей віком дошкільного віку, методом спостереження, бесіди й проективної діагностики, розробити і ряд заходів для корекції недоліків, рекомендації для батьків.
З вище визначеної мети дослідження випливають завдання дослідження:
Вивчення літературних джерел на тему формування ідентифікації із соціальною статтю у дошкільнят,
Виявлення чинників, які впливають формування поглядів на статі в дітей віком дошкільного віку,
Розробка ігрових занять, з метою підвищення поінформованості дітей про їхнє приналежність до підлозі,
Проведення занять, вироблення рекомендацій для батьків,
Проведення діагностики методами – контролю над грою дошкільнят, розмови з дітьми, проективноїрисуночной методиці «Моя сім'я» – первинного і повторного перевірочного характеру.
База проведення дослідження – дитсадок №45, підготовча група. Середній вік піддослідних становив 6,7 років. Група піддослідних – у кількості 15-ти людина.
Гіпотеза нашого дослідження – в дітей віком6-ого -7-ого роки життя можливим формування чітких поглядів на ролі жінки й чоловіка у ній: коло виконання обов'язків, перед членами сім'ї, вияв піклування і друг до друга. Ми вважаємо, що з допомогою ігрових занять, роз'яснювальних розмов й рекомендацій батьки можуть коригувати уявлення дітей про належність до підлоги, про соціальних ролях, властивих жіночому чи чоловічій статі. Істотно впливає формування цих якостей, з нашого погляду зору, надасть, передусім, правильна організація гри на сімейні сюжети.
Практична значимість нашого дослідження у тому, що результати даної роботи можна використовуватиме практичної діяльність у роботі вихователів і психологів дитячих таких закладів, а як і для статистичних даних, і наукових робіт.
ГЛАВА 1. ЧИННИКИФОРМИРОВАНИЯПОЛОРОЛЕВОЙИДЕНТИФИКАЦИИ У ДІТЕЙДОШКОЛЬНОГО ВІКУ
1.1 Вплив емоційних відносин батьків формування в дітей віком вранці роки чорт майбутніх жінок і чоловіків
З перших днів життя дитина розвивається соціальне істота та його сім'я - перше дзеркало людського спілкування, умова і джерело розвитку майбутньої особистості. Багато проблем сім'ї виникли не вчора. Їм приділяли увагу провідні педагоги ще18-ом столітті.
Так було в працях Жана ЖакаРусо ми бачимо поради виховання дівчат і хлопчиків, як майбутніхсемьянинов. Він вважає, що дівчини має докорінно вирізняються від виховання юнаки. Соціальне призначення жінки, з його погляду, - бути матір'ю, ведення господарства, створювати сімейному затишку. Ці якості і треба розвивати в дівчаток. Його думка відрізняється від сучасних уявлень тим, що він ставив першому плані виховання в дівчинці покори й покори, готовність засвоїти чужі погляди. З хлопчика ж можна виховувати вільного самостійного громадянина (дівчині він відмовляв в самостійності). Його ідея різного підходи до підлозі часі нині.
Вагомий внесок у розробку наукових основ сімейного виховання вніс Петро ФранцевичЛесгафт. За підсумками численних досліджень лікарів, психологів, педагогів спробував встановити об'єктивних закономірностей розвитку та виховання за умов сім'ї. Потрібно «поважати особистість дитини на єдність із вимогливістю, не підстроюватися під дитячого характеру. Тоді діти, включені до сфери людські стосунки, стануть уважнішими до дорослого,уважительни зі спілкуванням. Якими вони бачать старших, такими багато в чому стають згодом».
Значну увагу вихованню майбутнього сім'янина приділяв А. З. Макаренка. Ведучи мову про вихованні майбутнього статевого почуття дитини, він мав на оці виховання в нього риси майбутнього сім'янина. «Кожен батько, кожен тато чи мати повинні поставити собі за таку мету, щоб майбутній громадянин, чи майбутня громадянка, що вони виховують, могли щасливі лише у сімейної любові….». Він, що у вихованні майбутнього сім'янина залежить від:
1 - прикладу батька і материна родини;
2 - виховання любові в дитини. (Коли дитина не навчиться любити батька, мати, братів, сестер, важко розраховувати, у майбутньому він може буде полюбити обрану їм жінку. Любовнеполовая - дружба, найкращий спосіб виховання майбутнього сім'янина);
3 - завантаженості дитини турботою і клубною роботою.
Важливе значення надавав цього питання лікарБеджамин Спок (36), який вважав, що до трьох років діти почали усвідомлювати себе по-різному: хлопчик відчуває своїй приналежності до чоловічій статі. У іграх воно являє собою себе шофером, льотчиком,милиционером…Мальчик сприймає ставлення батька до інших чоловіків і жінкам. Велику роль такому випадку має його любов до батька т. до. він готується виконувати моральні, соціальні й професійні обов'язки чоловіки. А дівчинка, на його думку, хоче схожій мати. На цю пору, вона починають розуміти, що їй призначено бути жінкою, і її прагне бути схожим на матір та інших. Вона приділяє багато уваги домашнім справах телебачення і догляду за малими дітьми чи ляльками. Розмовляючи із нею, вона вживає самі висловлювання й інтонації, як і її мати, у розмові з дітьми.
Б. Спок вважає, що після стількох трьох років любов хлопчика зі своєю матері набуває романтичний характер, нагадуючи відчуття, яких зазнає до неї батько. Він переконаний, що мати найкрасивіша, найкраща у світі і може заявити, що з нею одружується. Дівчинка відчуває самі почуття до батька. Ці сильні романтичні прив'язаності, з погляду Б.Спока, допомагають духовному розвитку дітей і сприяють розвитку здорового ставлення до протилежній статі, що у згодом призводить до щасливому шлюбу. Він також звертає увагу, іноді дитина прагне безроздільно володіти предметом свого кохання не може не відчувати ревнощів, наприклад до батька, який любить мати. І у разі здається, що і батька відчуває такі самі почуття щодо нього. Крім цього, дітей турбує питання, чому хлопчики від дівчаток. Б. Спок стверджує, що ці почуття проходять, що вони є своєрідна підготовка дитячих почуттів до майбутньої ролі батька і чоловіка, чи дружини і материна родини.
1.2 Психологічний клімат у сім'ї як головний чинник формування полоролевої ідентифікації дитини
Одне з провідних спеціалістів у галузі педіатрії і дитячої психології Аллан Фромм (42) впевнений, що малюк, яка у благополучної, спокійній сім'ї, непомітно сам навчиться сприймати стосунки статей, оскільки батьки подають йому добрий приклад. Хлопчик наслідує мужності батька, дівчинка - жіночності матері. Спостерігаючи у повсякденному житті своїх, діти навчаються як поводитися з людьми протилежної статі. Але правильне ставлення статей батьки можуть дати дитині в тому разі, якщо які самі не помиляються з цього приводу. «Отже, статеве виховання має бути цілеспрямовано насамперед батьків, робить він висновок, тож якусь-там потім у дітей» (>42,стр.96). Він постійно підкреслює думку - психологічна врівноваженість дитини залежить від близькості його з батьками. Кохання у сім'ї повинна ділиться між всіма членами сім'ї, а чи не належати комусь одному.
Ці самі думки ми зустрічаємо уРутман Еге. М. ІИскольдского М. У. (26), де автори, спираючись на дослідження учених, переконливо доводять важливість спілкування дитину поруч із матір'ю з народження.
Та особливо віра звертають уваги в ролі батька, який, на думку, вже у ранньому віці для сина своєрідним прикладом, і впливає процес статевої ідентифікації.
Під час обстеження родин зі різними типами відносин вони з'ясували:
Коли мати є головою сім'ї,мУскулинность синів у віці трьох років слабко виражена. Пасивні батьки мало впливають формування чоловічих чорт у синів.
Хлопчики, які виросли в неповних сім'ях, бувають зайве агресивними. Цю думку розвивають Б. І. Кочубей, Л. Островська (14). Сини добрих, м'яких батьків дуже рано починають віддавати перевагу чоловічі іграшки та відкидати жіночі (ляльки), тоді як діти суворих батьків так важко можуть вибрати іграшку «своєї статі». Авторитетність батька, його потяг до покаранням, до суворому порядку у ній, заважає розвитку чоловічого самосвідомості. І це верховенство чоловіка на рішенні найважливіших питань сімейному житті є важливим позитивними моментами.
Він вказує, що дефіцит чоловічого впливу у ході дорослішання дівчинки утрудняє її розвиток як майбутньої жінки. «Батько, її особливості, особливості її поведінки, нюанси стосунки з ним, запам'ятовуються, часом несвідомо, і стають зразком (позитивним або негативним), якого будуть у згодом притягатися (чи то з якого буде відштовхуватися) всі типи і форми відносин майбутньої жінки з чоловіком» (Кочубей Б. І. та інших. 15стр.45).
Кочубей Б. І., Островська Л. та інших. звертають уваги те що, що величезну роль долі дівчинки грає оцінка батьком її зовнішньої привабливості, навіть у шкільні роки. Якщо дочка не подобається батьку й він це вказує, її жіноча результатнелегкой. Нелегко буде виділена і тієї, що виросла у атмосфері батьківського обожнювання. Ну найгірше тієї не маючи чоловічого зразка.
У найкращому стані перебуває дівчинка, чий люблячий батько (дядько, дідусь) м'яко і ненав'язливо нагадує їй про красу, гідність, формуючи позитивне ставлення до собі.
Кочубеєм Б. І. наводяться також дані про те, що сексуальні стосунки жінок, що виросли повних сім'ях, стійкіші, ніж в жінок, виросли без батька. Жінки, які згадують своїх батьків як дружелюбних і ласкавих, частіше оцінюють свій шлюб як вдалий, ніж жінки, у пам'яті яких залишився образ холодної та не люблячого батька.
Автори З. Р. Агарков, Р. Ф. Дейнега, М. У.Малярова (1) висловлюють свій погляд вплив емоційних відносин батьків на дітей. Вважають, що емоційний настрій у відносинах подружжя має чимале значення, оскільки дитина з дитинства втягується у ці взаємовідносини. Конфлікти, виникаючі між батьками, б'ють по його психіці, характері й майбутнього життя.
Дитина вбирає у собі всі події навколо неї, добре і зле. І якщо сім'ї конфлікт - дитина мимоволі вбирає емоційний лад конфлікту.
Цієї ж погляду підтримуєтьсяМензаАнзорг: «Навіть якщо взяти діти дуже малі, вони однаково відчувають конфліктне статки у батьківських відносинах. Їх гармонія сімейних відносин отже те, що вода для риби; вони можуть вільно «плавати», тоді як сім'ї панує дратівлива атмосфера. Діти дошкільного віку реагують на сварки між батьками дуже осмислено і тонко їх відчувають. Їх зовні незначний обмін словами між батьками має значення; батьки розуміють це тоді, коли просять їх помириться». (Л.Анзорг2,стр.88)
Емоційна нестабільність сімейних, подружніх і їхніх стосунків, відсутність єдності думки батьків на їх педагогічному вплив на дитини наводить часто до формування в нього страху, невпевненість у собі, невіри у власних силах й уміння, замкнутості йнелюдимости. ЛіндаАнзорг розкриває досвід розв'язання проблеми непідготовленості молодих до сімейному житті.Доказивает необхідність цілеспрямованої системи виховання майбутнього сім'янина з новими ставлення до свої права та обов'язків як сина, чоловіка, батька, членів сім'ї - відповідно - дочки, дружини, матері.Доказивает необхідність ранньої статевої дітей у ній.
Схожі погляди висловлюються вченими Р.Дрейкурсом і У.Золцем (9), які намагаються допомогти батькам знайти «золотої середини» у дітей, заперечуючи багато крайності, що призводять спричиняє порушення процесу розвитку. Йдеться встановити певного стилю спілкування у ній - стилю заснованого на співробітництві. Вони приділяють багато уваги особливостям стилю спілкування у сім'ї і тону розмови окремих її членів, попереджаючи, що - дуже вправні спостерігачі. Проте, найчастіше, діти не так витлумачують побачене. Це спричиняє з того що роблять неправильні висновки та обирають неправильні шляху самоствердження. З побаченого діти роблять своїх висновків, заснувавши ними своє поведінка.
Л. Беньямін зробила наступний крок у аналізі проблеми впливу поведінки й відносин батьків на поведінку дитини. Розроблена нею добре експериментально обгрунтована модель взаємин удиаде «батько — дитина» дозволяє як характеризувати поведінка батьків і поведінку дитини, а й враховувати тип їхніх стосунків. Відповідно до цієї моделі зв'язок між поведінкою батьків і поведінкою дитини неоднозначна: вона може реагувати одне і те поведінка батьків, по крайнього заходу, двома шляхами. Так може відповідати на батьківське поведінка «додатково», т. е. ініціативою про надання самостійності, втечею на переслідування, але він може відповідати на батьківське поведінку і «>защитное»—например, у відповідь відкидання вона може намагатися поводитися з батьками оскільки ніби ті люблять його й уважні нього, і тим самим хіба що запрошувати батьків змінити їхня поведінка стосовно нього. Нарешті, за логікою цієї моделі, можна припустити, що вона, виростаючи, починає поводитися стосовно іншим як і, як поводилися стосовно нього. У дослідженні Беньямін спеціально розглядається і питання про співвідношенні самосвідомості дитини (як форми саморегуляції) й стосунку батьків дитині: цей зв'язок розкривається якинтроекция (перенесення всередину) батьківського стосунки держави й способів управління поведінкою дитини. Приміром,пристиживание дитини перетворюється на самосвідомості в тенденцію до самозвинуваченню, домінування батьків на стосунки з ним перетворюється на тенденцію бути «господарем себе», жорстокесаморуководство. Одне з основних чинників - клімат у сім'ї, атмосфера сімейних відносин, якої дихає дитина. Найбільш загальні характерні риси дітей однієї сім'ї є відбитком тієї атмосфери, що панувала у тому рідний дім.
1.3 Формування сексуальності вранці роки
Кажуть, що сексуальність - єдину зі життєвих функцій, вона може обдурити. Існує три різних підходи до сексуальності, кожен із яких відкриває три її схожих, але доповнюють одне одного аспекти (Жаклін Кан - Натан, Жан Коен,ЖильбертТорджман, КрістіанВерду):
1. Природно - науковий. Сексуальність є джерелом постійно оновлюваної інформації, яку за результаті об'єктивного вивчення анатомічних, фізіологічних, ендокринних, гінекологічних явищ.
2. Соціальний, де становлення кожної особи залежить від стосунків із батьками з раннього дитинства, і особливо стосунки з матір'ю, що визначає все подальша поведінка і саме й надає сексуальності особливу тональність.
3. Емоційний. Представники цього напряму пропонують відмовитися від помилки вченогоАвлока Еліса, який, під виглядом об'єктивності, сягнув повного відчуження статевого акта - з його емоційного, родинного й соціального контексту, відірвав його від особи і соціального середовища.
ЖаклінКан-Натан, Жан Коен,ЖильбертТорджман, КрістіанВерду вважають найбільш розважливим рішеннямФрейдовский підхід до сексуальності. Саме З. Фрейду (46) належить заслуга виявлення феномена на дитячої сексуальності. Це окрема сексуальність, яка має на початку ніякоїгенитальной забарвлення. Цю сексуальність З. Фрейд називав інфантильною. Статеве потяг за Фрейдом - це біологічний імпульс, націлений на розрядку організму, що у стані порушення та його визволення з будь-якого негативного напруги. Це те сила, що прагне до підтримки життя. Він відносить до сексуальним, в такий спосіб, й ті приємні відчуття, які виникають при задоволенні основних потреб, як-от голод, жага, спорожнення кишечника. З допомогою цих фізіологічних функцій немовля контактує навколишнім світом. У цьому будь-яка ділянка його шкіри чи слизової може він брати роль ерогенною зони.Либидозная енергія, що у основі статевого потягу, закріплюється послідовно, по З. Фрейду, за трьома особами зонами:
1). >Оральная зона. Аналізуючи цей етап у немовляти встановлюється інтимна зв'язку з материнської грудьми. Поцілунок у віці є розвитком інфантильноюоральнойеротизации.
2). >Анальная зона. У перебігу другого-третього роки життя основнаерогенная зона переміщається до області заднього проходу.
3). >Фаллическая зона. На четвертому - п'ятому років життя відбувається нове переміщення ерогенною зони. Під час гігієнічних процедур, при носінні тісній одягу чи внаслідок обстеження власного тіла дитина починає концентрувати своєлибидиозное задоволення у сфері зовнішніх статевих органів. Настає період мастурбації. У хлопчик чи дівчинка почали усвідомлювати різницю між статями.
Фрейд виявив, Ерос може набувати форми злиття фізіологічних потреб і еротичних задоволенні. Напрям основного протиріччя З. Фрейд перемістив до області протистояння принципу задоволення, принципу реальності. Він вважає, що вона потенційно має задатками усіх наступних відхилень, і висунув ідею жорсткогозуализма: еросу і агресії. Найстрашніше ідеальне відкриття Фрейда - Едипів Комплекс, що спостерігається в дітей віком чотирьох-п'яти років. Він сигналізує про вступ людини у світ справжньої сексуальності. Поява Едіпового комплексу означає, що мати вже є центральної і єдиної постаттю. Це чудовий спосіб відділення себе від материнської влади. Це зречення придушує інфантильну сексуальність і проголошує еру сублімації. Хлопчик і одна дівчинка усвідомлюють підлогу. Для хлопчика цим досвідом стає позитивним; він підтверджує його чоловічої статус. Хлопчики ототожнюють себе ж із батьком. Їх агресивність позначається у чоловічій типі поведінки. Хлопчики у віці починають брати до уваги дівчаток; спостерігаються спроби зробити статевої акт, хоч і зберігають форму гри. Дівчинка ж сприймає свої статеві органи в негативному ключі, як позбавлені фізичного відростка, вона у певної міри визнає чоловіче перевага. Прагнення володіння пенісом, описане З. Фрейдом, стає формою жіночого протесту проти соціального панування чоловіків. Проблема ускладнюється тим, що в цій стадії змушена зробити болючий перехід. Вона залишає об'єкт своєї перше кохання (мати) заради батька. По завершення цього процесу Едипів комплекс триває шляхом ототожнення з тим із батьків, який належить одного з дитиною підлозі. Присутність батька, замикаючого трикутну систему, є необхідною.
Починаючи із сьомої років і по першого періоду статевого дозрівання, інфантильна сексуальність входить у пору сплячки чи гальмування. Цей проміжний період використовується дитиною під час розподілу його особистою енергії у бік зовнішніх соціальних контактів. Ці становища З. Фрейда використовуються сучасними дослідниками сім'ї та шлюбу. Так, Про. Лосєва (18), вивчаючи розвиток інтимній сфери людини, встановила, що особливості особи і поведінки, властиві підлозі, починають розвиватися із перших місяців життя тривають до наступу зрілості. Цей процес відбувається вона називаєпсихосексуальним розвитком, який проходить три етапу:
1). 5-7 років. Аналізуючи цей етап відбувається формування статевого самосвідомості, змінити яке надалі практично неможливо. Про своєї статі дитина дізнається від оточуючих, підтверджують її постійно словами і поведінкою, різним щодо хлопчиків і вісім дівчат. Спостереження і порівняння себе коїться з іншими зміцнює статевий самосвідомість. Приблизно з 4-х років починається період про «сексуальних ігор» - «у лікаря», в «маму - тата», в «доньки - матері», під час котрих діти розглядають одне одного й порівнюють себе коїться з іншими. Про. Лосєва вважає, що в першому етапі спілкування з близькими родичами основна роль належить матері. Теплий контакти з ній, її ласка і увагу, взаємне кохання матері і дитини створюють основу для позитивних взаємин у подальше з на інших людей.
2). З 5-7 до 12-13 років. Відбувається вибір статевої ролі, поведінки, відповідного психологічним особливостям дитину і уявленням оточуючих людей про мужності (маскулінності) і жіночності (фемінінності). У відбувається активне спілкування з однолітками, формується характер. Батьки у період ще є об'єктом наслідування, моделлю мужності і жіночності. Правильне поло рольовий поведінка батьків визначає формування статевої ролі в дитини. Це вік відокремлення хлопчиків і вісім дівчат в одностатеві групи, що допомагає формуванню типово «чоловічого» чи «жіночого» поведінки.
3). 12-18 років. Формуванняпсихосексуальних орієнтації - охоплює період статевого дозрівання. Про. Лосєва вважає, що, позбавлені теплого відносини з батьками, виростають нездатними випробувати любов до інших людей, зокрема і статевим партнерам, з якими в них можуть закріплюватися байдужі, обмежені лише рамками сексуального взаємодії, відносини. Такі зв'язку не приносять справжнього задоволення і легко замінюються іншими. Беручи шлюб, де вони несуть сім'ю тепла, і це відтворюють які потім діти. Не отримують цього запасу тепла діти, котрі виховуються тут, віддані в дитячі садки на п'ятиденку.
Про. Лосєва пропонує хлопчикам надавати хлопчикам більші можливості для ініціативи, розвивати них почуття відповідальності держави і самостійності, їй необхідні фізичне загартування, тренування витривалості і сили. Ці якості потрібні майбутньому чоловікові, та заодно важливо рахуватися з індивідуальністю дитини.
Дівчинці потрібно більше пестощів, тепла, турботи, її слід привчати до акуратності, порядності, навчити суто жіночим домашнім справам, заохочувати знання мистецтвом, музикою.
Дітейобоего статі та віку потрібно вчити спілкуватися - доброзичливо, поступаючись одна одній.
Лосєва вважає, що дані про статевих розбіжностях людей, про ролі батьки у ній, про вагітності та розвитку дитини на тілі матері би мало бути дано у дошкільному віці. Бажано, щоб дитина побачив тілесні відмінності хлопчиків і вісім дівчат.
Вважає, що «сексуальні гри» з оголенням і взаємним розгляданням геніталій, представляють явище нормальне і служать задля зміцнення знання статевих відмінностей і затвердження себе самої як істоти тієї чи іншої статі та виробленні «статевої ролі», т. е.Поведения, властивого підлозі.
Цій самій погляд має і Д. У.Колесов (15), який вважає, що це гри нічого не винні викликати ніякого занепокоєння крім деяких випадків: що вони займають дуже велике місце серед інших ігор, як у ці ігри беруть участь діти зі значною різницею у віці, чи під час гри деякі діти виявляють пізнання, занадто переважали пізнання інших учасників гри.
Автор новітніх концепцій виховання і дітей раннього віку Японії МассаруИбука дотримується подібних поглядів. Він, що батьки мають виховувати своїх дітей з урахуванням статі. Коли дитина запитує про своє народження, він «повинен мати ясний відповідь. Не треба відбуватися жартами чи брехати йому.Смущение і недомовки батьків зроблять цієї теми заборонним плодом і лише розпечуть його цікавість , породять непотрібні фантазії». (МассаруИбука, 12, стор. 59)
З іншого боку, Д.В.Колесов (>16)предлагает як відповідати стосовно питань дітей, а й організовувати спільну діяльність хлопчиків і вісім дівчат, формувати вони спроможність до поділу обов'язків у сфері загального позитивного результату.
Уважно вивчивши роботи психологів, лікарів і сучасних педагогів, можна дійти невтішного висновку - виховання чорт майбутнього сім'янина слід з раннього дитинства.
ГЛАВА 2. АНАЛІЗПРЕДСТАВЛЕНИЙ ДІТЕЙ Про РОЛІ ЧОЛОВІКИ І ЖІНКИ У СІМ'Ї
2.1 Цілі, завдання й методи експерименту
>Констатирующий експеримент направили влади на рішення наступних завдань:
1). З'ясування розуміння дітьми своєї статі.
2). Виявлення уявлень дітей про роль чоловіки (батька і чоловіка) і вони (матері, дружини) у ній.
Ці завдання вирішувалися з допомогою наступних методів:
>Проективная діагностична методика «Малюнок сім'ї», з допомогою яких можна визначити як тип стосунків у сім'ї, емоційне відносини дитину до батькам, а й сформованість статевої ідентифікації.
>Устний опитування дітей.
Спостереження за грою дітей.
2.2 Інтерпретація результатів експерименту
Результати опитування: для з'ясування розуміння дітьми своєї статі дітям було запропоновано питання:
- Хто ти, хлопчик чи дівчинка?
- Як визначив? Звідки ця знаєш?
Більшість дітей визначили свою статеву приналежність по одязі, і до зачіски властивій хлопчиків чи дівчаток («Я хлопчик.Ношу шорти і сорочку», «Дівчатка в сукнях ходять, вони шпильки і банти носять») – 8 дітей із 15-ти.
По біологічному ознакою визначили свою статеву приналежність 2 дитини з 15-ти.
Вагалися з відповіддю, хоч і назвали свою статеву приналежність - 5 дітей із 15-ти.
Висновок: як бачимо, більшість дітей правильно ототожнюють себе з біологічним підлогою й намагаються зазначити характерні його ознаки.
Відповідаючи на запитання «На когось з батьків ти хотів скидатися?» ми такі відповіді:
Пол дитини
Хотів би витратити скидатися
Разом
На маму
На тата
Надр.родствен.
Хлопчики
1
8
-
9
Дівчатка
4
2
-
6
Висновок: як бачимо, переважно, дівчинки хотів би скидатися на маму, а хлопчики - тата.
Результати діагностики:
>Рисуночная методика показала досить невтішні результати – більшість дітей із 15-ти, які входять у експериментальну групу, виявили недостатнє сформованості полоролевої ідентифікації. Докладніше дані можна розгледіти в таблиці:
Ім'я й підлога дитини
Одяг, зовнішній вигляд, постать, колірна гама.
Мишко, м
Однакова одяг з татком, мама – в спідниці, постаті у різностатевих членів сім'ї нічим немає друг від друга. Колір одягу члени сім'ї чоловічої статі збігається. Волосся в мами і "сестри трохи довші. Інших відмінностей – не зазначено.
Даша, ж
Тато й брат зображені в штанах, мати й Даша в сукнях, волосся чоловіки короткі, в жінок – довгі, жіночі постаті – в пишних сукнях.
Сашко, м
Єдина чоловіча постать – Сашкова, відрізняється від постатей мами й сестри одягом, наявністю сумочок до рук в жінок, кольором – дружин. постаті однакові, Сашкова – іншого кольору.
Сашко, ж
Папа зображений в сорочці з гудзиками, штанах, краватці-метелику, жіночі постаті – мати й Сашко – в сукнях, з довгим волоссям, у черевичках жіноцтва, тоді як тато – без волосся й у черевиках.
Гриша, м
Жіноча і чоловічі постаті малюнку відрізняються одягом – сорочка – татова і сина, туфлі на підборах – в мами і волосся, незначно – колірної гамою.
Діана, ж
Обидві жіночі постаті малюнку відрізняються лише зростанням, врешті – абсолютно подібні, більшість ознак жіночої статі враховано – довгі волосся, вії, виражені губи, плечі вже стегон, сукні, талія, туфлі на підборах.
Діма, м
Ознаки приналежність до чоловік. підлозі татова і Дмитра виражені в достатньо – широкі плечі, штани, короткі волосся, колірна гама однакова. Мама - у жіночу сукню, з довжин. волоссям, сестра – більше на хлопчика, але кольором – однакова з особою мами (сестрі –неск-ко місяців).
Настя, ж
У сукню, з прикрасами, зачіскою і короною вся її голова – малюнку зображено лише мама, інші постаті – тато, брат, і самі дівчинка – мають ознаками чоловічої статі, як за кольором, і зовнішніми ознаками – довжина волосся, штани, сорочки.
Олексій, м
На малюнку – 4 однакові постаті, одне з них – мама – відрізняється з інших – тато, брат, я – трохи більше довгим волоссям і червоним кольором.
Юлія, ж
Постаті малюнку нічим немає друг від друга.
Семен, м
Постаті малюнку нічим немає друг від друга.
Мишко, м
Постаті малюнку нічим немає друг від друга, крім цього в людей відсутні риси обличчя, кольором все різні.
Діма Ц., м
Жіночі і чоловічі постаті малюнку злегка відрізняються довжиною волосся, решта статеві ознаки відсутні. Себе зображує з предметом до рук – пояснює, що це «кийок».
Наталя, ж
Постаті малюнку нічим немає друг від друга.
Женя, м
Мама відрізняється від тата і Жені лише довжиною волосся, загалом постать мами крупніша, до рук – кулька, у Жені – три кульки. Причому, Женя намалював себе з подовженими волоссям, та її постать швидше схожа постать мами, ніж батька.
Проаналізувавши відповіді дітей, результати діагностику і спостерігаючи право їх іграми на сімейні сюжети ми встановили, що позитивне чи негативне ставлення про дітей протилежної статі залежить від сформованих в дітей віком уявленнях про відносини батьків на сім'ї.
Виходячи з цього, ми умовно поділили дітей на 3 групи, які показують ступінь сформованості полоролевої ідентифікації в дітей віком.
1 група: в малюнку сім'ї ці діти відбивають досить ознак, притаманних статі, причому, себе зображують з урахуванням ознак своєї статі, в дітей віком цієї групи відзначаєтьсяемоционально-положительное ставлення до батьків, вони надають посильну допомогу у домашні справи. У ролі сім'янина в іграх на сімейні сюжети - доброзичливі, намагаються допомагати «дружині», «чоловіку», «дбають про дітях».
2 група: в дітей віком проявляєтьсяемоционально-положительное ставлення до однолітків. Батькам вони надають посильну допомогу з їх проханні, але переважає споживче ставлення до них, в малюнку сім'ї – зрозуміло без підписи, якого підлозі належить зображений член сім'ї, зображення самої дитини подібно із зображенням батька з ним статі.
3 група: в дітей віком відзначається негативне ставлення про дітей протилежної статі і негативне ставлення до батьків. Грубе ставлення до партнерів по грі на сімейну тему, малюнок сім'ї – викликає своєї колірної гамою тяжкі відчуття, постаті немає друг від одного й без підписи – незрозуміло – хто є, себе не зображує зовсім, чи зображує дуже маленьким, із зброєю до рук.
Спостерігаючи сім'ями дітей, що їх віднесли до 1 групі, ми відзначили, що в ній переважають доброзичливе ставлення. Батьки люблять свій дім, дітей , одне одного. Вони цікавляться життям дітей у дитсадку, вдома стараються всі справи виконувати разом.
У сім'ях дітей, що їх умовно віднесли до 2 групі в повному обсязі благополучно.
Діти, умовно віднесені до третьої групи, здебільшого сім'я, які ми називаємо «неблагополучними».
2.3 Розробка рекомендацій батькам і ігрових занять із дітьми з урахуванням результатів експерименту
Результати експерименту показали, що правильно ототожнюють себе з біологічним підлогою, але мають лише загальні уявлення про роль чоловіків і жінок у ній. На формування цих уявлень йде стихійно.
За зразок сімейних відносин дітьми беруться відносини їх своїх власних батьків між собою - і виконання ними домашніх обов'язків. Ступінь сформованості поглядів на сімейні стосунки в дітей віком перебуває у прямої залежності від укладу сім'ї.
Тому основне завдання виховної освітньої системи та особливо – завданнями батьків будуть такі:
Розширювати уявлення дітей про роль чоловіки (чоловіка, батька) і вони (дружини, матері) у ній.
Сприяти правильного вибору статевої ролі дітьми, позитивному відношення до одноліткам протилежної статі.
Виховувати в дітей віком якості необхідних майбутнього життя.
Рішення всіх цих завдань можна проводити батькам - у процесі спілкування з дітьми у сім'ї, у повсякденній діяльності, педагогам в дошкільних установах - під час занять, психологами установ - через керівництво сюжетно - рольовими іграми дітей.
У план роботи з даному питанню необхідно включити такі заходи:
На занять із рідної мови:
розгляд картин «Сім'я», «>Мамини помічники», «У мами дня народження» і впорядкування оповідань із них,
читання малярських творів:ненецкой казки «Зозуля», «Кожен своє отримав» (обробка Булатова), П. Єршова «>Конек-Горбунок», А. Пушкіна «Казка про царя Салтана», оповідань Ю. Коваль «Дід, баба іАлеша», У.Осеевой «Чарівне слово», «Печиво», «На ковзанці», «Погано», «Три товариша», «Відвідала», У.Карасевой «Новий товариш», Еге. Шим «Брат й сестра», У. Сухомлинський «У бабусі тремтять руки», Ю. Герман «Батько», Я. Яким «Бабуся хворіє», Є. Сєрової «День матері»;
розповідання російських народних казок «>СестрицаАленушка і братик Іванко», «>Царевна-лягушка»,
складання оповідань з власного досвіду: «Вихідний день вдома», «На кого хочу бути схожим», «Моя сім'я», «Як вітаємо маму», «Як я зрозумів живу вдома»,
розмови: «Як я зрозумів допомагаю вдома», «Про працю батьків», «Про родину», «Про увазі і співчутті до людині»,
дидактичні гри: «Хто субсидіює більше знає й уміє» ( професію батьків, про домашнє праці ), «Пошукаймо і знайдемо те чарівне слово» ( вправи при застосуванні на добрі слова при зверненні дітей друг до друга, до родичів, знайомим ), «Листи доброго казкаря» ( оцінка гарних манер і поганих вчинків спілкування з близькими ), «Пошуки на добрі слова» ( вправи при застосуванні чемних і ласкавих слів спілкування з близькими, товаришами), «Зустріч пройшла з добрими та добрими людьми (зустріч із батьками, які працюють з виробництва, де знайомили дітей із їх працею), «>Позовем казку» (вибір розумнихпоучение з казок: як, дружити, розумному бути), «Ми друзі товариші» (навчання здібності розпізнавати стан людини по зовнішнім виглядом, настрою; виховання чуйності, дбайливості й уважного відносини друг до друга), «Подорож маршруту добрих почуттів, вчинків, справ України та відносин (тренувати в добрих вчинках, почуттях, відносинах), «Який подарунок ти хотілося б подарувати мамі, татові, другу залежно від інтересів і мистецьких смаків близьких, виховання форм висловлювання пильності.
Цими заняттях слід, спираючись на літературні джерела та досвід дітей, розширити уявлення дітей про форми відносин між близькими, навчити уважно належить до них, помічати їхній стан. З іншого боку, багато уваги слід приділяти вправ у засобах висловлення своїх почуттів з допомогою добрих, ласкавих слів.
З огляду на інтерес дітей до таємниці свого його й появу в дітей інтересу до сексуальним ігор, потрібен заходи до вирішення цих проблем:
Проводити збори з батьками, яке присвячувати питанням статевого розвитку дітей. Ознайомити його з етапами сексуального розвитку дітей, можливими формами і змістом розмов із дітьми кожному етапі, звернути увагу до своєрідність статевого виховання дівчат і хлопчиків різні періоди дошкільного дитинства.
Проводити розмови з дітьми у тому, що «діти ростуть в мами в животику». Розповідати у тому, що з здобуття права з'явився дитина, потрібно два насіннячка - таткове і мамине. Дорослі жінок і чоловіків є клітинки - насіння. Аби вивести з таткових і маминих клітинок - насіння став наростати дитина, вони мають з'єднається. Коли хлопчики стають дорослими чоловіками, а дівчинки дорослими жінками, що вони люблять одне одного, одружуються і хочуть, аби в яких був дитина, схожий ними, - тоді тато з допомогою свого органу - трубочки закладає мамі в живіт своє насіння і мамине з татовим насіння з'єднуються. Починає зростати дитина. Спочатку він маленький. Але віддає йому частину свого харчування і вона росте. Коли дитина виросте ще більше й зможе дихати, за спеціальне отвір внизу маминої живота входить у світло. Це називається пологи. Після цього оповідання доцільно нагадати хлопчикам, що дівчаток треба берегти. Вони ж майбутні мами. Їм не можна падати, ударяться, носити тяжкості і робити тяжку працю,простивать, що може позначитися у майбутньому на дитині.
Роботу з батькам треба й будуватимуть із урахуванням сформованих уявлень в дітей віком у ній. З батьками дітей1-ой групи мета роботи у тому, аби сприяти подальшому збагаченню батьків педагогічними знаннями, допомагатимемо їм уникати помилок вчених або вчасно виправляти їх, сприяти вивченню сімейного досвід інших батьків. З батьками дітей2-ой групи працювати необхідна за напрямі зміни споживчого відносини дитини на сім'ї, допомоги у налагодженні сімейної атмосфери, слід звернути батьків на негативні сторони прояви жорсткого диктату із боку котрогось із батьків, викликати у до педагогічної літературі, питанням виховання. З батьками дітей3-ей групи необхідно проводити всю перераховану вище роботу, плюс - допомогти батькам зрозуміти причини негативного ставлення дитини, усунути у ній конфліктні ситуації.
>ЗАКЛЮЧЕНИЕ
З наведених вище результатів експериментальної діагностики, розмов із дітьми й чужі спостереження право їх грою, ми зробили відповідні висновки. Поєднавши ці висновки та аналіз прочитаної під час роботи літератури, можна зрозуміти, що чимало діти немає уявлення про відмітних рисах, властивих підлозі, про роль, що її відіграють в сімейному житті чоловік і жінка – через одну причину: недостатньо повноцінні,емоционально-теплие відносини з батьками.
Тому, ми, що практична значимість нашої роботи полягати у тому, що вироблені нами принципи роботи з підвищення рівня сформованості у дошкільнят полоролевої ідентифікації, послужать підвалинами побудови роботи з проблемі для батьків, педагогів та психологів таких закладів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. АгарковС.Т., ДейнегаГ.Ф.,Малярова Н.В. Абетка для двох. - М.: Знання, 1991
2.анзорг Л. Діти й сімейний конфлікт. - М.: Просвітництво, 1988.
3.ВаликоваТ.В. Учитель й сім'я не. - М.: Просвітництво, 1980.
4. Вихователі і батьки./Сост.Л.В.Вачик,В.М.Иванова.- М.: Просвітництво, 1983.
5.Воспитателю про роботу з сім'єю. / Під ред.Н.Ф.Виноградовой - М.: Просвітництво, 1989.
6. ВороноваВ.Я. Творчі гри старших дошкільнят. - М.: Просвітництво, 1981.
7. Гребєнщиков М. В. Основи сімейному житті. - М.: Просвітництво, 1991.
8. Дяченка О.М.,ЛавреньшьеваТ.В. Психічне розвиток дошкільнят. - М.: Просвітництво, 1984.
9.Дрейкурс Р.,Золц У. Щастя вашої дитини. - М.: Прогрес, 1984.
10.Жужикова Н.В. Вчителю практику психологічної допомоги. - М.: Просвітництво, 1988.
11. Іванов М.А. Насамперед ми батьки. - М.:Советсткая Росія, 1986.
12.Итука М. Після трьох пізно. - М.: Просвітництво, 1991.
13.Кембел Р. На насправді любити своїх дітей. - М.: Знання, 1990.
14. КовальчукЯ.И. Індивідуальний підхід в виховання. - М.: Просвітництво, 1985.
15. Кочубей Б.І. Чоловік й немовля. - М.: Знання, 1990.
16.Колесов Д.В. Розмови про статеве виховання. - М.: Педагогіка, 1986.
17. Лаврентьєва Г.П. Культура спілкування дошкільнят. - Київ:Радяньска школа, 1988.
18. Лосєва Про. Секс … . як, а й … .//Узи шлюбу, узи свободи. - М.: Молода гвардія, 1990.
19. Макаренка О.С. Лекції вихованням дітей. - М.:Учпедгиз, 1950.
20. Мариніна Є., Воронов Ю. Дитина у ній. //Узи шлюбу, узи свободи. - М.: Молода гвардія, 1990.
21. ОстровськаЛ.Ф. Педагогічні знання батькам. - М.: Просвітництво, 1983.
22. ОстровськаЛ.Ф. Розмови з батьками про моральному вихованні дошкільнят. - М.: Просвітництво, 1987.
23. ОстровськаЛ.Ф. Педагогічні ситуації у сімейному вихованні дошкільнят. - М.: Просвітництво, 1990.
24.ПанковаЛ.М. У порога сімейному житті. - М.: Знання , 1988.
25.Петрунек В.П., Таран Л. Н. Колиска неврозів. - М.:Знане, 1988.
26. Плеханов А.,ЛигафтП.Ф. Розробка основ сімейного виховання. // Дошкільна виховання. - 1989. - № 12.
27.Рутман Еге. М.,Искольдский Н.В. Витоки радості. - М.: Знання, 1987.
28. РуссоЖ.Ж. Еміль, або про вихованні. // Історіядошк.заруб.педагог. - М.: Просвітництво, 1974.
29. Керівництво іграми дітей у дошкільних установах. - М.: Просвітництво, 1986.
30. Сімейне виховання. - М.: Педагогіка, 1972.
31. Сухомлинський В.А. Батьківська педагогіка. // Обрані педагогічні твори. - М.: 1981. - 3 тому.
32. Сухомлинський В.А. Як виховати справжню людину. - Київ, 1975
33. Сухомлинський В.А. Мудра влада колективу. -М.:1975
34.СтальковаИ.Л. Материнство. - М.: Знання, 1990.
35. Сорокіна А.І. Дидактичні гри акторів-професіоналів у дитсадку. - М.: Просвітництво, 1982.
36.Спиваковская О.С. Що робити батьками. - М.: Просвітництво, 1986.
37.Субботский Є.В. Дитина відкриває світ. - М.: Просвітництво , 1991.
38. Спок Б. Дитина б і те що його. - М.: Знання, 1990.
39. Токарєва Є. Жіноче самотність. //Узи шлюбу, узи свободи. - М.: Молода гвардія, 1990.
40.Томская Є.І. Зростають хлопчик і одна дівчинка. - Якутськ, 1971.
41.Урбанская О.Н.Воспитателю про роботу з сім'єю. - М.: Просвітництво, 1977.
42. нічого сказати А. Абетка для двох. - М.: Просвітництво, 1990.
43. Щербакова Є.І. Формування взаємовідносин дітей 3-5 років у грі. - М.: Просвітництво, 1984.
44.ЭльконинД.Б. Психологія гри. - М.: Педагогіка, 1978.
45. Емоційний розвиток дошкільнят. / Під ред.А.Д.Кошелевой. - М.: Просвітництво, 1985.
46. Енциклопедія статевого життя. /Сост. ЖаклінКан-Натан, Жан Коен та інших. - // Сім'я, 1991, №48.
