Християнського гуманітарно-економічного
УНІВЕРСИТЕТ
РЕФЕРАТ
студентки 4 курсу гуманітарного факультету
Навчальна дисципліна: "Загальна психологія"
Тема: "РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ"
"Захищений" "Оцінка"
______________________
Одеса-2008 р.
План
Введення. 3
1. Роль спілкування у формуванні особистості. 4
1.1 Роль спілкування в розвитку пізнавальних здібностей,поведінки і особистісних особливостей людини. 4
1.2 Залежність психічного розвитку людини від йогоспілкування з іншими людьми 7
Висновок. 10
Література. 11
Введення
Взаємодія людини зоточуючим його світом здійснюється в системі об'єктивних відносин, якіскладаються між людьми в їх суспільного життя.
Спілкування - це одна з основнихсфер людського життя. Види і форми спілкування дуже різноманітні. У спілкуванніодин з одним протягом тисячоліть люди, що представляють різні покоління,обмінювалися інформацією, накопичували, зберігали її. Завдяки такому спілкуваннюлюди мають сучасні наукові і життєві знання.
Людина народжується на світ, неволодіючи жодним з властивостей, які притаманні розвиненої особистості. Всі цівластивості він набуває завдяки спілкуванню з людьми. Ті властивості особистості,які з часом виявляться у дитини, а також нові властивості особистості,які в процесі всього свого життя набуває доросла людина, спочаткувластиві людям, з якими ця дитина чи цей доросла людина особисто спілкуються.
Мета даної роботи -розглянути, яким чином спілкування людини з оточуючими позначається на йогопсихологічному розвитку.
1. Роль спілкування у формуванні особистості
1.1 Роль спілкування в розвитку пізнавальнихздібностей, поведінки і особистісних особливостей людини
З народження у дитини ніякихздібностей немає, є лише задатки до їх розвитку. Самі по собі задатки неможуть перетворитися в здібності. Якщо маленьку дитину позбавити можливостіспілкування з іншими (дорослими) людьми, то це в значній мірі затримаєйого психічний розвиток, а в разі дуже великих обмежень можуть відбутисянеоборотні зміни. Широко відомі випадки, описані в науковій та іншій літературі,свідчать про те, що будучи позбавленим можливості спілкування з людьми,людина або не розвивається психологічно взагалі (випадки виявлення дітейсеред звірів), або відстає у своєму розвитку, або деградує психологічно, тобтофактично повертається до жівотноподобному способу життя. Найбільш відомий зцих випадків стався на початку ХХ століття в Індії, де в лігві вовків буливиявлені дві дитини, які опинилися серед тварин. Дівчинка 3-х років і хлопчик 7років не були пристосовані до людського способу життя.
Для нормального розвитку дитининеобхідний постійний контакт з дорослими людьми, особливо з матір'ю. Результатиспеціальних досліджень і експериментів говорять про те, що обмеження таких контактівведе до зниженого рівня розвитку пізнавальних процесів.
Строго кажучи, жодна злюдських здібностей не може виникнути поза спілкування даної людини злюдьми. Оточуючі люди, по-перше, є єдиними носіямиздібностей, які освоюються людьми. По-друге, взаємодія з цимилюдьми необхідно людині для того, щоб він міг засвоїти ці здібності. По-третє,мова йде не просто про взаємодію як такому, а про організований,навчально-розвиваючому спілкуванні. По-четверте, процес розвитку здібностейнеобхідно контролювати і оцінювати, а це також робиться в безпосередньомуспілкуванні того, у кого ці здібності формуються, з тими, хто ці здібностіформує.
Задоволення потреблюдини виявляється спочатку можливим лише в тому випадку, якщо він вступає вспілкування, взаємодіючи з іншими людьми. Це породжує потребу суб'єктасказати їм про те, що для нього важливо і значимо. Дитина, оволодіваючичленороздільної промовою легко вимовляє перші співзвуччя "ма-ма", "па-па","Ба-ба". Дорослий співвідносить ці співзвуччя з конкретними особами -матір'ю, батьком, бабусею, що сприяє закріпленню у дитини зв'язку кожногоз цих співзвуч з конкретною особою з його найближчого оточення ("це баба").
Надалі кожне з цихспівзвуч перетворюється для дитини в слово, яке він використовує дляорганізації своєї взаємодії з оточуючими.
Одночасно розвивається іневербальна комунікація: міміка, жести, інтонаційне розмаїття мови. Формуютьсязворотні зв'язки в процесі комунікації - дитина навчається дешифрувативираз обличчя співрозмовника, вловлювати схвалення або несхвалення в йогоінтонаціях, розуміти значення жесту, супроводжуючого і посилюючого словодорослої людини. Все це дозволяє йому корегувати свої дії,домагатися належного взаєморозуміння в суспільстві.
У спільній діяльності злюдьми, тобто в спілкуванні з ними, виробляється індивідуальний стильдіяльності окремої людини. Характер проявляється в його вчинках,розрахованих на певний вплив на людей. Характер не тількипроявляється в спілкуванні, але і формується в ньому. Так в ранньому дитинстві, рисихарактеру складаються під впливом того, як дорослі люди спілкуються з дитиною.У підлітковому віці на формування характеру починають чинити впливспілкування дитини з однолітками. У старших класах школи характер продовжуєрозвиватися під впливом спілкування старшокласників не тільки з однолітками, алеі з дорослими людьми. Та й у самих дорослих людей характер може змінюватисяпід впливом їхнього спілкування з іншими людьми.
Воля також розвивається підвпливом спілкування з іншими людьми. Цей процес можна представити, спостерігаючиза поведінкою дітей, за їх зусиллями та бажанням досягти мети, якісвідомо направляються дорослою людиною і стимулюють дитину наподолання перешкод. Для того, щоб повторити пов'язані з цими стимуламиприємні переживання, дитина починає проявляти свою волю. Особливим чиноморганізоване спілкування дорослих з дитиною стає фактором, підвпливом якого розвивається воля дитини.
Почуття, що проявляються вміжособистісному спілкуванні, формуються і розвиваються під впливом спілкування з людьми.Інші види почуттів також знаходяться під впливом спілкування з іншими людьми. Так,наприклад, естетичні почуття людині повідомляють інші люди, розуміютьпрекрасне. Моральні почуття також підкріплюються схваленням чи несхваленнямвчинків людини з боку оточуючих людей, і інакше як в спілкуванні, цевідбуватися не може.
Мотиви та соціальні потребизростаюча особистість також запозичує у спілкуванні з оточуючими людьми. Механізмпередачі мотивів поведінки від однієї людини до іншої в процесі спілкуванняможна уявити собі таким чином. Прагнучи стати схожим на значущихдля нього людей, людина наслідує їх, у тому числі переймає їхні інтереси. Спостерігаючиза поведінкою і вчинками значущих людей і, схвалюючи їх, людина приймає длясебе бачимо поведінка. У кінцевому рахунку мотиви поведінки інших людейсхвалені індивідом, стають мотивами його власної поведінки.
Таким чином, людина якособистість у всіх її істотних проявах формується і розвивається впроцесі спілкування з людьми.
1.2 Залежність психічного розвитку людини відйого спілкування з іншими людьми
Залежність психологічногорозвитку людини як особистості залежить від його спілкування з іншими людьми. Якщолюдину позбавити можливості задоволення даної потреби, то в його психіціможуть з'явитися певні відхилення: слабкий розвиток мови; відсутністьнеобхідних комунікативних умінь і навичок; слабкий розвиток інтелекту; недорозвиненняпочуттів.
Слабкий розвиток мови в умовахдефіциту спілкування з людьми викликається тим, що основним джерелом мовногорозвитку людини є люди, з якими він спілкується. У ранньому дитинствідитина освоює мова шляхом прямого наслідування дорослим людям, з якими вінщоденно спілкується. Починаючи приблизно з 3-х річного віку мовленнєвий розвитокдитини йде під впливом багатьох інших людей, з якими він вступає вспілкування.
...
