>ФЕДЕРАЛЬНОЕ АГЕНТСТВО ОСВІТИ
>ДАЛЬНЕВОСТОЧНЫЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІСОЦИАЛЬНЫХ НАУК
>ФАКУЛЬТЕТ ПСИХОЛОГІЇ
>ПСИХОСОЦИАЛЬНЫЕ АСПЕКТИ РАННЬОГОРОДИТЕЛЬСТВА
Виконала:
студентка грн.1221-б
>Старовая М.
Викладач:
Кравцова Н.А.
Владивосток 2007
Зміст
>Введение………………………………………………………………….3
Глава 1 Правове положення неповнолітніхродителей………5
Глава 2.Психогигиена іпсихопрофилактика ранньогоматеринства………………………………………………………………9
>Заключение………………………………………………………………19
Списокисточников……………………………………………………..21
Запровадження.
Проблема підліткової вагітності та пологів актуальна в усьому світі. Сьогодні з всій земній кулі народжують понад п'ятнадцять мільйонів підлітків, та ще п'ять мільйонів вимушені вдаватися до переривання вагітності. У зв'язку з цим виникла потреба вивчення і осмислення такого явища якнесовершеннолетнее материнство.
У нашій країні раннє материнство існують вже більш 4-х століть, оскільки ранні шлюби у Росії були повсюдним явищем. А основним й головним змістом шлюбів було народження дітей.
Проте, тут слід уточнити, деякі дослідники пов'язують поняття "підліток"" з формуванням індустріального суспільства. О 18-й столітті у Європі вважалося, що 13-16 років вже готові до вступу у доросле життя і може забезпечити себе і свій сім'ю. Але індустріальна революція на початку 19 століття породила нові технологіії, освоєння яких вимагала більш тривалого навчання. Усе це призводить до появи масової групи населення - учнів. У цей час соціальні й культурних процесів ведуть до того що, що період між настанням статевої та його економічної зрілості збільшується. По фізичному і емоційного розвитку підлітки вже співвідносяться з дорослими, але економічно вони повністю залежать від сім'ї або інших дорослих.
Відомий факт, що з основної маси підлітків фізичний розвиток випереджає психічне, і це різниця становить 6, а окремих випадках 10 років. У зв'язку з цим, і й виникають проблеми, які відзначає багато хто дослідники. Вони з появою непланових вагітностей, абортів в ранньому віці, кинутих дітей, суїцидальних думок та дій самих підлітків.
До того матері-підлітки будь-коли виділялися на окрему категорію соціально незахищених, будь-коли виступали як об'єкт спеціального уваги і впливу з підтримки та для реабілітації державних органів. Факт, що ця проблематика набуває як ніколи актуальними кінця XX століття випадковий. Річ у тім, у сучасному світі, коли темпи суспільного телебачення і технічного розвитку придбали небачений розмах, особливу, з погляду соціальної успішності, роль починає грати рівень добробуту й якості освіти, і навіть наявність так званої активної життєвої позиції. Там їх, з низки обставин, юним мамам важко сформувати. Тим більше що, з кінця 60-х незалежності до середини 90-х спостерігався збільшення кількості вагітностей та пологів серед неповнолітніх в усьому світі.
Щоб запобігти появі раннього материнства, роботи з юними вагітними слід починати задовго перед тим, як вони почнуть мамами. І це діяльність можна розділити на 2 частини. Перша частина - це роз'яснювальна робота серед підлітків з питань контрацепції, наслідків абортів, планування сім'ї, консультування з питань інтимних стосунків. Друга - виявлення і з юними вагітними, саме: психологічна фізична підготовка до майбутнього материнству; при вирішенні кризових соціальних ситуацій, що з вагітністю; підготовка до безпечним пологам; навчання догляду за новонародженими тощо.
Отже, комплексна діяльність із надання різних видів допомоги неповнолітнім матерям та його дітям допоможе покінчити з проблемою соціальної адаптації цієї категорії населення до умов. Результати дослідження свідчать, що підтримки державних та громадських структур молоді мами що неспроможні самостійно забезпечити себе і свою дитину всім необхідними для повноцінного життя.
Глава 1. Правове положення неповнолітніх батьків.
Для людини віку одруження як шлях створення сім'ї, а й придбання нових правий і обов'язків, самоусвідомлення суб'єктомбрачно-семейних відносин. Разом про те тільки з моменту реєстрації правничий та обов'язки подружжя стають об'єктом охорони з боку держави. Реєстрація шлюбу встановлюється «із єдиною метою охорони особистих і правий і інтересів подружжя та дітей» (год. 2 ст. 9 Основ законодавства Союзу і союзних республік одруження та сім'ї). Сказане стосується і до неповнолітнього, які з часу створення сім'ї набувають дієздатність повному обсязі і МОЗ самостійно здійснюють правничий та виконують обов'язки, передбачені як сімейним, і цивільне право (год. 2 ст. 11 ДК РРФСР).
Відповідно до загальному правилу для створення сім'ї необхідно досягнення шлюбного віку. Шлюбний вік встановлюється вісімнадцятирічним. Законодавством союзних республік може бути передбачене зниження шлюбного віку, але з понад двох років (год. 2 ст. 10 Основ законодавства одруження та сім'ї). Право знижувати шлюбний вік надано виконкомам місцевих рад народних депутатів (год. 3 ст. 15 КпШС РРФСР). З жаданням зниженні шлюбного віку звернутися як самі неповнолітні, них, продовжує їх батьки, які є у відповідності зі ст. 54 КоШС РРФСР законними представниками своїх неповнолітніх дітей. З отриманням батьками неповнолітніх дозволу виконкому шлюб можна реєструвати тільки за згодою неповнолітніх.
>Несовершеннолетним,обращающимся з жаданням зниженні шлюбного віку, має не меншим 16 років. Але всі частіше зустрічаються матері 15 і навіть 14 років. У разі згідно із законом неповнолітнім має бути відмовлено у зниженні шлюбного віку. Але практично виконкоми нерідко порушують це положення, якщо фактично сім'я вже є, немає сенсу позбавляти молоді можливості оформити шлюб. Такі рішення виконкомів як незаконні може бути опротестовані прокурором чи скасовані вищим Радою. Але вони як не обмежують нічиїх інтересів, а й є єдино правильними гуманними. З метою забезпечення правового захисту інтересів юної матері і дитини виконкомам місцевих рад законодавчо повинна бути надана можливість широкого розсуду під час вирішення цього питання. І тому в год. 2 ст. 10 Основ законодавства одруження та сім'ї і лобіювання відповідних статтях КпШС союзних республік доцільно передбачити право виконкомів знижувати шлюбний вік у випадках (з їхньої розсуду) більш, ніж двох років.
У законі немає переліку підстав щодо дострокової реєстрації. Насправді такими, зазвичай, вважаються вагітність жінки чи народження дитини. Випадки зниження шлюбного віку за зазначеними підставах у законі визначаються як «окремі — виняткові». Настільки посилений акцент на винятковість ситуації виник часи, коли стверджувалося, що в суспільстві немає соціальних умов таких явищ, як раннє материнство і шлюб, а які публічно не розголошуються не віддавалися, ніж збурювати громадську думку і не підривати моральні підвалини молоді. Насправді реєстрація шлюбу через відкликання народженням дітей не така вже рідкість. Орієнтація до можливості дострокової реєстрації лише у окремих виняткових випадках — штучне перешкода по дорозі молоді створення сім'ї, оформленню шлюбу. Тож у ст. 10 Основ законодавства одруження та сім'ї неповнолітнім, які опинилися відповідної ситуації, повинна бути надана можливість звертатися до виконком місцевої Ради зниження шлюбного віку, без яких би не пішли застережень про винятковості цій ситуації. Приблизний їх перелік підстав щодо дострокової реєстрації слід включити до КоШС союзних республік.
Неповнолітні дружини (чи них), зазвичай, вже є батьками чи очікують народження дитини. І обмаль неповнолітніх батьків реєструють шлюб. Склалася парадоксальна ситуація. Неповнолітні,зарегистрировавшие шлюб, здійснюють правничий та виконують обов'язки, передбачені цивільним та сімейним правом, повному обсязі, що, безумовно, зробила їх самостійними і незалежними під час вирішення різних життєво важливих питань (встановленні батьківства, стягнення аліментів, розділі житлоплощі тощо. буд.). Неповнолітні ж, котрі з тих або іншим суб'єктам причин шлюб оформити ми змогли, як і (здебільшого) діяти самостійно що неспроможні. І часто безправ'я юних матерів проектується насамперед їхніх дітей. Залишаючи незахищеними права такий матері, ми ущемляємо тільки її інтереси, а й інтереси дитини.
Раннє материнство небезпечний жінок і може негативно позначитися й на дитині. Стаючи матір'ю в такому віці, юна жінка з соціальної і психічної незрілості неспроможна усвідомити всієї значимості що сталися у житті змін і тією відповідальності, що лягає їхньому плечі з народженням дітей. Її становище погіршується правової незахищеністю, недосконалістю чинного законодавства у частині, що стосується прав неповнолітньої жінки, що стала матір'ю. Часто саме цю обставину є вирішальним у долі народженого малюка. Адже, мабуть, єдине право,приравнивающее її до повнолітнім самотнім матерям, — цього права передати дитини на державне дитяче установа виховання і повний державне вміст у відповідність до п. 4 указу Президії Верховної ради СРСР від 8 липня 1944 р., що у цієї маленької частини діє і з сьогодні. До цього кроку юна мати нерідко йде вимушено — через безвихідь і відчаю. І пояснюється він передовсім Рижукових тим що в неї самостійних коштів для існування, свого будинку, умов нормального виховання.
Як самотня мати неповнолітня отримує щомісячну виплату у вигляді 20 крб. Якщо до народження дитини працювала має виробничого стажу упродовж як мінімум року, їй надається частково оплачуваний відпустку з щомісячної виплатою 35 крб. до дитиною півтора року. Але якщо вона, школярка чи учнівської ПТУ, технікуму, не працювала, а практично ситуація саме така, вона позбавляється навіть цих скромних коштів, щоусугубляете і так скрутне становище, фактично штовхає відмовитися від дитини. Ця виплата, обумовлена як «частково оплачуваний відпустку», є, сутнісно, завуальованій різновидом державного посібники на дитини. Вона залежить від розміру раніше одержуваної зарплати, а встановлена у певної сумі. Тому правильніше визнати цю виплату саме посібником і виплачувати його кожної матері незалежно від неї участі у праці.
Якщо неповнолітня мати одружених, їй легше захищати її як свої інтереси, і інтереси дитини. Вона, безперечно, може звернутися до суду з позовом про про стягнення аліментів, розділі майна, і т. буд. Але коли його шлюб незареєстрований, правове становище неповнолітньої матері ускладнюється. Однією з найважливіших у своїй стає питання про встановлення батьківства і стягнення аліментів.
У Постанові № 2 Пленуму Верховного Судна СРСР від 25 березня 1982 р. роз'яснюється: якщо позов встановити батьківства пред'явлено неповнолітньої матір'ю, або відповідач є неповнолітнім, суд повинен обговорити питання щодо участі у справі батьків, усиновителів чи опікунів позивача чи відповідача з метою їм допомоги (п. 11). Це роз'яснення орієнтує суди те що, щоб у процесі судового розгляду інтереси неповнолітніх позивачів і відповідачів не постраждали. Участь ділі їхні батьків, усиновителів чи опікунів доцільно через брак у неповнолітніх необхідного життєвого досвіду, складності судової процедури встановлення батьківства. Однак у законі не передбачено право самостійного пред'явлення позову неповнолітньої матір'ю. Не всяка неповнолітня мати знаходить підтримку з своїй сім'ї, цілком можливо, що вона неблагополучні батьки, яким байдужа доля доньки Неоніли та її дитини. Тому сподіватися те що, що її інтереси захищатимуться у суді батьками, можна які завжди.
Встановлення батьківства через суд знову у разі, коли мати дитини або обидва батьки є неповнолітніми, складно і оскільки така підставу, як спільне проживання і ведення загального господарства матір'ю дитину і відповідачем до народження дитини, зазвичай, відсутня. Молодих людей найчастіше ще мають власного житла і коштів для існування. Можливість спільного формування або змісту дітей з цим самим причин малоймовірна. Тому поділяємо неодноразово які заявляли в юридичної літературі пропозиції про необхідність зміни формулювання ст. 16 Основ законодавства одруження та сім'ї шляхом розширення переліку умов, передбачених у год. 4.
Що стосується, коли батьківство визнано добровільно або у в судовому порядку, неповнолітня мати вправі стягнути аліменти на дитини. Але цього суми може бути вочевидь не досить для самостійного існування. Відкритим залишається питання, чи може неповнолітня мати, у цьому випадку стягувати аліменти на зміст із своїх батьків, чиї обов'язки матеріального характеру існують до її повноліття (год. 3 ст. 18 Основ законодавства одруження та сім'ї).
Якщо повноліття не досяг батько дитини, не одружений з його матір'ю, також виникає низка запитань, потребують правового дозволу. У тому числі: можливість самостійного добровільного визнання батьківства, участі у процесі для встановлення батьківства позивачем, відповідача та інших. Коли ж шлюб зареєстрований, неясними залишаються питання рівного участі у виховання дитини при окремому з нею проживанні котрогось із батьків, виплати аліментів за відсутності власного заробітку. У цьому важливо визначити, від якого самого віку виникають шлюбно-сімейні правничий та обов'язки як особистого, і майнового характеру у неповнолітнього батька.
Йдеться спірних питаннях. Відсутність їх правової регламентації як утрудняє охорону прав неповнолітніх батьків, а й тягне далекосяглі наслідки морального плану. Суспільству небайдуже, за яких зростатимуть діти, зокрема й ті, чиї батьки досягли повноліття. Саме тому інтереси неповнолітніх батьків потребують надійнішою правовий захист.
Глава 2.Психогигиена іпсихопрофилактика раннього материнства.
Зміни у душевної сфері жінки,привносимиематериством, одне з найскладніших імалоразработанних областей сучасної науки. Актуальність порушеної теми продиктована багатьма причинами. У тому числі неухильно зростання числа розлучень, падіння народжуваності, висока частота післяпологової депресії в популяції (10-15%), лавиноподібне збільшеннясиротеющих дітей при живих батьків. Сьогоднішня девальвація цінностей класичного інституту шлюбу – запитання швидшефилосовский і за межі справжньої роботи. Скажемо тільки, що здорове як не глянь покоління, можливо виховати умов міцної сім'ї, де споконвіку жінка почувається найбільш яка й найповніше реалізує свою материнську функцію.
Виявлено, що від матерів, котрі страждають на післяпологову депресію, потрапляють у групу великий ризик в розвиткуемоционально-поведенческих відхилень і затримок розвитку (>Г.В.Скобло,Л.Л.Баз, 1998), психічних порушень у сфері спілкування, і психологічних негараздів у такому віці (>Г.Г. Філіппова, 1999). Встановлено також, що нелікована післяпологова депресія має високий ризикендогенизации (>RosenblumO.,Danon G.,Nestour A., 2000). Відповідно доDurand B. (1994), 25% випадків біполярних чиуниполярних афективних розладів виникають ж після пологів, нерідко після перших. На думку цього автора причинами при цьому є: схильність до маніакально-депресивному синдрому або втрата під час вагітності однієї з близьких родичів або відсутність чоловіка.
Наведені відомості кажуть про необхідність подальших досліджень душевної сфери материнства й важливості психотерапії іпсихопрофилактики під час роботи з цимконтенгентом пацієнтів.
Докладно, за багатьма аспектам вивчаються механізми зачаття, розвитку та народження плоду. Але про «народженні» матері знаємо не така повно. Нерідко різні курси і «школи» підготовки до пологів роблять акцентувала на успішному проходженні родового процесу (найменш болісно, без фізичних і психологічних травм), що, безсумнівно дуже важливо. Періоду ж вагітності традиційно приділяєтьсяменьнее увагу, та й, із тих лише позицій, як і впливає розвиток майбутнього дитини.Личностная сфера майбутньої матері хіба що забирають задній план. Затим пологів, коли жінка потребує сторонньої опіку та увазі, вона часто взагалі виявляється без професійної психологічної допомоги.Fonty B. (1994) описує депресивний момент недавно народила жінки, як своєрідну паузу на зміну статусу підкреслює, що час потрібна підтримка оточуючих. З думкою цього автора співзвучна позиція вітчизняного психоаналітикаН.Хамитова (2001). Він - пише, щофилогенетически жінка залежить роду, який трактує її як свій власність. Жінка покликана розширити влада роду живуть у світі черезрожание. Завдяки цьомурод-етнос стверджується у бутті. Жінка продовжує рід в ім'я роду завжди залежить від оцінки родом її статусу. Ведучи мову про післяпологовому періоді,RousseauP. (1994) зазначає, у межах ритуалу переходу практично скасовано функція самоототожнення, затвердження нового статусу, що перетворює жінку без дитини в мати. Відсутність статусу, точки відліку, структури провокуючи розвитку депресії, викликаючи надмірні очікування, знижуючи самооцінку в молоді матерів, зменшуючи соціальну підтримку, якому вони користувалися, будучи вагітними, вважає він. Зауважимо також, що процесинтроекции в разі настання вагітності має менше значення ніж такою під час переходу «вагітна - мати». За спостереженнями спеціалістів ці дві процесу тісно пов'язані між собою, як психологічно, і біологічно (>М.Оден, 1994; В.І.Брутман, М.С.Радионова, 1997;Г.Г. Філіппова, 2002).
II. Питання термінології.
А, щоб ефективна допомога справді надавалася жінці протягом усього періоду адаптації її до материнству, необхідно окреслити патогенетичні кордону цього періоду. Слід також сказати виділити основні його етапи про те, щоб психотерапевтична робота проводилася кожному їх. Це має значення як спеціалістів, які працюють із душевної сферою, але й співробітниківобщемедицинской мережі, котрі жінок різними етапах звернення до стаціонарах, жіночих консультаціях, пологових будинках, центрах планування сім'ї та т.п.
Термін «раннє материнство», позначений у назві роботи, у літературі автору не зустрічався. Він використовувався нами для зручності позначення періоду з зачаття і по терміну приблизно 1.5 року після народження дитини. Аналіз літератури показав, що це період найважливіший становлення материнської сфери, і водночас найвразливіша для психіки жінки (>ManzanoJ.,Righetti M., 1995). За щодо стислі терміни жінка тричі змінює свій соціальний та біологічний статус. У її організмі відбуваються потужні гормональні перебудови, досить швидко змінюється архітектоніка тіла, у новій розподіляються режим дня, фізичні і психічне навантаження. Всі ці процеси, будучи спочатку адаптивними, при накладення патогенних чинників (наприклад, психопатологічна чи ендокриннаотягощенность, соціальне неблагополуччя) можуть спричинить виникненню в психічні розлади. За спостереженнями авторів такий «збій» може статися будь-якою етапі раннього материнства. Як зазначалося, кожному з цих етапів жінка отримує нового статусу. Для позначення останніх ми використовували таку термінологію.
1. Вагітна – жінка з зачаття і по появи в неї достовірних ознак початку пологів.
Перебіг вагітності багато авторів вивчають потриместрам ( I-го,II-й і III ).
2. Породілля – з початку родової роботи і до закінчення пологів.
Пологи поділяються втричі періоду: період розкриття (сутички), період вигнання плоду (потуги) іпоследовий період.
3.Родильница – з моменту родів та приблизно до 6-8 тижнів. (>В.И.Бодяжина,К.И.Жмакин,А.П.Кирющенков, 1995).
4. Не дивлячись те що, що у гінекології термін «>послеродовий період» використовується стосовно2-х місячному терміну ж після пологів (термін відновлення генеративних органів), у сфері психіатрії цей період визначається приблизно18-ю місяцями, оскільки відомо, що психічна адаптація жінки до материнству загаломукладиватся у ці терміни (ManzanoJ.,Righetty M., 1995).
Третій і четвертий етапи характеризуються встановленням в доброї жіночкилактационной функції. Тут нами використовувався термін «молода мати».
III. Основні підходипсихогигиени,психопрофилактики і психотерапії періоду раннього материнства.
А. Допомога вагітної.
Даліперейдем до описупсихогигиенических вимог, іпсихопрофилактических заходів, сприяють найбільш гладкому проходженню кожного з етапів раннього материнства. Наведені тут принципи роботи важливо дотримуватися медичному персоналу у сфері акушерства і гінекології, стосовно як допервородящим жінкам, ірожающим повторно. Наведені тут матеріали зібрані, завдяки аналізу літератури, де автори (акушери-гінекологи, психологи, психіатри) діляться досвідом своєї багаторічної праці з вагітними, породіллями молодими матерями.
ЖаннаЦареградская –психолог-перинатолог, керівник Центру перинатального виховання й підтримки грудного вигодовування у Москві свою роботу з вагітними звертається до багатому досвіду, накопиченому у народній традиції. Завдяки цього досвіду, народності середньої смуги же Росії та Російського Півночі забезпечували своє виживання і душевному здоров'ї, пише автор. Найбільшраспространенним, а то й сказати всенародною думкою було те, що вагітну необхідно «>поберечи».
Щойно домашні починали здогадуватися у тому, що жінка вагітна, навколо неї відразу ж потрапити все зм'якшувалися: переставали дорікати, якщо вона надумає «>приотдохнуть», намагалися її засмучувати, не лаяти, особливо спостерігали, щоб він не «струснулася» і «булазашиблена».
Явна і навіть підкреслена турботливість домашніх, починаючи з, коли вагітність ставала помітної, постійно ширилася з наближенням родів та досягала найвищої точки безпосередньо їх.
Усі бажання вагітної виконувалися беззаперечно. Приймалися враховувати всі її дива, бридливість, примхи. Якщо їй хотілося з'їсти чи надіти щось особливе, купували без розмов. У деяких місцях відмовити їй у такий примхи вважалося за гріх, бо такого «вимагає душа немовляти».
Вагітну жінку намагалися уберегти з переляку чи інших нервових переживань, і розладів. Саме тому її відпускали одну до лісу, не допускали участі в похороні, собі не дозволяли дивитися, як забивають худобу,уберегали від сварок, намагалися не дратувати, ніж зіпсувався характер дитини.
По древньої російської традиції не можна таїти образу на вагітну. Якщо вагітна просить вибачення, було гріхом не вибачити її. Існував звичай «>прощених днів», коли всі родичі за 1-2 місяці до пологів приходили просити вибачення в вагітної Еллочки й вона у своє чергу просила вибачення в них. Вважалося, щонепрощенная, не знята із душі образа міг призвести на жаль під час пологів. (поА.Акин,Д.Стрельцовой, 1999).
Справді, під час вагітності психіка жінки зазнає регрес, що виявляється тому, що вона почувається залежнішою оточуючих, вразливою, «маленькій», стає пасивної, втрачає контроль на ситуації. Цей несвідомий регресивний механізмWinnicottD.W. (1956) називає «первинної материнської стурбованістю». Він спонукає мати відшукувати у своєму дитині те що колись була саму себе. На своєму шляху до материнству цей процес на тій чи іншій ступеня зачіпає кожну жінку, із кожним типом нервової системи. Він породжує почуття тривожної незвичайності і пояснюються деякі жінки переносять його погано (>RosenblumO., 2000).Сдесь виникає можливість феномена, коли незалежні, самостійні за натурою жінки (андрогінні) іноді адаптуються до вагітності важче, ніж їх подруги, виявляють у своєму характері більшефимининних чорт. У кожному разі, почуття залежності вимагає відповідного проявів турботи з боку близьких, що є універсальним методомпсихопрофилактики кожної вагітної Еллочки й доказом справедливості народній мудрості про.
Про те який вплив надають рисимускулинности-андрогинности-фимининности (СандраБем, 1974) на материнську сферу, сказати можна поки що тільки побічно.О.Калина (2002) провів дослідження з впливу цих чорт в обох подружжя з їхньої задоволенням шлюбом. З дослідження випливає, що щасливими є шлюби, де чоловік виявляє рисимускулинности, а дружинафимининна.Виборку становили молоді пари, 20% у тому числі мали одного дитини. З огляду на, що психологічний клімат у сім'ї великою мірою залежить від жінки, можна зробити попередній висновок у тому, щофимининние жінки добре адаптуються до материнству.
Цікавою єпсихоендокринологическое дослідження, у якому тестування з шкалоюСандриБем поєднувалася з визначенням гормонального профілю вагітної (естрогени, тестостерон). Це дозволить простежити вплив гормонального фону формування особистісної сфери жінок і адаптацію її до материнству, що у своє чергу допоможе прийняти найбільш ранніпсихопрофилактические заходи під час вагітних.
Серед вітчизняних вчених однією з перших пропсихопрофилактике в акушерстві заговоривИ.З.Вельвовский. У 1954 року він захистив докторську дисертацію на тему: «Системапсихопрофилактического цього», яка швидко знайшла практичне застосування в багатьох пологових будинках країни. Роботи учнів, і послідовниківВельвовского Гройсмана іКришталя можна знайти у обраних працях харківської школи.
Ця система базувалася на умовно-рефлекторної теорії академіка І.П. Павлова.Психопрофилактика, буквально «запобігання силою розуму», включає у собі відривають методи, створені задля зменшення сприйняття біль і дискомфорту під час сутичок. Ці методи засновані в різних прийомах керованого грудного дихання, легенів масажу життя й концентрації погляду об'єкті. Наголос робився наразумно-активное поведінка жінки під час пологів підтримки тонусу кори, щоб можливим ставав вольовийконроль больових відчуттів.
Деякі техніки системиВельвовского беруться на озброєння сучасними школами підготовки до пологів, але у своїх концепціях вони відійшли від вчення І.П. Павлова убік теорії про несвідомому, що ж буде вказано нижче. Основна цінність роботиВельвовского з погляду у тому, що він спробував впровадженняпсихопрофилактической практики вобщемедицинскую мережу шляхом освіти лікарів акушерів-гінекологів й середнього медперсоналу, підвищити рівень лікарської етики. Вперше у історіях вагітності в жіночих консультаціях стали враховувати тип особистості жінки, її життєвий досвід, вольові і адаптаційні якості, особливості психіки.Вельвовский підкреслював, щопсихопрофилактика повинна починатися з першого звернення пацієнтки в консультацію ідиагносцирования в неї вагітності. Однією з помилок та його колеги вважали відрив медичного спостереження від психотерапії і порушеннялечебно-охранительного режиму на жіночих консультаціях. Необережні висловлювання медперсоналу можуть викликатиятрогенние психопатологічні реакції у схильних вагітних, з урахуванням ще, що період раннього материнствафилогенетически характеризується підвищеноїранимостью, вразливістю і сугестивністю жінок. Як негативного прикладу автор навіть наводить фразу працівника «консультації» одній із лекцій зпсихопрофилактике: «Якщо розпиляти по середньої лінії труп жінки, померлої під час пологів, ви побачите, що тазові органи в неї розташовані як і ви». З першого погляду даний приклад видасться з низки он які виходять, але з матеріалам листів та розмов із молодими матерями можна припустити, такі неприпустимі помилки зустрічаються нерідко.
ТакожИ.З.Вельвовский застерігав від підготовки до пологів «залпом», посокращенной програмі, невірних, надто оптимістичних установок на родини в психотерапевта та її пацієнток. Автор підкреслював, що адекватна психотерапевтична підготовка вагітної є запорукою успішних родів та рівного проходження післяпологового періоду. За результатами своєї праці бачив, що, котрі відвідували психотерапевтичні групи, скоріш відновлювалися ж після пологів фізично і психічно, відчували менше труднощів з налагодженням грудного годівлі і контакту з своїм малюком.
Паралельно зіИ.З.Вельвовским в 50-і роки мови у Франції схожу програму практикував докторФернандЛамаз. Ця програма також базувалася на теорії І.П. Павлова і швидко завоювала величезну популярність у Європі.Ученици доктораЛамаза – фізіотерапевт ЕлізабетБинг і майбутня матиМарджори Кармел – використано і активно пропагували його метод в Сполучених Штатах. Ними побудоване Американське товариствопсихопрофилактики в акушерстві (>ASPO), який займається підготовкою викладачів навчанням батьків на цілях подальшого поширення методупсихопрофилатики. Метод, як той, що розроблялиВельвовский іЛамаз, успішно вдосконалювався їх послідовниками багато років й у час пропонує велика різноманітність технік (>П.Симкин, Д.Велли,Э.Кепплер, 1998).
У 50-х і 60-ті роки американський лікар Роберт Бредлі вивчав і пропагував природні методи пологів (без зайвих медикаментів і інструментальних втручань). Він учив свої пацієнток, що страх пологів збільшує навантаження і веде посилення болю. І чим сильніше біль, то більше вписувалося страх. Отже утворюється порочне коло, який можливо розірвати, використовуючи психотерапевтичні методи розслаблення під час пологів, елементи аутотренінгу. Головним же досягненням Бредлі було перетягування чоловіків безпосереднє брати участь у пологах дружини. Він започаткував Американську академіюмужей-инструкторов під час пологів (>AAHCC) на підготовку викладачів і його методу.
З 1960-х років великий вплив на методи підготовки до пологів в усьому світі надає психосексуальний підхідШейлиКитсинджер – антрополога і викладача з Великобританії. Вона розглядає пологи як серйозне особисте, сексуальне і соціальний подія. Метод доктораКитсинджер наголошує на свідомому контролю за своїм тілом, нові методи розслаблення і спеціальних прийомах дихання. Сьогодні її підходу дотримуються фахівці шкіл підготовки до пологів «М'яка народження», «Перлина» та інших.
У 60-ті роки свого голосу на захист материнства підняла міжнародна просвітницька асоціація дітородіння (>ICEA), члени якої просували ідеї сімейної піклування про материнстві і «свободи вибору з урахуванням знання альтернатив». У 1970-х роках асоціація покритикувала традиційнуакушерскую практику і вчинила упор зроблено на більш «природних» фізіологічному і психологічному підходах. Ці підходи включали у собі дозвіл ходити матері під час родів та використання вертикального становища з прискорення пологів (РобертоКальдейро-Барсия та інших.); природні методи вигнання плоду (>Китсинджер,Кальдейро-Барсия, Джойс Робертс, ЕлізабетНоубл); тісніший контакт між батьками та новонародженим (Маршал Клаус, ДжонКеннел); м'яке поводження з новонародженим (ФредерікЛебойер); акценти на емоційної підтримці під час пологів, створенні домашньої обстановки, можливості вільного інепринужденного поведінки матері (Мішель Оден, Гейл Петерсон, Клаус іКеннел, Нільс Ньютон і ще.
З огляду на згадані вищепсихо-емоциональние особливості вагітних, сучасні «школи»психопрофилактической підготовки до пологів використовують еклектичні методи роботи. Кожна школа має власний неповторний клімат і започаткував традицію, але це, їх усіх об'єднує – такий потяг допомогти жінці прийняти Європу і освоїти своє материнство, уникнувши фізичних душевних травм, перебувають угормонии з собою і навколишнім світом.
Зазвичай, перше заняття у будь-якій сучасної «школі» підготовки до пологів несе ознайомлювальний характер. Перша зустріч із терапевтом завжди важлива. Сюди вагітна приносить найбільший вантаж накопичених в неї питань, тривог і страхів. Ця зустрічпосвещается знайомству з методами основними підходами «школи», її співробітниками.Терапевт пояснює, як саме складатиметься підготовка, і чого необхідний кожен із її етапів. Таке вступ сприяє найбільш м'якої іграшки і швидкої адаптації нових члени групи. Лікар вивчає основні моменти акушерсько-гінекологічного іобщесоматического анамнезу вагітної, з'ясовує деякі особливості особистості пацієнтки і її біографії. Далі за необхідності підбирається індивідуальна програма фізичні навантаження і психотерапевтичної роботи. На вступному занятті вагітна зазвичай задає найбільш хвилюючі її питання, визначаючи свої основні мотиви звернення до «школу». Відповідно до цим терапевт акцентує пацієнтки на обов'язкових неї тематичних заняттях, свідчить про додаткові джерела інформації з цікавлячим тем. Розробляється оптимальний графік відвідин груп.
Отже досягається налагодження базового довіри, усунення поширених помилок вагітних і що з ними тривог і страхів, формуються позитивні установки у майбутнє.
Зміст тренінгів, як було зазначено, у кожному «школі» має власну специфіку. Теми ж, обговорювані на лекційних заняттях, крім того перетинаються і зачіпають такі питання раннього материнства: психоемоційні особливості при вагітності, криза змін; стрес у житті вагітної; професійна діяльність й вагітність; відносини у парі, особливості чоловічого сприйняття вагітності, рішення подружніх конфліктів, особливості сексуальності під час вагітності; прийняття свого нового способу життя та статусу, задоволення бути вагітної; спілкування із дитиною до пологів, першого місяця ж після пологів, відразу ж ж після пологів; переживання жінки в різних етапах пологів; страхи, пов'язані з вагітністю і пологами; питання, режиму і гігієни; навички після виходу за немовлям.
Аналіз літератури показує, що з психотерапевтичних практик під час роботи з вагітними переважно використовуютьсякогнитивно-бихевиоральная терапія, короткострокова динамічна психотерапія (>Pines D., 1997),телесно-ориентированная психотерапія (>Fuchs,1974;Stolze,1977;). Багатьма «школами» використовуються арттерапія, елементи ароматерапії, спів. В.М. Сидоренком іЕ.А.Клепацкая (1998) у своїх дослідженнях показали, що "застосування медичної резонансної музикотерапії (>МРМ) у період пологів (на боях) й упослеродовий період покращуєпсихосоматическое стан жінок, покращує їх настрій, сон, загальний стан і течія післяпологового періоду.
Б. Допомога породіллі.
Сучасні професіонали у сфері дітородіння спираються на вчення про несвідомому. Жінка приносить на пологи весь свій життєвий досвід, включаючи отрочні роки, дитинство та власне народження. Кожна їх має власну особисту історію, історію свого сім'ї та культури. Усе це надає значний вплив перебіг пологів. Мішель Оден пише, що є зв'язок тоді як народилася сама дружина й тим як вона народжувати свою дитину. Якщо, наприклад, жінка розповідає, що її мати народжувала у лікарні піданастезией із застосуванням щипців, є нагода припускати, що пологи будуть важкими. Якщо вона каже, що народилася будинки і пологи були легкими, швидше за все саму себе родить легко. Жінки, регулярно займаються спортом, краще підготовлені до пологів, ніж провідні сидячий спосіб життя. Вагітна, не виснажена стресом, на момент пологів також у кращому стані.
>М.Оден підкреслює, пологи – це несвідомий процес.Протеканию несвідомого процесу допомогти не можна. Головне – їй немає заважати. Під час пологів під впливом природних фізіологічних процесів відбувається гальмування кори зростає активність підкірки і спинного мозку. Часто можна спостерігати, як жінки забувають, що приміром із ними навколо них під час пологів не залучаючи медикаментів. Багато породіль відчувають характерні зміни у рівні свідомості. Але вони з'являється відсутній погляд, вони забувають норми пристойності, втрачають сором'язливість і перестають контролювати себе. Багато видають особливий крик під час виходу дитини. У акушерстві такий стан називають «родової домінантою», у сфері з психології та психіатрії – «регресією». Саме тоді жінки не безпорадні, не втрачені і стежать, що відбувається всередині них. Вони спонтанно, шукають і легко знаходять найзручніші стану та виявляється, що це становища найвигідніші фізіологічно. Таке інстинктивне стан жінки на думкуМ.Одена забезпечується певним гормональним рівновагою.Эндогенниеморфини, котрі виділяються під час пологів, діють як природні знеболюючі, вони придушують як біль, а й почуття занепокоєння викликають загальний стан задоволення. Виділення ж адреналіну на той час, що жінка відчуває острах чи їй холодно, може гальмувати родової процес. Звісно, біль може уповільнити пологи, але медикаменти не використовуються, організм сам з ній природно, і ефективно. Дослідження засвідчили, що довше й важче пологи, то вище рівень ендорфінів у крові жінки (>Granat M.,Sharf M.,WeissmanB.A., 1980). Формування гормонального рівноваги – процес дуже тонке, великою мірою залежить від зовнішніх умов і психологічного стану. У зв'язку з цим варто приділяти багато уваги обстановці, у якій народжує жінка, психологічному клімату на пологах.
Бажано, щоб обстановка пологової кімнати нагадувала домашню, оформлене в теплих, приємних тонах. Краще не використовувати меблі,навязивающую жінці думка про певному становищі (ліжко, стіл). Щоб породілля відчувала волю виборі становища під час пологів, функціональним буде низький, широкий, дуже м'який настил. У першому періоді пологів незайвими виявляться різні подушки, валики, спеціальний надувною м'яч для породілей. Деякі московські пологового будинку мають у своєму своєму арсеналі «пологовий стілець» – пристосування для т.зв. «вертикальних», сидячих пологів. Краще, тоді як пологової кімнаті будеприглушенний світ і додаткова система обігріву. Особливо важливо у першому періоді пологів, коли родова домінанта не остаточно сформована, а й у породіллі виявлятися симптомигиперестезии і вегетативної лабільності (озноб,непериносимость яскравого світла, і т.д.). Як не згадувалось у попередньої главі, відповідна музика надає дуже сприятливий вплив під час пологів. Непогано, якщо народжувальна кімната буде оснащенастереосистемой, чи жінці дозволять взяти з собою на пологи магнітофон і свої улюблені касети. Ще треба врахувати момент звукоізоляції в пологової кімнаті. Як відомо, здебільшого пологи проходять дуже емоційно, і звуки, що з сусідніх приміщень, можуть травмувати породіллю, і навіть «завести» супроводжуючих її близьких, якщо вони є на пологах. Тиша і спокій також необхідні у годину після народження малюка.
Годі й казати, що грубе, різке звернення персоналу з породіллею неприпустимо. Дослідна акушерка веде пологи впол-голоса. Мішель Оден зазначає, що на такі моменти бувають значення не мають, а такі, як «>тужься», «сильніше», можуть зробити негативне дію. Найчастіше жінка знає, що вона відчуває, і вказівки акушерки можуть зштовхуватися з її потребами. «Я намагаюся не говорити», - пише автор, - «Якщо ж кажу, то щось на кшталт «добре.., добре.., дай дитині вийти…». Помічено, що породіллі ніжність отже незгірш від, ніж знання прийомів. Конче важливо така риса акушерів, як здатність співпереживати, вміння накинути у якому стані перебуває жінка (спокійна вона, напружена чи перелякана). Найчастіше для породіллі важливо мати одну людину, з яким її введутьподдерживть постійний тісний контакт. Специфіка роботи у наших пологових будинках цього передбачає, тому присутність на пологах психотерапевта надає жінці дуже високий допомогу. Що ж до присутності на пологах чоловіка, це індивідуальне рішення кожної пари. Головне якість помічника під час пологів – це здатність поводитися, щоб її присутності жінка почувалася легко й у безпеці.
У. Допомогародильнице.
Першу годину ж після пологів – дуже важливе час для матері і маляти. Це може до певної міри визначити, як дитина стосуватиметься до матері, що, своєю чергою, може спричинити його з на інших людей і зі світом, його оточуючим. Ця критична період ж після пологів може дуже спричинити здатність людини любити дітей і взагалі відчувати прихильність. Чим менший шуму , що менше людей буде зацікавлений у народних обранців, тим матері та дитині спілкуватися друг з одним. Останніми роками похитнулися усталені догми в акушерстві щодо раннього післяпологового періоду (перші 2 години). Спочатку зарубежем, тепер і було нашій країні почали використовувати т.зв. метод «кенгуру», коли хіба що народженого немовляти акушерка відразу кладе на живіт матері. Це відповідає концепції про «перинатальних матрицях» (>Grof P.S., 1965). Термін «перинатальний» належить до плоду, починаючи з 28 тижніввнутриутобного розвитку до віку 7 днів ж після пологів. По даної концепції ласка матері, відчуття її тепла, прилучення до грудях відразу після народження для дитини нагородою за тривалу та важку боротьбу в час пологів. Дитина тут сприймається як активні учасники пологів, і зажадав від того, як і пройде все етапи народження, залежатиме згодом та «матриця», через яку розвиватиметься її особистість.
Із багатьох причин, зокрема з позиційпсихопрофилактики, слід орієнтувати вагітну і породіллю на грудне вигодовування. Як відомо, материнська груди універсально задовольняє всі потреби новонародженого. Також через природне вигодовування жінка найкраще адаптується до материнству. Окситоцин, вирізняється при ссанні дитиною материнських грудей, сприяє скорочення матки і нормальному, повного відділенню посліду. Це є профілактикою маткового кровотечі у третій періоді пологів. З іншого боку, ендорфінів,нейрогормони,ослабляющие біль, до того ж час посилюють почуття задоволення іудоволетворения. Вони входять у гру, коли на арену виходять дружба, любов, секс й інші відносини, засновані на прив'язаності. Цінейрогормони стимулюють «залицяння», дбайливе поведінку і формують звички взаємозалежності. Отже встановлення тісний зв'язок матір'ю, та її малюком великою мірою залежить від налагодження грудного годівлі.
Зазвичай третього дня ж після пологів буває особливо емоційним. На змінумолозиву приходить справжнє молоко. Жінка може відчувати період легенів розчарування,опустошенности, безпорадності, в неї близькі сльози і часті зміни настрої. У цей час породілля дуже вимагає підтримки близькі й тих осіб, які допомагали їй за пологах. Ми згадували, у перші дні післяпологового періоду йде дуже тонке процесинтроекции жінкою свого нового статусу (див. гол. I). Успішність цього процесу подальшої адаптації жінки на роль матері великою мірою залежить від поведінки оточуючих.
Багато матерів очікують, що «материнська любов», якому вони охоплять ж після пологів, вирішить багато проблем адаптацію дитині, тоді як процес освіти цьому разі залежить від тривалого (кілька місяців) взаємного навчання. У матерів з'являється розчарування, яка може викликати почуття винності, що становить основу депресії (>Rosenblum,2000).
Динамічний спостереження жінки протягом усього періоду раннього материнства зробить різні етапи цього періоду найбільш передбачуваними у плані виникнення різної природи душевного дисбалансу. Таке спостереження має здійснюватися психологом, психотерапевтом, психіатром (за наявності психопатологічних порушень в анамнезі).
Це тій чи іншій мері необхідне кожної жінки у планіпсихопрофилактики (а при потреби – психокорекції і психотерапії), і навіть задля її подальшогоуглубленного вивчення душевної сфери материнства.
Укладання.
Попри загальне зниження кількості народжуваних дітей, юні дівчини зараз народжують ба більше, ніж раніше. Чимало їх ми стають матерями-одиначками, та деякі одружуються, створюють сім'ю з такою самою юним чоловіком. Як раннє материнство впливає розвиток дівчини-підлітка? Як юні батьки справляються зі своїми роллю?
Зазвичай юні матері передчасно припиняють заняття у шкільництві; вони, зазвичай, працюють на низькооплачуваних місцях й відчувають велику незадоволеність своєю низькооплачуваною роботою. Вони частіше стають залежними від державної. Юні матері повинні продовжувати свій власний особистісне і соціальний розвиток, до того ж час намагаючись адаптуватися до цілодобовим потребам грудного чи дитини.
Вплив раннього батьківства життя юнаків також може бути негативним плюс віддалені наслідки. Багато відчувають тиск, яка від них надання підтримки своїм новим сім'ям, тому юні батьки часто кидають школу і звичайно отримують менше за обсягом освіту, ніж їхні однолітки, які мають дітей. Також їм імовірніше отримати некваліфіковану низькооплачувану роботу. З часом вони частіше виникають сімейні проблеми, які нерідко вони призводять до розлучення.
Частозабеременевшиедевушки-подростки зіштовхуються із сильним несхваленням своєї сім'ї або вже у конфлікті відносини із своїми батьками на момент вагітності. Але якщо де вони виходять заміж, те в них часто немає вибору, і це доводиться під час вагітності і ж після пологів продовжувати жити вдома, перебувають у залежному становищі. Тому, щоб уникнути цій ситуації, в деяких дівчин-підлітків виникає мотивація одружитися і обзавестися власним господарством. Але заміжжя який завжди найкраще рішенням проблем юної матері.
Деякі дослідники вважають, що, як і раніше що раннє материнство заважає дорослішанню, у часто воно краще раннього материнства разом із раннім заміжжям! По статистичних даних, одруження в старшому такому віці частіше призводить до припинення навчання у школі, ніж підліткова вагітність. З іншого боку, ті, хто одружується у такому юному віці, розлучаються частіше, ніж, хто спочатку народить дитини, а заміж виходить пізніше.
Дітиродителей-тинейджеров також у невигідному становищі проти дітьми батьків більш зрілого віку. Вони можуть страждати від цього, що й батькам бракує досвіду виконання дорослих обов'язків й турботи про інші. Оскільки ці юні батьки відчувають стрес і фрустрацію, вони найчастіше нехтують своїми дітьми - або жорстоко звертаються із нею. Діти юних батьків частіше відстають у розвитку й когнітивному зростанні. Якщо у сім'ї одночасно присутні такі чинники, як злидні, розбіжності подружжів та поганий освіту батьків, то шанси виникнення них в дитини збільшуються.
Проте деякі юні батьки відмінно виходить із вихованням своїх дітей у той час, як продовжують дорослішати самі. І тому їм майже завжди необхідна допомогу. Найважливішою соціальної завданням залишається допомогу юним батькам та його дітям, спрямовану те що вони успішно розвивалися і вони продуктивними членами суспільства.
Список джерел.
1.Брутман В.І. Проблема: діти, котрі кидають своїх дітей.// Питання психології, № 11., - з. 28-29
2. Максимович, Л. Б. Правове положення неповнолітніхродителей.//Правоведение. -1990. - № 2. - З. 73 - 75
>Интернет-источники:
1.depressia.com
2.roditel
