План
Введення
1. Зміст концепції В.Н. Мясищева
2. Понятійне поле концепції В.Н. Мясищева
Висновок
Список літератури
Введення
Як зазначає К.К. Платонов, заперіод з 1917 по 70-ті роки в радянській психології можна виділити, по меншоюмірою, чотири домінуючі теорії особистості: 1917 - 1936 рр.. - Особистість якпрофіль психологічних рис; 1936 - 1950 рр.. - Особистість як досвід людини; 1950- 1962 рр.. - Особистість як темперамент і вік; 1962 - 1970 рр.. - Особистість яксукупність відносин, що виявляються у спрямованості.
Інший відомий радянськийпсихолог А.В. Петровський теж говорив про існування у вітчизнянійпсихології різних підходів до розуміння особистості в різні історичні відрізкичасу.
Так, період 50-60-х рр.. характеризуєтьсятак званим "колекціонерських" підходом, в рамках якого "особистістьвиступає як набір якостей, властивостей, рис, характеристик, особливостей психікилюдини ".
На думку А.В. Петровського,подібне уявлення про особистість виявляється "дивно нееврістічним",оскільки стирається грань між поняттями "особистість" та "індивід",особистість дробиться на складові, рядоположенние один одному елементи.
На думку А.В. Петровського,биосоциальная природа людини і його індивідуальності спору викликати не може. Алеособистість - суб'єкт і продукт суспільного розвитку, яка перетворилабіологічну особину в творця історичного процесу, - явно не могла зберегтибіологічну підструктуру, рядоположенность подструктуре соціальної.
Зрозуміло, сома індивіда, йогоендокринна система, переваги і дефекти його фізичної організації впливаютьна перебіг його психічних процесів, формування психічних особливостей. Біологічне,входячи в особистість в людини, стає соціальним, переходить в соціальне. Докінця 70-х рр.. орієнтація на структурний підхід до проблеми особистості змінюєтьсятенденцією застосування системного (або структурно-системного) підходу,що вимагає виділення системоутворюючих ознак особистості.
Визнання безсумнівного єдності,але не тотожності понять "особистість" та "індивід" (Б.Г. Ананьєв,А.Н. Леонтьєв та інші) породжувало ряд питань, серед яких було і питання проте, що являє собою це особливе системне якість індивіда, якепозначається терміном "особистість" та виявляється несвідомих добіологічних передумов, включеним в природу його носія - індивіда.
А.Н. Леонтьєв писав про те, що,особистість - це особлива якість, що набувається індивідом у суспільстві, всукупності відносин, суспільних за своєю природою, в які індивідзалучається.
Інакше кажучи, особистість єсистемне і тому "надчуттєве" якість, хоча носієм цьогоякості є цілком чуттєвий, тілесний індивід з усіма йогоприродженими і набутими властивостями.
Можна констатувати, щосьогодні у вітчизняній психології широко поширений погляд на людину якна індивіда, особистість і суб'єкт діяльності, але при цьому відсутня більш-менш загальноприйнята концепція особистості.
1. Зміст концепції В.Н. Мясищева
Для більш повного розуміннягенезу і розвитку концепції психології відносин, що розробляється В.М. Мясищевим,необхідно коротко зупинитися на суспільно-політичну ситуацію тих років. В30-ті роки посилюється ідеологічний контроль над науковою творчістю зібоку держави. Формується наука, з волі властей протиставляютьсясебе світовий. Ця "нова" наука, як відомо, базується ірозвивається на фундаменті марксистсько-ленінської філософії. Психологіяставилася до суспільних наук, викладалася на філософському факультеті, іконтроль на відповідність теоретичного змісту конкретної наукимарксистсько-ленінської теорії був особливо суворий.
Домінувало вкрай негативнеставлення до численних і різноманітних теорій особистості в західнійпсихології, конкретних методів дослідження, перш за все тестовим методам,отримали саме широке поширення в західній психології, а також і допсихотерапевтичним технікам, заснованим на зарубіжних теоріях. Після сумновідомої постанови ЦК ВКПб 1936 р., присвяченого "перекручень впедагогічній науці ", тестові методи в радянській психології булифактично заборонені. По суті радянська психологія була методичнообеззброєна, провідні наукові психологічні школи були значною міроюзруйновані, а психологічні журнали практично ліквідовані.
В.Н. Мясищев неодноразововказував на те, що основні важелі формування відносин - це колектив і праця,які виступали одними з основних категорій радянської ідеології. Вихованняі перевиховання в трудовому колективі розглядалися основою формуваннянової радянської людини. Наприклад, В.Н. Мясищев неодноразово згадував ім'япедагога Макаренка, розглядаючи його виховний досвід як одне земпіричних підтверджень своєї концепції.
Таким чином, треба визнати,що концепція В.М. Мясищева вміло вписувалася їм в радянську ідеологію, була доній зовні безумовно лояльною і не піддавалася "суворим санкціям" вдусі того часу.
Очевидно, що вижила у важкихідеологічних умовах концепція відносин В.Н. Мясищева мала великий науковийпотенціал для вирішення науково-практичних завдань в галузі медичноїпсихології. Після 1953 р. і деякого ідеологічного "потепління" почаввидаватися журнал "Питання психології".
У ньому в 1956 р. булаопублікована вельми примітна стаття В.Н. Мясищева "Про значенняпсихології для медицини ". Вона, певною мірою, була програмної,намічаються шляхи наукового і прикладного розвитку медичної психології, хоча вній ще дуже сильно відчувався вплив попереднього "павловського" періодуі панувала марксистсько-ленінської ідеології.
У період другої половини ХХстоліття, головним чином до 80-х років розвиток психології багато в чому визначалосяідеями, закладеними в роботах Бехтерева і Виготського.
У працях учнів і співробітниківБехтерева - Б.Г. Ананьєва і В.Н. Мясищева закладалися основи комплексногодослідження людини, його психофізичної природи, її стосунків зі світом.
Очолюючи в 20-ті рокилабораторію індивідуальної рефлексології, Мясищев відкрив важливі закономірностістановлення індивідуального стилю діяльності, виділив і описав кількатипів особистості. Він доводив, що психологія особистості повинна грунтуватисятипології і диференціальної психології.
Під час Великої Вітчизняноївійни Мясищев очолив цикл анатомо-фізіологічних дослідженьмікроструктурних змін головного мозку, вивчаючи наслідки мозкових травм іпоранень, їх зв'язок з порушеннями психічної діяльності.
Не припинялися в цей час ійого дослідження в сфері психології особистості. Мясищевим був запропонований новийпідхід, названий їм "психологією відносин".
При цьому відносини розумілисяяк свідомі виборчі зв'язку людини з навколишнім світом і з самимсобою, які впливають на його особистісні якості і реалізуються в діяльності.
Такий цілісний підхід до особистості,на думку Мясищева, забезпечував динамічний розуміння особистості як єдностісуб'єкта й об'єкта. В останніх роботах Мясищев розвивав важливу думку про те,що справжнє, перетворюючись постійно в минуле, в досвід, одночасно стаєпотенціалом майбутнього поведінки особистості.
На сьогоднішній день зберігсядоповідь В.М. Мясищева "Проблема особистості в психології і психопатології",з яким він виступив у червні 1935 р. У цій доповіді В.М. Мясищев підкреслював:"Особистість людини розглядається і характеризується нами в першу чергуз точки зору її свідомих відносин до навколишньої дійсності, ввідміну від звичайного розуміння, що розглядає її як систему функцій ".
Таким чином, до середини 30-хроків В.Н. Мясищевим була в загальних рисах сформульована концепція психологіїособистості та методів впливу на неї з метою лікування і виховання.
Можна з упевненістю сказати,що це - методологічна основа, потенціал багатьох наступних досліджень уобласті психології особистості в загальної, медичної, соціальної та педагогічноїпсихології. Слідом за В.М. Бехтеревим В.Н. Мясищев називав свої до...
