Реферат Психограмма і професіограма державного службовця

>КОНТРОЛЬНАЯ РОБОТА

ТЕМА: «>ПСИХОГРАММА ІПРОФЕССИОГРАММА ДЕРЖАВНОГОСЛУЖАЩЕГО»

>Уфа-2010г.

Зміст

Запровадження 1 Психологічна класифікація професій 1.1 Класифікація по Д.Холланду       >1.2.Классификация професій поЕ.А. Климову 3 Сутністьпрофессиографии 4 Методипрофессиографических досліджень 5 Схема професіограми 5.1 Соціальний захист іпрофессиографическая характеристика професії 5.2Психограмма 5.3 Укладання професіограми         6Профессиограмма державного службовця >6.1.Общая характеристика професії 6. 2Психограмма 7 Діагностика спеціальності Укладання Література         Додатка
Запровадження

У світі дуже багато професій, вони охоплюють
різні сфери людської діяльності, постійно змінюються
разом із розвитком суспільства, науку й техніки, та заодно багато
професії зберігають свої основні ознаки і супроводжують у протягом століть. Актуальність даної роботи обумовлена постійним зростанням вимог організацій до професійним і особистим якостям працівників, можливістю проаналізувати власні професійні й особисті риси як самостійно, і з допомогою фахівців, котрі займаються упорядкуваннямпрофессиограмм іпсихограмм.

Об'єкт дослідження – оцінка професійних та особистих якість фахівців підприємства.

Предмет –профессиограмма іпсихограмма фахівця.

Мета роботи вивчення складання професіограми іпсихограмми професій з прикладу професії державного службовця.

У зв'язку з поставленої метою нами було виконано такі

- проведено аналіз спеціалізованої літератури у сфері складанняпсихограмм,

- вивчено складання професіограми іпсихограмми, їхній вміст,

- досліджували професія державного службовця шляхом….

- проведено тестування двох державних службовців України щодо відповідності їх фахівців які висуваються вимогам,

- проведено аналіз тестування, вироблені рекомендації.

Діяльність розглянуті питання складання професіограми: засадничі поняття, зміст професіограми, складенапрофессиограммагосудасртвенного громадянського службовця.

1 Психологічна класифікація професій

«Професія – це необхідна суспільству, соціально цінна і обмежена внаслідок поділу праці область докладання фізичних і духовних сил людини, дає можливість отримувати замість витраченого праці потрібні кошти його існування й розвитку» [3]. Уточнюючи це об'ємне визначення,Е.А.Климов характеризує професію як спільність, діяльність, область прояви особи і як історично розвивається систему.

Психологічна класифікація професій варта профорієнтаційної роботи. Як відзначалося, світ професій величезний і має трохи більше 20 тис. професій і майже 40 тис. спеціальностей

>Упорядочение цього різноманіття можливо за критеріями. Особливістю психологічної класифікації є відмови від соціологічних, економічних пріоритетів і технологічних критеріїв. Психологічна класифікація професій мають забезпечувативалидную діагностику фахових зацікавлень, схильностей і здібностей. Звідси виникають проблеми перебування психологічних критеріїв, дозволяють об'єднати професії до груп.

  1.1 Класифікація по Д.Холланду

Широке поширення там отримали класифікації професій з урахуванням врахування інтересів, здібностей особи і властивостей темпераменту, наприклад класифікаціяДж.Холланда, розроблена в 1966 р., у якій виділено шість професійно орієнтованих типів особистості: реалістичний, інтелектуальний, соціальний, конвенціональний (орієнтований узвичаєні норми і започаткував традицію), підприємницький та художній.

Кожен тип особистості орієнтовано певну професійну середу:

- реалістичний тип – створення матеріальних речей, обслуговування технологічних процесів і технічних пристроїв,

- інтелектуальний – на розумову працю,

- соціальний – на взаємодію Космосу з соціальної середовищем,

- конвенціональний – на чітко структуровану діяльність,

- підприємницький – керувати людьми й бізнес,

- художній – на творчість.

Модель будь-якого типу особистості конструюється за такою схемою: мети, цінності, інтереси, здібності,предпочитаемие професійні ролі, можливі досягнення і кар'єра. Між типами можливі й взаємозв'язку, які у таблиці.

Таблиця 1. Зв'язок типу особи і типу фахового середовища

Тип особистості Тип фахового середовища Р І З До П Х Реалістичний (Р) ++ + -- + - - Інтелектуальний (І) + ++ - - -- + Соціальний (З) -- - ++ - + + >Конвенциональний (До) + - - ++ + - Підприємницький (П) - -- + + ++ - Художній (X) - + + -- - ++

У таблиці прийнято такі умовні позначення:

«++» - тип особистості дуже добре пристосована до навколишньому середовищі;

«+» - тип особистості добре пристосований;

«-» - тип особистості недостатньо пристосований;

«--» - тип особистості не пристосована до навколишньому середовищі.

1.2 Класифікація професій поЕ.А. Климову

У виконанні вітчизняної психології найбільшу популярність отримала класифікація професій, розробленаЕ.А.Климовим.

Відповідно до об'єктом праці виділяються п'ять типів професій:

1) Людина – жива природа (П). Представники цього починають працювати з рослинними і тваринами організмами, мікроорганізмами та умовами існування. Приклади:мастер-плодоовощевод, агроном, зоотехнік,ветеринар,микробиолог.

2) Людина – техніка (і нежива природа) (Т). Працівники починають працювати з неживими, технічними об'єктами праці. Приклади: слюсар-складальник,техник-механик, інженер-механік,електрослесарь, інженер-електрик,техник-технолог комунального харчування.

3) Людина – людина (Ч). Предметом інтересу, розпізнавання, обслуговування, перетворення тут є соціальні системи, співтовариства, групи населення, люди різного віку. Приклади: продавець продовольчих товарів, перукар,инженер-организатор виробництва, лікар, вчитель.

4) Людина – знакова система (3). Природні і штучні мови, умовні знаки, символи, цифри, формули – ось предметні світи, на які припадає представників професій цього. Приклади: операторфотонаборного автомата, програміст,чертежник-картограф, математик, редактор видавництва, мовознавець.

5) Людина – художнім образом (X). Явища, факти художнього відображення дійсності – ось які займає представників цього професій. Приклади: художник-декоратор, художник-реставратор, настроювач музичних інструментів, концертний виконавець, артист балету, актор драматичного театру.

Ці п'ять типів професій поділяють за ознакою цілей втричі класу:

1) Гностичні професії (Р). Приклади в типі «людина – природа»: контролер – приймальник фруктів, дегустатор чаю; в типі «людина – техніка»:пирометрист, контролер готової продукції машинобудуванні,мастер-диагност сільськогосподарської техніки; в типі «людина – людина»: судово-медичний експерт,врачебно-трудовой експерт, соціолог; в типі «людина – знакова система»: коректор друкарні, контролер напівфабрикатів та готовою продукції поліграфії,бухгалтер-ревизор; в типі «людина – художнім образом»: мистецтвознавець, музикознавець, театрознавець.

2)Преобразующие професії (П). Приклади в типі «людина— природа»:астер-плодоовощевод,мастер-животновод, апаратник із вирощування дріжджів, агроном захисту рослин,зоо-инженер; в типі «людина – техніка»: слюсар-ремонтник, токар, оператор прокатного стану; в типі «людина – людина»: вчитель,педагог-тренер, майстер виробничого навчання,инженер-педагог, екскурсовод; в типі «людина знакова система»:чертежник-картограф,машинистка-стенографистка, бухгалтер; в типі «людина – художнім образом»:цветовод-декоратор, живописець по порцеляні, ліпник архітектурних деталей.

3)Изискательские професії (І). Приклади в типі «людина – природа»: льотчик-спостерігач рибного господарства, льотчик-спостерігач організації лісового господарства,биолог-исследователь; в типі «людина – техніка»:раскройщик верхи взуття,раскладчик лекал, інженер-конструктор; в типі «людина – людина»: вихователь, організатор виробництва, організатор торгівлі; в типі «людина – знакова система»: програміст, математик; в типі «людина – художнім образом»: художник з проектування інтер'єру, композитор.

По ознакою основних засобів праці рамках кожного класу можуть (але завжди) виділятися чотири відділу:

1) Професії ручної праці (Р). Приклади у п'ятому класі гностичних професій: лаборант хіміко-бактеріологічного аналізу, контролер слюсарних і верстатних робіт,фельдшер-лаборант; у п'ятому класі перетворюючих професій: ветеринарний фельдшер, слюсар, картограф, художник-живописець. У класі дослідницьких професій ручні кошти може бути, очевидно, лише допоміжними, як, наприклад, олівець і папір до рук конструктора.

2) Професіїмашинно-ручного праці (М). Машини з ручним управлінням створюються в обробці, перетворення, переміщення предметів праці, тому типовими професіями при цьому підрозділи класифікації є машиніст екскаватора, токар, водій автомобіля.

3) Професії, пов'язані із застосуванням автоматизованих і автоматичних систем (А): оператор інкубаційних цехів, оператор верстатів з сучасним програмним управлінням, оператор магнітної записи.

4) Професії, пов'язані з величезним переважанням функціональних коштів праці (Ф). Тут маю на увазі психологічні кошти праці – різноманітних подумки еталони (наприклад, у акробата – уявний зразок послідовності дій, у диригента – образні еталони).

Згідно з умовами праціЕ.А.Климов ділить професії чотирма групи:

1) Праця у умовах мікроклімату, близьких до побутовим, «кімнатним» (Б): лаборанти, бухгалтери, оператори ЕОМ.

2) Робота, що з перебуванням на свіжому повітрі за будь-якої погоди (про): агроном, монтажник сталевих і залізобетонних конструкцій, інспектор державтоінспекції.

3) Праця у незвичайних умовах в розквіті, під водою, під землею, при підвищених і знижених температурах тощо. (М):антенщик-мачтовик, водолаз, машиніст гірського комбайна, пожежний.

4) Праця у умовах підвищеного моральну відповідальність про життя, здоров'я людей (дорослих дітей), великі матеріальних цінностей (М): вихователь дитсадка, вчитель, слідчий.

Виділені чотири групи не є взаємовиключними, а частково збігаються. Вони наведено просто можливе засіб розрізнення професій за тими ознаками, які людина визнає собі важливими.

Використовуючи умовні позначення, можна надати оглядову «карту» світу професій, і навіть скласти приблизну формулу певної професії: ця формула може бути зарахована і до реального професії, і допрофессии-мечте.

Оглядова схема класифікації представлена малюнку.

«Мій фах» 1) тип, 2) клас, 3) відділ, 4) група професій Групи професій Б Про М М Відділи професій Р М А Ф Класи професій Р П І Типи професій П Т Ч З Х

>Рис. 1 Оглядова схемачетирехъярусной психологічної класифікації професій

Формула «про мою професію», чипрофессии-мечти, може полягати в найпростішому варіанті з чотирьох позицій, у яких розташовані літери, які позначають відповідно: 1) тип, 2) клас, 3) відділ, 4) групу професій.

3 Сутністьпрофессиографии

У другій половині 1920-х рр. радянські психотехніки інтенсивно розробляли принципи й фізичні методи аналізу професійної діяльності. Узагальнення цих досліджень призвело до оформленню спеціального підходу в психотехніки —профессиографии.

Суть такого підходу відбито у назві («опис професій»). У цілому нині поняття «>профессиография» включає процес вивчення, психологічну характеристику і проектування професії.

Припрофессиографировании завжди вивчаються ознаки об'єктів, є центральними складовими будь-якого трудового процесу: суб'єкта праці, предмета, завдань, знарядь злочину і умов праці.
 Однією з основних принципівпрофессиографирования став принцип диференційованого підходи до вивченню професійної діяльності. Сутність цього принципу – підпорядкуванняпрофессиографирования рішенню конкретних практичних завдань. Наприклад, з метою профконсультації іпрофотбора потрібно виділяти ті професійно важливі ознаки, що припускають диференціацію піддослідних з їхньої фахову придатність. Для визначення рівня кваліфікації велике значення набуває характеристика трудових функцій, професійних знань, умінь і навиків. Для вивчення професійного втоми виділяються ознаки,обнаруживающие чинники,инициирующие професійну втома.

Отже, принцип диференційованогопрофессиографирования обумовлює методи вивчення професії, зміст її характеристики, і навіть область використання, тобто. особливості проведенняпрофессиографии визначаються її цілями. Цілі може бути пов'язані з такими областями діяльності:

- атестацією працівників;

- проектуванням нових професій та пропозиції спеціальностей;

-профконсультациейоптантов і відбором фахівців;

- удосконаленням професійної освіти, підготовки й підвищення кваліфікації;

- науковими дослідженнями професійного розвитку особистості.

Результатипрофессиографирования оформляються в професіограми, що включає опис умов праці, правий і обов'язків працівника, необхідних знань, умінь і навиків, професійно важливих якостей, і навіть протипоказань за станом здоров'я.

Важливою складової професіограми єпсихограмма – характеристика мотиваційної, вольовий й емоційної сфери фахівця.

>Психограмма – психологічний портрет професії, представлений групою психологічних функцій,актуализируемих конкретної професією.

Термін «>психограмма» був у початку XX в. німецьким психологом У.Штерном, котрі розробили методику складання узагальненого психологічного портрета конкретної особи. Штерн запропонував такожсостовлять частковупсихограмму, яка відбивала в повному обсязі боку особистості, лише важливі певної практичної завдання. Так склаласяпсихограмма особистості успішного професіонала, яка відображає професійно важливі якості. І йдеться іде стосовно особи конкретної людини, працює професії, йдеться про типовому портреті успішного професіонала.

Розробкапрофессиограмм ведеться з урахуванням наступних принципів:

- комплексного підходу до вивчення професійної діяльності;

- цілеспрямованого складання професіограми, підлеглого досягненню конкретної практичної мети;

- типізації і диференціаціїпрофессиографических характеристик, що відбивають типові і специфічні ознаки професії;

- реального відображення стану професії у конкретних соціально-економічних умовах;

- обліку перспектив професійного розвитку і кар'єри;

- надійності, яка передбачає опис професій в екстремальних і нестандартних умовах;

науковості (>профессиограмма повинна розроблятися з урахуванням системного, особистісного ідеятельностного підходів).

4 Методипрофессиографических досліджень

Наукове опис професії передбачає аналіз як зовнішньої картини праці (трудового поведінки), і внутрішньої, тобто. психічних процесів і інтегральних психологічних утворень, є внутрішніми засобами діяльності суб'єкта праці. Упрофессиографии використовується безліч різноманітних методів:

- соціологічні (анкети, опитування, включене спостереження);

- психологічні (розмова, спостереження, експеримент і похідні від нього: інтерв'ю, особистісні опитувальники, тести, психобіографії, аналіз продуктів діяльності);

- фізіологічні (реєстрація ЕКГ,КГР, вимір артеріального тиску, антропометричних і технічних даних);

- опис технологічних процесів та інших.

З усього розмаїття методів необхідно вибрати ті, що дозволяють з мінімальними витратами часу, зусиль і коштів отримати достовірні запитання, підлягають вивченню у цьомупрофессиографическом дослідженні.

Під час розробки комплексу методів рольсистемо-образующего чинника грає мета дослідження. Наприклад, розробляючи професіограми для профорієнтації, багато уваги приділяють загальноїпрофессиографической і соціально-психологічної характеристиці професії, а розробкипрофессиограмм з метою профорієнтації іпрофотбора особливо важливимипсиходиагностические дослідження. Інші дослідження набувають значення визначення умов, у яких треба працювати особам, прийнятою працювати. Проте вони важливі, оскільки не повідомляючи конкретних виробничих обов'язків і умов праці не можна організувати профорієнтацію,профотбор і побачити профпридатність кандидата до роботи. Підбираючи методики відповідно до обраної ієрархією цілей (системою пріоритетів), слід необхідність усебічне вивчення професії, виконання якого допомагає використання схеми професіограми, що відбиває такі основних напрямівпрофессиографического дослідження:

- загальне ознайомлення з виробничим процесом; детальніше його вивчення і опис;

- опис конкретних робочих місць; психологічний аналіз діяльності на конкретному робоче місце;

- психологічний, фізіологічний іантропометрический аналіз робочих рухів;

-пооперационний аналіз праці;

- фотографію робочого дня, хронометраж;

- вивчення індивідуального стилю діяльності;

- аналіз хибних дій;

- оцінка санітарно-гігієнічних умов праці;

- динаміка працездатності за зміну, тиждень, більш тривалий період.

5 Схема професіограми

>Профессиограмми мають різний зміст залежно від цілей, котрим вони складаються. Базуючись за принципами системного аналізу та вивченніпрофессиографической літератури,Э.Ф.Зеером розроблена узагальнена схема професіограми [1].

  5.1 Соціальний захист іпрофессиографическая характеристика професії

Перша частина містить соціальну іпрофессиографическую характеристикупрофесиси і складається з такихрзаделов:

1. Назва професії та спеціальності по офіційно прийнятої номенклатурі.

2.Таксономические відомості: форма, тип, клас, група, спеціальність.

3. Назва робочого посади (конкретизоване стосовно даної формі професіограми).

4. Престиж, імідж, статус професії у галузі, регіоні, професійної групі.

5. Посадовий оклад та її оцінка (нижчий від середнього, середній і від середнього у регіоні).

6. Коротка характеристика основних кваліфікаційних і посадових обов'язків.

7. Необхідна освіту.

8. Діапазон кваліфікації (розряди, класи тощо.), і навіть перспективи адміністративного, професійного, наукового та інших видів просування, кар'єри.

9. Основні особливості спілкування: постійний або епізодичне, з вузьким чи широким крутому осіб, безпосереднє чи опосередковане технічними засобами, характер спілкування (>узкопрофессиональное, з відвідувачами, клієнтами, за умов обслуговування покупців, безліч керівництва підлеглими тощо.).

10. Коротка характеристика вимог професії непомильності й надійності: наслідки помилок, особливі вимоги до гарантування безпеки праці.

11. Частота випадків дискваліфікації по профнепридатність, окремо у періоди профнавчання,профадаптации та фахової діяльності.

12. Коротка характеристика основних особливостей динаміки праці (вікові обмеження, велика плинність кадрів з цієї спеціальності та інші обставини, що заслуговували уваги з погляду загальну характеристику даної професії, спеціальності чи робочого посади).

  5.2Психограмма

Становить собою психологічний аналіз структури роботи і характеристику вимог, пропонованих професією до психіці людини. Зміст і обсягпсихограмми залежить від мети, з якою проводиться вивчення професії.

Упсихограмме складається функціональна модель роботи психіки професіонала, встановлюються гадані професіоналізм (>ПВК) і необхідний рівень їхнього розвитку (високий, середній чи низький). Нерідко тут буває доцільно вказати також ознак професіональної непридатності.

Професійно важливі якості (>ПВК) – щодо стійкі, мало підвладні розвитку і тренуванніиндивидуально-личностние властивості, що значно позначаються успішної професійної діяльності, і навіть впливають освоєння професійних знань, умінь і навиків.

5.3 Укладання професіограми

У цій частині сумуються основні дані соціального,профессиологического і психологічного вивчення професії та формулюються основні рекомендації наукового і (або) практичного характеру у наступному порядку:

1. Характеристика діяльності: функції, види діяльності, типові завдання й ситуації, професійні вміння і навички.

2. Професійно значимі риси суб'єкта діяльності (соціальні, професійні, психологічні, анатомо-фізіологічні та інших.).

3. Професійно значимі властивості особистості, станів і процесів.

4. Професійні шкідливості, обмеження і пільги.

5. Перспективи професійного розвитку і професійного самозбереження.

6Профессиограмма державного службовця

Розглянемо створення професіограми з прикладу професії державний службовець (державна громадянська служба). З усього розмаїття методівпрофессиографии нами обрані методи: соціологічні - опитування, включене спостереження, психологічні – розмова, спостереження.

  6.1 Загальна характеристика професії

1. Назва професії. Державний цивільний службовець.

2 .>Таксонометрические відомості: тип: Ч, клас: Р, відділ: Ф, група: М по Є. А. Климову, П – по Д.Голланду.

3. Назва робочого посади. Фахівець регіонального міністерства.

4. Престиж, імідж, статус професії. Що стосується престижності професії є дві погляду: з одного боку вважається престижним працювати у органі структурі державної влади, тому що в населення має місце уявлення прогосслужащем, як і справу добре який заробляє людині з більшими на повноваженнями і низкою пільг і; з іншого боку має місце оцінка діяльності державного службовця яквредящей державі, бо в сьогодні тиражовано негативний образ державного службовця - вже прийняли негативного відтінку слова «чиновник» (людина, має чин) і «бюрократ» (послідовник ієрархічного управління).

5. Посадовий оклад та її оцінка. Зарплата фахівця регіонального міністерства - нижчою за офіційну середньої зарплатні на яку курує галузі. Проте є досить висока відмінність між зарплатами фахівців та керівників (яких значно менше), що породжує чутки про високу зарплату держслужбовців.

6. Коротка характеристика основних кваліфікаційних і посадових обов'язків.

1. Цивільний службовець зобов'язаний:

1) дотримуватися Конституції Російської Федерації, федеральні конституційні закони, федеральні закони, інші нормативні правові акти Російської Федерації, конституції (статути), закони та інші нормативні правові акти суб'єктів Російської Федерації забезпечуватиме їх виконання;

2) виконувати посадові обов'язки відповідно до посадовим регламентом;

3) виконувати доручення відповідних керівників, дані не більше їхніх повноважень, встановлених законодавством Російської Федерації;

4) дотримуватися у виконанні посадових обов'язків правничий та законні інтереси і організацій;

5) дотримуватися службовий розпорядок державний орган;

6) підтримувати рівень кваліфікації, необхідний належного виконання посадових обов'язків;

7) не розголошувати дані, складові державну і іншу охоронювану федеральним законом таємницю, і навіть відомості, які є йому відомих у зв'язки Польщі з виконанням посадових обов'язків, зокрема відомості, що стосуються приватного життя й здоров'я громадян або які заторкують їх честь гідність.

Держслужбовці забезпечують діяльність органів влади, суворо керуючись лише законодавством івнутриведомственними інструкціями. Їх основна функція — це управління різними які належать державі ресурсами, громадськими процесами, реалізація законодавчих актів. Суть їх праці - це створення товарів чи послуг, а забезпечення у суспільстві оптимальних умов їхнього виробництва та справедливого розподілу.

Типовий робочого дня державного громадянського службовця входять такі види діяльності:

- ознайомлення з що надійшла інформацією: листами, новинами, поточним станом справ на об'єкті роботи, проектами рішень, змінами у законодавстві і тому т. п.,

- розгляд на пропозиції, проектів, у тій галузі, яку відповідає хлопчик чи іншого службовець. Прийняття обгрунтованих рішень у тому, що як реалізовуватимуть,

- координація та контроль діяльності підвідомчих установ, ходу реалізації прийнятих прийняття рішень та проектів.

- організація моніторингів діяльності відомства покурируемим питанням,

- прийом відвідувачів, розгляд їх запитань і скарг,

- підготовка і організація різних заходів: засідань, нарад, тематичних конференцій,

- підготовка різноманітних аналітичних матеріалів,

- підготовка нормативно – правових актів на подальше їхнього затвердження у вищі інстанції.

7. Необхідна освіту. Найчастіше держслужбовці мають вищу освіту, деякі є кандидатами чи докторами наук (крім які забезпечують фахівців, де досить середнього професійної освіти). Освіта то, можливо отримано як і спеціалізованому вузі, що готує службовців держапарату, і у інших ВНЗ.

8. Діапазон кваліфікації, і навіть перспективи кар'єри.

До кваліфікаційних вимог до посадам громадянської служби входять вимоги до рівня професійної освіти, стажу громадянської служби (державної служби інших видів) чи стажу (досвіду) роботи за фахом, професійним до знань та навичок, необхідним виконання посадових обов'язків.

Найчастіше держслужбовцями стають котрі мають досвідом роботи у відповідної сфері, мають освіту за спеціальності. Фахівці як повинні прагнути бути компетентними у сфері діяльності, до управління якому вони причетні, а й мають чудово знати чинне законодавство, орієнтуватися у економіці, соціології і політології, вміти безконфліктно спілкуватися.

Ведучи мову про кар'єрне зростання держслужбовця, слід пам'ятати, що систему держуправління — це яскраво виражена «пірамідальна» структура, у якій робочих місць з кожної з таких щаблів у кілька разів менше, ніж попередньої. Перший ознака, дозволяє на підвищення, - вислуга років, великий досвід успішної роботи з нижчестоящих «сходинках».

Кар'єрне зростання найчастіше гальмується тим, що підхожих вакансій просто немає, все місця ось на наступній сходинці зайняті. Коли вони звільняються, то тут для того на них претендувати, потрібно, з одного боку, бути яскравою особистістю, вміти привертати до увагу, але, з іншого, виявляти лояльність, не робити з себе «революціонера» і "бути готовим діяти у відповідність до правилами, прийнятих у цьому середовищі. Звісно, потрібні і на відповідний рівень освіти, компетентність, що дозволяє зайняти вищу посаду.

9. Особливості спілкування. Для даної професії характерно постійне спілкування із широкою колом осіб, безпосереднє і з допомогою технічних засобів. Характер спілкування варіюється залежно від співрозмовника: відузкопрофессионального до розмови «про життя», у разі особистої розмови з відвідувачем.

10. Характеристика вимог до професії, непомильності й надійності.

Держслужбовець немає права помилятися, його суворо регламентована законодавством і він її виконувати. Якщо більшість звичайних людей діють за принципом «що ні заборонено, те дозволено», то держслужбовці у роботі зобов'язані виходити із протилежної позиції: «припустиме лише те, що прямо дозволено законом, решта мені заборонено».

Відповідно до законом цивільний службовець зобов'язаний:

1) виконувати посадові обов'язки сумлінно, вищому професійний рівень;

2) виходити із те, що визнання, непорушення кордонів і захист права і свободи людини і громадянина визначають зміст і утримання її професійної службову діяльність;

3) не віддавати перевагу будь-яким громадським чи релігійним об'єднанням, професійним чи соціальним групам, організаціям, і громадянам;

4) не до дій, пов'язані із впливом будь-яких особистих, майнових (фінансових) та інших інтересів, що перешкоджають сумлінному виконання посадових обов'язків;

5) дотримуватися нейтральність, яка виключає можливості впливу зважується на власну професійну діяльність рішень політичних партій, інших об'єднань, релігійних об'єд-нань і інших організацій;

6) не здійснювати вчинки, що ганьблять його честь гідність;

7) виявляти коректність оперування громадянами;

8) враховувати культурні й інші особливості різних перебігу етнічних та соціальних груп, і навіть конфесій;

9) недопущення конфліктним ситуаціям, здатних зашкодити його репутації чи авторитету державний орган;

10) дотримуватися встановлені правила публічних виступів та умов надання службової інформації.

З іншого боку, у зв'язку з проходженням громадянської служби цивільному службовцю забороняється:

1) брати участь у платній платній основі у діяльності органу управління комерційної організацією,

2) здійснювати підприємницьку діяльність;

3) набувати у разі, встановлених федеральним законом, цінних паперів, якими можна отримати дохід;

4) бути повіреним чи представником у справі третіх осіб, у державному органі, коли він заміщає посаду громадянської служби;

5) отримувати у зв'язку з виконанням посадових обов'язків винагороди від фізичних юридичних осіб (подарунки, грошову винагороду, позички, послуги, оплату розваг, відпочинку, транспортних витрат й інші винагороди);

6) допускати публічні висловлювання, судження з оцінкою, зокрема у засобах масової інформації, щодо діяльності державні органи, проводирів цих фракцій;

7) використовувати посадові повноваження на інтересах політичних партій.

11. Частота випадків дискваліфікації по профнепридатність. Дискваліфікація державних цивільних службовців – досить рідкісне явище, найчастіше дана категорія осіб звільняється за власним бажанням у зв'язку з переходом інше місце роботи.

12. Характеристика динаміки праці.

Відповідно до законодавством до державної громадянської службі мають рівного доступу громадяни Російської Федерації, досягли 18-річного віку, володіють державною мовою Російської Федерації, незалежно від статі, раси, національності, походження, майнового і посадового становища, місце проживання, ставлення до релігії, переконань, приналежність до громадським об'єднанням, і навіть з інших обставин, які пов'язані з професійними й діловими якостями громадянського службовця.

Фахівці регіональних міністерств нині мають лише дві пільги: відомче обслуговування, і навіть «підвищену» пенсію, через котру більшість держслужбовців передпенсійного віку працюють лише для «дотягти до пенсії», у зв'язку з ніж, значно знижується і їхня діяльності.

Плинність кадрів невисока, і найчастіше ті, хто якось потрапив у цієї сфери, і залишаються у ній до досягнення віку.

6.2Психограмма

1) Якості, щоб забезпечити успішність виконання
професійної діяльності – професійно важливі якості:

- хороші організаторські здібності (основу лежать такі
якості, як тверда воля, цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, творчий підхід до);

- здатність керувати;

- комунікативні здібності (вміння укладати контакт,
налагоджувати взаємовідносини, розвиненість каналів вербального і невербального спілкування, загальна професійна компетентність);

- здатність керувати собою (спроможність до саморегуляції у процесі самоврядування і рефлексії);

- вміння виявляти ділові якості підприємця (поГолланду): ставити перспективні мети, використовувати сприятливі
можливості;

- добре розвинені аналітичні здібності (вміння діставати й опрацьовувати важливу інформацію, оцінювати, порівнювати й засвоювати її).

2) Особистісні якості, інтереси і маніакальну схильність:

- ерудованість, енергійність;

- зовнішня привабливість (охайність, елегантність, гарні манери, вихованість, чітка, ясна й живе мовлення);

- упевненість у собі, прийняті рішення;

- цілеспрямованість (пріоритет мотивів організаторської
діяльності);

- терплячість;

- тактовність (здатність виявляти відчуття міри та знаходити найкращу форму взаємовідносин);

- вимогливість;

- критичність (вміння знайти й висловити значимі для
діяльності відхилення від встановлених доз);

- гнучкість (здатність гнучкого реагування на різні зміни у управлінських ситуаціях);

- креативність (вміння творчо підступати до вирішення управлінських завдань, схильність до імпровізації);

- наявність розвиненою інтуїції;

- прагнення постійному особистісному зростанню;

- наявність відчуття гумору (надання позитивної дії на психологічний клімат у колективі).

3) Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

- низький рівень розвитку або відсутність організаторських і комунікативних здібностей;

- непевність у собі, нерішучість;

- неорганізованість, недисциплінованість, безініціативність;

- безпринципність, відсутність відчуття обов'язку;

- неврівноваженість, безтактність;

- відсталість, ригідність (невміння, небажання змінюватися, змінювати
поведінка під впливом довкілля);

- схильність перекладати відповідальність інших.

4) Професійнідиструкции:

- авторитарність,

- демонстративність,

- домінантність,

- консерватизм,

- професійна агресія,

- соціальне лицемірство,

-сверхконтроль.

7 Діагностика спеціальності

Через війну вивчення спеціальної літератури у сфері професійного добору персоналу нами запропоновані такі методики діагностики професійних або особистих рис, необхідні виконання діяльності державного громадянського службовця.

Таблиця 2. Методики діагностики професійних або особистих рис, необхідні виконання діяльності державного громадянського службовця

№п/п

Професійні та особисті якості

Найменування методики

1.     

Визначення професійних схильностей, здібностей та інтересів

тест Д. Голланда з визначення типу особистості (Додаток 1)

2.       

Здатність керувати

Профорієнтаційна анкета з визначення типу професії поЕ.А. Климову (Додаток 2) 3.       

Здібності узагальнення і політичного аналізу матеріалу, р>ибкость мислення, інертність мислення тапереключаемость, емоційні компоненти мислення таотвлекаемость, швидкість і точність сприйняття, розподіл і концентрація уваги, вживання мови, грамотність, орієнтування, просторову уяву

Методика КІТ (Додаток 3) 4.       

>Коммуникативние і організаторські здібності

МетодикаКОС чи оцінка рівня комунікабельності (Додаток 4)

5.     

>Терпеливость >Опросник для самооцінки терплячості [2,с.155] 6.        >Целеустремленность >Опросник з метою оцінки своєї впертості [2, год. 156] 7.        Впевненість 8.        >Креативность >Опросник креативності Джонсона 9.        Прагнення особистісному зростанню Комплексна методика вивчення та розвитку мотивації професійного самовдосконаленнясотрудников[2, год. 243] 10.     >Тактичность та відчуття гумору Аналіз процесу взаємодії по Р.Бейлсу

Нами проведено дослідження з цими двома піддослідними України щодо відповідності професійних або особистих рис, необхідні заняття професією «державний цивільний службовець». Результати тестування представлені у таблиці 3.

Найменування методики Перевірюваний 1 (чоловік) Перевірюваний 2 (жінка) >Рекомендуемое значення тест Д. Голланда з визначення типу особистості Р-5,И-10,С-10,К-7,П-2,А-8 >Р-3,И-8,С-11,К-8,П-8, А-4 І, З, П Профорієнтаційна анкета з визначення типу професії поЕ.А. Климову >П-1,Т-7,Ч-5,З-5,Х-2 >П-0,Т-4,Ч-7,З-6,Х-3 Ч, З Методика КІТ 29 24 25±5,2 МетодикаКОС чи оцінка рівня комунікабельності >К=0,9,О=0,8 >К=0,8,О=0,75 високе, дуже висока   Анкетування показало такі результати.

Перевірюваний № 1

1) За результатами тесту Д. Голланда Перевірюваний № 1 набрав якомога більше балів з двох типам: дослідницький і соціальний:

>Предпочитаемие види діяльності дослідницького типу:

· збирати інформацію, її систематизація, аналіз;

· виконання складних чи абстрактних завдань;

· розв'язання проблеми через роздуми, аналіз гіпотез і теорій;

· незалежна, самостійна роботу з опорою на себе;

· виконання наукової чи лабораторної роботи;

· перевагу роздуми діям.

ПрофесіїИ-типа:

учений, математик, аналітик, архівний працівник, мистецтвознавець, програміст, письменник.

>Предпочитаемие види діяльності соціального типу:

· орієнтація працювати групи з людьми, а чи не з предметами;

· навчання, пояснення, роз'яснення;

· допомогу, консультування;

· організація групових заходів, ведення дискусій.

ПрофесіїС-типа:

вчитель, вихователь, працівник галузі охорони здоров'я, соціальний працівник, психолог, священнослужитель.

2) Профорієнтаційна анкета показала, що дана людина має займатися типом професії «>Человек-техника» (що збігаються з дійсністю, випробовуваний – фахівець у галузі інформатизації), далі випробуваному підходять професії типу «Людина -людина» і «>Человек-знак».

3) Методика КІТ виявила хороший з>пособностей узагальнення та виваженості аналізу матеріалу, р>ибкости мислення, швидкості і точності сприйняття, розподіл і концентрація уваги, просторову уяву. Труднощі викликали запитання у вживання мови та грамотність (рекомендовано попрацювати над грамотністю). Проте загальний рівень – вищемедианного значення для цієї категорії осіб.

4) МетодикаКОС виявила дуже високий рівень комунікативних і організаційних здібностей.

Укладання – професійні й особисті риси Пацієнта № 1 відповідають обраної професії.

>Испитуемая № 2

1) За результатами тесту Д. ГолландаИспитуемая № 1 набрала якомога більше балів на кшталт соціальний та дуже багато балів за типами: дослідницький, конвенціональний і підприємницький.

>Предпочитаемие види діяльності соціального типу:

- орієнтація працювати групи з людьми, а чи не з предметами;

- навчання, пояснення, роз'яснення;

- допомогу, консультування;

- організація групових заходів, ведення дискусій.

ПрофесіїС-типа:

вчитель, вихователь, працівник галузі охорони здоров'я, соціальний працівник, психолог, священнослужитель (>Испитуемая № 2 працює також викладачем вузу).

>Предпочитаемие види діяльності дослідницького типу:

- збирати інформацію, її систематизація, аналіз;

- виконання складних чи абстрактних завдань;

- розв'язання проблеми через роздуми, аналіз гіпотез і теорій;

- незалежна, самостійна роботу з опорою на себе;

- виконання наукової чи лабораторної роботи;

- перевагу роздуми діям.

ПрофесіїИ-типа:

учений, математик, аналітик, архівний працівник, мистецтвознавець, програміст, письменник.

>Предпочитаемие види конвенціонального типу діяльності:

- робота, що потребує уваги до деталей і акуратності;

- управління офісним устаткуванням;

- ведення картотек, збереження і систематизація записів, фактів, даних, фінансових книжок;

- написання ділових звітів, підготовка схем, таблиць, діаграм.

ПрофесіїК-типа:

бухгалтер, касир, рахівник, банкір, секретар.

>Предпочитаемие види діяльності підприємницького типу:

- роботу з на інших людей задля досягнення цілей громадських організацій і економічного успіху;

- продаж, купівля, комерція, підприємництво;

- проведення зборів, груп, керівництво організаціями, компаніями, управління людьми і проектами;

- проведення політичних кампаній, виборів, презентацій тощо.

ПрофесіїП-типа:

комерсант, підприємець, біржовий брокер, адвокат, страхової агент, менеджер.

2) Профорієнтаційна анкета показала, що дана людина має займатися типом професії «>Человек-человек» (що збігаються з дійсністю), даліиспитуемой підходять професії типу «Людина - знак».

3) Методика КІТ виявила хороший з>пособностей узагальнення і політичного аналізу матеріалу, р>ибкости мислення, достатній рівень швидкості і точності сприйняття, розподіл і концентрація уваги, вживання мови та грамотність. Труднощі викликали запитання у просторову уяву. Проте, загальний рівень – близький домедианному значенням для цієї категорії осіб.

4) МетодикаКОС виявила дуже високий рівень комунікативних і високий рівень організаційних здібностей.

Укладання – професійні й особисті рисиИспитуемой № 2 відповідають обраної професії.

 

Укладання

Професія є важливим сферою життєдіяльності людини, що дозволяє йому задовольнити свої потреби у повазі, спілкуванні і самоактуалізації.

Теоретичні основипрофессиографии дозволяють визначити структуру професійної роботи і суб'єкта праці.Профессиография є ефективним засобом узагальнення досліджень роботи і суб'єкта праці на вирішення колапрактикоориентированних завдань психології професій. Області застосуванняпрофессиограмм:профконсультация і профорієнтація,профотбор іпрофподбор, атестація і проектування кар'єри, освіту й на підвищення кваліфікації.

У цьому роботі було розглянуто питання складанняпрофессиограмм іпсихограмм з прикладу професії державного громадянського службовця. У процесі вивчення даної професії методами бесіди й спостереження було сформульовано основні якості особистості, необхідних успішної реалізації даної діяльності.

Розробленапрофессиограмма дозволить державних службовців оцінити власні професійні, особисті риси і відкоригувати за необхідності напрями професійної діяльності. Що у своє чергу сприятиме збільшенню професіоналів - фахівців які опанували високими рівнями професійної діяльності, свідомо змінюють і розвивають себе у ході здійснення праці, що роблять свій індивідуальний творчий внесок у професійну діяльність й що підвищують престиж свою професію у суспільстві.

Література

1.Зеер,Э.Ф. Психологія професій: Навчальний посібник для вузів [Текст] /Э.Ф.Зеер. – М.: Академічний проект, 2006. – 330 з.

2.Истратова, О.Н. Довідникпсихолога-косультанта організації [Текст] О.Н.Истратова. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 2010. – 637 з.

3. Климов,Е.А. Психологія професійної діяльності:Учеб. посібник длястуд.Висш.Пед.Учеб. закладів [Текст] /Е.А. Климов. – М.% Видавничий центр «Академія». 2004. – 304 з.

4. Романова,Е.С. 99 Популярних професій. Психологічний аналіз політики та професіограми [Текст] /Е.С. Романова. – СПб.: Пітер, 2003. – 464 з.

5. [Електронний ресурс] //ПСИ- чинник» - Центр практичної психології. Режим доступу:psyfactor.org, вільний

6. [Електронний ресурс] // Усі професії - Сайт професій. – Режим доступу:profigrama, вільний

7. Федеральний закон №79-ФЗ «Про державну громадянської службі» від 27.07.2023 р.