Міністерство спільного освітнього і професійної освіти Російської Федерації.Биробиджанский Державний педагогічний інститут. Кафедракоррекционной педагогіки.
СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ЗГЛУБОКИМИ >НАРУШЕНИЯМИСЛУХА.
Виконала: студентка 4-го
КурсуЕронько Ж. У.
Прийняла: ШаповаловаО.Е.
>Биробиджан 2003
План.
Запровадження.
1. Соціалізаціянеслишащих.
2. Соціальна адаптація дітей із порушенням слуху з урахуваннямверботонального методу.
2.1Верботональний метод реабілітації дітей із
порушенням слуху.
2.2Сурдологическая служба Приморського краю.
3. Соціальна адаптація глухих дітей дошкільного віку.
4. Професійне освіту й соціальна адаптація на осіб із порушеним слухом.
5. Досвід роботи УВК № 1824 для дітей із порушенням слухуЗеленоградского округу р. Москви.
5.1 Соціалізаціянеслишащих підлітків шляхом
проведення клубної роботи.
5.2 Соціальна адаптаціянеслишащих підлітків
з урахуванням роботи клубу "Підліток".
5.3 Соціальна адаптація учнів з порушенням
слуху за умов інтеграційного підходу.
6. Інтегрований навчання дітей із порушеннями слуху.
7. Укладання.
Запровадження.
Природа обдарувала їх… чудовими якостями, що дають їм декларація про щонайактивнішу сприяння з нашого боку.
В.І. Флері.
Історія не балувала глухих. Наші предки їх любили. УГаллии глухонімих приносили на поталу поганському Богу, в Спарті згідно із закономЛикурга їх скидали у морі із високим скелі. У Стародавню Грецію, як й у Римі, закони були жорстокими... Тільки в V столітті нашої ери у Римі для пізно оглухлих було знято дехто з тих заборон. Але глухі від народження як і залишалися безправними. Немає сенсу пояснювати, наскільки далекий такий підхід від людського співчуття.
Які витоки зневаги інтересами глухих? Чому до сліпим або до людей із часткової втратою інтелекту - юродивим - ставлення інше, ніж до глухим? Сліпих і юродивих у старовину у народі називали "божими людьми", вважали їх провісниками доль. До глухим такі визначення будь-коли застосовувалися. Причина таких відносин, очевидним, що тому, що сліпота, ані шеляга навіть недостатність розумового розвитку впливають одне з головних людських якостей - спроможність до спілкуванню.
Людина втратив слух. Нещастя може відбутися швидко, протягом кількох годин, і може підкрадатися поступово, довгі роки. Причини порушень слуху різноманітні. За даними різних досліджень, від 10 до 30 % випадків ослаблення чи втрати слуху пов'язані з несприятливої спадковістю. Але хоч були причини терміни наступу глухоти, основний її підсумок і той ж - втрата можливості спілкування з людьми, навколишнім світом звуків. При важких формах глухоти вічне мовчання щільною стіною оточує людини, лишає її як можливості спілкування, а й найчастіше піддає небезпеки.
>Слепо-глухая Ольгу ІванівнуСкороходова питанням, що необхідніше людині - зір чи слух, - не замислюючись, відповіла: "Звісно, слух. Адже, насамперед слід чути, що кажуть інші. Людина живе уобществе…"Да, головна сила людини у можливостей його спілкування коїться з іншими людьми. Жодна інше істота землі не має таких можливостей мовного спілкування.
Відомий французький філософ, гуманіст МішельМонтель, в 16 столітті писав: ">Глухота - більш тяжкий фізичного ганджу, ніж сліпота. Він позбавляє людини головного його якості - здібності швидкого й вільного спілкування.Глухота - недолік соціальний переважно. Він прямо, ніж сліпота, порушує соціальні зв'язку особистості".
Відомий совєтський психологЛ.С.ВЫГОТСКИЙ сказав: "З одного боку, дефект є мінус, обмеження, слабкість, применшення розвитку; з іншого - саме тому, що він створює труднощі, він стимулює підвищену посилене рух вперед".
Так, Людвіг Ван Бетховен п'ять симфоній з країн склав, будучи глухим. Хто знає, міг би талант Бетховена проявитися з такою разючою силою, якби вічна тиша не залишила його віч-на-віч із музикою. Створив великий іспанський художник Гойя стільки світових шедеврів, але самотність, що з глухотою. Як вплинула важка глухуватість Ціолковського з його розробки космічних проблем? Він: ">Глухота змушувала безупинно страждати моє самолюбство, була моїм поганяємо, батогом, який гнав мене все життя".
Точна статистикаслабослишащих і глухих людей відсутня. Вважають, що у розвинених країн загальна кількість людей дефектами слуху становить 4-6 % від населення. На щастя, переважна більшість їхслабослишащие, слух яких то, можливо значно компенсований сучаснимизвукоусиливающими апаратами. По приблизними оцінкам лише 0,1 % них страждаєтяжелими формами глухоти. З втратою слуху не все втрачено у житті. Як можна і звичайні люди, щасливо трудяться тисячі й десятки тисяч глухих. Чимало їх ми займають найрізноманітніші посади. Це висококваліфіковані інженери-конструктори, талановиті механіки, друкарі,художники….Да, справді, компенсація глухоти - складна проблема. Як виростити глухого дитини добрим, чуйною людиною? Як розвинути у ньому здатність до самопожертви, прищепити високі цивільні якості? Ці важливі завдання ставляться як до педагогічним, до соціальних проблем.
1. Соціалізаціянеслишащих.
"Соціалізація - розвиток виробництва і самореалізація особи на одне протязі всього життя на процесі засвоєння і відтворення культури суспільства" (Мудрик А.В.). Під соціалізацією розуміють процес засвоєння людиною соціального досвіду, залучення його до суспільним відносинам. У процесі соціалізації особистість набуває якості, необхідних життя жінок у суспільстві, засвоює певні цінності й форми поведінки. Людина сам бере активну участь лідера в освоєнні норм соціального поведінки й міжособистісних відносин, у придбанні умінь і навиків, необхідні забезпечення успіхусоответсвующих соціальних ролей і державних функцій. У процесах соціалізації визначальне значення має досвід участі ранніх етапів онтогенезу, пов'язані з формуванням психічних функцій і початкових форм соціального поведінки; передача соціального досвіду системою навчання і виховання; і, нарешті, взаємовпливи людей процесі спілкування, і спільної прикладної діяльності. У процесі соціалізації людина формується, як член суспільства, якому він належить. Успішна соціалізація - це ефективна адаптація особи у суспільстві, а й в певній мері протистояти суспільству, частини життєвих колізій, заважаючих його розвитку і самореалізації. Сучасне суспільство продукує у тому мірою два типу жертв соціалізації: людина повністю адаптований у суспільстві, але з здатний йому протистояти і достойна людина не адаптований у суспільстві, протистоїть йому (Мудрик А.В., 1997).
Дефект глухоти ітугоухости у суспільстві - проблема соціальна.Л.С.ВЫГОТСКИЙ назвав дефект - "соціальним вивихом". Це основне причина дитячоїдефективности: "Фізичний дефект викликає хіба що соціальний вивих, цілком аналогічно тілесному вивиху, колиповрежденний член - рука чи нога - виходять із суглоба, коли грубо розриваються звичайні зв'язку й зчленування і функціонування органу супроводжується болем і запальними процесами… Якщо психологічно тілесний недолік означає соціальний вивих, то педагогічно виховати таку дитину - це що означає вправити їх у життя, як вправляють вивихнутий і хворий орган. У наших руках зробити, щоб глухий, сліпий та недоумкуватий дитина булидефективними. Людство зможе перемогти сліпоту, і глухоту, і слабоумство у соціальному і педагогічному плані колись, ніж у плані медичному і біологічному. Сліпий залишиться сліпим, глухий - глухим, але де вони перестануть бутидефективними, оскількидефективность є поняття соціальне. Соціальне виховання переможедефективность. Тоді про сліпому дитині не скажуть, що він дефективний, але скажуть що він сліпий та про глухому - глухий і нічого".
Нині в проектуванні соціальної полі-тики різних країн, незалежно від своїх державного будівництва, виділяються дві тенденції стосовно цієї категорії населення. Прихильники першої тенденції вважають, що має практично приймати проблеми глухих іслабослишащих і створювати їм комфортні умови середслишащих. Наприклад, всьому населенні країни рекомендується вивчатижестовую мова (Швеція), або кожна учень з порушенням слуху, який навчається до засобів масової школі, повинен мати персонального асистента - перекладачажестовой промови (навіть ін.), пропонуються певні вимоги до артикуляції всіх людей (фахівців, родичів, друзів, обслуговуючого персоналові та т.д.), які мають постійне спілкування з глухими іслабослишащими: їх мова мусить бути уповільненій, артикуляція утрируваній (Швейцарія, Німеччина, та ін.). Існують навіть моделі "країни глухих" - наприклад, університетський містечко,населеннийнеслишащей молоддю (США,Галлодетский університет).
Друга тенденція пропонує розглядати на осіб із порушеннями слуху як особливий соціальний групу, має свою систему соціальних потреб у плані подолання обмежень і труднощів комунікації, але що є одній з рівноправних складових частин суспільства, існуючу із ним єдиної соціокультурної середовищі. Беручи той чи інший тенденцію формування соціальної полі-тики стосовно особам з порушенням слуху, державу й суспільство по-різному конструюють організаційні форми їх навчання дітей і соціалізації.
Зокрема, нашій країні глухі іслабослишащие уже багато років розглядаються як страта, автономна соціальна група, має свої особливі соціокультурні розбіжності потребує особливих умов організації життєдіяльності. Більшість дітей із порушеннями слуху, незалежно від його віку, виховуються переважно у закритих спеціалізованих освітні установи (ясла, дитячі садки, школи-інтернати). У цих установах як обов'язкове кошти навчання застосовуютьсяпальцевая абетка (>дактилология), а останні роки -жестовая мова. Такий підхід до вихованню й навчання глухих іслабослишащих дітей має вкрай негативні наслідки. Сім'я фактично усунута від процесу виховання. Діти протягом 14-16 років виходять за межі вдома, буваючи у рідній родини лише короткочасно у вихідні дні чи канікули. Відповідним чином формується та колективна психологія людини з порушенням слуху (рентні установки,иждивенческая позиція). Відірваний від моєї родини як від основне джерело розвитку та соціалізації, від навколишнього світу, від спілкування буде із суспільствомслишащих, дитина виростаєотчужденним прибічником замкнутого світу глухих, де панує свої, зрозумілі йому з дитинства закони, де існує став рідним особливий мови спілкування, де визначено правил поведінки і життя. Не дивно, що згодом випускники шкіл-інтернатів будують рідних, обираючи партнерів по шлюбу із такого самого соціуму, намагаються триматися спільно з колишніми однокласниками, найчастіше будують з типу кланів, поповнюючи кримінальні структури.
>2.Социальная адаптація дітей із порушенням слуху з урахуваннямверботонального методу.
2.1Верботональний метод реабілітації дітей із порушенням слуху.
У Росії її використовуються різні підходи до реабілітації глухих іслабослишащих. Цебилингвистическая система, навчання основі словесної промови,верботональная система, що сприяють розв'язання проблеми соціальної інтеграції у суспільстві на осіб із порушеннями слуху.
>Верботональний метод реабілітації дітей із порушенням слуху розроблений академікомП.Губерина, як наслідок наукових досліджень області фонетики і лінгвістики і практичної роботи у сфері мовної комунікації. З 1961 року цей метод став широко використовуватися у центрі ">СУВАГ" (Загреб, Хорватія). Одне з основних завдань навчання із порушенням слуху поверботональному методу - інтеграція в світслишащих.Педагогами Центру ">СУВАГ" нагромаджено багаторічний досвід інтеграції глухих дітей. Майже 90 % всіх дітей інтегрується в масові школи. Проте важливо відзначити, що жодного дитина після інтеграції не залишається без спостереження та уваги з боку фахівців. Всі діти після основних занять у шкільництві приходять на реабілітацію до спеціаліста, дітям виявляється, і психологічна допомога. Результати реабілітації дітей із порушенням слуху з допомогоюверботонального методу вражають. Глухі діти відрізняються дзвінкими, природними голосами, мова їх злита, виразна, інтонаційно забарвлена. Метод набув широкого визнання і розповсюдження в усьому світі. Більше 500 центрів у різних країнах активно використовуютьверботональний метод. На жаль, фахівцями Росії, даний метод став нещодавно. Але вже й тепер можна казати про позитивні результати. У Росії її 11 установ використав свою роботуверботональний метод, є фахівці, минулі повного курсу навчання у Центрі ">СУВАГ" (Загреб) люди, отримавши міжнародний сертифікат на право викладання цього методу.
2.2Сурдологическая служба Приморського краю.
>Сурдологическая служба Приморського краю представлена Приморським крайовим Центром реабілітації слуху мови. Центр єдиний установою Далекому сході, який займається проблемами слуху мови може, надаючи висококваліфікованусурдологическую,слухопротезную і реабілітаційну допомогу дітям-інвалідам, з допомогоюверботонального методу. Основаверботонального методу - матір та дитина. Опіка глухому дитині жадає від батьків додаткової праці та напруги. Щоб влаштувати його життя найкраще, необхідна справжня мудрість. Коли дитина виростає, вона сама вибирає те середовище, у якій йому затишніше жити, сам вибирає кошти спілкування. Але, якщо від початку давати маляті штучні кошти спілкування -дактилологию, міміку, в людини нічого очікувати вибору, позаяк у умовах такого виховання у віці, дитина буде ізольований від нормально розмовляючих людей, не навчиться природному спілкуватися з ними зможе розвиватися повноцінним, бо зможе отримувати інформації із цивілізованого життя. Такий метод навчання звужує іпримитивизирует світ довкола себе глухого чоловіки й не дає йому реалізувати свої потенційні можливості. Багато батьків США, щоб їхні діти "розмовляли руками", США відривати дитини від моєї родини. І їх зрозуміти: віддавати в дитячий будинок дитини, має люблячих батьків, - протиприродно. Тому батьки наводять своїх дітей у Приморський крайової Центр реабілітації слуху мови. РозробленийПетаромГубериной,верботональний метод дозволяє формувати услабослишащих, а й в глухих дітей модульовану, звучну, природну мова природним шляхом, спираючись на оптимальні можливості дитини із вадами слуху. Тісна зв'язок у роботі індивідуальнихреабилитаторов і батьків, наступність в заняттях призводить до розвитку слухового сприйняття, формуванню мовного спілкування. Через війну роботи з звукопідсилюючої апаратурі ">СУВАГ", носіння індивідуальних слухових апаратів, занять іздефектологом у центрі, і майже з батьком, в дитини з порушенням слуху розвивається слухове сприйняття, як і дає можливість формувати природну природну мова. Слово "чую" починає набувати два значення: "фізичнеслишание" і ">слишание соціальне". "Чути" - отже зрозуміти ситуацію спілкування, брати участь у діалозі. "Чути" - це, отже, мати образ слухача людини, розташовувати оточуючих до спілкування.АНТУАН деСЕНТ-ЭКЗЮПЕРИ писав: "найбільша розкіш землі - розкіш людського спілкування". Спілкування з усіма навколишніми являє собою зразок істинної соціальної адаптації й інтеграції. Це вища форма реабілітації, у якій однаково зацікавленінеслишащие, родина й суспільство. І приходить того дня, ті хвилини божевільної радості, коли глухий дитина наближається до матері, цілує неї і каже: "Мамочко, я люблю тебе, дякуємо тобі рідна, все в нас добре". Чути це слово - велике материнське щастя, розплата її нелегкий, кропітка праця. І це диво бачити сльози на обличчях і навіть чути подяку матерівслишащих дітей, які відвідують центр реабілітації. І це справжні дива бачити результати співпраці індивідуальногореабилитатора і батьків.
На жаль, Приморський крайової центр реабілітації слуху мови, неспроможна надати глухому дитині можливостей його перебування середслишащих однолітків повний день. І тому у Приморському краї потрібніУчебно-воспитательние комплекси (УВК) для дітей із порушенням слуху, за своєю структурою які від традиційних шкіл-інтернатів для глухих іслабослишащих дітей.
Протягом багато часу вважалося, що із відхиленнями у розвитку краще навчатимуть у спеціальні установи. Тому інтенсивно розвивалася система спеціальних установ. У місті Владивостоці функціонує два спеціалізовані заклади для дітей із порушеннями слуху.
3. Соціальна адаптація глухих дітей дошкільного віку.
Світ, навколишній дитини, не дає йому спокою. Він хоче підкорити здивувати малюка своєю розмаїтістю. Дедалі більше людина завжди пізнання, йому хочеться зрозуміти все, що його оточує. І тут з його шляху виникає перешкода. Адже основне джерело отримання про світ у глухого дитини виявляєтьсяповрежденним. Саме на цей час допоможе приходять педагоги спеціального дошкільного закладу №178 м.Владивостока.
У зв'язку з тим, що глухий дитина оволодіває промовою негаразд, якслишащий, він вимагає спеціальної системі навчання і виховання. Чим раніше виявлено глухота, ніж раніше розпочато навчання, тим більше на успіх.Младенческий вік - найсприятливіший спершу занять. І цього момент допоможе дитині приходять батьки. Але слід пам'ятати, що мати мусить бути, передусім, мамою, а чи не вчителькою, досягти цього можна лише тісному контакті батька з учителем-дефектологом спеціального дитсадка (>Д/С №178 м.Владивостока) чисурдологического кабінету (Приморський крайової центр реабілітації слуху мови). . У системі дошкільного виховання та утворення слід починати реабілітацію з 3-х років. До3-хлет в дитини триває процес внутрішньої сепарації. До 3-х років він має індивідуальний, сенсорний страх. Можуть з'явитися патологічні реакції: порушення сну, апетиту, емоційні розлади. При доброзичливому і уважному відношенні педагогів порушення проходять. У дитсадку з дітьми проводиться спеціальнакоррекционная робота з розвитку вони слуховий функції і мовлення. У результаті роботи глухі діти опановують промовою. У цьому закономірності її становлення унеслишащих дітей за умови раннього початку цілеспрямованих занять самі, як і в дітей ізсохранним слухом. Формування промовинеслишащего дитини ввозяться ході повсякденного спілкування, і на спеціальних заняттях. Для дитини заняття завжди гра. Гра надає майже необмежені можливості для мислення та промови дітей. Розвиток промови глухого дитини на повинен вирішуватися окремо від загальних завдань розвитку особистості. Найважливішу роль вихованні глухого дитини грає його ознайомлення навколишнім світом у процесі діяльності. Соціальний досвід купується у діяльності. Різноманітна діяльність дітей, здійснювану під час піднесення, медичного огляду, гігієнічних процедур, обіду, гри, підготовки до сну, прогулянки, то, можливо цілеспрямовано використана ознайомлення дітей із предметами і явищами навколишнього світу, в тому числі у розвиток промови. Значну увагу заслуговує також моральне виховання глухих дошкільнят. Дружня атмосфера, спільна радісна діяльність й взаємодопомога є основою соціальної адаптації глухих дітей. Правильно організованакоррекционная робота у дошкільному віці сприятиме всебічному розвитку глухого дитини.
4. Професійне освіту й соціальна адаптація на осіб із порушеним слухом.
У нашій країні перспективи отримання професійної освіти особами з порушеним слухом залежать тільки від якості отриманого у шкільництві освіти, тяжкості порушення слуху, ступеня розвитку словесної промови, а й тяжіння найближчого соціального оточення, думки в очікуванні сім'ї, шкільних товаришів, і навіть від готовності системи професійної освіти до включення в освітній потікнеслишащих студентів. Сучасні соціальні проблеми (зросла безробіття, відсутність соціальної захищеності, конкуренція ринку праці, проблеми працевлаштування на осіб із обмеженою працездатністю) вимагає від молоді більш раннього життєвого професійного самовизначення, високої функціональної грамотності.
Державне освітнє установа ">Коррекционная школа-інтернат" I виду м.Владивостока може допомогти у цьому напрямі шляхомполитехнизации шкільної освіти, цілеспрямованої профорієнтації, підвищення якості загальної освіти та підвищення рівня соціальної адаптованостінеслишащих. Велику роль цьому відіграє система трудового навчання у школі глухих. З огляду на трудового навчання відбувається формування позитивних особистісних якостей учнів, їх громадянське становлення, морально-психологічна підготовка підлітків до самостійного життя.Педагогическим колективом що зшефствующими і базовими підприємствами проводиться робота зпрофессионально-трудовому вихованню, навчання дітей, їхній професійній орієнтації. Трудова підготовка учнів здійснюється за семи профілів: (швейне, столярне, слюсарне, будівельне, взуттєве,картонажно-переплетное справа, сільськогосподарський працю). Для завершення професійно-трудового навчання учнів відкритий клас із підвищеною професійно-трудової підготовкою, який працює за типу філії ПТУ. Для трудового навчання учнів школа активно використовує можливості базових підприємств. Навчанняслесарному справі організовано на судноремонтному заводі, що забезпечує учнів робочими місцями, виділяє устаткування, матеріали. У позаурочний час 2 рази на тиждень учні VI - VIII класів виконують у цехах заводу нескладні виконати ремонт. У загальній системі трудового навчання значне його місце займає суспільно-корисний продуктивний працю. Він організований в такий спосіб, що це дозволяє крім закріплення професійних навичок поглибити поняття про виробничих відносинах і дати деякі економічні знання. Розвиток всієї системи навчання і виховання глухих школярів нерозривно пов'язане з пошуками найбільш раціональних шляхів підготовки дітей до життя і праці.
Одне із завдань спеціальної школи - допомогти глухим учням вибрати доступну, цікаву і потрібну професію, опанувати нею успішно працювати робочому колективі. Це завдання досить ефективно вирішується при в добре організованій та дієвою профорієнтаційної роботі серед глухих учнів. Невдалий вибір професії негативним чином б'є по формуванні особи і нерідко на наступної діяльності. Проведення професійної орієнтації має враховувати можливість подальшого працевлаштування.Профориентация ведеться у процесі вивчення шкільної програми, на факультативних заняттях, у гуртках з допомогою спеціальних книжок, довідників, наочних посібників, навчальних фільмів. У систему профорієнтаційної діяльності школи і роботу з батьками з підготовки учнів до правильної вибору професії.
Удосконалення системипрофессионально-ориентационной роботи проведення наукових досліджень про. Радянські дефектологи (О.П.Гозова,В.Т. Дмитрієв, Є.В. Соломонів, М.М.Нудельман, В.Ю.Карвялис, А.І. Іваницький) у своїх дослідженнях приділялася велика увага аналізу відносини глухих до професіями й соціально-трудової адаптації випускників шкіл для глухих дітей. НДІ дефектології ведеться велику роботу з вдосконаленню трудового навчання, досліджуються різноманітні форми пред'явлення інформації глухим, розробляються засоби навчання глухих основам інформатики, і обчислювальної техніки, рекомендації, створені задля підвищення рівня професіональною підготовкою глухих, котрі займаються у спільній зіслишащими мережі ПТУ, визначаються програми розвитку й методи трудового навчання глухих. Дослідження, проведений співробітниками Центрального науково-дослідного інституту експертизи й працевлаштування інвалідів, показало, що особам з порушенням слуху то, можливо рекомендований широке коло професій.Противопоказанними для глухих є всі підземні, вибухові, підводні роботи, робота на лісозаготівлях, транспорті, переважно гарячих цехів і деяких інших виробництвах. Правильний вибір професії для глухих має вирішальне значення всоциально-реабилитационном плані. Проблема професійно-трудової підготовки, професійної орієнтації й соціально-трудової адаптації глухих, зазначаєТ.А. Власова, "є одним із найбільш актуальних і у шкільництві, й у житті глухих".
5. Досвід роботиУчебно-воспитательного комплексу № 1824 для дітей із порушенням слухуЗеленоградского округу р. Москви.
Як позитивного прикладу може бути організацію роботи навчально-виховного комплексу (УВК) № 1824 для дітей із порушенням слухуЗеленоградского округу р. Москви. Заснування з 1996 року є міської експериментальної майданчиком і веде роботу з соціальної адаптації й інтеграції дітей із порушенням слуху. Всі діти живуть у сім'ї та щодня майже остаточно дійшли дитячий садок або школу. Особливістю є й перебування дитсадка і щодо одного будинку. Дитячий сад, крім груп для дітей із порушенням слуху, має і логопедичні групи, що створює певні умови на адаптацію і тимчасової інтеграції дітей. Мета цієї наукової установи - виховати повноцінного людини без жодних знижок на глухоту, виростити вільної людини, не відчуває себе залежатиме від перекладача. Однією з умов виконання цього - обов'язкове проживання дитини у ній. Це тим, що з порушенням слуху постійно перебувають у природною мовної середовищі і психічно комфортних умовах. Ці умови і середовище стимулюють швидкий темп розвитку мовного спілкування, що, зазвичай, призводить до вищим результатам дітей. "Сімейні діти" виявляютьсясоциально-реабилитировани вже безпосередньо до старшому дошкільному віку. Такий тісний контакт і завзятий спільна робота дефектологи і батьків не передбачено у "класичному методі навчання глухих дітей у інтернаті. Щойно батьки починає розуміти, що можуть допомогти дитині, всі ці фізичні наснага скеровуються в справа, вони стаютьТВОРЦАМИ - вони творять, у своїх сил, світ дитини. "Два світу є в людини: один, який нас творив, інший, який ми їх від століття творимо принаймні наших сил". М.Заболотский.
5.1 Соціалізаціянеслишащих підлітків шляхом проведення клубної роботи.
Соціалізація підростаючого покоління відбувається під впливом планетарних процесів, набирають все більшої сили - екологічних, демографічних, економічних, військово-політичних. Складність цих процесів теж відіграє великій ролі у цьому, значна частина підлітків і юнаків стала орієнтуватися не так на життєві перспективи, а виключно на одномоментні потреби, на цінність життя "тут і тепер. Пріоритетну роль такому віці грають відносини підлітків друг до друга. Психологи (>Д.Б.Эльконин; Д.І.Фельдштейн) вважають, що потребами підліткового віку є самоствердження і спілкування з однолітками. Життя підлітка мусить бути заповнена якимись змістовними відносинами, інтересами, переживаннями.. Для підлітків характерно прагнення розширенню соціального середовища, що однією з позитивних аспектів його особистісного становлення і самовизначення. Якщо казати пронеслишащем підлітку, то тут для нього розширення соціального середовища пов'язане з посиленням фіксації на своєму дефекті; середовище агресивна у його зв'язки з його фізичним дефектом. Це дуже важливий розуміння процесів соціалізації підлітків з порушенням слуху. Діяльність по соціалізаціїнеслишащих дітей виділяють два напрями: 1. Засобами навчально-виховних робіт школи, сім'ї; 2. Засобами різних соціальних інститутів: громадські організації, позашкільні організації, засобу масової комунікації, установи культури. При соціалізаціїнеслишащих підлітків ланцюгом між вищевказаними напрямами є клубна робота.
Клубна діяльність - одне з ефективніші форми виховної ікоррекционно-развивающей роботи з учнями старшої школи, які безпосередньо беруть участь у діяльності клубу. Клубна діяльність покликана створитинеслишащим підліткам можливість продуктивного рішення центральної завдань віку (вироблення власного світогляду, особистісного самовизначення і самопізнання, проектування як професіонал). Клуб - це природний співтовариство учнів, і педагогів, де трапляються й дещо об'єднуються інтереси обох сторін. Клубна роботу знеслишащими підлітками застосовується у спеціальних навчальних закладах як у країні (наприклад, клуб "Червоні вітрила" вармавирской школі глухих), і там (наприклад, клуб молоді в загребської школі длянеслишащих дітей ">СУВАГ", Хорватія).
5.2 Соціальна адаптаціянеслишащих підлітків з урахуванням роботи клубу "Підліток".
У межах експерименту "Соціальна реабілітація і інтеграція дітей із порушеннями слуху у суспільстві за умов інтегрованого проведення позашкільних заходів зіслишащими дітьми", організованого з урахуванням УВК №1824 (р.Зеленоград), як одна з його напрямів проводиться клубна роботу з підлітками. Клуб "Підліток" функціонує з 1996 року. Основна мета клубу - забезпечити позитивну соціалізацію підлітків з порушенням слуху.. У клубі використовуються групова й індивідуальна форми роботи. Форма спілкування: усне мовлення як основна іжестовая мова як допоміжна. Клубна робота проводять у позаурочний час двічі на місяць. Участь клубі добровільне. Роботу в клубі "Підліток" здійснюютьпедагог-психолог і соціальний педагог у найближчому контакту з педагогами і вихователями старшої школи УВК. Теми занять підбираються, виходили з інтересів хлопців. Заняття будуються в такий спосіб, щоб підлітки самі брали активну участь участь у процесі заняття, аби в них була зацікавленість у словесному спілкуванні. Важливий контакти з підлітком, а чи не авторитарне тиск нею.
Чільну увагу приділяється профорієнтаційної роботи і життєвому самовизначенню підлітків з порушенням слуху. Це з тим, що його контингент учасників клубу - учні випускного класу. Виходячи з цього, була підібрана тематика клубних занять: "Пристрій працювати", "Права інвалідів", "Навчання на осіб із порушенням слуху". До планів клубу входить організація зустрічах із психологом В.В.Беляковим з загальноосвітньої професійної школи для підлітків з порушенням слуху, з певним ученимслепо-глухим А.В. Суворовим, організація екскурсій підприємств містаЗеленограда.
У результаті клубної роботи вирішуються такі: виявлення про причини і подолання труднощів і негативних моментів при соціальних контактахнеслишащих підлітків друг з одним і зслишащими; забезпечення оптимального мікроклімату в підлітковому колективі, організація різноманітної діяльності - актуальною завжди і цікавою длянеслишащих підлітків; розширення знання внутрішній світ чоловіки й світі оточуючому її, розвиток поглядів на собі, про своєму місці у світі; формування особи і власного світогляду; розвитку інтересу до словесному спілкуванню, вдосконалення мовлення та розвитку логічного мислення як умови повноцінної соціальної реабілітації; розвиток фахових зацікавлень й фахової самовизначення. Ці завдання також реалізуються у заходах інтегрованого типу наступних видів: спільний відпочинок дітей у літньому оздоровчому таборі, виїзному трудовому таборі; спільні зустрічі зслишащими під час проведення ігор, конкурсів, вечорів; заняття з додатковому освіті.
5.3 Соціальна адаптація учнів з порушенням слуху за умов інтеграційного підходу.
На базі УВК №1824 з 1997 року проводиться експериментальна робота з соціальної адаптації й інтеграціїнеслишащих у суспільстві шляхом проведення позашкільних інтегрованих заходів зіслишащими. Метою експерименту є забезпечення позитивної соціалізації дітей із порушенням слуху .У вирішенні питання соціальної адаптації глухих дітей УВК № 1824 велику допомогу надає управління освітиЗеленограда. Спільно розроблена довгострокову програму реабілітації та соціальній адаптації глухих іслабослишащих дітей. Програма включає проведення ігор "Зрозумій мене" разом зслишащими дітьми, спільні екскурсії і зустрічі друзів учнів УВК №1824 і гімназії №1528 під час шкільних канікул (вікторини, спортивні змагання, дискотеки і чаювання); загальноміські конкурси, наприклад: "Подорож у світ російської кухні", "Мій улюблений місто"; художня естафета "Ельдорадо - країна загального щастя", особливістю цього конкурсу було участь змішаних команд. До складу команди входилислишащие інеслишащие хлопці. Спільна діяльність активізує спілкуваннянеслишащих. Учні 8-11 класів разом ізслишащими дітьми займаються у секції підводного плавання і стаютьпризерами Москви.
Прекрасну змога організації спільної прикладної діяльностінеслишащих зіслишащими щодо одного колективі надає інтегрований виїзний трудовий табір для підлітків. Вже 3 роки поспіль, разом із учнями гімназії, хлопці виїжджають у трудовій табір На оновлення садиби Блоку й у Михайлівське. Організація діяльності які у трудовому таборі сприяє формуванню таких якостей як колективізм, діловитість, самостійність. Важливо, що у працінеслишащие хлопці навчаються приймати самостійних рішень, брати ініціативу він, життя трудовому таборі Демшевського не дозволяє загубитися у своїй, сховатися за чужу спину, бути безтурботним утриманцем. Скрізьнеслишащие прагнули бути перші й, але це найчастіше вдавалося. Анкетування серед усіх учасників табору, виявило такі варіації висловлювань друг про одному.
>Слишащие пронеслишащих:
- Глухі хлопці мені дуже сподобалися. Ми розмовляли з ними багато речей, може і ні докладно, та все ж були теми розмов.
- Із пошаною належу до глухим, цілком нормальна річ їх сприймаю на теми їх рівнею.
- Слід зазначити, що російське суспільство табору нелелилось наслишащих і глухих.
>Неслишащие прослишащих:
- Цей табір було дуже цікавим. Ми не боялисяслишащих. Вони просто здорово ставилися до нас.
- Мені здається, це був найкращий табір. Тому, що не почувався на якусь іншу, інакшим як звичайні люди. Ми обоє були разом!
У такому суспільстві, кажеслепо-глухой учений Суворов А.В., є велика небезпека двох крайнощів стосовно інвалідам: надмірна благодійність чи милосердя, перетворює інваліда в об'єкт жалісного обслуговування; ісверхинтеграция - коли залучення інваліда у життя суспільства не викликає обліку його реальних труднощів, з метою ефективнішого подолання; у тому та інше разі відбувається дискримінація інвалідів, порушення їхніх загальнолюдських правий і обов'язків. У трудовому таборіслишащему оточенню вдалося дотриматися золотої середини між двома крайнощами, була забезпечена сама різнобічна співпраця і її основі, спілкування міжслишащими інеслишащими підлітками. Отже, загалом, позитивний емоційне тло вражень, якінеслишащие хлопці винесли із виробничого табору, посилив їх прагнення спілкуванню, змістовної комунікації навколишнім світом, що полегшує виконання завдань із соціальної адаптації учнів з порушенням слуху.
У межах експерименту проводяться заняття з додатковому освіті: за програмою "Комп'ютерна грамота" в муніципальному комп'ютерному центрі. У гуртках Палацу Творчості для дітей і юнацтванеслишащие хлопці опановують мистецтво ліплення, малювання, навчаються працювати із сучасною фото- і відеотехнікою. У спортивному клубі хлопці можуть займатися підводним плаванням з наступним через участь у спортивних змаганнях. Діти з обмеженими можливостями беруть участь в усіх окружних заходах і його і робить їм знижку з їхньої недуга. Допомогти змінити ставлення до таких дітям із бокуслишащих людей допомагає і засоби інформації: радіо, окружна газета "41", кабельне телебачення. Часом не тільки глухим іслабослишащим дітям мусить перемогти бар'єр спілкування, а йслишащим людям слід також допомогти встановити контакти з такими дітьми. Педагогічний колектив УВК № 1824 намагається створити такі умови для дітей-інвалідів, щоб було радісно і комфортно, щоб дитина ні закомплексований на своєму дефекті, щоб виріс хорошим гідною людиною.
>6.Интегрированное навчання дітей із порушеннями слуху.
Нині більшість країн переходять на шлях інтеграції у навчанні дітей із відхиленнями у розвитку. Проблеми інтеграції дітей із відхиленнями у розвитку у колектив здорових малюків перебуває у центрі уваги й у нашій країні. Але для розвитку інтеграції у країнах Західної Європи - й США створена законодавчу базу, то не скажеш про Росію. Хоча певні позитивні зрушення до вирішення цієї проблеми є. Батьків та дітей з'явилася можливість вибору різних форм навчання дітей і розроблений закону РФ "Про освіту на осіб із обмеженими можливостями". Ідеї інтегрованого навчання, що розвиваються нашій країні, завжди грунтувалися на необхідності досягнення дитиною з порушеним слухом рівного зіслишащими дітьми рівня розвитку, участі на рівноправних засадах в усіх проявах діяльність у дитячому садку та школі. Нині вивчаються можливості інтеграції глухих дошкільного і шкільного віку, розробляються різноманітні форми перебування у масових дошкільних закладах державної і школах. (І.М. Гілєвич,Л.И.Тигранова,Э.И.Леонгард, Е.В. Миронова,Н.Д.Шматко). Визначення дитини в масове установа залежить також від рівня фізичного розвитку та стан здоров'я, пізнавального розвитку. Важливе значення мають особистісні властивості дитини, особливо такі, як активність, самостійність, ініціативність, які позитивно впливають в розвитку спілкування з дітьми і педагогами. Визначати дитини в масове установа можна за у нього промови, які забезпечують спілкування з дітьми і педагогами. Його усне мовлення має бути досить перебірливою і зрозумілої оточуючим дітям і дорослі. Інтеграція дитини з порушенням слуху неможлива без активної участі батьків. Їм належить провідна роль організації щоденних занять вдома, стала робота з розвитку мовного спілкування у побуті. Зазвичай, батьки проводятьобщеразвивающую ікоррекционную роботу у сім'ї по завданнямсурдопедагога. Саме може порадити батькам відвідання дитиною масового установи, а окремих випадках, навпаки, застерегти їхнього капіталу від цього, якщо дитина я не готовий до інтеграції у колективслишащих дітей. Ефективність "сімейного" підходу до розв'язання проблем дитини з порушенням слуху успішно довели більш 166 родин із 78 міст же Росії та близького зарубіжжя, отримують регулярну педагогічну підтримку з Школі ">Нордис".
">Нордис" -Нижегородское Об'єднання БатьківДетей-Инвалидов поСлуху. Так називалася громадська організація, з чиєї ініціативи в 1993 року була створена Школа. У основу концепції Школи було покладено методика кандидата педагогічних наук Емілії ІванівниЛеонгард "Система формування мовного слуху і мовного спілкування" і особиста досвід сімей, що виховали глухих дітей позаспецучереждений. Школа стала такий, як є сьогодні - Школа батьківського досвіду. Девіз викладачів Школи - "Ми будемо разом із Вами, але з замість Вас!". Заняття в Школі проводяться1-2-хнедельними курсами раз на 3-6 місяців індивідуально з кожним сім'єю чи одного дня щотижня. Логічним продовженням програми "Сім'я може все" стало початковою загальною освіту, побудоване за принципами інтегрованого навчання. Нині в Школі чотири початкових класу, які включають разом із здоровими дітьми дітей, котрі страждають порушенням слуху. Діти в малокомплектних класах, освоюючи, крім загальноосвітніх предметів за програмою 1-4 класів, англійська мова і художню творчість, інформаційну культуру в комп'ютерному класі, займаються плаванням, хореографією, грають в різних музичні інструменти в шкільному оркестрі. Спільне перебування дітей у протягом всього дня, їх контакт у навчальної діяльності, а й у прогулянці, у грі, побутових ситуаціях дає здоровим дітям можливість морального досвіду спілкування з слабшим й терміни прийняття його як рівного, а дітей із фізичними обмеженнями - рівні зі своїми здоровими однолітками можливості у отримання повноцінної освіти, який буде необхідний адаптації і інтеграції у суспільстві.
Прикладом істинної адаптації можуть бути діти, які займаються у школі-гімназії № 3г.Хабаровска. У 1991 року з ініціативи батьків відкритий2-ой клас початковій школи для глухих дітей. Навчання за умов загальноосвітньої зі школи ікоррекционно-развивающие заняття зверботональному методу сприяли усунення прогалин знання, розвитку вищих психічних функцій, комунікативних навичок, інтересу до нашому житті, й у кінцевомусчете, розвитку особистості дитини, його соціальній реабілітації і адаптації. Успіхи дітей дозволили побачити ефективність яких і перспективи подальшого навчання із порушенням слуху в загальноосвітніх установах. Закінчивши 9 класів та отримавши атестати загальноосвітньої школи, в дітей віком з'явилася можливість продовжити навчання вССУЗахг.Хабаровска. У 1998 року 6 людина надійшли у торгово-економічний технікум. Учні технікуму почуваються справжніми студентами і дуже серйозно ставляться до навчанні.Неслишащие учні добре адаптувалися загалом спеціальному навчальному закладі і добре освоюють навчальну програму. Створюючи сприятливі умови учням для поступової, м'якої інтеграції інвалідів слухом у середуслишащих однолітків, допомагаючи вибрати і освоїти професію, має попит ринку праці, сприяючи інтелектуальному розвитку й отримання міцних знань, школа вирішує дуже важливу державну проблему соціальної адаптаціїнеслишащих дітей. Рік у рік рівень інтеграції дітей із порушенням слуху стає ефективнішим.
Попри актуальність і важливість проблеми, стосовно питання про інтеграції треба підходити дуже й обдумано. Для певної частини дітей із відхиленнями у розвитку інтегроване навчання може бути ефективним. Але інтеграція виявляється неможливою для дітей із інтелектуальної недостатністю. Стосовно таким дітям можна говорити про соціальний інтеграції (спільне перебування на установі, дозвілля, позашкільних заходів), а чи не про освітньої інтеграції.
Різні форми інтеграції (тимчасова,частичная-фрагментарная, комбінована, повна) глухих дітей ізслишащими дітьми спрямовані нормалізацію життя кожної дитини, включення їх у сферу нормальних соціальних відносин, його забезпечення всебічного розвитку. Щоб інтегроване навчання цілеспрямовано розсувалися і це ефективно, необхідна спеціальна підготовка, як педагогів масових навчальних закладів, і вчителівдефектологов, психологів, логопедів, і навіть проробка правових питань інтеграції. Крім сказаного, велике значення має тут при інтегрованому навчанні - готовність нашого суспільства прийняти дітей із проблемами слуху. Попри всі труднощі, відкриття музею та розвиток подібних шкіл принесе величезну користь як дітей із відхиленнями у розвитку, а й здоровим дітям теж, які від цього лише добрішими і чутливіший.
7. Укладання.
>Сформулируем тепер деякі, основні висновки, до котрих завітати у результаті аналізу вищевикладеного матеріалу. Головний із них у тому, що подолання наявної проблеми глухоти у принципі можливо. Як писавЛ.С. Виготський: "Проблема глухоти у суспільстві - проблема соціальна".Глухота буде переможена через соціальне виховання. Тоді про глухому дитині не скажуть, що він дефективний, але скажуть що він - глухий і нічого. (Приклад: соціальна адаптація і інтеграція дітей із порушеннями слуху УВК № 1824Зеленоградского округу р. Москви).
Соціальна адаптація і інтеграція людини з порушеним слухом великою мірою залежить з його соціокультурної ідентифікації, тобто. від усвідомлення себе членом тієї чи іншої співтовариства, субкультури, визначального чинника якої є мову. Розвиток дослідницько-експериментальної і становлення особистості глухого може статися за умов субкультурижестового мови чи умовах співтоваристваслишащих, які надасть на вирішальній ролі формування соціокультурної ідентифікації. Проте необхідний і зустрічний процес - ту чи іншу співтовариство, субкультура повинні визнати або визнати цієї людини "своїм". Тож у реальному житті соціальна інтеграціянеслишащих який завжди протікає безборонно: "який провіщає глухий", яка володієжестовим мовою, який завжди буває прийнятий у ролі "свого" в субкультурі глухих, і вона завжди до неї прагне; в співтовариствіслишащих, попри володіння словесної промовою, її також не розглядають як "свого". Проблема соціокультурної ідентифікації і інтеграції особливо гостро встає серед людей зв'язку з їхнім життєвим самовизначенням, створенням сім'ї, формуванням кола друзів.
Пробити пролом у стіні безмовності - завдання, не доступним лише глухим. Лише за активному і доброзичливому сприянніслишащих глухий зможе стати повноцінним членом суспільства.
>СЛЫШАЩИЕ! Будьте терплячі спілкування з глухими,
від нашої з Вами ставлення до глухому, від поваги до нього
й прагнення надати посильну допомогу у значною мірою
залежать усунення дефіциту інформації та трагедія самотності,
будь-коли забувайте це!
Література:
1. "Соціальна адаптація і інтеграція дітей із порушеннями слуху".Сост. Астафьєва В.М. - М.: АПК і ПРО, 2000.
2. Богданова Т.Г. ">Сурдопсихология:Учеб. посібник. - М.: "Академія", 2002.
3.БоскисР.М. "Вчителю дітей з порушенням слуху". - М., 1988.
4. "Питання трудовий й суспільного діяльностівипусников спеціальних шкіл". (матеріали науково-практичного семінару). - М., 1990.
5. Гілєвич І.М.,ТиграноваЛ.И. "Якщо дитина зі зниженим слухом вчиться у масової школі…" - Дефектологія. 1995. № 3.
6.Гозова О.П. "Трудове навчання учнів спеціальних шкіл". - Дефектологія. 1983. № 5.
7. Професійне навчання глухих. Під ред.Гозовой О.П. - М., "Педагогіка", 1975.
8.Крайнин У.,Крайнина З. "Людина не чує". - М., 1984.
9. Матвєєв У. Ф. "Стан профорієнтаційної роботи у школі для глухих дітей". - Дефектологія. 1982. № 4.
10. Миронова Е.В.,ШматкоН.Д. "Інтеграція дітей із порушеним слухом в дошкільні установи загального типу". - Дефектологія. 1995. № 4.
11. РауФ.Ф. "Проблема інтеграції глухих". - М., 1981.
12. Цукерман І.В. ">Глухота і проблему спілкування".Учеб.пособие. - Ленінградський відбудовний центрВОР, 1980.
