Реферат
Тема:Синдром професійного вигорання особистості
Зміст
Введення
1 Професійне вигоряння.Поняття і визначення
2 В«Група ризикуВ» - колими говоримо про професійний вигорянні
3 Причини і симптомипрояви синдрому вигорання
4 Що робити? Вихід є
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Життя без стресів неможлива. Кожен день ми стикаємося з тимчи іншим проявом стресових ситуацій. З деякими з них нам вдаєтьсявпоратися без видимих ​​втрат, інші надовго вибивають із сідла, змушуючи насдовго і болісно переживати його наслідки.
В останні роки всі частіше говориться про взаємозв'язок і взаємовпливпрофесійного стресу, і синдрому психологічного згоряння або вигоранняпрацівників.
Щоденна робота, іноді без перерв і вихідних, з постійноюфізичної, психологічної навантаженням, ускладнена напруженими емоційнимиконтактами веде до життя в стані постійного стресу, накопиченню йогонаслідків, виснаження запасу життєвої енергії людини і, як результат, досерйозним фізичних захворювань. Тому трудоголіки, готові викладатисяпо 24 години на добу, віддаватися роботі без залишку, без перерв, вхідних івідпусток, - перші кандидати на повне психологічне вигоряння, що приводить вВнаслідок до ранньої смертності. Вигорає людина починає відчувати почуттяневпевненості в собі і незадоволеність особистим життям. Не знаходячи достатніхпідстав для самоповаги і зміцнення позитивної самооцінки, розвиткупозитивного ставлення до власного майбутнього і втрачаючи, таким чином, сенс життя,він намагається знайти його через самореалізацію у професійній сфері.
Людина сама заганяє себе в пастку надмірної залученості,емоційної залежності від роботи і раптом у якийсь момент розуміє, що неможе далі нести цей тягар. Людина ламається, відчуває втому, розуміє,що вичерпав усі ресурси, виснажений і морально, і фізично, що він В«вигорівВ».З'являються сумніви в корисності своєї діяльності, відчуття безглуздостіщо відбувається, знижується самооцінка, починаються переживання з приводу своєїпрофесійної та особистої неспроможності, здається, що немає перспектив.Одного разу подібне почуття випробував кожен. Це підступно тим, що не відразу починаєвідчуватися дискомфорт. Але якщо це повторюється знову і знову, людинавиявляє: те, що вчора йому було цікаво і важливо зробити добре, сьогодністає байдужим і більш того - починає відштовхувати. Ризик значнопідвищується до третього-четвертого року роботи, коли вже немає новизни, вінпочинає висувати вимоги до себе, підвищуються вимоги з бокуоточуючих.
2Професійне вигоряння. Поняття і визначення
Термін В«синдром згоряння (вигоряння) особистостіВ» (burnout) ввів в1974 році американський психолог Х.Фреденберг, і спочатку він використовувався дляхарактеристики психологічного стану людей, чия робота пов'язана зінтенсивним, тісними стосунками з клієнтами, емоційним перенапруженням. Підвигоранням малося на увазі стан знемоги в сукупності з відчуттямвласної марності, непотрібності.
Великий внесок у становлення даного синдрому психологічногоперевтоми вніс американський психолог олії (1976). До речі, багато хто самейому віддають пальму першості введення даного терміну в практику, щодопрофесійної діяльності лікарів.
Спочатку цей термін застосовувався у відношенні людей,професійно працюють у сфері хелперскіх професій (від англійського help -допомагати): лікарі, священики, педагоги, юристи, соціальні працівники,психотерапевти і т. д. У 1981р. Е. Moppoy запропонував яскравий емоційний образ,відображає, на його думку, внутрішній стан працівника, що зазнаєсиндром професійного вигорання: В«Запах палаючої психологічноїпроводки ".
В даний час В«група ризикуВ» розширилася до всієї областіпрофесійної приналежності - В«людина - людинаВ», до цієї групи якразі відносяться менеджери по артпроекту, реклами та PR.
Далі проблему цього психологічного феномена професійнопіднімали на 12-му Всесвітньому конгресі (серпень-вересень 1993 р. Берн,Швейцарія), присвяченій питанням психосоматичних розладів (вчені - Кемп,Лінднер, Сьютер, Зофнасс).
В.В.Бойко дає наступне визначення терміна: В«Емоційневигорання - це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у форміповного або часткового виключення емоцій у відповідь на вибрані психотравмуючівпливу В».
Згідно з поглядами К.Маслач і С.Джексон синдром вигоряннярозглядається як відповідна реакція на тривалі професійні стреси,виникають у міжособистісних комунікаціях. Модель синдрому може бутипредставлена ​​як трикомпонентна структура, що включає в себе:
- емоційне виснаження;
- деперсоналізація;
- редукція персональних досягнень.
Емоційне виснаження відчувається як емоційнеперенапруження, спустошеність, вичерпаність власних емоційнихресурсів. Людина не може віддаватися роботі як раніше, відчуваєприглушеність, притупленность власних емоцій, можливі емоційнізриви.
Деперсоналізація - тенденція розвитку негативного, бездушного,цинічного ставлення до подразників. Зростає знеособленість і формальністьконтактів. Негативні установки, що мають прихований характер, можуть початипроявлятися у внутрішньому стримувати роздратування, яке входить з часомназовні у вигляді спалахів роздратування або конфліктних ситуацій.
Редукування особистих (персональних) досягнень - зниження почуттякомпетентності в своїй роботі, незадоволеність собою, зменшення цінності своєїдіяльності, негативне самосприйняття в професійній сфері. Виникненняпочуття провини за власні негативні прояви або почуття, зниженняпрофесійної та особистої самооцінки, появу почуття власноїнеспроможності, байдужість до роботи.
2В«Група ризикуВ» - коли ми говоримо про професійний вигорянні
Як для окремого працівника, так і для організації станпрофесійного вигорання може бути неусвідомленим або неправильно зрозумілим іоціненим. Власне неблагополучний стан як людині, так іорганізації важко, практично неможливо побачити збоку, томувідсутні умови для того, щоб вчасно почати корекційні івідновлюють заходи.
Які працівники становлять групу ризику в тому випадку, коли миговоримо про професійний вигорянні? При відповіді на це питання можна виділитинаступні закономірності.
перше, особливо швидко "вигорають" співробітники -інтроверти, індивідуально-психологічні особливості яких не узгоджуються зпрофесійними вимогами комунікативної професії. Вони не мають надлишкужиттєвої енергії, характеризуються скромністю і сором'язливістю, схильні дозамкнутості і концентрації на предметі професійної діяльності. Самевони здатні накопичувати емоційний дискомфорт без "скидання"негативних переживань у зовнішнє середовище.
друге, синдрому професійного вигорання більше схильнілюди, які відчувають постійний внутрішньоособистісний конфлікт у зв'язку з роботою. Частішевсе як в Росії, так і за кордоном це - жінки, що переживають внутрішнєсуперечність між роботою і сім'єю, а також "пресинг" у зв'язку знеобхідністю постійно доводити свої професійні можливості вумовах жорсткої конкуренції з чоловіками.
третє, професійного вигорання більше схильніпрацівники, професійна діяльність яких проходить в умовах гостроїнестабільності і хронічного страху втрати робочого місця. У Росії до цієїгрупи відносяться, перш за все, люди старше 45 років, для яких ймовірністьзнаходження нового робочого місця в разі незадовільних умов праці настарій роботі різко знижується унаслідок віку.
четверте, на тлі перманентного стресу синдром вигоранняпроявляється в тих умовах, коли людина потрапляє в нову, незвичнуобстановку, в якій він повинен проявити високу ефективність (зміна роботи,випробувальний термін, майбутня атестація).
п'яте, синдрому вигоряння більше схильні жителі великихмегаполісів, які живуть в умовах нав'язаного с...
