Зміст
Введення
1. Поняття стресу
2. Професійний стрес у медичних працівників
2.1 Визначення професійного стресу
2.2 Причини професійного стресу
2.3 Попередження професійного стресу
Висновок
Список літератури
Введення
Організація праці фахівціврізних професійних груп, пов'язаного з інтенсивним і нерідконапруженим міжособистісним спілкуванням, стає в останні роки об'єктом всебільш активної уваги психології та медицини [1]. Це повною міроювідноситься до медичним працівникам, педагогам, психологам. Особливе місце впитанні ефективної організації праці таких фахівців займає проблемапрофесійного стресу, або синдрому В«вигоранняВ». Його розглядають якбагатовимірний феномен, що виражається в психічних і фізіологічних реакціях нашироке коло ситуацій у трудовій діяльності людини, при цьому негативнінаслідки професійного стресу розглядають в декількох площинах:вплив на результати праці, психічне і фізичне здоров'я самихмедпрацівників. Порівняння особливостей формування і протікання В«вигоранняВ» втрьох різних видах професійної діяльності (коли об'єктом праці єлюди, матеріальні об'єкти або інформаційні потоки; комбінація перших двох)показує, що у фахівців, що працюють з людьми, професійний стресвідзначається найбільш часто.
Вже кілька десятилітьза кордоном професійний стрес у медичних працівників є об'єктомуваги і активного вивчення не тільки медичних психологів, але йклініцистів різних спеціальностей.
Таким чином, темуроботи В«Проблема стресу у медичних працівниківВ» можна вважати актуальною.
Мета роботи: Розглянутипроблему стресу у медичних працівників.
Завдання:
1.Проаналізуватипоняття стресу.
2.Вивчитивизначення професійного стресу і його причини.
3.Розглянутиспособи попередження професійного стресу.
1. Поняття стресу
Вповсякденному житті для позначення різноманітних пережитих труднощів, атакож викликаються ними станів і переживань люди часто користуються поняттямстресу.
Впсихології під стресом розуміють стан психічної напруги, що виникаєу людини під впливом складних, важких, несприятливих обставин йогодіяльності і повсякденному житті або в особливих, екстремальних ситуаціях. ВЯк стресорів (факторів, що ведуть як до виникнення у людиникороткочасних стресових станів, так і до розвитку важких, тривалихпереживань) можуть виступати несприятливі фізичні впливи навколишньогосередовища, екстремальні ситуації, фізичні й психічні травми і т.д.
Виникаючепід впливом стресорів психічне напруження може мати кориснепристосувальне значення, мобілізуючи зусилля людини на подоланнятруднощів. Це явище, наприклад, добре знайоме спортсменам або акторам, В«передстартовехвилювання В»яких виконує функцію налаштування на майбутню діяльність. Однакякщо стрес виявляється занадто сильним через інтенсивності впливу або йогонесподіванки, ресурси людини можуть виявитися недостатніми для подоланнястресу, і він починає чинити деструктивний вплив на людину аждо появи фізіологічних порушень і повної дезорганізації йогожиттєдіяльності.
Таабо інший ступінь переживання стресу характерна для будь-яких критичних життєвихситуацій людини, внаслідок чого всі вони часто іменуються стресами. Зпсихологічної точки зору, проте, доцільно розрізняти стреси,викликані фізичними чи іншими короткотривалими впливами (наприклад,травма, отримана під час ожеледиці, або суперечка в транспорті), івідносно тривалі переживання людини, пов'язані зі значимими для ньогопсихологічними проблемами.
Отже,стрес є неспецифічна відповідь організму на будь-яке пред'явлене йомувимога [2]. Під вимогоюрозуміється всяке роздратування, що перевищує поріг сприйняття сенсорних системорганізму. Ці подразнення можуть виходити як із зовнішнього середовища, так і звнутрішніх органів людини і мати різну фізичну природу. Рольподразника може грати і слово. Під неспецифічним відповіддю Г. Сельє розумівстереотипний відповідь організму незалежно від природи подразника. Зафізіологічної суті стрес розуміється як адаптаційний процес,забезпечує пристосування організму до нових умов існування.Формування відповіді організму на подразник починається з надходження сигналув центральну нервову систему. Після відповідної обробки подразникареакція відповіді йде двома шляхами. Один йде по нервовій системі, другий -гуморальним шляхом. Нервовий сигнал протягом часток секунди досягає органіввиконавців, забезпечуючи таким чином швидку відповідь. Гуморальний відповідь більшповільний, але зате більш потужний і тривалий. Народжується гуморальнийімпульс в одній з глибинних структур мозку - гіпоталамусі, звідки покровоносній системі у вигляді гормону надходить у гіпофіз. Гіпофіз знаходиться ввідносній близькості від гіпоталамуса, на підставі мозку. Під впливомгіпоталамічного фактора гіпофіз виділяє в кровоносну систему гормони,які, в свою чергу, спонукають периферійні ендокринні залози виділятивласні гормони. Роль як нервового, так і гормонального фактора зводиться допідготовці організму до роботи більш інтенсивного характеру, ніж у вихідномустані. Для цього потрібно вироблення додатково достатньої кількостіпоживних речовин. Мобілізація енергії йде як за рахунок перерозподілу їїв організмі, так і шляхом мобілізації запасів і прискореного синтезу глюкози.Глюкоза є особливо ємним субстратом аеробного окислення, споживаючимнайменша кількість кисню в розрахунку на одиницю енергії.
Впроцесі адаптації беруть участь всі периферичні залози організму. У цьому зв'язкустимулюється виділення катехоламінів і кортикостероїдів наднирковими залозами,підвищується секреція глюкагону підшлунковою залозою, збільшується в кровівміст тиреоїдних і паратиреоїдних гормонів. Зростає концентраціясоматотропного гормону, а також вазопресину і тіреокальцотоніна. Одночаснопригнічується секреція інсуліну і статевих гормонів, гальмується робота вилочковоїзалози - центрального органу імунної системи. Результатом такої діяльностінервової та ендокринної систем є перерозподіл кровотоку.Збільшується кровотік у м'язовій системі, у серці, легенях та мозку.Кровопостачання травного тракту зменшується. Таким чином, органи,беруть участь у боротьбі, забезпечуються необхідними ресурсами, а травнасистема, репродуктивна функція та імунна функція гальмуються [3].
стресорнігормони впливають на оновлення ліпідного шару мембран клітин. Таким чином,підвищується В«плинністьВ» мембран, а слідом за цим росте В«ефективністьВ» діїрегуляторних факторів на клітини. При інтенсивній або тривалій стрес-реакціїпосилення цього ефекту може призвести не тільки до збільшення інтенсивностіжиттєдіяльності клітини, але і до шкідлива ефекту. Локалізація ушкодженняобумовлена ​​морфологічними і функціональними статусом органів або тканин,піддаються гормональним атакам. Першими піддаються руйнуванню ослабленіабо дефектні тканини. Крім неспецифічного відповіді організму на стрессорноевплив існує і специфічний компонент реакції, обумовленийхарактером самого стресора. Частиною такого специфічного відповіді єемоції. Їх виникнення обумовлено попереднім досвідом людини ізбереженим свідомістю в момент впливу стресора. За своєю суттю, цеемоційна пам'ять на повторювані події. Емоційна пам'ять може бутияк істинної, тобто отриманої на основі власного досвіду, так і абстрагованою,синтезованої з чужих вражень, отриманих шляхом переказу. При зовнішнійоцінці емоції можна розділити на дві групи: позитивні і негативні.Первинна позитивна емоція можлива лише при повному збігу робочогоефекту та попереднього досвіду. Найменше неузгодженість негайно викличепочуття незадоволеності. Реакції, яскраво забарвлені емоціями у відповідь напред'явлені вимоги, отримали назву емоційний стрес. Черезпервинну емоцію проходить перша лінія оборони. Позитивні хвилювання викликаютьпочуття задоволення від очікуваного ефекту. Відсутність позитивної реакціївикликає відчуття дискомфорту. Відсутність належної позитивної емоції тут же...
