Уссурійськиймедичний коледж
Психологія спілкування медичногопрацівника і хворого.
Предмет-психологія.
Виконавець:
231 група
В«Сестринська справаВ»
Керівник:
Викладач психології
Уссурійськ 2005
План.
I.Введення. Завантаження та його значимість в лікувальній діяльності.
II. Основна частина.
1.Особливостівзаємин в лікувальній діяльності
2.Види спілкування
Гј В«Контакт масокВ»
Гј Примітивне спілкування
Гј Формально-рольове спілкування
Гј Ділове спілкування
Гј Духовне міжособистісне спілкування
Гј маніпуляційних спілкування
3.Тактика медичного працівника.
4.Особливості особистості медичного працівника
5.Медсестра і хворий, принципи спілкування з пацієнтом
6.Типи медичнихсестер та їх характеристика
Гј Сестра-рутінеров
Гј Сестра, В«граюча завчену рольВ».
Гј Тип В«нервовоїВ» сестри
Гј Тип сестри з чоловікоподібною, сильноюособистістю
Гј Сестра материнського типу
Гј Тип фахівця
III. Висновок. Роль медсестри в спілкуванні з пацієнтом
IV. Список використаної літератури
Введення. Завантаження та його значимість влікувальної діяльності.
Спілкування - Багатоплановий процес розвитку контактів між людьми.
Спілкуванняграє важливу роль в житті і діяльності людей. Без спілкування неможливе,наприклад, розвиток культури, мистецтва, рівня життя, тому що тільки за допомогоюспілкування, накопичений досвід поколінь минулого часу передається новимпоколінням. Актуальним питанням на сьогоднішній день є спілкуваннямедпрацівника і хворого. Багатьом з нас доводилося бувати в лікарні,поліклініці або в якомусь лікувальному закладі, де кожен з нас спілкувався злікарем або медсестрою. Але чи замислювався хто-небудь, наскільки це спілкуваннявпливає на нас, а точніше на перебіг нашого захворювання, і яким чиноммедпрацівник може поліпшити наш стан? Звичайно, можна сказати, що всізалежить від ліків, які нам призначає лікар і видає медсестра, від лікувальнихпроцедур також призначаються лікарем, але це ще не все, що необхідно дляповного одужання. Найголовніше це правильний настрій, який залежить відпсихічного і від емоційного стану пацієнта. На стан пацієнтавеличезний вплив справляє ставлення до нього медпрацівника. І якщо пацієнтзадоволений, наприклад, бесідою з лікарем, який його уважно вислухав, вспокійній обстановці і дав йому відповідні поради, то це вже перший крок доодужанню. Далі в своєму рефераті я постараюся докладніше розкритипсихологію спілкування медичного працівника і хворого.
Особливостівзаємин в лікувальній діяльності.
Психологічніособливості пацієнта в умовах лікувальних взаємовідносин і взаємодіїприходять в зіткнення з психологічними особливостями медичногопрацівника. Крім того, особами, залученими в контакт з пацієнтом, можуть бутилікар, психолог, медсестра, соціальний працівник.
У лікувальній діяльностіформується особливий зв'язок, особливі відносини між медичними працівниками тапацієнтами, це відносини між лікарем і хворим, медсестрою і хворим.Утворюється за словами І.Харді зв'язок В«лікар, сестра, хворийВ». Повсякденналікувальна діяльність багатьма нюансами пов'язана з психологічними іемоційними чинниками.
Відносини міжлікарем і хворим є основою будь-якої лікувальної діяльності. (І.Харді).
Метаконтактів між медичним працівником і пацієнтом - медична допомога,надавана одним з учасників спілкування по відношенню до іншого. Такі відносиниобумовлені в певній мірі і умовами, в яких ведеться лікувальнадіяльність. Виходячи з основної мети лікувальної взаємодії, можнаприпустити неоднозначність важливість контактів у системі взаємодіїмедпрацівник - пацієнт. Однак, не слід розуміти, що існуєзацікавленість в такій взаємодії лише з боку пацієнта.Медпрацівник, по ідеї, не в меншій мірі зацікавлений в наданні допомогихворому, адже ця діяльність є його професією. У медпрацівника євласні мотиви та інтереси взаємодіяти з пацієнтом, які дозволили йомувибрати медичну професію.
Для того, щоб процесвзаємин пацієнта і медичного працівника був ефективним, необхідновивчати психологічні аспекти подібної взаємодії. Для медичноїпсихології цікаві мотиви і цінності лікаря, його уявлення про ідеальнийпацієнті, а також певні очікування самого пацієнта від процесудіагностики, лікування, профілактики і реабілітації, поведінки лікаря абомедсестри.
Можна говорити прозначущості для ефективного і безконфліктного взаємодії пацієнта змедпрацівниками такого поняття, як комунікативна компетентність, тобтоздатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.Цей процес передбачає досягнення взаєморозуміння між партнерами поспілкуванню, краще розуміння ситуації і предмета спілкування. Слід зазначити, щокомунікативна компетентність є професійно значимоюхарактеристикою лікаря та медсестри. Однак, незважаючи на те, що в умовахклініки пацієнт змушений звертатися за допомогою до лікаря, комунікативнакомпетентність важлива і для самого хворого.
При хорошому контакті злікарем пацієнт швидше одужує, а застосовуване лікування має кращийефект, значно менше побічних дій і ускладнень.
Однією з основлікувальної діяльності є вміння медпрацівника зрозуміти хворої людини.
У процесі лікувальноїдіяльності важливу роль відіграє вміння вислухати пацієнта, що представляєтьсянеобхідним для формування контакту між ним і медпрацівником, зокрема,лікарем. Вміння вислухати хворого людини не тільки допомагаєвизначити-диагносцировать захворювання, якому він може бути підданий, але йсам по собі процес вислуховування надає сприятливу взаємодію напсихологічний контакт лікаря і пацієнта.
Важливо відзначити, щонеобхідно враховувати і особливості (профільність) захворювання при контакті зпацієнтом, оскільки в поширених в клінічній медицині терапевтичнихвідділеннях перебувають хворі самого різного профілю. Це, наприклад, пацієнтиіз захворюваннями серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, органів дихання, нирок і інІ нерідко їх хворобливі стани вимагають тривалого лікування, що надаєвплив і на процес взаємовідносин медпрацівника і хворого. Тривалий відриввід сім'ї і звичної професійної діяльності, а також тривога застан свого здоров'я викликають у пацієнтів комплекс різних психогеннихреакцій.
Але не тільки ці чинникипозначаються на психологічній атмосфері і стан пацієнта. В результатіпсихогений може ускладнюватися протягом основного соматичного захворювання, що,у свою чергу, погіршує психічний стан хворих. І, крім того, втерапевтичних відділеннях на обстеженні та лікуванні перебувають хворі зскаргами на діяльність внутрішніх органів, нерідко навіть не підозрюючи того,що ці соматичні порушення психогенного характеру.
У клініці внутрішніххвороб фахівці мають справу з соматогенні і психогенними порушеннями. І втих, і інших випадках хворі висловлюють велике число різних скарг і дуженасторожено ставляться до свого стану.
соматогенних обумовленіпсихічні порушення частіше виникають у тривожно-недовірливих хворих зіпохондричною фіксацією на своєму стані. У їх скаргах, крімобумовлених основним захворюванням, багато неврозоподібних. Наприклад, скарги наслабкість, млявість, швидку стомлюваність, головний біль, порушення режиму сну,страх за свій стан, надмірну пітливість, серцебиття та ін Відзначаютьсянавіть різні афективні порушення у вигляді періодично виникаючої тривоги ітуги різного ступеня вираженості. Такі порушення часто спостерігаються ухворих з гіпертонічною хворобою, ішемічною хворобою серця, в осіб,страждають на виразкову хворобу шлунка і дванадцяти палої кишки. Аневрозоподобная симптоматика часто може маскувати клініку основногозахворювання. В результ...
