ЗМІСТ
ВСТУП
1. Поглядина діяльність в школах Л.С. Виготського і С.Л. Рубінштейна
2.Суб'єктно-діяльнісний підхід (К.А. Абульханова-Славська, А.В. Брушлінскій)
3. Діяльніснийпідхід у закордонній психології
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Словник подає наступнівизначення поняття В«теорії діяльностіВ»:
1. Теорія діяльності,розроблена С.Л. Рубінштейном - реалізація діяльнісного підходу до аналізупсихологічних феноменів. В якості предмета аналізу тут розглядаєтьсяпсихіка через розкриття її істотних об'єктивних зв'язків і опосередкувань,зокрема через діяльність. При вирішенні питання про співвідношеннявнешнепрактіческой діяльності і свідомості, він виходив з того положення, щоне можна вважати "внутрішню" психічну діяльність якформирующуюся в результаті згортання "зовнішньої" практичної.
2. Теорія діяльності, розробленаА.Н. Леонтьєвим - реалізація діяльнісного підходу до аналізу психологічнихфеноменів. В якості предмета аналізу тут розглядається діяльність,оскільки сама психіка не може бути відділена від породжують і опосередковуютьїї моментів діяльності, і сама психіка є формою предметноїдіяльності. При вирішенні питання про співвідношення внешнепрактіческой діяльностіі свідомості, він виходив з того положення, що внутрішній план свідомості формуєтьсяв процесі згортання спочатку практичних дій.
Час створення"Теорії діяльності" - 1920-1930 рр.. Розроблялася двома вченимипаралельно і незалежно один від одного. Рубінштейн та Леонтьєв спираються напраці Виготського і на філософську теорію К. Маркса, тому в їх роботах багатоспільного, але є і відмінні моменти.
Теорія діяльності,сформульована О.М. Леонтьєвим на початку 70-х років 20 століття, привернулаувагу всієї спільноти вітчизняних психологів, як нове "бачення" проблемидіяльності з позицій психологічної науки. У той же час, вона викликалабезліч різноманітних точок зору на можливість і перспективи її застосуванняв практиці.
На думку вітчизнянихвчених, принцип єдності свідомості і діяльності передбачає включення свідомостів контекст життєвих зв'язків людини з об'єктивним світом, причому основу цихзв'язків утворює діяльність, за допомогою якої людина, змінюючи світ,змінюється сам. Таким чином, було запропоновано новий продуктивний методпсихологічного пізнання, що отримав назву В«єдність впливу івивчення В».
Психологія відкриває своїтаємниці не в спогляданні феноменів, відкритих прямому внутрішньому чи зовнішньомуспостереженню, а в процесі перетворення досліджуваних об'єктів за допомогоюпрактичних дій (включаючи і практику дослідницької праці).
1. ПОГЛЯДИ НАДІЯЛЬНІСТЬ У ШКОЛАХ Л.С. Виготський іС.Л. Рубінштейн
Видатний психолог іфілософ С.Л. Рубінштейн (1889 - 1960) найбільш відомий як автор оригінальноїсуб'єктно-діяльнісної концепції, узагальненої ним наприкінці життя в якостіноваторської філософської антропології. Початковий етап у створенні цієї концепціївідображений в його рукописах і статтях 1916 - 1922 рр.. Різні інші варіантипсихологічної теорії діяльності розробили також М.Я. Басов, А.М.Леонтьєв, Б.М. Теплов, А.А. Смирнов, Б.Г. Ананьєв, П.Я. Гальперін, В.В. Давидові багато інших психологів. Психологічний тезу психологічної теоріїдіяльності формується: не свідомість визначає діяльність, а діяльністьвизначає свідомість.
На основі цього положенняв 30-х роках Рубінштейн формує основний принцип: В«єдність свідомості ідіяльності В». Формуючись в діяльності, психіка та свідомість, у діяльності іпроявляються. Діяльність і свідомість це не дві різні сторони зверненихаспектів, вони утворюють органічну єдність, але не тотожність. Діяльність неє сукупністю рефлекторних реакцій на зовнішній стимул, так якрегулюється свідомістю. Свідомість розглядається як реальність, яка недана суб'єкту безпосередньо для його самоспостереження: свідомість може бутипізнано лише через систему суб'єктивних стосунків, у тому числі черездіяльність суб'єкта, в процесі якої суб'єкт розвивається. Леонтьєвуточнює положення Рубінштейна: так, по ньому свідомість не просто проявляється якокрема реальність, свідомість вбудовано та нерозривно пов'язане з ним. Визначеннядіяльності по Рубінштейну: це сукупність дій, наприклад, на досягненняцілей. За Леонтьєву: це сукупність дій, об'єднаних певним мотивом.
За Рубінштейнудіяльність визначається своїм об'єктом, але не прямо, а через її В«внутрішніВ»закономірності. Зовнішні причини діють через внутрішні умови.Діяльність варто відрізняти від поведінки. Успішність діяльності залежить відтрьох умов: знань, умінь, мотивації.
У психологічної теоріїдіяльності все ментальні процеси, включаючи особистість, маютьоб'єктно-діяльнісної природу. Його захисники використовували експериментальніметоди для вивчення сенсорних, перцептуальних, виконавчих, пов'язаних зпам'яттю, когнітивних і афективних дій. Дія, і в понятті і посуті, є не тільки об'єктом дослідження, але і одиницею аналізументальних процесів. Фокус прямував на дію, а не на значення. Діяяк одиниця аналізу з'являється в дослідженнях відчуття, перцепції, інтелектуі емоцій Запорожця; в дослідженні пам'яті П. Зінченко; в дослідженні волі К.Гуревича; та в аналізі формування концептів і мислення Петра Гальперіна. Вонотакож використовувалося Василем Давидовим в його аналізі формування узагальнень. Впсихологічної теорії діяльності було показано, що мотив є об'єктом,і що необхідність (після зіткнення з об'єктом) також стаєоб'єктно-орієнтованої. У результаті склався підхід, який в деякомувідношенні протилежний підходам Виготського. Психологічна теоріядіяльності, на думку деяких з американських культурних психологів,спрощує духовний світ людей, зводячи його до об'єктно-орієнтованої діяльностіі представляючи його тим самим, механістичним, не враховує його духовневимір. У трирівневої схемою, яку Леонтьєв використовував для описудіяльності (діяльність-мотив, дія-мета, дія-умова), не булопрямої вказівки на місце значення, почуття, посередників, свідомості, особистості іт. д.
У творах Виготськогоконструкт посередництва - особливо семиотическое посреднічетва - граєцентральну теоретичну роль, поступово набуваючи все більшого значення востанні роки його життя і діяльності. За рік перед своєю смертю він писав,що "центральним пунктом нашої психології є факт посередництва". [4;166].
В якості основнихпринципів теорії діяльності можуть бути виділені принципи предметності,активності, неадаптивної природи людської діяльності, аналізудіяльності В«по одиницямВ», інтеріоризації та екстеріоризації, опосередкування, атакож принципи залежності психічного відбиття від місця відбиваного об'єктав структурі діяльності та історизму.
У книзі В«Діяльність.Свідомість. Особистість В»Леонтьева А.Н., розвиваючи погляди та ідеї Л.С. Виготського іС.Л. Рубінштейна, насамперед підкреслює неподільний, молярний характердіяльності, оскільки це В«система, що має свою будову, свої внутрішніпереходи і перетворення, свій розвиток В»,В« включена в систему відносинсуспільства В». У суспільстві людина потрапляє не просто під зовнішні умови, до якихвін підлаштовує свою діяльність, самі суспільні умови несуть в собімотиви і цілі його діяльності, таким чином суспільство створює діяльність утворюютьйого індивідів. Первинно діяльністю керує сам предмет (предметний світ), авдруге його образ, як суб'єктивний продукт діяльності, який несе в собіпредметний зміст. Свідомий образ розуміється при цьому як ідеальнаміра, упредметнюється в діяльності; воно, людська свідомість, істотнобере участь в русі діяльності. Так, Леонтьєв вважав В«дослідження процесупородження і трансформації особистості людини в його діяльності, що протікає вконкретних соціальних умовах В»(4; 173). Поряд з В«свідомістю-образомВ» вводитьсяпоняття В«свідомості-діяльностіВ», а в цілому свідомість визначається як внутрішнєрух його утворюючих, включене в загальний рух діяльності.Акцентується увага на тому, що ...
