Контрольна роботана тему:
В«Свідомість і самосвідомість особистостіВ»
Зміст:
Введення
Історичнерозвиток свідомості у людини
Структурасвідомості
Свідомістьяк вища ступінь розвитку психіки
Взаємодіясвідомості і підсвідомості
Станисвідомості. Роль сну
Я-концепція
Висновок
Списоквикористаної літератури
Введення
Першоїпередумовою людської свідомості був розвиток людського мозку. Але саммозок людини і взагалі його природні особливості - продукт історичногорозвитку. У процесі становлення людини чітко виступає основний законісторичного розвитку людської свідомості. Основний закон біологічногорозвитку організмів, що визначає розвиток психіки у тварин, полягає вположенні про єдність будови і функції. На основі мінливого в ходіеволюції способу життя організм розвивається, функціонуючи; його психікаформується в процесі його життєдіяльності. Основний закон історичногорозвитку психіки, свідомість людини полягає в те, що людина розвивається,трудячись: змінюючи природу, він змінюється сам; породжуючи у своїй діяльності -практичної і теоретичної - предметне буття олюднений природи,культури, людина разом з тим змінює, формує, розвиває свою власнупсихічну природу. Основний принцип розвитку - єдність будови і функції -отримує стосовно до історичного розвитку психіки своє класичневираження в одному з основних положень марксизму: праця створила саму людину;він створив і його свідомість. У процесі творення культури духовні здібностілюдини, його свідомість не тільки виявлялися, але й формувалися. Необхіднідля створення людської - матеріальної і духовної - культури вищі формилюдської специфіки людських форм трудової діяльності, свідомістьє і її продуктом.
Свідомість- Це відтворення людиною ідеального образу своєї діяльності іідеального представництва в ній позицій інших людей. Свідомість - рефлексіясуб'єктом дійсності, своєї діяльності, самої себе. Свідомість єсвідомість в тому сенсі, що індивідуальна свідомість може існувати тількиза наявності суспільної свідомості і мови, що є його реальнимсубстратом. Свідомість не дано споконвічно і породжується не природою, а суспільством.
Свідомістьє вищим рівнем відображення людиною дійсності, його психікурозглядають з матеріалістичних позицій, і власне людською формоюпсихічного початку буття, якщо психіку трактують з ідеалістичних позицій. Вісторії психологічної науки свідомість стало труднейшей проблемою, яку додосі не вдалося вирішити з матеріалістичних або ідеалістичних позицій, нашляхи її матеріалістичного розуміння виникало безліч найскладнішихпитань. Саме з цієї причини свідомість, незважаючи на найважливіше значення цьогоявища в розумінні психології і поведінці людини, досі залишається однимз найменш розібраних.
Незалежновід того, яких філософських позицій дотримувалися дослідники свідомості, з нимнеминуче пов'язували так звану рефлексивну здатність, тобто готовністьсвідомості до пізнання інших психічних явищ і самого себе. Наявність улюдини такої здатності є підставою для існування і розвиткупсихологічних наук, бо без неї даний клас феноменів був би закритий дляпізнання. Без рефлексії людина не могла б мати навіть уявлення про те, що унього є психіка.
Історичний розвиток свідомості у людини
Початок людської історії означає якісно новущабель розвитку, докорінно відмінну від усього попереднього шляхубіологічного розвитку живих істот. Нові форми суспільного буттяпороджують і нові форми психіки, докорінно відмінні від психіки тварин,- Свідомість людини. Виникнення людської свідомості і людськогоінтелекту може бути правильно пояснено в залежності від його матеріальноїоснови, у зв'язку з процесом становлення людини як історичного істоти.
Розвиток все більш досконалих почуттів було нерозривнопов'язане з розвитком все більш спеціалізованих сенсорних областей в мозкулюдини, переважно тих, у яких локалізовані вищі почуття, арозвиток все більш досконалих рухів - з розвитком все більшдиференційованої моторної області, регулюючої складні довільніруху. Все більше ускладнюється характер діяльності людини івідповідно всі поглиблювати характер його пізнання привів до того, щовласне сенсорні і моторні зони, тобто так звані проекційні зони вкорі мозку, які безпосередньо пов'язані з периферичними і ефекторнимиапаратами, як би розступилися, і особливий розвиток в мозку людини отримализони, багаті асоціативними волокнами. Об'єднуючи різні проекційніцентри, вони служать для більш складних і високих синтезів, потреба в якихпороджується ускладненням людської діяльності. Зокрема, особливий розвитокотримує фронтальна область, яка відіграє особливо важливу роль у вищихінтелектуальних процесах. При цьому з звичайним у більшості людейпереважанням правої руки пов'язано переважне значення протівостороннего лівогопівкулі, в якому розташовані найголовніші центри вищих психічних функцій,зокрема центри мови. Завдяки промови індивідуальне свідомість кожноголюдини, не обмежуючись особистим досвідом, власними спостереженнями, харчується ізбагачується результатами громадського досвіду: спостереження і знання всіх людейстають або можуть завдяки промови стати надбанням кожного. Величезнерізноманіття стимулів, яке отримує завдяки цьому людина, дало потужнийпоштовх для подальшого розвитку його мозку. А подальший розвиток мозку створилонові можливості для розвитку його свідомості. Ці можливості розширювалися поміру розвитку праці, що відкриває людині в процесі впливу на оточуючуйого природу все нові її боку.
Розвиток зовнішнього вигляду, самої природи людини йшло у зв'язкуз розвитком суспільної праці, з розвитком техніки виготовлення та застосуваннязнарядь, з розвитком суспільства. У процесі суспільно-виробничоїдіяльності людей, завдяки якій вони змінюють навколишнє їх природу,змінюється і їх власна природа. Змінюється їх природа - і фізична, іпсихічна. Словом з Homo neandertalensis формується Homo sapiens - людиназ тими морфологічними рисами, які в основному характеризують сучаснихлюдей, і це вже справжня історія зі зміною епох, які недарма позначаютьяк кам'яний, мідний, бронзовий, залізний вік. За ними слідують вже історичнічаси, що визначаються датами, хронологією.
Структурасвідомості
Поняття"Свідомість" не однозначне. У широкому сенсі слова під нею мають на увазіпсихічне відображення дійсності, незалежно від того, на якому рівні воноздійснюється - біологічному чи соціальному, почуттєвому чи раціональному.Коли мають на увазі свідомість у цьому широкому змісті, то тим самим підкреслюютьїї відношення до матерії без виявлення специфіки її структурної організації.
Вбільш вузькому і спеціальному значенні під свідомістю мають на увазі не простопсихічний стан, а вищу, власне людську форму відображеннядійсності. Свідомість тут структурно організована, являє собоюцілісну систему, що складається з різних елементів, що знаходяться між собою взакономірних відносинах. У структурі свідомості найбільше чітко виділяютьсянасамперед такі моменти, як усвідомлення речей, а також переживання, тобтовизначене відношення до змісту того, що відбивається. Спосіб, якиміснує свідомість, і яким щось існує для нього, це - знання. Розвитоксвідомості припускає насамперед збагачення його новими знаннями про навколишнійсвіт і про саму людину. Пізнання, усвідомлення речей має різні рівні,глибину проникнення в об'єкт і ступінь ясності розуміння. Звідси повсякденне,наукове, філософське, естетичне і релігійне усвідомлення світу, а такожчуттєвий і раціональний рівні свідомості. Відчуття, сприйняття,уявлення, поняття, мислення утворюють ядро ​​свідомості. Однак вони невичерпують усієї його структурної повноти: воно містить у собі й акт уважностіяк свій необхідний компонент. Саме завдяки зосередженості увагивизначене коло об'єктів знаходиться у фокусі свідомості.
Впливаю...
