МІНІСТЕРСТВООБРАЗОВАНИЮ
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ.Л.С. Вигодський
Контрольна робота
З дисципліни:
"Проблемавизначення норми і патології "
Москва 2009
Зміст
1. Поняттянорми і патології в сучасній психології. Основні підходи до дихотомії В«норма- Патологія В»
2. Критеріїпсихічного здоров'я. Психічна норма
3. Нормоцентрістскійі нозологічний підходи в психології акцентуацій особистості
Висновок
Списокджерел
Введення
Пристосування людей до навколишнього природного і соціального середовища сутоіндивідуально. Більшість людей справляється з цим завданням. Але деякііндивіди, занадто В«тендітніВ» чи погано підготовлені до життя, не можутьадекватно сприймати і вирішувати виникаючі проблеми. У них відзначаєтьсяаномальний розвиток і неадаптивне поводження.
На всіх етапах суспільного розвитку люди намагалися виявитипричини такого В«не вкладає в певні рамкиВ» поведінки. Так, наВпродовж давнину, середніх століть і пізніше психічне нездоров'я (безумство)вважалося наслідком одержимості бісом, присутністю В«злого духаВ», якихслід було виганяти за допомогою заклинань і жорстокого поводження. Історія міститьвеличезна кількість фактів, коли В«відьомВ» і В«чаклунівВ» заковували в ланцюги,містили у в'язницях, спалювали на багатті, закидали камінням, віддавали на В«розтерзанняВ»збудженої юрби: і тільки в кінці XVIII ст. французький лікар Ф. Пинельзажадав ставитися до В«божевільнимВ» як до В«психічно хворимВ» людям. Цейгуманний акт і відкрив еру психіатрії.
Донедавна саме психіатрія займалася вивченням іописом психічних особливостей людей, поведінка яких не вкладалося взагальноприйняті рамки нормального. Саме лікарі-психіатри дали подібні описикрайніх варіантів норми, слабо виражених (прикордонних з нормою) хворобливихзмін психіки людини, а також яскраво виражених психічних хвороб,симптоми яких укладалися в ті чи інші синдроми.
Психологи займалися переважно дослідженням психікиздорових людей. Однак, в даний час вже ні в кого не виникає сумнівів врозмитості кордонів між В«нормоюВ» і В«патологієюВ».
Розгляд проблеми співвіднесення особливостей В«психологічноїнорми В»іВ« психічних відхилень В», досить широко представленої в сучаснихнаукових і практико-орієнтованих публікаціях, свідчить про те, що вонапоки ще далека від вирішення на увазі своїй складності. Її рішення ускладнює інедостатня вивченість сутності психіки людини і принципів її організації,наявність великого спектру теоретико-методологічних підходів до розумінняособистості людини, змісту і меж В«нормальногоВ» і В«аномальногоВ» в психіці іт.д.
Що ж розуміють під поняттями В«нормаВ» і В«патологіяВ» в сучаснійпсихології? Як пов'язані ці терміни? У пошуку відповідей на ці питання і буланаписана ця робота.
1. Поняття норми і патології в сучасній психології. Основніпідходи до дихотомії В«норма - патологіяВ»
В даний час в психології все ще не існує єдиногоуявлення про норму. Одним з провідних джерел запозичень в психологіїє понятійний апарат медицини, зокрема, психіатрії. У психіатріїпоняття В«нормиВ» традиційно існує у вигляді дихотомії В«норма - патологіяВ».
Вперше питання про норму виник у тих областях психіатрії тапсихології, які мали справу з так званими прикордонними явищами, такимияк психопатії. Посилення інтересу до проблеми норми і патології сприявпсихоаналіз З. Фрейда, що включив В«психопатології повсякденного життяВ». У 1908році вийшла стаття Ганнушкіна В«Постановка питання про межі душевногоздоров'я В», в якій він вказав, що встановити прикордонну лінію міжнормальними і патологічними явищами практично неможливо, тому щоміж здоров'ям і хворобою існує множинні різноманітні ступіні.
На сьогоднішній день Всесвітня Організація Охорони Здоров'я (ВООЗ)пропонує наступне визначення В«нормиВ»: норма - етичний стандарт, модельповедінки, розглянута як бажана, прийнятна і типова для тієї чиіншої культури.
У сучасній науці виділяють кілька підходів до розумінняВ«НормиВ».
Статистичний підхід
Найпоширенішим для багатьох психологів і психіатрів єрозуміння норми як чогось середнього, усталеного, не виділяється змаси, як найбільш пристосованого, адаптованого до навколишнього середовища. Якправило, чим рідше зустрічається та чи інша форма поведінки, тим більшеймовірність, що її будуть сприймати як аномальну. Бути нормальним значитьбути, як всі, відповідати усередненому стандарту (середньостатистичномунормативу) оцінки можливостей людини.
Приклад: МКБ10 - оцінка розумової відсталості по IQ.
Нижче 20 - глибока розумова відсталість
20-34 - виражена розумова відсталість
35-49 - помірна розумова відсталість
50-70 - легка розумова відсталість
71-84 - розумова відсталість близька до норми
85-114 - НОРМА
115-124 - інтелект вище норми
125-134 - високий інтелект
135 і вище - геній
Статистичні нормативи відносні, так як культурнообумовлені. Такий підхід викликає давню критику, у тому числі і з бокупсихологів. Вони справедливо вказують, що ототожнення нормальності з частозустрічається різко знижує уявлення про людський розвиток, зводячи йогодо рівня пристосування до розхожим шаблонам поведінки. Французький психіатр К. Кюльерговорив, що В«в той самий день, коли більше не буде напівнормальних людей,цивілізований світ загине, загине не від надлишку мудрості, а від надлишкупосередності В». Дійсно, статистично В«нормальнеВ» суспільство не будерозвиватися і в підсумку загине. Отже, необхідні варіації нормативудля розвитку суспільства.
Адаптаційний підхід
Бути нормальним значить бути пристосованим, адаптованим. Цейпідхід найбільш близький до цілісного погляду на людину, що живе вумовах, що змінюються. При цьому соціальна адаптація є звуженням пристосованості.Так, Домбровський вважав, що здатність соціально адаптуватися до будь-якихумовам і на будь-якому рівні свідчить про нерозвиненість особистості.
Послідовники цього підходу розглядають норму і ненорму у зв'язкуз поняттям В«адаптаціяВ». При цьому адаптація розуміється, по-перше, якдинамічна рівновага між організмом і середовищем, а по-друге, якдинамічна рівновага між психічними процесами і діяльністю людини.
Для норми характерною ознакою є наявність життєвої мети;наявність стійких структурних рис особистості в процесі її розвитку і тих рис,які змінюються в процесі її розвитку.
В цілому норма і ненорма - це завжди процес, в ході якогоособистість досягає або не досягає свого функціонального оптимуму (оптимумупсихічного функціонування). Тобто, норма - процес досягнення особистістю (биопсихосоциальнойодиницею) функціонального оптимуму і динамічної рівноваги в реалізаціїцілей самозбереження, розвитку і самореалізації.
Поняття В«нормиВ» зміщується до кордонів індивіда
Кожна людина розглядається по відношенню до самого себе: якимвін був, яким він став. Таким чином, проблема норми зовсім знімається.
Культурно-релятивістський підхід
Не вирішує проблеми і підхід з позиції культурного релятивізму.Згідно з ним, про норму і патології можна судити лише на підставі співвідношенняособливостей культури певних соціальних груп, до яких належатьдосліджувані. Те, що цілком нормально для однієї соціальної групи, для іншоїбуде виглядати як патологія. Нормальне-то, що відповідає уявленнямданої культури про норму.
Однак, як вважають окремі дослідники, при такому підході, поПринаймні, дві обставини роблять неможливим однозначне визначеннянормального і патологічного поведінки: множинність соціальних відносин,В«СоціумівВ», до яких належить будь-який індивід, і неоднорідність пропонованихкожним таким соціумом вимог. Тому поведінка індивіда регулюється неєдиним набором норм, а безліччю вимог, хоча і зв'язаних ...
