Зміст
Запровадження
1. Психологічні основи маніпуляцій особистістю
2. Види професійних маніпуляцій
3. Методи захисту від маніпулятивних впливів
Укладання
Список літератури
Запровадження
Проблема інформаційно-психологічної безпеки особистості, її психологічної захищеності та способів формування психологічного захисту за умов кардинальних змін російського суспільства стає особливо актуальною як у теоретичному, і у прикладному плані.
Останнім часом у наукових працях з соціальної, ринкової економіки (науці, що постала стику економіки, соціології, кримінології і психології) було озвучено ідею у тому, що це психологічні міжособистісніобмени-трансакции (Еге. Берн) відбуваються подібно, наприклад, товарно-грошовим обмінам. З цього випливає, що психологічний капітал, виражений у особистості почуття власної гідності й "авторитетності" між людьми, має власний матеріальний (грошовий) еквівалент, тобто, хто "більше важить" в соціумі, той має більші гроші і менше можливості їх відкласти.
Маючи цю думку, у цій роботі пропонується розглянути професійні маніпуляції з погляду впливу особистість і власність людини.
Отже, метою даної роботи є підставою розгляд професійних маніпуляцій і шахрайства в соціально-побутову сферу.
Діяльність поставлені такі:
· Розглянути психологічні основи маніпуляцій особистістю
· Розглянути види професійних маніпуляцій
· Розглянути засоби захисту від маніпулятивних впливів
1. Психологічні основи маніпуляцій особистістю
Насамперед, зупинимося у тому, навіщо людям потрібно маніпулювати, адже необхідних результатів можна домогтися іншими засобами, наприклад, з допомогою відкритого тиску, або просто домовившись. Тут секрет у тому, що людина прагне вбити двох зайців, тобто:
1) отримати те, що хочеться, та заодно мати гарний вигляд з погляду соціальних норм;
2) отримати те, що хочеться, і водночас наскільки можна уникнути гніву (невдоволення, образи, помсти тощо.) із боку свого партнера.
Афери, махінації, шахрайство, блеф, стратагеми, маніпуляції, психологічні і рефлексивні гри, політичні інтриги і містифікації, такий маніпулятивний вплив, провокації, психологічні й таємні операції, пропаганда і психологічна війна, управління противником, політичні ігри і рекламні кампанії, політична й комерційна реклама, дезінформація й оперативніші гри - лише невеликий перелік понять, що використовуються позначення засобів і проявів феномена таємного примусучеловека[3].
Аналіз психологічних маніпуляцій у сучасній психологічної науці призвів до розробці відповідного понятійного апарату як робочого інструментарію вивчення і систематизації. Так,Э.Берном запроваджені поняття прихованих трансакцій іигр[4].
>Э.Шостром виділяє певні типи маніпуляторів, виходячи з використанні людьми в міжособистісному взаємодії стійких поєднань маніпуляцій партнером чи ігор за висловомЭ.Берна. Отже, маніпулятори переходять до розігруванню та її реалізації у повсякденному житті цілих типових сценаріїв маніпулювання в міжособистісному взаємодії, що стає основою формування типового стилю поведінки й спілкування з які вас оточують.Э.Шостром показує, що маніпулятори зі спілкуванням використовують цілі системи маніпуляцій, що він і позначає -манипулятивниесистеми[5].
У виконанні вітчизняної науці у межах спроб розробки формалізованих описів процесу рефлексивного управління у конфліктному взаємодії також сформульований певний інструментарій описи цього процесу і використовуванихприемов[6].
>Проанализировано зміст понять маніпуляції і маніпулятивного впливу і виділено структурні елементи міжособистісної маніпуляції, і навіть ряд механізмів його реалізації у процесі спілкування, розглянутий феномен соціально-політичних маніпуляційличностью[7].
>Многоликость проявів способів таємного примусу людини у залежність від культурно-історичних, соціальних і комунікативних умов трансформувалася на розмаїття понять, що відбивають практику їх використання їх у соціальному взаємодію уряду й спілкуванні людей, основні з яких перераховані вище. Щоб співаку визначити сферу їх переважного застосування і виділити такі, які можна використовувати як основних в описах і аналізі процесу прихованого психологічного примусу особистості нашому дослідженні й подальших міркуваннях доцільно розглянути поняття, відбивають утримання і різні способи маніпулювання людиною, кілька докладніше.
Однією з основних умов розгортання маніпуляційною програми є альтернативної інформації,информационий вакуум за визначеною проблемі, коли цільової аудиторії усіма можливими засобами нав'язується лише одне модель рішення, навіюється її безальтернативність і неминучість. У цьому плані, відсутність публічного аналізу альтернатив є одна з основних ознак маніпуляції.
Іншим ознакою маніпуляції є створення ситуації штучного дефіциту часу, коли нав'язуваної розв'язання має бути прийняте без належного аналізу альтернатив в надзвичайно обмежений період через ті чи інших міфічних причин (формування у масовій свідомості відчуття насування катастрофи, жахливого кризи, від якої тільки можна врятуватися єдино правильним рішенням тощо.)
Прикладом тут може бути обгрунтування у ЗМІ моделі «шокову терапію», що розглядалася як єдино правильний, безальтернативний спосіб виходу із ситуації насування катастрофи. Чому єдино правильний? У той час мали далеко ще не райдужні результати застосування «шокову терапію» у Польщі.
Демократичне суспільство, з одного боку, відкриває змога пересічного українського громадянина проводити прийняття ключових суспільству рішень, з іншого боку, свобода ЗМІ уможливлює широке застосування тих технологій формування суспільної думки, нав'язування громадянинові тих чи інших міфологічних уявлень. У суспільстві ЗМІ формують образ реальності з урахуванням якого вільний громадянин робить свій вибір.
Маніпуляція орієнтована на елімінацію логіки, критичного аналізу та примітивізацію мислення цільової групи, підміну логічного зв'язку стійкоюассоциациативной зв'язком, коли те чи інше явище асоціюється на нав'язуваний деструктивним чином. У цьому вся аспекті самостійний погляд поширювати на світ, спроби незалежного мислення з урахуванням здоровим глуздом, а чи не у межах нав'язуваної міфологічної парадигми, міфологічного образу світу і укорінених у ньому стереотипів поведінки й цінностей – представляє основну небезпеку для будь-який маніпуляційною програми.
>Элементами маніпуляційною програми є міфи, зокрема міфи про всесвітньому змові, зумовленості долі й т.д., що вселяє думка про покори та безглуздості критичного аналізу існуючого стану речей.
Маніпуляція як із видів інформаційної атаки залежить від плавної і майже непомітної підміні, переході (з відволікаючими ефектами) – від справді справедливого викриття неприємних фактів, злочинів, зловживань, застарілих традицій тощо. – до критики всієї моделі світу і вкоріненої у ній системи цінностей.
Демонтаж системи цінностей починається з виявлення уразливих місць у сенсовому просторі противника, визначеннядиссонирующих фактів, стереотипів і уявлень, яким потім за допомогою пропагандистської компанії, у ЗМІ надається фундаментальне значення. Причому у як альтернатива суспільству пропонують нову модель світу, джерело якої в ілюзіях і стереотипах цього товариства, але з укорінене у його історичній пам'яті, національні традиції, глибинних психологічних установках і аж що суперечитьсоциально-историческим умовам його існування.
А, щоб результат був ефективніший, будь-яка маніпуляція має чітко визначеного адресата, соціально-психологічний «портрет» якого досліджується з допомогою фокус-груп і глибинних інтерв'ю. Усі розвідки світу працюють над упорядкуванням психологічного портрета свого ймовірного противника, вишукуючи його найуразливіші місця. До того ж і ЦРУ під час «холодної громадянської війни» вело серед емігрантів з колишнього СРСР дослідницьку роботу з виявлення найбільш глибинних психологічних установок, стереотипів, міфів та матеріальних цінностей.
Умовою ефективності маніпуляції служить виведення масової свідомості за звичні рамки норм, цінностей і стереотипів,дестаблизация масової свідомості з допомогою пропагандистських і відволікаючих заходів. Ступінь ефективності маніпулювання залежить від глибини і точності сканування ментальних структур групи: її норм, цінностей, стереотипів, глибинних психологічних установок і архетипів.
Дослідники виділили характерну особливість людського сприйняття, яка полягає у цьому, що людина краще засвоює інформацію, яка цього разу вже які існують нього уявлення.
Основні кошти інформаційної війни орієнтовані цього прикрого феномена. Будь-які маніпуляції і пропагандистські компанії засновані на “ефект резонансу”, коли «>имплантируемая» інформація, спрямовану зміна поведінки спільності, маскується під знання і набутий стереотипи, вже що у конкретної соціальної спільності яку спрямована пропагандистська компанія.
Метою маніпуляції єасинхронизации уявленьгруппи-адресата з допомогою «ефекту резонансу» і переведення її інші моделей поведінки, зорієнтовані геть в іншу систему цінностей.
Прикладом тут може бути «перебудова», декларованою метою якої була поліпшення вже не існуючого ладу, а чи не його скасування. Поступово, пройшовши крізь кілька послідовних етапів, результат було досягнуто: руйнація СРСР.
«Ефект резонансу» досягається, коли тому чи іншому факту, проблемі чи психологічної установці надається штучно перебільшене значення, які з мері щодо культурне ядро, дисонує і руйнує яка у суспільстві систему цінностей. Дисонанс характеризується роздуванні одній з вже існуючих моральних норм, які у певних рамках власними силами допомагають суспільству.
Розглядаючи поняття, відбивають кошти та прояви таємного примусу людину, як соціально-психологічного явища, властивого соціальному взаємодії людей, треба сказати, що у наукові дослідження зачіпаються теоретичні і прикладні питання вивчення різної форми прихованого примусу особистості. Часто описуються з поняттями, розглянутих у перших двох групах, умовно виділених нами як застосовувані в повсякденному мовою й використовувані у сфері соціального управління, або у загальнонаукових поняттях таких дисциплін, як соціологія, теорія управління, політологія, військове мистецтво, основи діяльності розвідування й інших спецслужб.
Специфічних загальнонаукових понять, що відбивають узагальнену схему, модель чи механізм такого явища, як приховане психологічне примус особи і мають достатню наукову опрацювання, трохи. До до їх числа насамперед можна віднести такий маніпулятивний вплив (маніпуляції, маніпулювання), психологічні ігри та зовсім рефлексивне управління.
Суть поняття “рефлексивне управління” фахівці визначають так. “Управління рішенням противника, зрештою нав'язування йому певної стратегії поведінки при рефлексивному взаємодії здійснюється не прямо, не грубим примусом, а через передачу йому підстав, у тому числі той міг би логічно вивести своє, але визначене іншим боком рішення. Передача підстав означає підключення Х до процесу відображення ситуації У, цим Х починає управляти процесом прийняття рішень. Процес передачі підстав щодо прийняття рішень однією з противників іншому ми називаєморефлексиним управлінням. Будь-які “облудні руху” (провокації й інтриги, маскування та розіграші, створення хибних об'єктів і взагалі брехня у кожному контексті) є реалізацію рефлексивногоуправления”[6].
Отже, будь-які маніпуляції і акти маніпулятивного впливу виступають як складові елементи цього процесу, тобто. в понятті рефлексивного управління відбивається загальний підхід до управління противником в конфлікті з допомогою різноманітних прийомів таємного примусу покупців, безліч застосуванням механізму рефлексії цих цілей.
У узагальненому вигляді у соціальної психології рефлексія виступає у вигляді усвідомлення чинним суб'єктом (обличчям чи спільністю) того, як й насправді сприймаються і оцінюються іншими індивідами чи спільностями.
>Рефлексия (від латів.reflexio - звернення тому) - “це буде непросто знання чи розуміння суб'єктом себе, а й з'ясування того, як інші знають і розуміють “>рефлектирующего”, його особистісні особливості, емоційні реакції і когнітивні (пов'язані з пізнанням) уявлення. Коли змістом цих уявлень виступає предмет спільної прикладної діяльності, розвивається особлива форма рефлексії -предметно-рефлексивниеотношения”[7].
Поняття, конкретні форми, класифікація і механізми психологічних ігор найбільш докладно розглянутіЭ.Берном у межах його концептуального підходи до міжособистісному взаємодії. У цих цілях він розробив відповідний поняттєвий апарат, і методичний інструментарій, дозволяє аналізувати міжособистісні маніпуляції, здійснювані, зокрема, і несвідомо.
“Грою ми називаємо, пише Берн,- серію наступних друг за іншому прихованих додаткових трансакцій з чітко певних захворювань і передбачуваним результатом. Це який повторювався набір часом одноманітних трансакцій, зовнівиглядящих цілком правдоподібно, але які мають прихованої мотивацією; одне слово це серія ходів, містять пастку, якусь пастку. Ігри від процедур, ритуалів івремяпровождений, з погляду, двома основними характеристиками: 1) прихованими мотивами; 2) наявністю виграшу. Процедури бувають успішними, ритуали - ефективними, а проведення часу вигідним. Але вони за своєю сутністючистосердечни (не містять “задньої думки”). Вони можуть утримувати елемент змагання, але з конфлікту, які результат то, можливо несподіваним, але ніколи - драматичним. Ігри, навпаки, може бути нечесними і часто характеризуються драматичним, а чи не просто захоплюючимисходом”[8].
Нині найбільш універсальним з понять, що відбивають механізм прихованого психологічного примусу, виступає маніпуляція. Дане поняття має дві основних значення - пряме і переносного чи метафоричне. Хоч як парадоксально, але протягом останнього час саме переносного значення маніпуляції стає основним і ведучим змістом цього поняття, що привертає дедалі більша увага дослідників. У його переносному значенні він має досить високий диференціацію, т. е. можна говорити про систему понять, котрим як родового виступає маніпуляція. У систему цих понять входять: такий маніпулятивний вплив, психологічні маніпуляції, маніпулювання (зокрема, маніпулювання у політиці; маніпулювання думкою, громадським свідомістю тощо.), міжособистісні маніпуляції, соціально-політичні маніпуляції особистістю тощо.
2. Види професійних маніпуляцій
До поширеним професійним маніпуляціям особистістю нині можна віднести жебрання, фінансові піраміди. Зупинимося ними докладніше.
>Нищенство і жебрацтво можна зарахувати до «найдавнішим професій». Наприклад, відповідно до історичним документам, в 1443 року у чеському містіКутна Гора побудоване якесь товариство жебраків. Щоправда, за статутом його членами могли стати лише літні шахтарі, яких через вік вигнали з роботи, а милостиню дозволялося просити лише перед міськими церквами. Документ цей цікавий тим, що потім із нього можна зрозуміти, що професійне жебрання було сформульовано чітко налагодженим "виробництвом" відносини із своїми законами, начальниками та його підлеглими.
Однією із найграндіозніших організацій жебраків історія була "Асоціація Жебраків", центром дії яких було Париж. Утворилася вона у середньовіччя й проіснувала остаточно царювання Людовіка XIV. У Києві Франції "злиденні" жили у віддалених барлогах, званих спочатку вежами, потім дворами, що згодом дістали назвуДворов чудес. Найбільш знаменитим двором була така, що перебував неподалікПорт-Сент-Дени, між вулицеюНев-Сент-Совер і провулкомФилль-Дье. З усіх боків цей простір була оточена низькими темними будівлями з глини і бруду, у яких жили злиденні. Як пишуть історики, тут "не мав ні віри, ні моралі, не знав ні хрещення, ні причащання, ні шлюбу". У жебраків був власний король – великий Вогнище. Підданні Костера канючили тут Парижа, відрекомендовуючись кульгавими, горбатими, понівеченими солдатами і виставляючи напоказ свої виразки і болячки. Повернувшись своїДвори, "убогі" знову дивним чином розвивали здоров'я – саме тому ті двори та дістали назвуДворов чудес. "Асоціація Жебраків" мала власного верховного главу, свої умови, а й свій власну мову (арго), який переходив від однієї покоління шахраїв до іншого. Головні наближені великого Вогнища управляли кварталами, чи провінціями. Вони навчали новачків своєї мови, викладали мистецтво обкрадати купців, різати гаманці, які тоді носили на поясах, готувати мазь для фальшивих ран й уміти обманювати народ скаргами. Інспектор французьких в'язницьМоро-Кристоф, знав світ шахраїв чимало і який окреслив їх у книзі, ділив рядових жебраків сталася на кілька категорій. На нижчою щаблі стояли звані "сироти" – хлопчики, "які у числі 3 або чотирьох бігали тут майженагие, тремтячи від холоду". Значно вільніше почувалися дорослі ледарі, які "ходили вулицями на добрих куфайках і поганий взуття,большею частиною дві, репетуючи себе, що вони купці, розорені війною, пожежею чи іншими випадковостями". Були і шахраї у супроводі фальшивих їхніх дружин та дітей, які просили милостиню шлюбу зі свідоцтвом до рук у тому, що вогонь винищив їх удома і здає майно. Непоганий дохід у скарбницю короля жебраків приносили "каліки",виставляющие напоказ моторошні болячки. Одні демонстрували виразки на руки годі й ногах і, збираючи милостиню в церквах, казали, що вирушають за зціленням до святих місць; інші ходили на милицях; треті представляли хворих, падаючих втратив свідомість, "і робив це так натурально у вигляді тугий перев'язі руці, що українці обманювали перехожих, і навіть самих докторів"; четверті вдавали, ніби піддаються падучої хвороби та в конвульсіях падали на грішну землю, пускаючи з рота піну (зрозуміло, мильну). Загалом, "артистів" було зДворах чудес предосить.
Чи намагалися влади боротися з професійними злиденними? Зрозуміло, намагалися. Не раз. Але з більшу частину безрезультатно. Наприклад, ще до його створення "Асоціації Жебраків" було видано наказ поліції, з якого говорилося, що й через 3 дні після оголошення наказу "усі жебраки й ледацюги не звільнять Парижа й інших міст, вони відведено за грати, де залишаться однією хлібі на протязі 4 днів. Якщо ж із звільнення з в'язниці після закінчення терміну вони будуть дозвільні, не знайдуть місць і занять, їх чекає ганебний стовп; втретє ж вони вигнані з цих місць і затавровані". Хоча це суворий наказ і розігнав жебраків, примусивши деяких на роботу, але ненадовго. І шахраї зрештою зуміли гаразд утвердитися того грунті, яку експлуатували, що заснували корпорацію, яку зазначалося вище.
Те, що вивести професійних жебраків дуже складно, добре також і з прикладу Росії. Спочатку з жебракуванням намагалися впоратися репресивними методами (жебраків віддавали до кріпаків, били батогом, таврували, рвали ніздрі, публічно страчували). Коли це допомогло, влади постаралися справитися з цим явищем з допомогою системи організованого піклування.Нищим стали надавати профілактичну допомогу, будувати їм вдома піклування. У 1894 року у Москві відкрито 40 загальноміських опік зі щорічною державної субсидією у 1000 рублів; два роки той самий систему було введена ще 40 російських містах. У Петербурзі затримані поліцією злиденні розподілялися по розрядам, відповідно до якими потім займалися їхнім долею. Тих, хто став жебракам внаслідок нещасних обставин, сирітства, старості, хвороби, поміщали на богадільні чи Українського дому піклування, або давали їм давали роботи й поміщали у будинки працьовитості, на фабрики і; від комітету з питаньпризрению отримали одяг і грошову допомогу. Професійних жебраків передавали суду; по від'їзді покарання іногородні висилалися на двох років без паспорти, а столичні передавалися у розпорядження градоначальника. Тим, хто втратив паспорт і знову залишився безкоштовно, комітет виписував нові паспорти, давав роботу, допомагав повернутися додому, забезпечуючи або ж грішми чи безплатним квитком на проїзд по залізниці.
Але хто (а то й більшість) жебраків однаково поверталися до свого ремесла. Наші злиденні, як та їхні зарубіжні "колеги", теж були непогано організовані. Жебрачка братія ділилася на два класу: жебраки (>христарадники) і мисливці (злиденні вищого класу). У жебраків чи були такі "професії": прочани, могильники, барабанщики (>побирающиеся під вікнами),горбачи (>побирающиеся з торбами), удавані мандрівники, залізничники, просять милостині на вокзалах залізниць, севастопольці, що зображують відставних солдатів, безродні, бродяги, погорільці, переселенці тощо. "Мисливці" займалися тим, що подавалиблаготворителямпросительние, більш-менш зворушливі, листи або були у найбагатші вдома "завоспомоществованием" нібито за чиєїсь рекомендації.
У нинішній Росії, мабуть, не залишилися самі "барабанщики", оскільки вдома стали багатоповерховими. Однак – все самі каліки і сліпі, жебраки на поховання, виписані з лікарні, фальшиві "афганці" і "чеченці"...
Поняття «інформаційна війна» стає дедалі актуальним нашого часу. Еволюція інформаційних технологій сприяє з того що методи інформаційного впливу стають більш точковими, орієнтованими на ключових інформаторів й з, що рішення. Коли раніше пропаганда була захоплення і маніпулювання всім свідомістю людини, втягнутим у драматургію масового психозу (пригадаємо реакції, які викликали виступи Гітлера, який добре володів технологіями на масову свідомість), то час відбувається захоплення та маніпулювання однієї зі сторін особистості, коли загалом людина залишається абсолютно нормальним, тверезо які оцінюватимуть навколишню реальність.
Прикладом добре організованого масового психозу може бути діяльність фінансових пірамід, коли освічених людей (як свідчить статистика серед вкладників «МММ»,Хопер-инвест» тощо. переважали котрі мають вищою освітою), постали чергах, щоб віддати свої гроші абсолютно невідомим структурам з сумнівною репутацією.
Маніпуляція є навмисного підміна у масовій свідомості утримання або сенсу явища йогоквазиформой, коли за збереженні ідентичних зовнішніх ознак, явище набуває деструктивний зміст чи асоціюється з нею.Примитивизация іиррационализация ситуації, сенсу поняття чи символу, редукція його до архетипічним і ірраціональним структурам. Розрив між формою і змістом, символом та її змістом. Прикладом тут може бути поняття «авторитет», що у зараз у масовій свідомості російського суспільства асоціюється з особою, належить до вищої ієрархії кримінального світу.
Складність ідентифікації маніпуляційних технологій залежить від можливості неоднозначних інтерпретацій результатів їх застосування, труднощі виявлення всіх елементів маніпуляційною програми, складності докази навмисність тій чи іншій маніпуляції.
Методи маніпуляції діловим партнером включають різні прийоми і знаходять способи спонукання людини діяти над власні інтереси, що стає очевидним йому лише після проведення відповідної операції. Насамперед такий маніпулятивний вплив на людини чи групу осіб, думають, що справді виступають комерційних партнерів, спрямоване на навмисне створення вони перекручених поглядів на характер майбутньої спільної прикладної діяльності. Воно відбувається з допомогою здійснення впливу для сприйняття й оцінку одержуваної інформації, відпрацьованою технікою аргументації, грою на жадібності, довірі, сугестивності, простодушності та інших психологічні особливості особистості об'єктів впливу. Засобами обману стають як вербальні компоненти спілкування, і навіть дії, міміка, жести, пози, певні символи, які мають значеннєву навантаження, обмеження інформації, з приховання намірів вводити на оману іншу людину, створення обстановки і умов, сприяють реалізації нечистоплотних задумів. До досить поширеним формам обману і маніпуляцій несумлінного підприємництва можна віднести такі:
Перебільшення чи применшення можливостей, тобто створення “помилкового іміджу”, щодо власної персони, ділових зв'язків, фінансового стану фірми, характеру наданих товарів та послуг. Перебільшення можливостей передусім притаманно початкового етапу взаємодії, коли поставлено завдання залучити до співробітництво. Так було в початку 90-х двоє представників італійської фірми, прибувши у Москві, запропонували експортувати Росію велику партію комп'ютерів. Молодих людей мали дуже ошатно, їх паперовики, кейси і валізи сяяли фірмової символікою, телефонні переговори з господарів Москви вони проводили лише з членами італійського уряду. На узгодження умов проекту пішов протягом місяця, протягом якого італійців возили на море, організовували веселощі і масу протокольних заходів. Відомості про саму фірму, що вони представляли, отримано буде лише тоді коли іноземці зникли. Виявилося, що й “фірма” був зареєстрований напередодні поїздки молодих людей Росію (мабуть, розв'язали в такий спосіб організувати собі відпочинок) і її рахунку перебувало кілька доларів.
Несправжній імідж зменшення можливостей створюють на випадках, коли прагнуть уникнути податків, сховати наявні фінансові та матеріальні ресурси, уникнути розрахунків із вкладниками і кредиторами.
Пропозиція привабливих умов співробітництва. Ризик і азарт закладений у природі людини, і якщо до цього додати авантюризм і те, у Росії називається покластися на “може”, зрозуміло чому такі дуже чисельна самі йдуть назустріч проблемам, створюваними “привабливими пропозиціями”. У результаті втрачають останнє стан, закладають власні квартири, продають свої документи. Втім, останнє, то бабусі та дідусі, віддали паспорти за гроші шахраям до створення підставних фірм, який завжди добре представляють навіщо “хлопцям” із міста знадобилися їх документи, які що й гроші отримати у період коли затримують і так маленькі пенсії.
У підприємництво таку заманливу пропозицію зазвичай включає можливість заробити не докладаючи особливих зусиль, нижчу вартість товару або ж послуги, вигідні умови поставок, гарантію якості й надійності, особливі ефективність яких і властивості товару (звідси маса “чудодійних” ліків) тощо. У кінцевому підсумку виявляється, що з дешевих продуктів прострочений термін реалізації, ліки не минуло необхідну сертифікацію, на дешевої горілці фальшиві з акцизними марками. На переговорах,предваряющих подібні угоди, працюють різніманипулятивние прийоми. У випадку продаючи велику партію відеокасет, посередники показали покупцю власний договір з японською фірмоюаппелируя до того що, що й власний виграш від цієї операції незначний і угоду з ними вигідний. Така відкритість не прийнято бізнесі - адже знаючи звідки надійде товар покупець відеокасет може виходити прямі контакти з фірмою виробником. “>Подкуп довірою” вдався, і лише після отримання товару бізнесмен зрозумів тоді його провели, - відеокасети виготовлено за ліцензією фірми одному з її численних філій, однак зовсім у Японії. Звідси й щодо вигідні умови контракту, після підписання якого фірма покупець “прогоріла”.
“Гра на кон'юнктурі” . Цей досить побутував у бізнесі прийом побудований ось на наступній закономірності переговорного процесу: “переговорна сила більше в протилежного боку, меншою зацікавлена укладанні угоди”. Простіше це навіть звучить так, “коли й неможливо із Вами, отже будемо домовлятися коїться з іншими”. Маніпулювання партнером з допомогою цього прийому створюється з допомогою в нього помилкового ставлення до інших можливості боку що демонструє велику “переговорну силу”. У разі ризик для маніпулятора у тому, ніж переграти зі своїми блефом і відштовхнути потенційного клієнта.
Як приватного прийому використання гри на кон'юнктурі може бути демонстрація укладених угод коїться з іншими комерційними партнерами, на умовах вигідніших, ніж що всерйоз обговорюються нині. Так, для підготовки контракти з одній з арабських країн, представника вітчизняного зовнішньоторговельного об'єднання переконували у цьому, що таку саму зубну пасту, німці пропонують дешевше. У цьому показали договір, у якому збігалися характеристики товару, кількість упаковок та інші умови. Тільки після уважного вивчення тексту договору наш представник звернув увагу, що міра самого тюбика з пастою (надрукований дрібно наприкінці договору) був меншим ніж вітчизняний.
Підтасування інформації з метою переконання в ефективності комерційної пропозицій, здійснювана у різних формах, одна із найпоширеніших прийомів маніпулятивного впливу на бізнесі. У результаті цього приєднання до комерційні проекти несумлінними підприємцями спочатку закладаються, з попереднім маскуванням, невигідні чи нездійсненні умови. Ідеться укладення договорів, отримання кредитів під сумнівних операцій, переконання вкладників користуватися послугами певних банків. В усіх випадках основа одна - спонукати до вкладенню ресурсів у конкретний проект чи іншими шляхами створити умови для, коли кошти фізичних осіб (організацій) виявляться під медичним наглядом шахраїв.
Одна вітчизняна кампанія середині дев'яностих років заявили про володінні потужностями Новоросійського порту і дужеразрекламировала свої спроби з транспортуванні вантажів, зберігання, митним послугам і т.д. Переговори з потенційними партнерами були організовані у Москві Центрі міжнародної торгівлі, і оточені атрибутами успіху: дорогі машини, охорона, розглядалися комерційні проекти лише з більше об'ємів поставок різноманітних товарів. Бажаючі спілкуватися з президентом кампанії буквально вишикувалися живцем чергу. Поштовхом до наведення довідок про кампанії у вищенаведеному прикладі, послужило хамське поведінка ініціатора переговорів, - про всяк питання контрольного чиуточняющего характеру він реагував відкладанням комерційного проекту й запрошенням більш згідливого клієнта. Через війну представник фірми, засумнівавшись у реальності подій, передзвонив знайомому, працював у адміністрації Новоросійська і з'ясував, що все комерційну діяльність даної кампанії зводиться для реалізації разової угоди з продажу партії чоловічих сорочок, а транспортними й іншими можливостями ця кампанія немає.
Залучення в угоду шляхом завоювання довіри першому етапі. Для подолання почуття обережності, яке, зазвичай, бере участь у початковому етапі знають ділового співробітництва, і завоювання довіри біля свого жертви, нечистоплотний партнер може досить точно виконувати свої зобов'язання, наприклад брати позики під великі відсотки, які благополучно повертає кілька разів, та був, коли сума досить великий, позичальник несподівано пропадає. У зв'язку з цим варто пам'ятати, що підкреслена діловитість і обов'язковість на початковому етапі знають співробітництва перестав бути повної гарантією і може прірву після досягнення несумлінним партнером бажаної мети. Тому, завершивши переговори, і перейшовши до практичним діям, не можна забувати проміжному контролю над виконанням домовленостей. Для зниження можливих ризиків можна включити до договорі поетапні розрахунки з клієнтом принаймні виконання окремих видів робіт. У фінансової складової діяльності така процедура називається “>револьвернимакредитивом”, коли таки кожен новий сума виплачується після повного виконання попереднього етапу договору.
Як рекомендацій з вивчення ділового партнера попередньому етапі - й під час безпосереднього взаємодії можна виділити такі: з'ясувати то жодні домовленості вже відбувалися, з ким, фінансове становище фірми, інформацію про учасників угоди; звернутися до довідковим виданням, у яких вноситься інформацію про існуючих фірмах та підприємствах, і навіть звернутися до організаціям, що спеціалізуються на добуванні і накопиченні інформації про стан справ у комерційних структурах; з'ясувати під час попереднього знайомства характер скоєних операцій та звернутися потім із проханням - дати оцінку ефективності співробітництва до партнерів, які перебували раніше в ділових стосунки з даної фірмою.
У процесі безпосередніх контактів із діловими партнерами оцінці підлягають багато параметри, починаючи з характеристик і манер поведінки, закінчуючи враженнями про обстановку, співробітників, дизайні приміщення. Так, темп мови і сила звуку в діловому спілкуванні сприймаються так: занадто гучна мова, як; занадто тиха, як невпевненість; занадто швидка, якнесконценрированность; занадто повільна, як незацікавленість. Виникнення пауз під час відповідей на прості запитання, наприклад, характері яка поставляється продукції, свідчить про недостатньо повному володінні інформацією; занадто швидкі відповіді складні питання свідчить про заздалегідь підготовленому варіанти відповіді, який бажано перевірити ще раз.
Аналіз міміки, рухів очей, жестів і поз, тобто, що психологи називаютьневербальними компонентами спілкування допомагає судити про ставлення говорить до змісту висловлювання. Так, фраза “мені дуже цікаво” разом ізнесфокусированном на партнері поглядом, схрещеними саме руками і ногами,откинувшейся на спинку крісла фігурою або іронічній інтонацією дозволяє зробити висновок про можливість відсутності справжнього інтересу. Проте, слід пронационально-психологических особливостях діловими партнерами: представники скандинавських країн може бути стримані спілкуванні, але ці необов'язково свідчить про відсутність зацікавленості у ділових контактах; спілкування з представниками азіатських країн який завжди вдається контролювати “сигнали очного доступу”, тобто певні руху очей, які свідчать, зараз висловлювання людина має думки, які хоче приховати.
Слід обережно ставитися до запевнянням у цьому, що “лише ми можемо задовольнити ваші запити”. Багаторазові посилання добропорядність і чесність також може бути наслідком те, що партнер “переграв” із метою виглядати краще чим є насправді.
Інколи справа, коли переговорів присутній кілька представників, корисну інформацію дають контролю над ознаками ієрархії: як розмістилися учасники, хто може запитувати, хто може перебити керівника, хто має концентруються матеріали, хто оперує конкретними цифрами, хто може змінитися позицію, і, навіть дрібниці, подібні таких як хто ініціатор перерви. Ці спостереження допомагають дійти висновків реальних “центрах влади”, тобто людях, які впливають ухвалення рішення.
3. Методи захисту від маніпулятивних впливів
>Информационно-психологическую безпеку особистості можна як стан захищеності її психіки від дії різноманітних інформаційних чинників, що перешкоджають чи утрудняють формування та функціонування адекватноїинформационно-ориентировочной основи соціального поведінки людини (у цілому, життєдіяльності у суспільстві), і навіть адекватної системи його суб'єктивних (особистісних,субъективно-личностних) відносин і до навколишнього світу і собі.
У більш загальному виглядіинформационно-психологическая безпеку особистості - цей стан захищеності особистості, що забезпечує її цілісність як активного соціального суб'єкта і можливостей розвитку на умовах інформаційного взаємодії з довкіллям.
Виділення інформаційно-психологічної безпеки особистості (у разі поняття особистість вживається загалом яксинонимичного поняття людину, як самостійного активного соціального суб'єкта) із загальної проблематики інформаційної та психологічної безпеки як самостійного напрями такими основними причинами:
По-перше, у зв'язку з переходом до інформаційного суспільства (інформаційної цивілізації), збільшенням масштабів та ускладненням забезпечення і структури інформаційних потоків і всієї інформаційного середовища багаторазово посилюється її на психіку людини, а темпи цього впливу стрімко зростають. Це визначає необхідність формування нових механізмів і коштів виживання людину, як особи і активного соціального суб'єкта в суспільстві;
По-друге, взаємодія психіки людини з інформаційної середовищем відрізняється якісної специфікою і немає адекватних аналогів в інформаційній взаємодії інших біологічних структур, технічних, соціальних ісоциотехнических систем;
По-третє, основний рахунок і центральної "мішенню" інформаційного впливу людина, його психіка. Саме окремих осіб, їх взаємозв'язків і стосунків залежить нормальне функціонування соціальних суб'єктів різного рівня складності, будь-яких спільностей і соціальних організацій - від малої групи до населення загалом.
Спільним джерелом зовнішніх загроз інформаційно-психологічної безпеки особистості є частина інформаційного середовища суспільства, яка через різноманітні причини не адекватно відбиває навколишній людини світ. Тобто. інформація, яка людей оману, у світ ілюзій, Демшевського не дозволяє адекватно сприймати навколишнє й себе.
Як зазначалося, інформаційне середовище набуває в людини характер другий, суб'єктивної реальності. Ту значна її частина, що містить інформацію, неадекватно яка відображатиме світ довкола себе, й ті її характеристики і процеси, які утрудняють чи перешкоджаютьадеватности сприйняття і розуміння людиною навколишнього й себе, можна умовно позначити як "ілюзорна реальність". Попри свою ілюзорність, і навіть у силу своєї ілюзорності, але у формі здавалося б реальності, вона є основним зовнішнім джерелом загроз інформаційно-психологічної безпеки особистості.
Отже, у інформаційній середовищі у вигадливих поєднаннях і різноманітних формах переплетені адекватна і ілюзорна суб'єктивні реальності. Взаємодіючи і проникаючи один одного, змінюючись і розвиваючись за власними законами, вони розставляють численні загадки і пастки, розшифровувати які людині доводиться щодня й щогодини, і далі, то частішими й більше, якщо він хоче залишитися справді повноцінної та вільної особистістю, а чи не бути слухняною маріонеткою в павутинні психологічних маніпуляцій.
Розглянемо, які може бути джерела, що б ступінь неадекватності, ілюзорності інформаційного середовища суспільства.
Як зазначалося, них є об'єктивна складність самого світу та процесу його пізнання, помилки і помилки людей, пізнавачів його. У цьому не будемо акцентувати, оскільки цю проблему предмет аналізу у багатьох дослідженнях гуманітарних природничих наук.
У іншу групу джерел загроз можна поєднати дії тих осіб, які, переслідуючи свою мету, домагаються цього, використовуючи різні способи інформаційно-психологічного на інших не враховуючи їхніх інтересів, а найчастіше, просто вводячи у оману, діючи урозріз із їх інтересами і завдаючи їм збитки. Це діяльність різних осіб - від політичним лідерам, державних та громадських діячів, представників засобів масової комунікації, літератури і мистецтва, до повсякденних наших партнерів у міжособистісному взаємодії. До цих особам ставляться такі, хто, надаючи на оточуючихинформационно-психологическое вплив, майстерно змішуючи брехня з правдою, збільшують ступіньнеадеватности інформаційного середовища нашого суспільства та цим розширюють ілюзорну суб'єктивну реальність. Водночас найчастіше самі стають її мимовільними бранцями і перетворюються з його творців у її рабів. Як справедливо зазначає американський психологЭвереттШостром, маніпулюючи на інших людей, маніпулятор неминуче стає об'єктом власних маніпуляцій. Щоправда, від рівня цього не легшає тим, хто вже потрапив у павутиння його маніпуляцій, хто собі відчуває їх що руйнує і нищівне вплив.
Сама соціально-політична і економічна ситуація кардинальних суспільних змін і початку ринкових відносин, сприяє цьому та підсилюють таку тенденцію. Продавець прагне продати товар покупцю, та його інтереси які завжди збігаються, а то й сказати, що не стикуються і мають лише один загальну точку дотику - факт продажу конкретного товару. У цьому продавець активно вдається до різним прийомів, щоб приховати вади суспільства і підкреслити гідності, справжні, а найчастіше уявні у рекламованого товару. Найчастіше вона приховує необхідну клієнту інформацію, а частину їх змінює і тим самим утруднює отримання адекватних даних про товарі. Роботодавець вдається також до психологічним маніпуляціям, щоб, наприклад, дешевше оплатити працю працівника тощо.
Учасники переговорів, використовуючи різні способи маніпулювання інформацією, реалізують технологію рефлексивного управління, щоб домогтися своєї мети і обов'язково домогтися вигідніших умов свого боку, зазвичай, з допомогою обмеження інтересів з іншого боку. І цей відбувається як і ситуаціях, які зачіпають інтереси окремої людини чи навіть кількох осіб, і міждержавні відносини, у яких ціною маніпуляцій виступають інтереси цілих народів та навіть, як свідчить історія, саме існування.
Доступ до широкомасштабного використанню нових інформаційних технологій і контролю по кошти масової комунікації багаторазово посилює можливості інформаційно-психологічного на людей у вигляді зміни інформаційного середовища суспільства. У найбільшою мірою може бути різноманітних соціальних організацій - різних об'єднань людей, соціальних груп, громадських, політичних вимог і державними структурами, деяких соціальних інститутів суспільства.
У зв'язку з цим можливо виділити ще три щодо самостійних групи джерел загроз інформаційно-психологічної безпеки особистості. Так, для особистості може становитиинфомационно-психологическую небезпека діяльність різних угруповань і об'єднань людей частковості, окремих політичних партій, суспільно-політичних рухів, націоналістичні та релігійних організацій, фінансово-економічних і комерційними структурами, лобістських і мафіозних груп тощо.
Їхню діяльність стає небезпечної, коли задля досягнення своєї мети вони починають застосовувати різноманітних кошти інформаційно-психологічного впливу, змінюючи з цього поведінка людей в такий спосіб, що зазнають збитків їхні ж інтересам. Широко відомі приклади діяльності що така деяких релігійних сект, провокування національно-етнічних конфліктів, недобросовісної реклами, зокрема, гучна з АТ ">МММ"(у якого було проблем, але це проблеми в багатьох його клієнтів).
Як чергового джерела загроз інформаційно-психологічної безпеки особистості за певних умов можна назвати сама держава, органи державної влади управління. Це з діями державних лідерів, правлячої еліти. Небезпека виникає, що вони, реалізуючи власні інтереси, котрий іноді просто амбіції, використовують міць державної машини з метою інформаційно-психологічного на людей, маскуючи свої дії та справжні мети, які відповідають інтересам держави, нашого суспільства та населення. Небезпека погіршується також тим, як підкреслює професор П.І. Фісенка, держава нерідко починає експериментувати з масами заради "благих великих цілей" і маніпулювати їх свідомістю.
Крім цього, джерелом небезпеки може бути індивідуально-психологічні особливості державних лідерів, що впливають адекватність ухвалення ними найважливіших державних рішень, які визначають політику держави й, відповідно, організацію та влитися практику інформаційно-психологічного впливу, що чиниться на людей використанням можливостей державної машини. Приміром, в американських дослідженнях виділяються сім основних специфічних реакцій президентів США перевищив на стрес, що викликають негативний вплив бути прийнятим рішень: 1) фіксація уваги лише з однієї альтернативі, тоді звісно ж президент розглядає безліч альтернатив; 2) спрощення позиції противника; 3) втома протягом тривалого часу, що призводить до підвищення підозрілості, ворожості, до параноїдальним реакцій; 4) обмежений час ухвалення рішення, здатне призвести до ослаблення (чи втрати) уваги до небезпечній ситуації, до заперечення і недооцінки майбутніх наслідків; 5) посилення тенденції сприймати справжню ситуацію й історичні аналогії як такі; 6) принаймні зростання стресу лідер із метою збереження самооцінки намагається або вийти із ситуації, або зменшити собі відповідальність ми за неї, щоб уникнути провалу; 7) прагнення консультуватися тільки з, хто підтримує позицію, що обмежує інформацію, необхідну прийняття оптимальногорешения[18].
Як найважливішого джерела небезпек що така, чинного постійно зростає і дедалі активніше і потужно,П.И.Фисенко розглядає також інші держави, провідні масовані психологічні операції проти населення чи окремих соціальних груп країни, обраною якості їхніх "мішені" (об'єкта впливу). Базуючись на аналізі робіт американських спеціалістів у цій області (>Г.Киссенджер "Проблеми національній стратегії",У.Тейлор ">Психологичес-кие операції як компонент спектра конфліктів"), він ставить висновок про посилення уваги для використання психологічних факторів, і психологічних операцій на забезпеченні зовнішньополітичної діяльності навіть про спрямованості психологічних досліджень розвиток рекомендацій для правлячої еліти й керівництва Збройних Сил у час, в кризових ситуаціях та в конфлікті.
Дані рекомендації, зокрема, включають такі становища:
а) стратегічне мислення обов'язково має враховувати психологічний чинник, стратег повинен знати, як поводяться в ситуаціях погрози та провокування;
б) психологічні операції у вигляді війни чи конфлікту займають важливе місце;
в) вони мають проводитися як проти ворожих, а й нейтральних і в дружніх країн ("мішені" чи об'єкти психологічних операцій) у сфері США;
р) широко потрібно використовувати все сучасні засоби інформації;
буд) необхідно постійно відшукувати цільові аудиторії у країнах - "мішенях" і впливати ними; та інших.
Внутрішні джерела загроз інформаційно-психологічної безпеки особистості закладено у самоїбиосоциальной природі психіки людини, на особливостях її формування та функціонування, виндивидуально-личностних характеристиках індивіда.
З цих особливостей люди відрізняються ступенем сприйнятливості до різним інформаційним впливам, можливостями аналізу та оцінки котра надходить інформації та т.д. Крім індивідуальних особливостей є певні загальні характеристики і закономірності функціонування психіки, які впливають на ступінь схильності інформаційно-психологічному впливу і притаманні більшості людей.
Приміром, в кризових змінах суспільства підвищується сугестивність покупців, безліч, відповідно, зростає схильністьинформационно-психологическим впливам. Вона також зростає у умовах перебування людини у масових скупчення людей натовпі, мітингу, демонстрації. З людиною відбувається своєрідне психічне зараження певним психоемоційним станом, що, наприклад, досить яскраво проявляється в різних видовищних заходах. Є певні закономірності сприйняття й реагування намалоосознаваемие і неусвідомлювані впливу, наприклад, наподпороговие стимули тощо.
Знання своїхинидвидуально-психологических особливостей і спільних характеристик і закономірностей функціонування психіки стає в людини нині непросто обов'язковим елементом його загальної культури, а й необхідною умовою безпеки у соціальному взаємодії, у різних міжособистісних комунікативних ситуаціях.
Як це парадоксально, але багато людей значно більше прагнуть дізнатися про побудову автомобіля й засоби поводження з нею, ніж свої психологічних характеристиках й засоби використання своїх психологічних можливостей.
Укладання
Отже, у роботі вирішені такі:
· Розглянуто психологічні основи маніпуляцій особистістю
· Розглянуто види професійних маніпуляцій
· Розглянуто засоби захисту від маніпулятивних впливів
Актуальність маніпуляцій в сучасного російського суспільстві зросла в зі зміною політичного й економічного устрою, адже в часи СРСР, всі країни вирішувалося директивами згори. "До пробудження немає маніпуляції (слід сказати), а є тотальне придушення; поки пригноблені повністю придавлені дійсністю, не потрібно маніпулювати ними".
Сьогодні ж, аби домогтися своїх політичних, економічних пріоритетів і іншого, потрібно вже маніпулювати.
Теорія маніпулювання розроблялася довгий час, як фундаментальних психологічних шкіл, і серед практиків, більш налаштованих застосування теорії у житті.
Широке використання способів прихованого психологічного примусу людей різних культурах і соціальних сферах, у різних ситуаціях взаємодії людей, як і раніше, що "застосування цих способів ніколи широко неафишировалось, тим щонайменше позначилася на уявленнях і поняттях повсякденного і наукового мови. Це пов'язано з поширеністю і функціонуванням таємного примусу особистості як міжкультурного соціально-психологічного феномена соціального взаємодії, що зафіксувалося у низці термінів та понять повсякденного мови, в описах прийомів і суворо визначених схем використання методів на людини, у наукових уявленнях про механізми і узагальнених моделях процесів психологічного і інформаційного впливу.
Список літератури
1.ДилигенскийГ.Г. Соціально-політичне психологія. М., 1994,с.294.
2.ИонинЛ.Г. Технологіясоциальная/Современная західна соціологія: Словник.- М.:Политиздат, 1990. Соціальні технології: Тлумачнийсловарь/Отв.ред.В.Н.Иванов.-Москва-Белгород:Луч-Центр соціальних технологій, 1995.
3. Богомолова М.М. Соціальна психологія друку, радіо та телебачення. - М.: МДУ. 1991; Єрмаков Ю.О. Маніпуляція особистістю: Сенс, прийоми,последствия.-Екатеринбург. 1995;Шерковин Ю.О. Психологічні проблеми масових інформаційних процесів. М.: Думка. 1973; та інших.
4. Колектив. Особистість, спілкування: Словник соціально-психологічних понять. Л., 1987.С.33-34; Короткий психологічний словник. - М., 1985.С.147-148; Сучасна західна соціологія: Словник. - М., 1990.С.131-132; та інших.
5. Соціальні технології: Тлумачний словник. М., 1995,с.58.
6. Єрмаков Ю.О. Маніпуляція особистістю: Сенс, прийоми, наслідки.- Єкатеринбург. 1995,с.136.
7.Буева Л. П. Людина: діяльність й спілкування. - М., 1978.С.81, 104-105.
8. Фісенка П.І.Личностно-психологические джерела небезпек у суспільстві та психологічні аспекти національно-державноїбезопасности/Общая теорія безпеки (актуальніметодологичес-кие і соціально-політичні проблеми). - М., 1994.С.133.
9.Шостром Еге.Анти-Карнеги, чиЧеловек-манипулятор. - Мінськ, 1992.
10. Психологічні операції, і протидія їм. - М., 1993; Загальна теорія безпеки (актуальні методологічні і соціально-політичні проблеми). - М., 1994; та інших.
11. Доценка О.Л.Механизмаи міжособистісноїманипуляции//Вест.Моск. ун-ту.Сер.14, Психологія. 1993. N 4.С.6.; Доценка О.Л. Психологія маніпуляції. М., 1996,с.138.
