МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Реферат
На тему: "Психологічний діагноз"
Виконала студентка
III-курсу
Група: In-33-09-07БСП(4.0) д.
Мельник Марія
Зміст
Введення
1. Поняття психологічного діагнозу
2. Рівні встановлення психологічного діагнозу
3. Співвіднесення діагнозу медичного і діагнозу психологічного
4. Предмет психологічного діагнозу
Література
Введення
Термін "діагноз" почав розумітися якрозпізнавання будь-якого відхилення від нормального функціонування або розвитку інавіть як визначення стану конкретного об'єкта (індивіда, сім'ї, малоїгрупи, тієї чи іншої психічної функції або процесу у конкретної особи). Поняття"Психодіагностика" поширилося і на профілактичнеобстеження індивідів і груп.
Психолог-дослідник (у тому числі і дослідник вобласті психодіагностики) орієнтований на пошук невідомих закономірностей,зв'язують абстрактні змінні, використовує "відомі" (тобто певніза якоюсь ознакою) випробовуваних і нехтує їх індивідуальними відмінностямиі емпіричної цілісністю. Для психодіагноста-практика саме цііндивідуальні відмінності і емпірична цілісність є об'єктом вивчення.
Можна виділити два типи діагнозу:
1. Діагноз на основі констатації наявності або відсутностінебудь ознаки.
2. Діагноз, який дозволяє знаходити місце випробуваного абогрупи випробуваних на "осі континууму" по вираженості тих чи іншихякостей.
1. Поняття психологічного діагнозу
Психологічний діагноз - це структурований опискомплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, мотивів,стійких особливостей особистості.
Психологічний діагноз - це не висновок про психічнухвороби або про схильність до певного психічного захворювання. Всучасної психодіагностики психологічний діагноз не зводиться дофіксації і не пов'язаний з прогнозом можливих психічних захворювань. Він можебути поставлений будь здоровій людині і означає структурованеопис комплексу взаємопов'язаних психічних властивостей - здібностей, стильовихрис і мотивів особистості.
Під структурованістю психологічного діагнозурозуміється приведення різноманітних параметрів психічного стану людинив певну систему: вони групуються за рівнем значущості, по спорідненостіпоходження, за можливим лініях причинного взаємовпливу. Взаємовідносинирізних параметрів в структурованому діагнозі фахівці відображають вформі діагностограмм . Один з найпростіших варіантів "діагностограмми"- Психодиагностический профіль.
Психологічний діагноз важливий для психологічного прогнозуповедінки (за винятком діагностики поточного психічного стану, щонеобхідно для вибору оптимального методу взаємодії з людиною в цьомустані).
До основних понять психодіагностики відносять діагностичніознаки діагностичні категорії і діагностичний висновок.
Ознаки відрізняються тим, що їх можна безпосередньоспостерігати і реєструвати. Категорії приховані від безпосереднього спостереження,це внутрішні психологічні фактори (психологічні причини), якіобумовлюють певну поведінку людини. Тому в соціальних наукахдіагностичні категорії прийнято називати "латентними змінними". Длякількісних категорій часто використовується також назва "діагностичніфактори ".
Діагностичний висновок - це перехід від спостережуванихознак до рівня прихованих категорій.
Психологічний діагноз являє собою кінцевийрезультат психологічного обстеження по з'ясуванню і опису сутностііндивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки їїактуального стану, прогнозу подальшого розвитку та розробки рекомендацій,випливають із завдань обстеження.
2. Рівні встановлення психологічного діагнозу
У практиці психодіагностичних досліджень розрізняють трирівня встановлення психологічного діагнозу:
1) симптоматичний, побудований на основі математичноїобробки даних дослідження (що може виконувати комп'ютер);
2) етіологічний, що враховує не тільки наявністьпевних особливостей (симптомів), але і причини їх виникнення;
3) типологічний, що полягає у визначенні місця ізначення отриманих даних в цілісної динамічної структурі особистостівипробуваного.
Психологічний діагноз в психодіагностиці якісногоаналізу встановлюється на підставі матеріалів, отриманих в результатіекспериментального дослідження психічного явища, аналізу спеціальнихвідомостей про нього з урахуванням фізичного і психічного розвитку випробуваного.
Психологічний діагноз - це завжди виявлення прихованоїпричини виявленої неблагополуччя. Областю психологічного діагнозує індивідуально-психологічні відмінності як у нормі, так і припатології.
Виділяють чотири основних напрямки в роботі психодиагноста.
1. Здійснення діагнозу діяльності, поведінки, тобто опис,аналіз і характеристика особливостей поведінки обстежуваного.
2. Здійснення діагнозу процесів регуляції діяльностіабо вивчення психічних процесів, завдяки яким здійснюється діяльність.
3. Здійснення діагнозу механізмів регуляції, механізмівпсихічних процесів, від яких залежить їх протікання - діагностика системнервових зв'язків.
4. Діагностика генезису механізмів регуляції або відповідь напитання про те, як і в яких умовах формувалася психіка даного індивіда.
5. Діяльність розуміється як спрямований на певнийрезультат процес.
Мета діагнозу особи - не тільки визначення джерелпатології, але і зон ефективного функціонування.
3. Співвіднесення діагнозу медичного і діагнозупсихологічного
Основне в медичному діагнозі - визначення ікласифікація наявних проявів захворювання, які з'ясовуються через їхзв'язок з типовим для даного синдрому патофізіологічним механізмом.
У психіатрії обмеженість нозологічного (сіндромологіческого)діагнозу особливо виразно усвідомлюється у зв'язку із завданнями реабілітаціїпсихічно хворих. У зв'язку з цим розробляється теорія функціональногодіагнозу. Цей діагноз складається з трьох частин: клінічної,психологічної та соціальної.
Функціональний діагноз дає лікареві не тільки "назва"хвороби, але і дозволяє відповісти на питання про те, у кого (якої особистості) і вякому середовищі (соціальна мікросередовище) виникає хвороба.
У психологічному діагнозі, на відміну від медичного, мистикаємося з необхідністю з'ясування в кожному окремому випадку того, чомудані прояви виявляються в поведінці обстежуваного, які їхні причини іслідства.
Психологічний діагноз - кінцевий результат діяльностіпсихолога, спрямованої на опис і з'ясування сутностііндивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки їхактуального стану, прогнозу подальшого розвитку та розробки рекомендацій,визначуваних метою дослідження.
Причини діагностичних помилок включають дві основні групи.Це помилки, пов'язані зі збором даних і їх переробкою. До першої групипомилок відносяться:
помилки спостереження (наприклад, "сліпота" на важливідля діагнозу риси, прояви особистості; спостереження рис в спотворенійякісно або кількісно формі);
помилки реєстрації (наприклад, емоційна забарвленістьзаписів у протоколі, що свідчить скоріше про ставлення психолога дообстежуваному, ніж про особливості його поведінки).
помилки інструментальні виникають внаслідок невміннякористуватися апаратурою та іншого вимірювальною технікою як в технічному, такі в інтерпретаційному аспекті.
Основні помилки в переробці, інтерпретації даних:
ефект "першого враження" - помилка, заснованана переоцінці діагностичного значення первинної інформації;
помилка атрибуції - приписування обстежуваному рис, яких унього немає, або розгляд нестабільних рис в якості стабільних;
помилка помилкової причини;
про пізнавальний радикалізм - тенденція до переоцінки значенняробочих гіпотез і небажання шукати кращі рішення;
пізнавальний консерватизм - гранично обережнаформулювання гіпотез.
4. Предмет психологічного діагнозу
Предметом психологічного діагнозу є встановлення індивідуально-психологічнихвідмінностей як в нормі, так і патології. Найважливіший елемент діагнозу -необхідність з'ясування в кожному випадку того, чому дані проявивиявляються в поведінці обстежуваного, які їхні причини і слідства.
У цілому психологічний діагноз може бути визначений яквіднесення стану дитини до стійкої сукупності психологічнихзмінних, що обумовлюють певні параметри його діяльності абостану.
Література
1. Шмельов А.Г. Основи психодіагностики. - М.: "Фенікс", 1996
2. Бурлачук Л.Ф. Психодіагностика. Підручник для вузів. - Пітер, 2005
3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словник-довідник з психодіагностики.- СПб, 1999
4. Немов Р.С. Психологія: в 3-х т. - М, 2000. - Т.2.
5. Столяренко Л.Д. Основи психології. Практикум. - Ростов-на-Дону,"Фенікс", 2005
