Зміст
Загальніпитання фізіології поведінки. Предмет і зміст дисципліни В«Фізіологіяповедінки В»
Анатоміяі фізіологія зорової системи
Списоклітератури
Загальні питання фізіології поведінки. Предмет і змістдисципліни В«Фізіологія поведінкиВ»
Однією з традиційних теоретичних проблем і навітьметодологічних підходів у психології було вивчення поведінкових реакційлюдини. Нерідко навіть саму психологію визначають як науку про поведінку.Традиційним це питання є і біології з точки зору поведінки тварин.Однак лише порівняно недавно фізіологічні науки порушили питання проповедінці людини.
Поведінка слід розглядати як інтегральнийпоказник психічної активності людини, а тому поведінка можнавизначити як цілісну активність людини, спрямовану на задоволеннябіологічних, фізіологічних, психологічних і соціальних потреб.
В основі всякого поведінкового акту (в тому числіпсихологічного і соціального) лежать глибинні біологічні процеси.Зміна параметрів внутрішнього середовища (осмотичний тиск, концентраціяглюкози, концентрація водневих іонів, температура і багато інших) єпершоосновою, пусковим механізмом, збуджуючим активність мотиваційнихцентрів гіпоталамуса, формування специфічного мотиваційного збудження,яке, захоплюючи структури лімбічної системи, обумовлює формуванняадекватної реакції з боку внутрішніх органів (вегетативні реакції), атакож негативного емоційного фону у зв'язку з незадоволеноюпотребою. На силу і подальшу динаміку мотиваційного порушення дужезначущий вплив надає наявність або відсутність релізера (від англ. -звільнення, полегшення), тобто зовнішнього чинника, що полегшує розвитокмотивації на тлі тієї чи іншої потреби (наприклад, буфет на тлі харчовоїпотреби) або пригнічуючого (наприклад, неприємна інформація на фоні харчовоїпотреби).
Мотиваційний порушення, досягаючи фронтальної кори,трансформується в усвідомлювану мета діяльності, програма реалізації якоїформується в асоціативної корі, а її конкретне втілення в життяпочинається з моторної кори, завдяки діяльності якої наводяться вдію відповідні рухові акти, спрямовані на безпосереднєзадоволення потреби. У разі харчової потреби - це поік їжі, захопленняїї тим чи іншим способом і подальший акт її вживання і перетравлення. Цядіяльність є основою для порушення специфічного центрузадоволення, який не тільки забезпечує формування позитивнихемоцій у зв'язку з задоволенням потреби (або антідрайв), але й фіксує впам'яті спосіб досягнення мети, що значно полегшує завдання в подальшійжиття. Крім того, ця специфічна цілеспрямована діяльність знімає,призводить до нормалізації силу чинників внутрішнього середовища, спочаткуініціюючої цю діяльність, і відкриває тим самим можливість для приведенняу виконання поведінкових актів інший модальності, пов'язаних з іншимипотребами. Пропонована схема може розглядатися як універсальна дляпояснення поведінкової активності у зв'язку не тільки з біологічними, але і зсоціальними потребами. В останньому випадку, як видно, инициирующимимоментами служать не чинники внутрішнього середовища (але вони все-таки виступаютьконкурентами), а ідеї, думки, судження, що формуються на основіаналітико-синтетичної діяльності в лобно-тім'яної корі у зв'язку знадходить туди інформацією на базі другої сигнальної системи.
Очевидно, що не завжди виявляється можливимзадовольнити ту чи іншу потребу з причин суто фізичним (відсутністьнеобхідного об'єкта), моральним, етичним. Таку ситуацію і розвиваєтьсявнаслідок цього стан називають депривацією (від англ. Позбавлення, втрата).Навіть у нашому повсякденному житті ми стикаємося з цим досить часто. Доситьзгадати наступні види депривації: сенсорна - повне або часткове позбавленнязовнішніх подразників, статева депривація - позбавлення сексуальних контактів,соціальна депривація - обмеження або позбавлення спілкування з іншими людьми. Вбільшій частині випадків звикання, адаптації до такого обмеження не настає,а навпаки, воно зумовлює зростання мотиваційного збудження.
У руслі системного підходу поведінка розглядається якцілісний, певним чином організований процес, спрямований,по-перше, на адаптацію організму до середовища і на активне її перетворення,по-друге. Пристосувальний поведінковий акт, пов'язаний зі змінамивнутрішніх процесів, завжди носить цілеспрямований характер, що забезпечуєорганізму нормальну життєдіяльність. В даний час в якостіметодологічної основи психофізіологічного опису поведінки використовуєтьсятеорія функціональної системи П.К. Анохіна. Ця теорія була розроблена прививченні механізмів компенсації порушених функцій організму. Як було показаноП.К. Анохіним, компенсація мобілізує значне число різнихфізіологічних компонентів - центральних і периферичних утворень,функціонально об'єднаних між собою для отримання корисногопристосувального ефекту, необхідного живому організму в даний конкретниймомент часу. Таке широке функціональне об'єднання різномулокалізованих структур і процесів для отримання кінцевого пристосувальногорезультату було названо "функціональною системою".
Якщо говорити про предмет і завдання курсу В«Фізіологіяповедінки В», то необхідно відзначити, що даний предмет присвячений викладусучасних уявлень про фізіологічні основи вищої нервовоїдіяльності. Розглядаються в курсі генетичні та онтогенетичні закономірностіповедінки. Висвітлюються біологічні передумови розвитку психічних явищ вфілогенезі. Детально представлені досягнення в області дослідженьфізіологічних основ комунікації тварин. Займається даний предмет такожаналізом біологічних основ психофізіології. Розглядаються в рамках даноїдисципліни уявлення багатьох вітчизняних і зарубіжних фізіологічнихшкіл.
Серед основних понять предмета можна відзначити наступні:В«Вроджені форми поведінкиВ»; В«уявлення К. Лоренца про інстинктиВ»;В«Пошукове поведінкаВ»; В«ключові стимули та вроджений дозволяючий механізмВ»;В«Завершальний акт (фіксований комплекс дії)В»; В«імпрінтінг;«óдравлічна модель (аналогія) інстинкту (по К. Лоренцу)В»; В«ієрархічнатеорія інстинкту Н. Тінбергена В».
Анатомія і фізіологія зорової системи
Зорова система у ссавців включає наступні анатомічніосвіти: очей, зокрема кришталик, сітківка (допоміжні структури:м'язи ока, повік і слізний апарат), зорові нерви, хіазму, зоровийтракт, латеральне колінчаті тіло проміжного мозку, зорова радіація,зорова кора.
Елементи очного яблука здійснюють первиннеперетворення світлового сигналу, що потрапляє на сітківку:
- оптична система ока фокусує зображення насітківці; - зіниця регулює кількість падаючого на сітківку світла; - м'язиочного яблука забезпечують його безперервні переміщення.
Для того, щоб побачити об'єкти навколишнього світу,необхідно, щоб світлові промені від кожної точки об'єкта потрапляли тільки в однуточку сітківки, тобто необхідно сфокусувати зображення. Цього можнадобитися, помістивши перед сітківкою сферичну заломлюючу поверхню.Світлові промені, які виходять з однієї точки, після заломлення на такій поверхнібудуть збиратися в одній точці (фокусі). Таким чином, на сітківці виникнечітке перевернуте зображення.
Акомодація - настройка заломлюючої сили оптичногоапарату очі на певну відстань до розглянутого об'єкта. Згіднозаконами рефракції, якщо промінь світла падає на заломлюючу поверхню, то вінвідхиляється на кут, що залежить від кута його падіння. При наближенні об'єкта,кут падіння вихідних від нього променів буде змінюватися, тому задемленіпромені зберуться в іншій точці, яка буде знаходитися позаду сітківки, щопризведе до В«розмиттяВ» зображення. Для того, щоб його знову сфокусувати,необхідно збільшити заломлюючу силу оптичного апарату ока. Цедосягається збільшенням кривизни кришталик, яке відбувається при підвищеннітонусу циліарного м'яза.
Око людини приводиться в рух шістьма очнимим'язами, які іннервуються трьома черепномозкових нервів -окоруховий, блокової і відвідним. Ці м'язи забезпечують два типипереміщень очного ябл...
