Взаєморозуміння
Взаєморозуміння або взаємне нерозуміння - один із суттєвихмоментів виникнення, розвитку та розпаду міжособистісних відношенні. В якостіпричини найрізноманітніших міжособистісних труднощів, конфліктів, розлучень,розпадів відносин найчастіше опитані називають взаємонерозуміння-більше 80%випадків. Навпаки, добрі відносини характеризуються розумінням В«з півпогляду,з півслова В». Суттєва характеристика взаєморозуміння - його адекватність.Вона залежить від цілого ряду чинників: від типу відносин між партнерами(Відносин знайомства і приятельства, дружніх, любовних і подружніхвідносин), товариських (ділових по суті відносин); від знака або валентностівідносин (симпатій, антипатій, індиферентних відносин); від ступеня можливоїоб'єктивації, проявляемості властивостей особистості в поведінці і діяльності(Товариськість, наприклад, легше всього спостережуване властивість особистості).
Вважається, що адекватне розуміння людини людиною не вимагаєзанадто тривалого або близького знайомства. І це положення цілком виправданетим, що перше враження у меншій мірі схильне В«тиску емоційногодосвіду відносин В». Суттєвим моментом в адекватності, як точності, глибині ішироті сприйняття та інтерпретації, є думка, оцінка інших більш і меншзначущих людей, груп, авторитетних осіб. Навіть спотворюють сприйняттяобставини менше проявляються на подружжі. Інакше кажучи, константність їхсприйняття один одного більш стійка, ніж в осіб малознайомих.
Перш, ніж випробувати симпатію-антипатію, включитися в спілкування,людина усвідомлено або неусвідомлено пізнає іншу особу. При усвідомленомупізнаванні досягаються велика ясність і визначеність сприйняття і розуміння.Але не все може бути усвідомлено, багато приховано слабо усвідомлюваликонкретно-чуттєвим відчуттям однією особистістю-другий. Якщо на рівнісприйняття і розуміння однієї людини іншим осмисленість (точність, повнотаі глибина) є провідним моментом, то на рівні міжособистісних відчуттів В«спрацьовуєВ»механізм чуттєвого сприйняття-несприйняття.
-->>
Взаєморозуміння-когнітивний процес, за допомогою якого в загальномувигляді встановлюються зв'язки між явищами. Важливий момент взаєморозуміння - В«згодаВ».Згода - незгода, як відомо, є основний регулятор спілкування,взаємодії. Без згоди партнерів, навіть зовнішнього і поверхневого,неможливо їх функціонування як єдиного цілого. Між взаєморозумінням ізгодою існують більш складні залежності, ніж це може здатися.Адекватне, повне та глибоке взаєморозуміння не завжди супроводжуєтьсязгодою. Якщо у взаєморозумінні домінує когнітивний процес, то підвзаємній згоді - емоційний і поведінковий. Причому когнітивний процесзабезпечує точність (відповідність), повноту охоплення зовнішньо-внутрішніхпсихологічних характеристик і глибину розкриття особистості. У міру збільшенняточності, повноти і глибини в міжособистісному розумінні. більше включаютьсяемоційний і регулятивний компоненти. І цей процес завершується згодоюабо незгодою з приводу не тільки взаєморозуміння, але й тактики, стратегіїповедінки по відношенню один до одного.
Однодумність, спільність точок зору, одностайність - все цехарактеризує в підсумку рівновага в системі взаємин людний ідемонструє її оптимальну саморегулівних. Саморегулівної жпартнерів і груп можлива на базі адекватного міжособистісного розуміння.Адекватність взаєморозуміння (по точності, повноті, глибині) залежить від цілогоряду факторів, серед яких - ступінь В«проявляемостіВ» і В«наблюдаемостіВ»особистісних якостей пізнавачів один одного людей, характер міжособистісних відносин(В тому числі субординаційних і паритетних).
Між параметрами тривалості, близькості і адекватністю розумінняіснує U-образна криволінійна (непараметрична) залежність. Для більшправильного, точного розуміння людьми один одного необхідні деякийоптимальний час і тіснота знайомства (взаємної залежності). Недостатністьодного чи іншого обмежує отримання і розкриття необхідної інформаціїодин про одного. Можливість же робити вчинки, активну поведінку дає більшточну, повну і глибоку інформацію про В«психологічному портретіВ» партнерів поспілкуванню і спільній роботі. Разом з тим тривале і близьке довірчезнайомство, стійкі відносини можуть спотворювати точність взаєморозуміння всторону переоцінок позитивних якостей особистості. У силу цього повнота (якширота характеристики) і глибина (як визначення сутності особистості) такожвтрачають адекватність.
Самооцінка та оцінка значимо і позитивно пов'язані з такимвластивостям особистості, як темперамент, емоційність, по організаторським іпсихомоторним здібностям. В цілому адекватна ситуацій самоорганізованістьпідсилює позитивний зв'язок самооцінок і оцінок, що даються іншим людям.Навпаки, слабка самоорганізованість особистості призводить до В«втратиВ» зв'язківвнутрішньо-зовнішніх оцінок себе й інших людей. Інтраверти, на відміну відекстравертів, при більшій адекватності саморозуміння (збіг, кореляціясамооцінок і оцінок, що даються іншими людьми) схильні занижувати самооцінку.Екстраверти ж менш адекватно оцінюють себе і при цьому завищують самооцінку попорівнянні з В«об'єктивнимиВ» оцінками інших.
Все це пов'язано з більшою активністю, співучастю у відносинах,спілкуванні, що підвищує впевненість екстравертів. Інша річ В«престижніВ» властивостіособистості, пов'язані з системою соціально схвалюваних цінностей у кожнійконкретної спільності (вікової, статевої, професійної, національної,територіально-географічної). Тут соціокультурні умови формуютьпрестижні якості, які найбільше пов'язані з симпатіями і антипатіями ввідносинах В одній спільності схвалюються фізичні достоїнства, в іншій-зовнішнідані, у третій - інтелектуальні якості і т.д. Наявність або відсутність В«моднихВ»для групи якостей є сигналом і умовою переоцінки або недооцінки тієїчи іншої особистості.
Міжособистісні стосунки характеризуються не одним тільки параметромадекватності (точність сприйняття і інтерпретації особистості іншого), але йідентифікацією (як репрезентованою схожістю, тотожністю з іншогоособистістю). Тотожність визначається як В«такий же, цілком подібнийВ».Ідентифікація в соціальній перцепції - це ототожнення індивідом своєїособистості з особистістю іншого індивіда. В основі цього феномену лежить механізмпорівняння явищ, предметів і образів.
Порівняння - одне з істотних умов пізнання. Ідентифікаціяяк цілеспрямований процес закінчується визначенням схожості - відмінностіміж двома особистостями в свідомості кожної з них. Ототожнення, яке виникаєвнаслідок виявляє (усвідомлено або неусвідомлено) подібності, формуєцілісність системи міжособистісних відносин. Тут включається емоційнийкомпонент гармонійності, природності зв'язку, зміст якої в почутті "ми", ане В«я і іншіВ» або В«ми і вониВ».
Природно, що ідентифікація - феномен, який існуєтільки в свідомості одного індивіда, пари людей чи сукупного суб'єкта (групи,спільності). Саме це відчуття (конкретно-чуттєве відображення) виражаєнеподільність спільності людей. Йому не обов'язково відповідає реальнесхожість особистостей. Між об'єктивним і суб'єктивним (репрезентованою)схожістю, тотожністю існують складні залежності. У елементарної одиницівзаємодії (парі індивідів) можливі наступні поєднання об'єктивного ісуб'єктивного (яку представляють) подібності, тотожності особистостей:
а) об'єктивне і суб'єктивне схожість;
б) об'єктивне схожість і суб'єктивне відмінність;
в) об'єктивне розходження і суб'єктивне схожість;
г) об'єктивне і суб'єктивне відмінність.
Якщо на перших етапах спілкування суб'єктивне (видиме вуявленнях) схожість-ототожнення більш істотно, то по мірі зміцненнявзаємин об'єктивне подібність стає вирішальним.
Цікавим видається феномен, що виявляються в психіатричнійпрактиці: В«здорової людини дратує підкреслення ними своєїВ« несхожість В»на інших людей В». Причому заперечення подібності з іншими людьми, яке найбільшопукло і часто проявляється у істерични...
