Партизанськийфілія
КГОУ СПОВ«Владивостоцький базовий медичний коледжВ»
ДОПОВІДЬ
Тема:В«Девіантна поведінка. Сімейне неблагополуччя як чинник девіантноїповедінки В»
Виконала:
Студентка 3курсу
гр. А3, отд.В«Сестринська справаВ»
Атрощенко ОлесяАнатоліївна
Перевірила:
______________________
______________________
Партизанск, 2008 р.
Девіантнаповедінку
Девіантна поведінка(Від лат. Deviatio - відключення) - окремі вчинки або система вчинків,суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам:злочинність і кримінально ненаказуемое поведінку.
У дослідженняхдевіантної (що відхиляється) поведінки значне місце відводиться вивченнюйого мотивів, причин і умов, що сприяють його розвитку, можливостейпопередження і подолання.
Злочинність як виддевіантної поведінки вивчається переважно кримінологієюз використанням психологічних досліджень.
Непротівоправноедевіантна поведінка також в значній міріпояснюється недоліками виховання, що приводять до формування стійкихпсихологічних властивостей, що обумовлюють вчинення аморальних вчинків.
У дитячому іпідлітковому віці девіантна поведінка пояснюється незавершеністюпроцесу формування особистості, негативним впливом сім'ї і залежністю відвпливу вимог найближчого оточення з таких же підлітків і прийнятих вньому орієнтації.
У більш зрілому віцідевіантна поведінка може бути результатом неправильного розвитку особистості інесприятливої вЂ‹вЂ‹ситуації, в якій опинилася людина.
Для попередженнядевіантних вчинків слід з ранніх років прищеплювати повагу до моральних нормі виробляти моральні звички.
Сімейнийнеблагополуччя як чинник девіантної поведінки
Насоціально-психологічний стан сучасного суспільства впливає ряднегативних показників. Це економічний і екологічний кризи, переоцінкагромадських та індивідуальних цінностей, що в свою чергу відбивається настан сім'ї, цілях і завданнях виховання і розвитку дітей, на стилісімейного виховання.
Соціально-психологічнідетермінантидевіантної поведінки зв'язуються з процесами соціалізації індивідів у групахнайближчого оточення і, насамперед, у родині.
Якщож сімейне життя в чомусь незадовільна, то у дітей часто з'являютьсяпрогалини у вихованні і в засвоєнні культурних норм. Однак також є випадкипрояви девіацій і у дітей з абсолютно благополучних сімей. Справа в тому,що сім'я - далеко не єдиний (хоча і найважливіший) інститут, що бере участь усоціалізації особистості. Тому норми, сприйняті в сім'ї, можуть бутипереглянуті або відкинуті індивідом в ході його взаємодії з різнимипроявами культури, наприклад, з феноменом В«телевізійного насильстваВ»(А.Бандура) та соціальним оточенням.
Положенняпосилюється тоді, коли агенти соціалізації самі є девіантом.Подібні випадки розглядаються в теорії діффенцірованной асоціації (зв'язку)Е.Сазерленда. З його точки зору, зразки девіантної (кримінального) поведінкизасвоюються точно так само, як і зразки конформного (законослухняного). Наінтенсивність формування девіантних цінностей в більшій мірі впливаютьчастота і тривалість контактів з відповідними зразками, а такожвік соціалізується індивіда.
У роботах зарубіжних івітчизняних дослідників О.І. Захарової, О.Б. Насонової, Т.С. Яценко та інпоказана залежність формування особистості дитини від стилю сімейноговиховання, від стосунків між батьками і дітьми.
Характер сімейнихвідносин впливає не тільки на актуальний розвиток дитини, на відчуттябезпеки, власної цінності та компетентності, але й на соціальну поведінку.За даними С. Броді різні стилі виховання і стосунків батьків і дітейформують ті чи інші особливості психіки та поведінки.
Ставлення до дитинимає особливе значення під час вікових криз розвитку (Т.М. Титаренко,Л.Н. Таран). У цей період дитина відчуває певні психологічнітруднощі, пов'язані з формуванням основних новоутворень віку, зізміною його соціальної позиції. Ці труднощі стосуються не тільки дитини, але івсіх членів сім'ї. І характер сімейного виховання, виховна позиціябатьків можуть істотно полегшити або утруднити процес адаптації дитинидо нового соціального оточення.
Невміння батьківналагодити власні сімейні відносини, конфлікти в сім'ї не можуть невідбитися на дитячій психіці. Так, Іванов Д. І. виділяє дві групи сімейнихконфліктів:
а) конфлікти, пов'язаніз переживанням нереалізованих аспектів особистого життя;
б) конфлікти, пов'язаніз дезорганізацією у сфері сімейного взаємодії.
При цьому обидві категоріїконфліктів, створюючи специфічні фонові умови, впливають на процесіндивідуалізації дитячої психіки.
Існує певназв'язок між рисами особистості дитини, взаєминами в родині та поведінкоюдитини в суспільстві. Особливу тривогу викликає девіантну поведінку дітей.Девіантна (що відхиляється) поведінка розуміється як вчинки або системавчинків, що не відповідають прийнятим у суспільстві правовим і моральнимнормам. В рамках типології поведінки, що відхиляється всі його проявипідрозділяються на два основних типи: девіантні і делінквентна, а їх носіївідповідно - на порушників громадського порядку та правопорушників.
Девіантна поведінканайчастіше пояснюється складною взаємодією об'єктивних і суб'єктивнихфакторів. Існує певний зв'язок між девіантною поведінкою і рисамиособистості. Серед останніх найбільш значимими є емоційно-вольовіпорушення, дефектність ціннісно-нормативної сфери, що у свою чергуускладнює спілкування з оточуючими.
У дослідженні ВаврикаТ. Ю. виділяються наступні механізми схильності до девіантної поведінки:
- певніособливості особистості;
- вплив навколишньогосередовища;
- трансформаціяієрархії мотивів;
- девіантна розвитокособистості.
До об'єктивних чинників,провокуючим девіантну поведінку дітей, відносяться оточує дитину середу іставлення до дитини в родині. Причому (по дослідженню Акименко Ю. Ф.)структурними складовими батьківського ставлення є:
- емоційнеставлення до дитини;
- міжособистіснадистанція в спілкуванні з дитиною;
- сприйняття дитини накогнітивному рівні;
- форма іспрямованість контролю за поведінкою дитини.
Згідно з дослідженнямиу 63,1% батьків існують проблеми прийняття дитини таким, який він є,що є порушенням емоційного компонента відносин. Високі показникиі по 3-му (49,3%) і по 4-му (27,9%) компонентам батьківського відношення.
Крім нерозуміння ролісім'ї у вихованні дитини слід зазначити неповагу та жорстоке ставлення додітям у родині.
При узагальненнівищесказаного можна відзначити, що явище жорстокого ставлення до дітей у сім'ївідіграє деструктивну роль: підриває фізичне та психічне здоров'я дітей,породжує дегуманизацию міжособистісних відносин, формує кримінальнеповедінку.
Агресія проявляєтьсяяк компенсаторна реакція молодих людей на перенесені в дитинстві приниження,відсутність любові і відстороненість батьків. Проведений аналіз девіантноїповедінки неповнолітніх, заснований на даних державної статистики,незалежних соціологічних дослідженнях, свідчить про переважневплив сім'ї на формування дитячої девіації.
Література
1.Московськийдержавний соціальний університет. Девіантна поведінка дітей іпідлітків: проблеми та шляхи їх вирішення// Матеріали Московської міськоїнауково-практичної конференції. - М.: Союз, 1996.
