Психологічні теорії у соціальній роботі
План
Запровадження
основні напрямипсихологоориентированних підходів у соціальній роботі
Укладання
Список літератури
Запровадження
Ефективність Школі соціальної роботи забезпечується цілою низкою чинників — економічними, матеріальну базу, управлінськими, педагогічними, психологічними. Психологічний забезпечення Школі соціальної роботи — одне з найважливіших чинників. Психологічні кошти дозволяють сформувати довіру людей до системи Школі соціальної роботи. Не менше значення мають соціальні відносини, у якихстержневую роль грають психологічні компоненти (інтереси, потреби, почуття, установки, ідеали та ін.)
Практична психологія займає одне з найважливіших місць у забезпеченні Школі соціальної роботи. Саме він виступає центральної осередком соціально педагогічних прийомів, що використовуються вирішення завдань Школі соціальної роботи. Наприклад, методи соціального навчання припускають використання механізмів соціального сприйняття, соціального мислення.
Психологічні основи Школі соціальної роботи утворює теорія особистості. Соціальна робота тісно ув'язується зітипизацией особистостей, і цьому будуються її стратегія і тактика. Насправді добре зарекомендувала себе теорія акцентуації характерів. Наприклад, виявляються позитивні, негативні риси характеру,конфликтогенние ситуації та відповідно до цього підбираютьсяпсихотехнические вправи, даються педагогічні рекомендації.
У соціальній роботі застосовуються психологічні методи. Будучи психологічними сутнісно, вони спрямовані влади на рішення завдань соціалізації, вдосконалення соціуму.
Психологічні методи, застосовувані у соціальній роботі, поділяються на індивідуальні і групові.
Істотні результати у соціальній роботі дають методи психодіагностики, вирішальні численні завдання вивченнясоциальнопсихологических характеристик особистості, колективів, виховних, економічних відносин.
У соціальній роботі широко застосовується психологічна консультація. До неї вдаються керівники, рядові працівники, педагоги, батьки, учні, студенти, молодята, сімейні люди тощо. За результатами цієї роботи будується їх індивідуальна і групова діяльність.
Через соціальну роботу психологія допомагає людині зробити життя осмисленою, значимої, реалізувати індивідуальну суб'єктність, оптимізувати життєвий простір, розвивати життєві сили. У цьому показово, що з різних теоретичних шкіл, що у сучасної психології, дедалі більше починають переважати гуманістичні тенденції, основу яких закладено віра у людину, як вище створення Землі, у його можливості саморозвитку, самовдосконалення. І створювані парадигми теорії та практики Школі соціальної роботи тісно пов'язані із психологічними парадигмами. Тому оволодіння основними категоріями Школі соціальної роботи передбачає значну психологічну компетентність і підготовленість.
основні напрямипсихологоориентированних підходів у соціальній роботі
Існує безліч психологічних підходів у соціальній роботі, застосування яких практиці ефективне необхідним до розв'язання тих чи інших завдань. На погляд, вибір психологічної теорії, у межах якої працювати соціальний працівник, може бути обумовлений, передусім, специфікою конкретній ситуації та особистими уподобаннями і схильностями соціального працівника.
Перше й найчастіше що застосовується напрям, що буде розглянуто – цепсиходинамические теорії у соціальній роботі.
>Психодинамические теорії лягли в основу багатьох теорій Школі соціальної роботи, наприклад, як-от функціональна,проблемно-разрешающая,его-ориентированная, психосоціальна та інших. Тому є сенс познайомитися докладніше зі своїми сутністю. Сучасніпсиходинамические теорії мають досить широке спектр відмінностей, та всіх їх єднає опора на ідеї класичного психоаналізу Зігмунда Фрейда. Разом із позицій послідовного детермінізму вважав, що це психічне викликається й попередніми подіями. Свідомість, підсвідомість, несвідоме — рівні психічного. На останньому рівні розміщуються основні детермінанти особистості, психічної енергії, спонукань і інстинктів. Цей рівень особистості Фрейд назвав Ід. Полягає він з лібідо (прагнення сексуального задоволення), інстинкту агресії й прагнення до смерті. Вищий рівень особистості —Супер-Эго (щось на кшталт совісті), з-поміж них перебуває рівень Его — слід інстинктам несвідомого та санітарним вимогам моралі, відпо-відає довільна поведінка процес формування психологічних захистів. [11, 20]
Хоча позиції, висунуті Фрейдом, викликали і досі пір викликаютьнеумолкающие дискусії, ніхто немає сумнівів щодо їх важливості. Численні учні і послідовники психоаналізу нескінченно модифікують концепцію Фрейда: Альфред Адлер, Ерік Еріксон, Еріх Фром, Хорні, Карл Юнг — дуже відомі імена на психології. Психоаналіз стимулював розвиток нових ідей — трансактного аналізу (Еге. Берн), біоенергетики (А.Лоувен), гештальт — традицій (Ф.Перлз) та інших. Цей новий напрям об'єднує велика кількість теорій і шкіл, схожих друг на друга, часом парадоксальних. Спектр їх відмінностей досить широкий — від ортодоксальних, традиційних (класичних) до гуманістичних, з методів інших напрямів.
>Психодинамический підхід загалом фіксує увагу до величезної ролі минулого досвіду людини, минаючого походить з його дитинство, який, зазвичай, не усвідомлюється суб'єктом. Ця ідея виражається поняттям "предметні зв'язку". Звідси центральним поняттям є "конфлікт" — недопознанние ("несвідомі") моменти, які виникли у ході розвитку людини, починаючи з дитинства, і триваючі у житті дорослого. Такі конфлікти — манери поведінки — було закладено як кластери почуттів, думок та вчинків. Вони виникли внаслідок взаємодії різних подій у індивідуальної розвитку людини.
Вважається, що у основі минулого досвіду формується особлива організація (сукупність почуттів, думок та манер) поведінки, що надає вплив на нинішнє сприйняття світу. Якщо вона виявляється у неадекватних умовам реакціях, то, досліджуючи справжні події у контексті минулого досвіду, можна змінити ці "організуючі системи", сприяючи тому, щоб інформація, і досвіду у в майбутньому в особистостіструктурировался інакше, ставши основою нормального психічного самопочуття. У його порушенні від тривоги й невпевненості рятує людини своєрідний механізм, під назвою психологічної захистом, котрий діє на підсвідомому рівні.
"Захист" і "опір" — з позиційпсиходинамики видаються як особливі когнітивні здібності людини, які йому позбутися неприємних почуттів та спогадів, тримати їх поза своєї свідомості, щоб забезпечити несвідому компенсацію тривоги й стресу. Психологічна захист — одне із механізмів, що перешкоджають зміни особистості. У сучасномупсиходинамическом підході описаний ряд найпоширеніших захисних механізмів: витіснення, заперечення, придушення, ідентифікація, раціоналізація, інтелектуалізація, регресія, сублімація, розщеплення, проекція та інших.
Прикладом можливого сучасного використанняпсиходинамического підходу може бути >Эго-психология (egopsychology), розроблена Ганною Фрейд. Вона вивчала проблему основних функцій і захисних механізмів ego як "регуляторної" структури. Вже у цьому теорії проявилася тенденція до цілісного осмисленню людини [11].
Ще більшою мірою відзначена тенденція й у однією із сучаснихпсиходинамических теорій, що отримала назву ">Я-психология" (">self-psychology"). Основна сутністьЯ-психологии, створеної X.Кохутом [2], полягає у розгляді "Я" як рефлексивної структури, яка виконує функцію самовідображення і самовідносини.
Тенденція до гуманізації стосується й теоретичним побудов Еге. Берна —трансактному аналізу [5, 6]. Розглянемо їх понад докладно.
>Трансактний, чи структурний аналіз (ТА) розвинув зовсім нове оригінальний погляд на поведінка людини, основу якої лежать неусвідомлювані, запрограмовані гри, у які він грає у протягом усього життя. Еге. Берн у зв'язку зазначав те що, що кожна людина має певним, найчастіше обмеженим, набором психічних властивостей (систем почуттів, поведінкових схем свого "Я"). Репертуар цих станів він їх назвав так: "Батько" (схоже на чином батьків); "Дорослий" (суб'єктивний реальний досвід) і "Дитина" (початок, чинне з дитинства).
Усі три складові важливі в людини: Дитина — джерело інтуїції, творчості, спонтанних спонукань, радості; Дорослий — джерело раціональності; Батько — мудрості. Кожне стан по-своєму робить життя людини повноцінної, й вони має перебувати в оптимальному рівновазі. Проблеми виникають зазвичай при неадекватності їх поєднань, що виявляється в іграх.
Ігри — типова модель невиражених компромісів (>трансактов), яка постійно повторюється, перетворюється на стереотипи і сприяє створенню що дискредитують ситуацій. Психологічні ідеї динамічного підходу стали основою цілого ряду моделей Школі соціальної роботи.
>Имевшая більшої популярності за останні десятиліття психосоціальна робота передбачає зазвичай тривале взаємодію Космосу з клієнтом. Однак у соціальної роботі нерідко має справу з ситуаціями, які вимагають негайного зміни. Теоретично і технологічно це обгрунтовується з позиційкризис-интервентной моделі Школі соціальної роботи.
Сутність цього підходу можна розгледіти на типовому прикладі, який широко використовують у зарубіжної літератури. [1, 19]
N дійшов соціальному працівнику по смерті свого батька за тиждень може сильного душевного розлади. Якщо підійти до цій ситуації поверхово, можна думати, що цей стан викликано смертю батька. Проте соціальний працівник, вивчаючи історію життя N, встановив, що щойно розлучився зі своєю дружиною, яка поїхала до іншого міста. N вже у стресовому стані, намагався з цим боротися (завів нову подругу, надмірно вживав алкоголь), але з почувався комфортно. Смерть батька ще більше дозволила відчути їй власне самотність, що викликало стан сильного душевного розлади.
Зрозумівши ситуацію з N, соціальний працівник допоміг йому повірити, що у нього не було звалилася серія різних нещасть, що всі прикрості спліталися за одну ціле. Не лише полегшило страждання N щодо після смерті батька, і вдалося позбутися страху, викликаного самотністю після виходу дружини, а й вивчити найпростіші способи встановлення відносин із оточуючими і нормалізувати їх [1].
У цьому прикладі видно, що з надання допомоги клієнту N потрібно було спеціальне втручання соціального працівника і — прагнення зрозуміти справжню причину його гострої емоційної напруги. За такою позиції кризовий втручання (чітко регламентоване, що базується на методах психологічного впливу) є дією, яке перериває серію подій, які ведуть порушення життя людей. Тому кризовий короткострокове втручання сприймається як загальна теорія вирішення питань клієнтів.
Видатний представник цього напряму у соціальній роботі Голан розробила та описала основні теоретичні становища кризового короткострокового втручання. У цьому важливе увагу, як у будь-якій теоріїпсиходинамического підходу, приділяється вивченню історії кризи і походженню переживань. Заснована напсиходинамических ідеях кризаинтервентная модель Школі соціальної роботи найефективніше застосовна на допомогу людям, котрі пережили нещастя, знову пристосуватися до життя, удосконалювати колишні рівні функціонування, по-новому справлятися зтрудностями.[1]
Проте багато фахівців у сфері Школі соціальної роботи недостатньо задоволені методологією і теорією психоаналітичного і що базується у ньомупсиходинамического підходу у зв'язку з його відомої обмеженістю, що створює певні складності практично [19]. У зв'язку з цим виникає у використанні інших теоретичних підстав, практикованих у сучасній психології, що також вимагає предметного ознайомлення.
Наступне напрям, що буде розглянуто -бихевиористская і когнітивна психологія у тих проблем Школі соціальної роботи.
>Бихевиористский підхід був охарактеризований першим великим настанням напсиходинамические теорії та їх використання у соціальної роботі. Зрозуміти основну психологічну сутність цього напряму важливо оскількиметодолого-теоретические підходи до соціальної роботі прямо заломлюють психологічні ідеї.
>Бихевиористское направлення у психології походить із робіт Д.Уотсона.[8] Центральної конструкцією його системи є можливість показати вплив оточення на поведінка людини. У цьому біхевіоризм схильний недооцінювати роль минулого досвіду у житті на противагупсиходинамическому підходу. Тут не приділяється особливої уваги й специфіку сприйняття, самоаналізу і світовідчувань особистості, що має суттєве значення для екзистенціалізму і гуманістичних теорій. Для біхевіоризму важливі думки і їх учинки особистості, їх мотиви.
Основна ідея — поведінка людини - визначається впливами довкілля, яка контролює його шляхом різноманітних стимуляцій. Теоретично та практиці Школі соціальної роботи основними є положення відповідної іоперантной зумовленості поведінки індивідів та високого соціального навчання як однієї з способів формування та реалізації поведінкових реакцій,
Соціальна робота, використовуючибихевиористский підхід, можна досить ефективної через свою чіткості у постановці цілей та його досягнень. Ідеї біхевіоризму корисними у світі соціальної роботі під час вирішення дитячих проблем, відносин дітей і батьків, застосування методів заохочення і кари. Кориснабихевиоральная модель й у працювати з групами.
У соціальній роботі, проте, більшою мірою використовуються ідеї психології біхевіоризму, пов'язані з соціальним навчанням (моделюванням). Але, цей підхід не знайшов широко він у соціальній роботу з етичним міркувань, оскільки методи біхевіоризму більшою мірою дозволяють маніпулювати поведінкою клієнтів, ніж контролювати його. І це не вписується в стиль Школі соціальної роботи, суперечить її гуманістичної складової.
У зв'язку з ідеями біхевіоризму, але водночас і незалежно, сформувалася когнітивна психологія. Особливо міцні позиції з теорії Школі соціальної роботи цей напрям зайняло у роки. Тоді теорія і практика Школі соціальної роботи, стиснена рамкамипсиходинамического підходу і знайшла основного ключа вбихевиористских концепціях, відкрила широкі змогу застосування психологічних когнітивних моделей [14, 17]. У цьому стала дедалі очевиднішою їх близькість соціальної з психології та соціології, комплексним підходам.
Представники когнітивного напрями вважають важливим є те, як людина думає тільки про світі, робить вибір з багатьох можливостей, приймають рішення як і чи діє у певної соціальної реальності. Ці положення є основоюрационально-емоциональних побудов (А. Елліс), когнітивної терапії (А. Бек), психологічного взаємодії (Д.Крамбольц,Глассер). Загальне, що об'єднує різнікогнитивно-бихевиористские підходи, — опора більшою мірою на думки і їх учинки індивідів [14].
Ефективне використання когнітивної психології у соціальній роботі притаманно X. Гольдштейна. У його доробку простежується думка у тому, що неадекватність, похибки сприйняття ведуть до формування неправильного погляду життя, нерідко вираженого у різних конструкціях. Звідси, на думку Гольдштейна, поведінка включає 3 частини: моральний код чи соціальну філософію, теорію особи і методи впливу [21].
Своєрідність теорії Гольдштейна у тому, що він намагається об'єднати психологічний і соціальний аспекти у єдине ціле. Виокремлюючи в особистості головні перемінні: саморозуміння (існування), сприйняття себе (знання) іинтенциональность, праці є гуманними і, по-друге, ці підходи дозволяють розуміння людину, як цілісної особистості, яка перебуває у взаємодії зі своїми оточенням. Розглянемо кожен із названих підходів окремо.
>Голдштейн вважає обов'язковим для особистісного комфорту гармонійні стосунки поміж усіма частинами особистісного "Я".Рассогласование з-поміж них веде до різноманітних конфліктів. Відповідно, маємо широке полі діяльності психологів, психотерапевтів, соціальних працівників. Основна мета їх — допомогти індивідууму адаптуватися соціальної ситуації. У соціальній роботи це стає можливим шляхом застосування різних видів соціального навчання (стратегічного, тактичного, адаптивного, дискримінаційного,проблеморазрешающего та інших.) [21].
У цілому нині, когнітивну психологію можна яктеоретико-методологическую основу багатьом теорій Школі соціальної роботи, зокрема ікомплексно-ориентированних.
Ще один досить поширений направлення у психології – це гуманістичне. Розглянемо можливість її використання у соціальній роботі.
До гуманістичному напрямку відносять концепції КарлаРоджерса, Абрахама Маслоу (гуманістичний підхід), ВіктораФранкла (екзистенційний підхід), Ф.Перлза (>гештальт-традиции).
Важливість розгляду вкладів у соціальну роботу зазначених психологічних підходів важко переоцінити по важливою причини: у своїй основі відображає сутність, утримання і методи Школі соціальної роботи. Адже, основна сутність гуманістичної психології по До.Роджерсу — акцентований на особистості підхід, у якому особистість є контролюючим центром прийняття рішень. У основі такої підходу — людина, його призначення жити і продовжує діяти. Гуманістичний підхід грунтується на використанні однієї з ключових понять "інтенціональності", необхідності в існуванні людини, можливості свободи, гуманності, вибору. По глибоке переконання До.Роджерса, ядро, серцевина кожної людини — конструктивні і, якщо в особистості є вибір, вона завжди вибирає позитивний шлях розвитку. Лише на самій основі інтенціональності, вільного індивідуального вибору можуть пробуджуватисясамодвижущие сили розвитку особистості, формуватися особистісна, індивідуальна суб'єктність [15].
Вирішальну роль життя та розвитку людини з погляду такий підхід мають його спектаклі про собі — "Я" — концепція, центральним ланкою якої є поняття "самоцінності".
Через всю психологічну теорію особистості у До.Роджерса червоною ниткою проходить ідея — кожна людина має внутрішньої власної активністю, прагненням до зростання, прогресу, повнішої реалізацією своїх внутрішніх потенцій. Ці ідеї він втілив в моделі "особистісного зростання", заснованої на прагненні людини до підвищення самоцінності і конгруентності, що може успішно використовуватися у соціальній роботі.
До.Роджерсу вдалося виділити три умови, які сприятливі для особистісного розвитку і можна створити самої особистістю чи з допомогою фахівця: справжність (конгруентність — щирість), безумовне сприйняття іншого чоловіки й спроможність доемпатическому розумінню іншого, співпереживання. Він оцінював можливості особистісного зростання як невичерпні, і дістатися на успіх цьому може намагатися кожна людина.
У До.Роджерса багато послідовників і прихильників. Його ідеї широко використовуються психологами й у теоретичних, й у практичних побудовах. Близька йому "за духом" і ідеї А. Маслоу.
А. Маслоу розробив концепцію ієрархії потреб: перший (нижчий) рівень відповідає природним, біологічним потребам людини, з нього послідовно надбудовуються потреби у безпеки, опіки, знанні, самоповагу. Вершина ієрархії — потреба у самоактуалізації, становленні, зростанні особистості. Цьому сприяє прийняття людиною певних цінностей: творчості, альтруїзму, кохання, і ін. Визначаючисамоактуализирующуюся особистість, А. Маслоу постійно підкреслює думка, що вирізняло неї не відсутність проблем, а вміння знаходити шляхи та засоби розв'язання. [9, 10]
>Экзистенциональная психологія дає можливість у соціальної працювати з клієнтами навчити їх почати планувати і розвивати відносини коїться з іншими людьми, які б йому певне існування. З цих позицій важливого значення надається вибору діянь П.Лазаренка та комунікацій і в середині окремих систем, і міжсистемних зв'язків. Прикладом можуть бути теоретичні побудови і практика У.Франкла. Найважливішим прагненням особистості У.Франкл вважає набуття сенсу свого існування. Якщо особистість неспроможна реалізувати це, вона відчуває фрустрацію (чи екзистенційний вакуум). Кожна мисляча людина незалежно від статі, віку, соціального статусу, професії, релігійні переконання тощо. відповідає за реалізацію свого унікального сенсу життя, якому можна навчити, а проте можна усвідомити. [23]
У концепції особистості У.Франкла домінує положення про те, що з людини важливо чи, що з нею сталося, набагато більш значуща його ставлення до пригоди. Психологічна роботи з людьми автор назвав >логотерапией, розуміючи її як засіб аналізу ситуацій як і метод консультування. Це прямо входить у контекст проблем Школі соціальної роботи.
Основне завданнялоготерапии — допомігши йому знайти сенсом і метою життя індивіда, зрозуміти, як людина конструює свій світ. У цьому окреме місце посідає формування уявлень особистості свого майбутнього як ">запускающем" поведінка механізмі, основі становлення життєвих стратегій.
До сучасним психологічним теоріям гуманістичного напрями слід вважати і >гештальт-психологию. Основні тенденції виникнення та розвиткугештальт-психологии як наукового напрями пов'язані вивчення процесу сприйняття. Проте ідеїгештальт-психологии — цілісності, константності, структурності, свідомості психіки поширено і психологію особистості, соціальну психологію. У цьому особливий цікаві ідеї, що розвиваються в дослідженнях До. Левіна та її послідовників.
До. Левін зосереджує свою увагу дослідженні проблем людських спонукань (мотивів). Він, зокрема, вважає, що мотивами може бути об'єкти — різні райони "життєвого простору" індивіда, відчуває у яких потреба.
Сучасні підходи догештальт-психологии, які з великою ймовірністю важливі у соціальній роботі, пов'язані з своєрідним розумінням особистості та її досвіду.Основоположником цього напряму вважається Ф.Перлз.
Основу свій підхід Ф.Перлз передусім пов'язував й з безпосередніми почуттями і переживаннями його актуального досвіду. ">Гештальт" з погляду цього напряму — це принцип цілісності чи постать, діюча або всередині контексту, або певному тлі.
Відповідно до поглядам Ф.Перлза, особистість складається з безлічі частин, що робить її неповторною. З розвитком людина відчуває ряд переживань, що руйнують єдність особистості, а складність навколишнього світу створює складнощі у розумінні. Багатоваріантність світу посилює роз'єднання різних частин 17-ї та перешкоджає їх об'єднанню на єдину особистість. [24] Усе це визначає цілком специфічні стратегії і технологію Школі соціальної роботи.
>Гештальт-психологи справедливо вважають, що життєву ситуація і є гештальт, тому утрачає будь-який сенс фрагментарна роботу з окремими частинами особистості. Тільки особистість сама може вибудувати новий, ефективніший гештальт свого життя. Найважливіша місце угештальте відводитьсяцелеполаганию, що й задає його структуру.
>Гуманистическое початок вгештальт-теории пов'язані з становищем у тому, що у особистості відбуваються тільки тоді ми, коли стає сам собою, а чи не тоді, коли він намагається кимось бути. Ні з рішення "бути кращою", ні від прохань, ні від вимог іншим людям активних внутрішніх змін, зазвичай, немає,
У руслігештальт-традиций було створено безліч цікавих технік психологічного впливу, які можна використані як у межах даного, і у інших підходів.
Усі викладені підходи дають багато цінного для Школі соціальної роботи. Основне завданняпсихолого-ориентированной Школі соціальної роботи — увійти в внутрішній світ особи і допомогти їм обрати оптимальне напрям розвитку, що спирається на адекватне розуміння власного "Я" і навколишнього світу.
Нижче, розглянемо як концептуальних засад Школі соціальної роботи психологічні теорії, засновані на біоенергетиці і тілесної орієнтації.
Останніми роками серед вчених і практиків значно посилився інтерес до теоретичним побудов, що з єдністю психічної і біологічної природи людини. Виникло спеціальне напрям — >психотроника як комплекс наук, які вивчають біополе,сверхчувственное сприйняття людини. Вона досліджує проблеми біоенергетики, екстрасенсорики,биолокации, ясновидіння, різні види трансу та інших. Провідним становищемпсихотроники є думка у тому, що людина посідає у просторі набагато більший обсяг, ніж його тіло, має власним біополем, біоенергетикою. Людина сприймається як частка єдиного "космічного розуму", цілісного космосу, невід'ємна приналежність загальногопсихоенергетического поля Всесвіту.
Чимало понятьпсихотроники дискусійні, зокрема і поняття "біополе". Воно використовується зазвичай для позначення суми всіх визначних акторів і невідомих енергій, випромінюваних чи розкритих живим організмом. Звісно,психотроника лише робить свої перші кроки. Тут поки що більший клопіт, ніж їх вирішень. Але тим щонайменше розроблено значна частина теоретичних положень, вибороли широку популярність, наприклад >психомануальная терапія (різні видибиомассажа, зокрема і безконтактний масаж, кодування та інших.).
Однією з прикладів біоенергетичних конструкцій є медитація.Медитация як із методів роботи людину з своєї психікою виникла східних теоріях вдосконалення особистості: буддизму і йоги.
>Медитация призводить до такого стану свідомості, коли всі духовні сила в рівновазі, що веде до осяянню, просвітленню, ">инсайту". Під час медитації відбувається розвиток особистості, її різних аспектів, виникає зовсім нове досвід.
У східних навчаннях медитація — одна з основних інструментів самовдосконалення особистості, балансування їїпсихоенергетики. У цьому різняться рівні медитації. З найбільш поверховим рівнем знайомий кожний людина, не віддаючи собі у цьому звіту. Це відбувається тоді, ми замислюємося, йдемо у собі, відволікаємося від навколишнього світу... і тоді раптом приходить якийсь ва-ріант розв'язання проблеми, був відсутній раніше. Від поверхневих стадій медитація може можливість перейти до більш поглибленим і нездатність досягти від того рівня, коли то вона може сама собі навіювати необхідні стану.
Ще один вид концепцій аналізованого напрями єтелесно-ориентированний підхід [26]. Такий підхід активно розвивається у останнє десятиліття і включає багато напрямів, технік і технологій:
- робота над структурою тіла: біоенергетична тілесна терапія А.Лоувена, структурна інтеграція (>рольфинг), технікаАлександера, методФальденкрайза, первинна терапія Артура Якова;
- система, спрямовану поліпшення функціонування тіла: чуттєве свідомість і релаксація почуттів;
- східні вчення, зорієнтовані тіло: хатха-йога,тай-чен, айкідо, цигун та інших.
Різні теорії, пов'язані з психологією і орієнтуванням на тіло, розвивалися незалежно на різних роботах земної кулі, але мають багато спільного. Насамперед вони базуються ідеї "недіяння", тобто. надання тілу можливостей діяти природно, і легко. Усі визнають за кращерелаксированние дії напруженим. Нарешті, усі вони розглядають тіло і як єдине ціле.
>Телесно-ориентированние системи прагнуть навчити людини бути більшрелаксированним, природним як під час відпочинку, і у дії: не напружуватися, не тягти, намагатися. Вони допомагають відучитися поганих звичок і повернутися до природною мудрості, координування й рівноваги тіла.Телесно-ориентированное вплив широко використовують як в індивідуальної, і груповий формі.
Використання психологічних біоенергетичних ітелесно-ориентированних концепцій у соціальній роботі у час немає підстав назвати дуже активним. Проте різні елементи їх знайшли досить широке спектр докладання. Наприклад, імпонує для Школі соціальної роботи сам підхід: у людині є єдність психічного і біологічного: лише у спільному взаємодії він може стати, за висловомОлпорта, "господарем своїх можливостей". Такий підхід важливо враховувати, особливо в працювати з певної категорією людей (схильністю до самогубства, депресії, соціальної небажаності та інших.). Ця напрям взаємодії з психології та Школі соціальної роботи дуже близько примикає до одної зкомплексно-ориентированних концепцій Школі соціальної роботи — >виталистской. У поєднанні з ній воно дає сучасному вченому і практику низку нових можливостей посилення захисних потенцій людини, поєднуючи йогобиофизиологические, психічні і соціальні можливості.
Також, слід звернути увагу до можливість застосуваннядианетической концепції особистості соціальної роботі.
>Дианетика — наука про розумі, душевному здоров'я описана Л.Хаббардом [25]. Вона на специфічних філософських і психологічних уявленнях про людину, його сутності, емоціях і розумі. З позиційдианетики єдиний принцип і загальний знаменник усього життя — це до виживання як істинного значення "життєвої сили", яку Р.Хаббард назвав центром свідомості "Я", тобто. сама людина. Але мають на увазі на її тіло, чи ім'я, на її розум, бо, що він усвідомлює, самосвідомість. І це це і є особистість.
Абсолютної метою виживання постулюється безсмертя чи нескінченне виживання. Людина прагне вижити як організм, продовжити себе у дітях, групи, членом якої є, в усьому людстві та іншихсимбиотах. Нагородою за дії, які б виживання, є задоволення, відчуття психологічного комфорту.Наказанием за руйнівні дії стають смерть і.
Центральне поняттядианетики "клір". >Клир — людина, особистість в оптимальному стані: відсутності будь-яких захворювань, із високим рівнем інтелекту, живе енергійно і із задоволенням, з повнотою всіх відчуттів. Р.Хаббарт дає повну характеристикучеловека-клира: її сприйняття, пам'яті, емоцій, мислення. Саме клір сприймає, тож інтерпретує світ довкола себе найадекватніше, а чи неаберрированно, тобто. спотворене. Для ілюстрації автор наводить приклад: якщо попроситиклиров інеклиров подумати про розі, то будуть відповідно різні виходять результати.Неклири зазвичай можуть або представляти, або відчувати запах, але з бачити квітка, не можуть одночасно бачити різні кольору троянд, відтінки...Клир ж "бачить" троянду у всьому різноманітті се властивостей і відтінків. [25]
Такі властивостіклиров виявляються та інших психічних процесах, це важливо для розуму, прогнозування і планування цілей й майбутньої життя. Дослідженняклиров інеклиров, проведені засновникомдианетики, показало, основні мети розуму, як і людської натури, спрямовані на творення і сталий благо. Змінюються тільки під впливом те, що він бачить, і залежно з його освіти і поглядів.
Р.Хаббарт доводить, що клір метадианетической терапії. Тієї метою, що можна досягти з допомогою деякого терпіння, вміння і праці. Кожен може бути кліром, якщо він втратив частини мозку внаслідок операції чи від нещасного випадку або народився з дефектом нервової системи.
При неоднозначності відносин і додианетике різних вчених і практиків тим щонайменше можна вважати, що її ідеї дуже потрібні для з психології та Школі соціальної роботи. Адже з кінцевих цілей та соціальної роботи ідианетики збігається — допомогти людині жити у стані психологічного комфорту, підняти його власні можливості і самосвідомість, звільнити з труднощів, що затьмарюють його існування, допомогти розраховувати на засіб, допомагає вирішувати життєві проблеми.
Також має велике значення погляд на індивіда з позицій
>соционического підходи до особистості, групі у соціальній роботі.
>Соционическое направлення у розумінні особистості виникла 80-ті роки, коли досить поширилися роботи А.Агустинавичюте. Нинісоционика переживає бурхливе становлення: уточнюються поняття, народжуються концепції, накопичується дослідницький досвід, нові технологіії впливу психіку людей.
У основісоционического підходи до особистості лежить переконання, що різні відносини для людей, які у одним і тієї ж соціальних умовах, можуть пояснюватися лише своєрідністю психологічних структур індивідів [21].Соционика описує 16 типів особистостей, які відрізняються одна від друга такими параметрами: особливостями сприйняття й переробки інформації, її обміну, структурування.
У цьомусоционика демонструє недосконалість та характеринтертипних відносин,устанавливающихся всередині кожної пари типів (>диад). Основою психологічних розробок посоционике стала теорія Юнга, модель індивідуальності якого будувалася на концепції чотирьох психологічних функцій: інтуїція,сенсорика, мислення (логіка), емоції (етика), що уекстравертированной іинтравертированной установках.
Ці функції психічного світу особистостісоционике певним чином піддані класифікації, у результаті і де з'явилися 16 типів особистості. Кожен з типів підібрали умовний псевдонім, під назвою ім'ям історичного чи літературного героя. Наприклад,интуитивно-логический екстраверт ("Дон Кіхот") ілогико-интуитивний екстраверт ("Д. Лондон") чиинтуитивно-логический інтроверт ("Бальзак") іинтуитивно-етический інтроверт ("Єсенін") та інших.
У процесі взаємодії люди входять у різноманітних відносини між собою, що потенційно можуть розвиватися гармонійно, створюючи спілкуватися стан психологічного комфорту (>дуальние пари). Відносини в парах надають позитивні впливу, що виявляються як стосунки тотожності, дзеркальні, родинні, ділові, які активізують,полудополнения та інших. Ці взаємовідносини можуть матииррелевантний чи конфліктний характер (>миражние, конфліктні, відносини погашення,квазитождества,супер-его та інших.)
Усі 16 типів особистостей становлятьсоцион як структурно-функціональну одиницю людського розуму. Усоционе прийнято виділяти 4 квадри, тобто. поєднаннясоционических типів особистості, які можуть опинитися разом працювати активно і плідно. Причому кожна квадра складається з дуальних пар і найефективніше може виконувати певну роботу. Вочевидь, що ця галузь психологічного знання причетний безпосередньо мирно вирішити проблеми Школі соціальної роботи, до ефективності взаємодії імені клієнта йсоционома.
Останніми роками виникає методологічна, теоретична і технологічна необхідність поєднання різних психологічних підходів. Особливо важливо для Школі соціальної роботи. Таке з'єднання можливо двома шляхами: еклектичним і конструктивним. У першому випадку вибираються шматки, які фахівцю становища тієї чи іншої підходу і механічно об'єднуються між собою. такий шлях може бути, що то й відбувається. Друга можливість більш трудомісткий. Використання різних підходів у ньому пов'язані з формуванням інших принципових положень, відсутніх у кожному їх у окремішності. У психології такий традиційний напрямок одержало назву психосинтезу, які виникли нещодавно.
Сучаснийпсихосинтез вимагає поєднання різних методологічних, теоретичних і технологічних поглядів загалом і нового методу кожному за клієнти на окремішності. Одне з варіантів психосинтезу описаний Р.Асаджиоли [3]. У центрі описаного їм підходу — побудова нової концепції людини, особи. Автор зазначає, що з психосинтезу важливо використовувати як різні психологічні моделі особистості (психоаналіз, динамічну психологію, екзистенціальну психологію), і добре вивчені факти з інших (психосоматичної медицини, психології релігії, дослідженьсверхсознательного, парапсихологічного, східної психології,холодинамики, соціальної психології, психіатрії, антропологічної психології, активних методів на особистість та інших.).
Відповідно до оскільки він розглядався підходу, все елементи особистісної структури сфокусовані у цьому "Я", що призводить до єдиному баченню і пізнання різних емпіричних даних. Саме неузгодженість у цьому "Я" і особистим "Я" перешкоджають у сенсі індивідом і, та інших людей, що робить її тривожним ідезадаптированним. У цьому слід допомогти фахівця в царині усвідомленні (самоаналізі) внутрішнього вищого "Я", з допомогою "ідеальної моделі Я", тобто. "нового центру Я", навколо якого і розпочинаєтьсяпсихосинтез — побудова нової концепції особистості з допомогою спеціальних технік і технологій.
>Психосинтез постулює цілісну концепцію психологічної життя, як постійного взаємодії конфлікту між безліччю різних і протилежних зусиль і об'єднаним центром (вище "Я"), який прагне координувати, гармонізувати та об'єднувати їх. Вочевидь, що це справді дає дуже гнучкий інструмент до рук соціального працівника у його взаємодії з клієнтом.
>Психосинтез використовують у різноманітних сферах діяльності: психологічному консультуванні, психотерапії, самовдосконаленні особистості, інтегральному навчанні. Використання психосинтезу у соціальній роботі є перспективним в наданні особистості допомогу й підтримки у рішеннівнутриличностних, міжособистісних і міжгрупових конфліктів. Можливо використання психосинтезу у вирішенні та профілактики національних, соціальних, економічних, наукових кадрів і релігійних протиріч. І це сенсіпсихосинтез примикає докомплексно-ориентированним концепціям Школі соціальної роботи.
Укладання
Соціальна робота у сучасному психологічному розумінні є нерозривний зв'язку з психологією, і навіть широке використання психологічних процедур.
Будучи об'єктом соціальної дії, індивід займає пасивну громадську і особистісну позицію. Психологічно виявляється як прагненнядетерминированности всіх своїх стратегій, старанності, відмові самостійного прийняття рішень, переважанню поведінкових стереотипів, ригідності мислення,екстернальности.Подлинную активність, можливості саморозвиватися, самоактуалізації,интернальности, цілеспрямованості, креативності може проявити особистість лише як суб'єкта соціальних дій.
Послаблення особистісної, індивідуальної суб'єктності ставить людини у певного роду залежність та заважає її здібності самозахисту, самовдосконалення. Виникає ряд проблем, що з можливістю реалізувати свою суб'єктність. Тому з головних цілей і психології, та соціальної роботи — створення умов прояви життєвих зусиль і соціальної суб'єктності, надання допомоги людині, бажаючому змінитися, вирішити проблеми, які гальмують його розвитку. Це можна зробити багатьма шляхами. І цим шляхах те розмаїття методів, що дає психологія соціальної роботі.
Література
1. АндрєєваГ.М. Соціальна психологія.— М.: Аспект Пресс, 2004.
2. Айві Є., АйвіМ.Б.,Саймен Л.Д.Консультирование і психотерапія: Поєднання методів теорії та практики. Новосибірськ, 1992.
3.Асаджиоли Р.Психосинтез. М., 1993.
4. Бендлер Р., Гріндер Д. З жаб в принци:Нейро-лингвистическое програмування - Новосибірськ, 1992.
5. Берн Еге. Ігри, у яких грають люди. Люди, які у гри. - Єкатеринбург:ЛИТУР, 2002. - 576 з.
6. Берн Еге.Трансакционний аналіз в психотерапії. – Єкатеринбург:ЛИТУР, 2003. – 272 з.
7.ГусляковаЛ.Г., Дьоміна Л.Д. Психологія та соціальна робота.Барнаул, 1991.
8.Джайтис М.,Джюнгвард М. Народжені вигравати: (>Трансактний аналіз згештальт-експериментами). М., 1993.
9. Маслоу А.Самоактуализация: Психологія особистості: Тексти. М., 1982.
10. Маслоу Абрахам Р. Мотивація і як особистість / Пер. з анг.Татилбаевой А.М. У вступній статтіЧубарь М.М. – СПб.: Євразія, 2001. – 478 з.
11.Мадди Сальваторе Р. Теорії особистості: з порівняльного аналізу / Пер. з анг. – СПб.: Видавництво «Йдеться», 2002. – 539 з.
12. Незвична психотерапія: (>Психотерапевтические техніки Мілтона Еріксона). - М., 1986.
13. Загальна психодіагностика / Ред. А.А.Бодалев та інших., М, 1986.
14. Основи Школі соціальної роботи: Підручник / Відп. ред.П.Д.Павленок. - М.:ИНФРА-М, 1997. - 368 з.
15. Роджерс До.Клиент-центрированная психотерапія / Пер. з анг.Т.Рожковой, Ю.Овчинниковой, Р.Пимочкиной. – М.: Квітень Пресс, Вид-воЭКСМО-Пресс, 2002. – 512 з. (Серія «Психологічна колекція»).
16. Сидоренко Є.В. Психодраматичний інедирективний підходи до груповий працювати з людьми. - СПб., 1992.
17. Соціальна робота: Теоретичні основи підготовки соціальних працівників. - М., 1992.
18. Тобін З. А. Порівняння психоаналітичноїЯ-психологии і особистісноцентрированной терапії До.Роджерса //Иностр. психологія. - М., 1993. Т. 1, №1.
19. Теорія і практика Школі соціальної роботи: Вітчизняний і закордонний досвід. М.: Тула, 1993. Т. 1,2.
20. Теорії особистості/Л.Хьелл,Д.Зиглер. – 3-тє вид. – СПб.:ПИТЕР, 2003. – 608 з.: мул. – (Серія «Майстра психології»).
21. Теорія і методологія Школі соціальної роботи. Навчальний посібник для ВНЗ. Під ред.Проф. С.І. Григор'єва, Вид-во "Наука" 1994.
22. Теорія і методологія Школі соціальної роботи. — М., 1994.
23.Франкл У. Людина перетворюється на пошуках сенсу. - М., 1990.
24. Ф.Перлз, П.Гудмен, Р.ХефферлинПрактикум по гештальт-терапії. – Пер. з анг. – М.: Вид-во ІнститутуПсихотерапии, 2001. – 240 з.
25.XaббapдЛ.Р.Дианетика. - М.: Видавнича група Нью Ера, 1995.
26. Хрестоматія потелесно-ориентированной психотерапії іпсихотронике. - М., 1992.
