ВятськомуСОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
Гуманітарнийфакультет
Контрольнаробота
попредмету В«ПатопсихологіяВ»
Тема:Поняття аутоагресії і її основні особливості
Виконала ПерміноваНаталія Олексіївна
студентка 3 курсу, групаПС-33
Дата здачі роботи 11.01.2024
Оцінка___________________
Проверіл__________________
р.Кіров
2010м.
Аутоагресія (ауто-+ лат. aggressio напад, напад) -навмисна (усвідомлювана або неусвідомлювана) активність, спрямована назаподіяння собі шкоди у фізичній і психічній сферах. Відноситься до механізмівпсихологічного захисту. Аутоагресія проявляється в самозвинувачення, самоприниженні,нанесенні собі тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, аж до самогубства,саморуйнівну поведінку (пияцтво, алкоголізм, наркоманію, ризикованомусексуальній поведінці, виборі екстремальних видів спорту, небезпечних професій,провокуючому поведінці).
Найчастіше спостерігається при параноїдної шизофренії, інколи в формісамоушкоджень, при вихідних станах шизофренії та глибокому слабоумстві.Демонстративні самоушкодження спостерігаються при истероидной психопатії,особливо в стані сп'яніння. Але феномен аутоагресії, звичайно, не зводитьсялише до клінічної мазохістської інтерпретації. Зрозуміло, що аутоагресія, такожяк і агресії взагалі, представляє значний інтерес саме для"Нормальною" психології особистості. Людині, як і будь-якій живійсуті, в нормі не властиво спрямовувати агресію на самого себе, так якце суперечить його основному завданню - жити. Різні дослідники по різномурозуміють причини вознікноваенія саморазрушительного поведінки.
Наприклад, в психоаналізі аутоагресія розглядається як захисниймеханізм психіки, і відома ще з часів Фрейда. Вважається, що такеповедінка є наслідком перенаправлення агресії, спочатку спрямованоїна зовнішній об'єкт. У випадках, коли від цього зовнішнього об'єкта (або відіснування цього зовнішнього об'єкта) залежить благополуччя людини, агресіяможе бути перенаправлена. В одних випадках на інший зовнішній об'єкт (виміщення),а в інших випадках, якщо такого об'єкта не знаходиться чи, що частіше, якщо такеперенаправлення виявляється неприйнятним (засуджуваних, караним) і агресіявиявляється спрямованої на самого себе. Незважаючи на те, що аутоагресіястворює серйозні проблеми для того, хто застосовує цей захист, емоційно вонивиявляються для нього більш прийнятними ніж усвідомлення первісного об'єктаагресії.
У світлітеорії соціальної адаптації аутоагресія є формою дезадаптивних поведінкових реакцій на різнінесприятливі у фізичному і психічному плані життєві ситуації, що викликаютьстрес, фрустрацію і тому подібні стани. Психологічно аутоагресіявиступають одним з основних соціально-дезадаптивних способів вирішення проблем,пов'язаних із збереженням індивідуальності і тотожності, із захистом почуттявласної цінності, з протидією несприятливого для індивідуумасоціальному оточенню. Н.П. Піщулін розглядає аутоагресію в структурімоделі дезадаптивного поведінки, яка виникає як результат фрустрації. Люди, невосприимчивее до змін соціального середовища і не здатні винести тяготистресу вживання в нову соціальну ситуацію, реагують ірраціональнимспособом:
- вони можутьстати агресивними аж до фізичного насильства:
- вони можутьопуститися до інфантильною реакції;
- вони можутьвперто триматися звичного способу дій, відмовляючись сприйматипропоновані ним зміни, навіть самі розумні;
-вониможуть В«опустити рукиВ», втративши всі ознаки ініціативності і присутності духу,тобто, реагувати аутоагресивної.
В.В. Козловрозробив кризову концепцію соціальної дезадаптації особистості, згідноякої індивідууми, схильні до аутоагресивних реакцій на екстремальні(Кризові) життєві ситуації, піддаються особистісної негативноїдезінтеграції. Негативна дезінтеграція супроводжується деструктивнимизмінами в міжособистісних відносинах, фрагментарністю і наростаннямсоціальної аутизации особистості. На думку В.В. Козлова, аутоагресивні особистостізважаючи на зниження загальної стійкості до кризових умов в найбільшій мірісхильні до таких видам хронічного саморуйнування, як алкоголізм, наркоманія,суїцидальну поведінку.
Л.І.Анциферова розглядає аутоагресію як дезадаптивні психологічні захисту(Копінг-стратегії), що виникають у особистості у важких або екстремальнихжиттєвих умовах, зважаючи на нездатність до адекватного переосмислення,переоцінці змінилася соціальної ситуації.
Т.Г. Візельпропонує інтегративний нейропсихологічний і особистісно-типологічний підхід до проблемаутоагресії, як факторусоціальної дезадаптації. Вона вважає, що не тільки соціальна, а й психологічнаі психофізіологічна дезадаптація особистості залежать від акцентуації характеру впоєднанні з особливостями діяльності мозкових механізмів.
Наоснові аналізу зовнішнього обумовленості аутоагресивної поведінки Г. Я.Пилягіна вважає, що для виникнення аутоагресії необхідна система,включає як мінімум три компоненти:
1. фрустрированная людина зформується внутрішнім конфліктом, що пригнічує свою агресію, і одночасно заперечуєсвої соціалізовані інтроекти.
2. психотравмуючихситуація, в якій реалізуються захисні патерни поведінки, обумовленівищезазначеним внутрішньоособистісних конфліктом.
3. Зворотній негативназв'язок - нездійснені очікування по відношенню до об'єкта і збільшує напругуситуації, агресивність суб'єкта, потреба дозволу внутрішньоособистісногоконфлікту.
У зв'язку з дієювсіх трьох компонентів, Г.Я. Пилягіна представляє ієрархічну структуру генезуаутоагресії (рис. 1).
Рис. 1. Структурно-динамічна ієрархія аутоагресії
Отже,ситуаційні (соціальні) чинники впливають на рівень порогуВ«СтресостійкостіВ» людини. Різка зміна способу життя (необхідністьпошуку засобів прожитку, збільшення обсягу трудових навантажень і т. д.)при відчутті відсутності В«обов'язковоїВ» підтримки соціальних інститутів; синдромвтрати з його інтенсивної В«психологічної болемВ» (при втраті значущого особи,значущого соціального статусу); відсутність стійких моральних критеріївпри різкому підвищенні загального рівня агресивності в популяції; існування вумовах постійної соціальної невизначеності, хронічного стресу - все цеможе призвести до різкого посилення психофізичних навантажень і, відповідно, довиснаження компенсаторних запасів людини (його вираженою астенізація).Результатом такої соціальної предиспозиции є формування станудезадаптаційних готовності. Накладення на подібне дезадаптаційних станконкретної психотравмуючої ситуації безпосередньо включає механізмформування захисно-пристосувального поведінки, в т. ч. іаутоагресивної.
Данатеоретична модель робить акцент на зовнішній обумовленості аутоагресії.
А.А. Реан, навпаки, робить акцент на внутрішній структурі аутоагресії. Вінзапропонував ввести поняття В«аутоагресивної патерн особистостіВ». Аутоагресія, пойого думку, являє собою складний особистісний комплекс, що функціонує івиявляється на різних рівнях. У структурі аутоагресивної патернуособистості він виділяє 4 субблока:
1. Характерологическийсубблок - рівень аутоагресії позитивно корелює з деякими рисами іособливостями характеру: інтроверсія, педантичністю, демонстративністю, атакож з депресивністю і невротичностью.
2. самооценочная субблок -зв'язок аутоагресії і самооцінки. Чим вище аутоагресія особистості, тим нижчесамооцінка власних когнітивних здібностей, нижче самооцінка тіла, нижчесамооцінка власної здатності до самостійності, автономності поведінкиі діяльності.
3. Інтерактивний субблок -зв'язок аутоагресії особистості зі здатністю/нездатністю до успішноїсоціальної адаптації, з успішністю/неуспешностью міжособистісноговзаємодії. Рівень аутоагресії особистості негативно корелює з товариськістюі позитивно - з сором'язливістю.
4. Соціально-перцептивнийсубблок - наявність аутоагресії пов...
